Дуб

Дуб

У багатьох народів дуб здавна вважався уособленням могутності, міці й сталості, символом сили та слави. Особливо героїв людей нагороджували вінком з дубових гілок. Народ ставився до дуба з і любов’ю. У ньому примічали: шумить дубравушка — до непогодушке, багато жолудів на дубі — до теплою зими і урожайному льоту. Дуб зростає у Америці й Африці, у Європі Азії. У нашій країні набув значного поширення в лісостеповій області й зоні листяних лісів. Поодинокі дуби зустрічаються у далекому степу, на берегах річок. А в Сибіру не зростає: не переносить суворого клімату. Не зростає дуб й у Середній Азії. На Кавказі — скельний пухнастий дуб, з листям, схожими на каштанові. На Далекому Сході — монгольський дуб. Стара листя тримається у ньому по червень. Це призводить часом до пожеж. Всього налічується близько 450 видів дуба.

Дуб здавна цінується через міцної деревини. Найпоширеніший цінний — дуб черешчатый. Досягає 40—50 м висоти, діаметр стовбура — 1 — 1,5 м. Він боїться посухи і сильних бур. Володіє здатністю переносити засолення грунтів. Завдяки цього використовують при закладанні полезахисних смуг у казахському степу. Черешчатый дуб добре зростає навіть у кам’янистих і підзолистих, досить сухих грунтах, на крейдових схилах.

К осені на дубі дозрівають плоди — жолуді. Вони багаті крохмалем. У минулому (понад п’ять тисячі років тому) з жолудів готували хліб. Нині їх використовують як сурогат кави, їхнє співчуття також згодовують свиням. З гектара дубового лісу збирають дві тонни плодів. Багатьом звірів (білок, ведмедів, кабанів, оленів) і птахів (сойок, фазанів, глухарів, качок) жолуді є прекрасним кормом.

Раньше з дуба-велетня выдалбливали лодки-однодеревки, у яких перевозили річками до 200 т вантажу. Деревина також йшла виготовлення торгових суден, на князівські хороми, на балки і стовпи. Маючи великий міцністю і гарний малюнок, він і нині дуже цінується. З неї вытачивают і вирізають сувеніри, роблять меблі, паркет, клепку для бочок, зруби для криниць, що довго не гниють. Дубові дрова — чудове паливо, що дає дуже багато тепла.

Особую славу дуба принесла його кора, що містить дубильні речовини. Заготовляють її за рубанні лісу на деревину. Знімають лише кору з молодих стовбурів, гілок, яка і підлягає заготівлі для лікувальною метою. Сушать кору дуба, розклавши її тонким шаром надворі, під навісом. Кора містить до 20 відсотків дубильних речовин і має сильно в’язкого смаку. Приготовленим з її відваром (їдальня ложка різаної кори однією склянку води) полоскают рота і горло при запальних процесах. Для лікування опіків і гнійних ран готують більш концентрований відвар (20 р кори на 200 р води). Кора і деревина йдуть для дубления шкір (тому й назва «дубильні речовини»).

Дубовые листя — хороший корм для дубового шовкопряда, що є однією з постачальників натурального шовку. Не уникають листя дуба і за засолюванню огірків.

Живут дуби до двох років. Старі дерева охороняються, їх часто обносять огорожею, доглядають по них. У Санкт-Петербурзі та його околицях є дуби, посаджені, по переказам, царем Петром I. Під Москвою збереглися дуби, вік яких 600—800 років.

Оказывается, найкраще висаджувати молоді дубки в… пні! І тому пень просверливается до землі, в Утворене отвір вносять добрива і висаджують деревця в ґрунтових брикетах. Вигода очевидна — зайве викорчовувати пні на лісових виробках. А кілька років, коли молодий дубок зміцніє, пень згниє.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.