Обслуговування і ремонт в умовах АТП на 90 одиниць рухомого складу з розробкою зони ПР

Обслуговування і ремонт в умовах АТП на 90 одиниць рухомого складу з розробкою зони ПР

Вступ

ремонт автомобіль технічний На початку третього тисячоліття Україна опинилася на шляху до Європи, яка зараз об'єднується. Важливим завданням економічного розвитку нашої країни є підвищення активності у всіх сферах діяльності і різке покращення якості продукції до європейського рівня. У цих умовах відбувається надзвичайно швидке зростання автомобільних перевезень та парку автомобілів. Показником рівня пропозиції і транспортних послуг є наявний транспортний потенціал і ефективність його використання. За оцінками експертів, наприкінці 80-х років транспортний потенціал повною мірою задовольняв попит на перевезення. Проте угодам на транспортному ринку виникло ускладнення — відновлення автомобільного парку стало більш важкою задачею. Аналіз транспортного балансу за останні роки показує, що постачання нових автомобілів становить менше 7% від наявного парку, а цей показник значно менше нормативного.

Запровадження вільного порядку придбання транспортних засобів не забезпечило збільшення чисельності нових автомобілів і поліпшення ситуації у відновленням парку. Ринок у придбанні транспортних засобів вплинув лише на його перерозподіл між різноманітними транспортними організаціями.

В умовах ринку кожний його учасник намагається не тільки утриматися на ньому, а й розширити сферу діяльності. Одночасно на ринку з’являються нові учасники.

Неабияке значення має і становище, що склалося в розвитку матеріально-технічної бази транспортних підприємств. Приватний власник не виявляє поки що особливого інтересу до придбання нових автомобілів: занадто високі ціни і, отже, висока собівартість перевезень.

На утримання автотранспортних засобів у технічно справному стані, що забезпечує ефективний транспортний процес, галузь здійснює великі ресурсні витрати. Так, ускладнення конструкції автомобіля зумовлює, як правило, збільшення обсягу робіт з технічного обслуговування і ремонту, зростання затрат на забезпечення працездатності.

Збільшення кількості автомобілів на дорогах нашої країни веде до забруднення навколишнього середовища відпрацьованими газами, а зниження токсичності відпрацьованих газів значною мірою забезпечується справністю системи живлення і запалювання та рівнем технології технічного обслуговування, засобів і методів діагностування цих систем.

Зі зростанням швидкостей та інтенсивності руху підвищуються вимоги до надійності автотранспортних засобів, оскільки несправні автомобілі є джерелом дорожньо-транспортних пригод.

Економія паливних, енергетичних, матеріальних ресурсів у. процесі експлуатації автомобілів істотно залежить від їхнього технічного стану, рівня організації матеріально-технічного постачання і процесів перевезення, зберігання і нормування витрат експлуатаційних матеріалів та запасних частин на автотранспортних підприємствах.

На рівень технічної готовності автотранспортних засобів і обсяг одночасних і поточних матеріальних затрат на їх утримання істотно випливають методи проектування нових об'єктів автомобільного транспорту, а також реконструкції і технічного переоснащення діючих автотранспортних, автообслуговуючих підприємств.

Отже, у процесі технічної підготовки автотранспортних засобів до транспортного процесу забезпечується їх надійність, що є передмовою їх ефективної експлуатації.

Мета дипломного проекту: Обслуговування і ремонт в умовах АТП на 87 одиниць рухомого складу з розробкою зони ПР.

В дипломному проекті розглянуті питання визначення річної виробничої програми експлуатаційного підприємства з технічного обслуговування та поточного ремонту рухомого складу.

Визначені основні розрахунки виробничого корпусу. Визначена річна трудомісткість робіт, кількість виробничих робочих, кількість та номенклатура технологічного обладнання, площа, конструктивна схема та елементи споруд.

Для забезпечення здоров’я працівників підприємства, розроблені заходи з техніки безпеки та захисту навколишнього середовища.

В економічному розділі проекту виконані розрахунки витрат на технічне обслуговування та поточний ремонт автомобілів. Розрахована заробітна плата робітників зайнятих проведенням ТО і ПР.

Приведені витрати на ТО і ПР рухомого складу у перерахунку на 1 км пробігу.

У результаті розроблених заходів з організації ТО і ПР проектує мого підприємства: поліпшується якість та продуктивність робіт; зменшується час з проведення операції з ТО і ПР; покращуються умови праці працюючих; збільшується період експлуатації рухомого складу у технічному стані; зменшується собівартість 1 км пробігу рухомого складу.

1. Загальний розділ

1.1 Технічний стан автомобіля

На технічний стан автомобіля впливають конструктивні, експлуатаційні, технологічні та інші фактори. Ми будемо розглядати вплив експлуатаційних факторів, які найбільше впливають на технічний стан автомобіля. Залежно від умов експлуатації змінюється швидкісні та навантажувальні режими деталей, механізмів та агрегатів автомобілів і термін їхньої безвідмовної роботи. Наприклад, на коротких маршрутах частіше користуються зчепленням, гальмами, внаслідок чого збільшується ймовірність їхніх відмов. При експлуатації автомобілів у важких дорожніх умовах збільшується навантаження на деталі автомобіля, внаслідок чого деталі автомобіля швидше спрацьовуються, настає стомлення металу, порушується стабільність кріплень і регульовань, а в деяких випадках трапляється поломки деталей трансмісії, ходової частини і рульового керування. Різні дорожні умови впливають на зміну характеру дії навантажень. Вібрація рами внаслідок нерівностей дороги ослаблює заклепкові з'єднання, порушує співвісність двигуна і коробки передач, спричиняє додаткові навантаження у корпусах. Вібрація автомобіля прискорює спрацювання і призводить до поломки кріпильних деталей карданної передачі, радіатора і підвіски.

Зниження температури навколишнього середовища, погіршення стану дороги внаслідок снігових заметів або бездоріжжя спричиняють додаткове передчасне спрацювання або поломки деталей автомобіля.

Значно впливає на технічний стан автомобіля якість його водіння, від якого залежать динамічні навантаження в деталях трансмісії і автомобіля.

1.2 Система технічного обслуговування і ремонту автомобілів

Автомобільний транспорт — складна система, мінімальної організаційної структурної одиниці, якої є експлуатаційне автотранспортне підприємство, що розглядається у взаємодії зі спеціалізованими авторемонтними підприємствами.

Розгляд автомобільного транспорту як автомобільної транспортної системи дає змогу визначити сукупність процесів, що відображають функціонування її підсистем, і підготувати необхідні умови для формалізації процесів технічної експлуатації, технічного обслуговування і ремонту.-Система ТО і ремонту автомобілів охоплює сукупність взаємопов'язаних засобів, документації ТО і ремонту й виконавців, потрібних для підтримування і відновлення якостей автомобіля.

Технічне обслуговування рухомого складу періодичністю, переліком і трудомісткістю виконуваних робіт поділяється на щоденне технічне обслуговування (ЩО), перше технічне обслуговування (ТО-1), друге технічне обслуговування (ТО-2) і сезонне технічне обслуговування (СО).

Технічне обслуговування автомобілів виконується у планово-обов'язковому порядку і включає перелік обов’язкових робіт, що міститься в інструкціях виробника ТО-1; ТО-2 охоплюють контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні запобігання і виявлення несправностей, знесення інтенсивності погіршення параметрів технічного стану рухомого складу, економію палива та інших експлуатаційних матеріалів, зменшення негативного впливу автомобілів на навколишнє середовище.

Відповідно до призначення і характеру виконуваних робіт ремонт поділяють на капітальний (КР) і поточний (ПР).

Ремонт охоплює контрольно-діагностичні, регулювальні, розбиральні, складальні, слюсарні, механічні, мідницькі, бляхарські, ковальські, зварювальні, оббивні, електротехнічні, шиномонтажні, малярні та інші роботи. Ремонт можна виконувати по окремих агрегатах і вузлах, а також по автомобілю в цілому.

Поточний ремонт для забезпечення працездатного стану рухомого складу з відновленням або заміною окремих його агрегатів, вузлів і деталей, які досягай гранично допустимого стану.

Щоб скоротити час простою рухомого складу, поточний ремонт виконуємо агрегатним методом, при якому заміняємо агрегати і вузли справними, взятими з обмінного фонду.

Склад обмінного фонду охоплює такі основні агрегати і вузли: двигун, коробку передач, гідромеханічну передачу, задній міст, передню вісь, рульове керування, коробку відбору потужності.

2. Технологічний розділ

2.1 Вибір спецмашин і автомобілів, розрахунок середньодобового

пробігу

Парк спецмашин і автомобілів вибираємо використовуючи матеріал переддипломної практики, дані других дорожньо-будівельних організацій, а також довідкову літературу [1],.

Середньодобовий пробіг спецмашин і автомобілів визначаємо згідно з формулою

L_с.д. = Т_н· V_т·К_в(2.1)

де Т_н — час перебування в наряді, Т_н = 10 год.;

V_т — середня технічна швидкість під час руху ґрунтованими дорогами, V_т ⁼ 25 км/год;

К_в — коефіцієнт використання часу роботи машин, К_в = 0,8… 0,9;

Перелік вибраних спецмашин і автомобілів з середньодобовим пробігом приведений у таблиці 2.1.

2.2 Розрахунок виробничої програми технічного обслуговування та

поточного ремонту спецмашин і автомобілів

Вибір нормативів

Нормативи для визначення періодичності та трудомісткості технічних обслуговувань та поточних ремонтів визначаємо згідно з [6.табл. 2.1; табл. 2.2].

Нормативи, які регламентують технічне обслуговування та ремонт рухомого складу, коректуються за допомогою коефіцієнтів [6.табл. 2.8 — 2.12] в залежності від:

К₁ [6.табл. 2.8], умов експлуатації автомобілів;

К₂ [6.табл. 2.9], модифікації рухомого складу та організації його роботи;

К₃ [6.табл. 2.10], природно-кліматичних умов;

К₄ [6.табл. 2.11], машино-пробіг з початку експлуатації;

К₅ [6.табл. 2.12], розмірів підприємства та кількості технологічно-сумісних груп рухомого складу.

Результативний коефіцієнт корректировки нормативів знаходимо шляхом перемноження окремих коефіцієнтів періодичність ТО — К₁*К₃(2.2)

трудомісткість ТО — К₂ * К₅(2.3)

трудомісткість ПР — К₁ * К₂ * К₃ * К4 * К₅(2.4)

пробіг до капітального ремонту — К₁ * К₂ * К3(2.5)

Визначення періодичності виконання ТО і ПР спецмашин і

автомобілів

Знаючи періодичності виконання технічного обслуговування та поточного ремонту [6.табл. 2.1; табл. 2.2], спецмашин та автомобілів, і визначивши коректуючий коефіцієнт за формулою (2.6), визначаємо періодичність виконання технічних обслуговувань і поточних ремонтів спецмашин і автомобілів які приймаємо для подальших розрахунків. Розрахунок періодичності виконання технічних обслуговувань та поточних ремонтів приведений у таблиці 2.7.

Визначення трудомісткості технічних обслуговувань і ремонтів

Трудомісткість технічних обслуговувань і ремонтів для різноманітних спецмашин і автомобілів визначаємо згідно з [6.табл. 2.2.]

Коректувальні коефіцієнти розраховуємо згідно з формулами (2.3) і (2.4).

Трудомісткість сезонного обслуговування складає 20% від трудомісткості ТО-2 [6.табл. 2.2].

Визначаємо трудомісткість технічних обслуговувань та ремонтів спецмашин і автомобілів, які приймаємо для подальших розрахунків і зводимо їх до таблиці 2.4.

Визначення загальної трудомісткості технічних обслуговувань і ремонтів спецмашин і автомобілів

Кількість технічних обслуговувань і ремонтів за циклом на одну машину визначаємо за формулою

(2.6)

де N_к, N₂, N₁, N_що — кількість ремонтів, ТО-2; ТО-1; ЩО;

L_к — прийнятий пробіг до капітального ремонту (пробіг за цикл), км;

L₂, L₁, L_щo — прийнята періодичність проведення ТО-2; ТО-1 і ЩО [див. табл. 2.3], км;

Визначаємо коефіцієнт переходу від циклу до року згідно з формулою

(2.7)

де Д_р — число робочих днів на рік; при 40 — годинному тижні, Д_р = 255 дн.;

Д_ц — число днів у циклі, яке визначаємо згідно з формулою Д_ц = Д_е + Д_Р (2.8)

де Д_е — число днів експлуатації за цикл, яке визначаємо згідно з формулою

(2.9)

де Д_р — число днів простоїв у технічному обслуговуванні та ремонті за цикл, яке визначаємо згідно з формулою

(2.10)

де Д_к — число днів простоїв у капітальному ремонті [б.табл. 2.6];

Д — число днів простоїв з технічного обслуговування та поточного ремонту [6.табл. 2.6].

Загальна трудомісткість поточного ремонту визначаємо згідно з формулою

люд. год. (2.11)

де А_с — списочна кількість однойменних машин;

t_пр — питома трудомісткість поточного ремонту [6.табл. 2.8].

Розрахунок річної кількості та загальної трудомісткості технічних обслуговувань і ремонтів спецмашин і автомобілів, приведений у таблиці 2.5.

Визначення виробничої програми технічного обслуговування та поточного ремонту спецмашин і автомобілів

Використовуючи дані, які приведені в таблицях 2.3; 2.4; 2.5 складаємо виробничу програму технічного обслуговування та поточного ремонту спецмашин і автомобілів і зводимо їх до таблиці 2.6.

2.3 Визначення річної виробничої програми експлуатаційного підприємства

Визначення загальної трудомісткості робіт

Трудомісткість робіт, які пов’язані з виконанням технічного обслуговування та поточного ремонту, які знаходяться на балансі машин, складає основну виробничу програму експлуатаційного підприємства.

Крім основної, існує і додаткова програма, яка складається з додаткових робіт.

До складу додаткових робіт під час експлуатації дорожніх машин входять підготовка машин до експлуатації; виконання замовлень будівництва; виготовлення запасних частин; самообслуговування підприємства.

До складу додаткових робіт під час експлуатації спецмашин і автомобілів входять: технічне обслуговування та ремонт обладнання і інструмента; транспортні та навантажувальні роботи, які пов’язані з технічним обслуговуванням і ремонтом рухомого складу; прибирання виробничих приміщень, пов’язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом рухомого складу.

Ураховуючи склад додаткових робіт під час експлуатації дорожніх машин, спецмашин і автомобілів, приймаємо до розрахунків об'єм додаткових робіт у розмірі 25% від трудомісткості технічних обслуговувань та ремонтів.

Загальний річний об'єм виробничої програми з урахуванням додаткових робіт приведений у таблиці 2.8.

Розподілення робіт у зоні технічного обслуговування та поточного ремонту, які виконуються в стаціонарних умовах

Розподіл трудомісткості в зоні технічного обслуговування за видами робіт проводимо згідно з.

Усі види робіт які виконуються під час проведення ТО-1, плануємо проводити на постах у зоні ТО у повному об'ємі.

Постові роботи плануємо виконувати безпосередньо на самій машині, а цехові, пов’язані з перевіркою та ремонтом складальних одиниць і деталів, знятих з машини — в спеціалізованих відділеннях підприємства.

Технологія робіт під час виконання ТО, СО передбачає зняття окремих складальних одиниць з машин для наступних контрольно-регулювальних робіт на спеціальних стендах у відділеннях.

Плануємо 15% робіт, які виконуються під час проведення ТО-2 і СО виконувати в спеціалізованих відділеннях, а останні 85% на постах.

Трудомісткість виконання поточного ремонту розподіляємо у спеціалізованих відділеннях, згідно з.

Розподілення трудомісткості робіт, які виконуються під час проведення ТО-1 приведено в таблиці 2.9, ТО-2, СО приведено в таблиці 2.10, а поточного ремонту в таблиці 2.11.

Розрахунок виробничої програми з технічного обслуговування та ремонту дорожніх машин і автомобілів робиться за допомогою пакета програм «АВТО».

Розрахункова частина пакета побудована на базі табличного процесора Microsoft Excel.

Системні вимоги пакета: Реntium-100; 16 Мб RАМ; 3 Мб HDD

Вихідні дані для розрахунків:

кількість автомобілів визначеної модифікації;

добовий пробіг автомобілів;

коефіцієнт змінності;

відсотки виконання ТО в стаціонарних умовах;

відсотки виконання ПР в стаціонарних умовах;

Загальні початкові дані

Перелік використовуємих автомобілів

Переодійність виконання обслуговування і ремонтів автомобілів

Трудомісткість обслуговування автомобілів

Річна кількість ТО і П автомобілів

Виробнича програма з ТО автомобілів

Виробнича програма з ТО і П

Розподіл трудомісткості за видом робіт

Розподіл трудомісткості ТО-1

Розподіл трудомісткості ТО-2, СО

Таблиця — Розподіл трудомісткості П

— пробіг автомобілів з початку експлуатації;

— категорія умов експлуатації автомобіля.

2.4 Визначення кількості постів у зонах технічного обслуговування та поточного ремонту

Число постів для проведення технічного обслуговування визначаємо згідно з формулою

(2.12)

де Т_пост.то — трудомісткість постових робіт при технічному обслуговуванню, визначаємо за формулою Т_{пост.ТО} = Т_пост-1 + Т_пост-2, люд. год. (2.13)

де Т_пост-1 Т_пост-2 — трудомісткість постових робіт при виконанні відповідно ТО-1 і ТО-2 [див. табл. 2.9 та 2.10];

Ф_пост — річний фонд часу поста визначаємо за формулою Ф_пост = Д_Р * t_зм * q_зм *m, дні; (2.14)

де Д_р — кількість робочих днів за розрахунковий період, Д_р = 255 дн.

t_зм — тривалість зміни, t_зм = 8 год.;

q_зм — коефіцієнти змінності, q_зм= 1,8 [див. табл.2.1];

m — число робочих, які одночасно приймають участь в обслуговуванні на одному пості, m = 3 чол.

Тоді

Т_пост = 2497 + 2119 = 4616 люд. год.

Ф_пост = 255*8*1,8*3 = 11 016 днів.

приймаємо Х_п.ТО = 1

Число постів для проведення поточного ремонту визначаємо згідно з формулою

(2.15)

де Т_{пост.пр} — трудоміскість постових робіт при поточному ремонті [див. табл. 2.11]

Ф_{пост ПР} — річний фонд часу поста.

Тоді

=

приймаємо Х_п = 1

2.5 Визначення кількості виробничих робочих зони ПР

Кількість виробничих робочих визначаємо за річною трудомісткістю робіт.

Технологічно необхідну кількість робочих визначаємо згідно з формулою

(2.16)

де Т — річний об'єм робіт зони ТО і ПР, люд. год.;

Ф_нр — річний номінальний фонд робочого місця, визначений з урахуванням кількості робочих днів и тривалості змін, для однозмінної роботи, Ф_нр = 2036 годин;

Тоді

приймаємо Р_т = 6 люд.

Штатну кількість робочих визначаємо згідно з формулою

люд. (2.17)

де Ф_е._р — дійсний або ефективний річний фонд робочого часу, визначений з урахуванням тривалості відпустки та інших поважних причин. Ф_е._р. = 1860 год.

Тоді

люд.

приймаємо Р_ш = 7 люд.

2.6 Визначення кількості та номенклатури технологічного обладнання зони ПР

Номенклатура та кількість технологічного обладнання визначаємо з урахуванням необхідності даного технологічного процесу.

Під час вибору та складанні переліку обладнання були використані табелі оснащення, технічна документація з технічного обслуговування та ремонту дорожньо — будівельних машин та їх складальних одиниць, каталоги, різні довідники ремонтного обладнання.

Кількість та номенклатура підібраного обладнання приведена в таблиці 2.16

Таблиця 2.16 — Технологічне обладнання зони ПР

2.7 Визначення площі конструктивної схеми, та елементів споруд зони ПР

Площа дільниці розраховується завдяки загальній площі, яку займає обладнання з урахуванням розташування, враховуючи робочі зони, проходи та проїзди.

Площа дільниці визначається за формулою

S_g = S_заг.*К₀, м² (2.18)

де S_заг — загальна площа установленого обладнання [див. табл. 2.16];

К₀ — коефіцієнт щільності розташування обладнання К₀ = 5 [3.табл. 5.14].

тоді

S_g = 71*5 = 355, м²

приймаємо S_g = 355 м²

Приймаємо традиційне рішення промислових будівель з залізобетонним каркасом з довжиною проліта 12 м².

Шаг колон і будівельних конструкцій приймаємо 6 м., висота до низу будівельних конструкцій з кратністю 0,6 м.; 5,4 м.

Розміри воріт приймаємо 4,0×4,2 м.

Розміри дверних пройомів з висоти та ширини приймаємо 2,5×1,5 м. З урахуванням конструктивної схеми та елементів споруд, площа дільниці діагностики складає 360 м².

2.8 Організація технологічного процесу в зоні поточного ремонту

На цій ділянці ремонтують деталі, складають проводять іспити і фарбують агрегати трансмісії.

Схема технологічного процесу. Деталі картера коробок передач, редукторів, задніх мостів, ступиць коліс, гальмові барабани ремонтують на спеціалізованих постах, куди їх доставляють зі складу, які чекають ремонту. На цій ділянці рекомендується ремонтувати усі основні деталі агрегатів, що дає перевагу скоротити шлях їх транспортування. Тут переклепують гальмові накладки і ремонтують прилади гальмової системи. Номенклатуру деталей, яка підлягає ремонту визначають в кожному випадку в залежності від величини виробничої програми підприємства.

Агрегати складають на спеціалізованих постах і на робочих місцях. Деталі для складання поступають в комплектах з ділянки комплектування і з постів їх ремонту. Зібрані агрегати перевіряють, випробують і подають на лінію складання ДБМ або на склад готової продукції.

Технологічна карта на розбирання та складання гальмових колодок

В зоні поточного ремонту на базі ДБУ часто зустрічаються такі операції, як розбирання та складання гальмових колодок. Це робимо з митою ремонта на ділянки гальмових колодок.

В технологічній карті приведене описання всіх операцій і переходів і вказані інструменти пристрої які необхідні при виконанні операції.

На листі 2 представлена технологічна карта на розбирання та складання гальмових колодок.

Ознайомившись з технологічною картою робочий і невисокої кваліфікації може якісно виконати цю роботу.

Список використаної літератури

ремонт автомобіль технічний

1. Шелюбский Б. В. Техническая зксплуатация дорожньїх машин. — М.: Транспорт, 1986.

2. Головин С. Ф. Проектирование предприятий по зксплуатации дорожньїх машин. — М: Транспорт, 1991.

3. Карташов В. П. Технологическое проектирование автотранспортних предприятий. — М.: Транспорт, 1987.

4. Положение о техническом обслуживании и ремонте подвижного состава автомобильного транспорта. — М: Транспорт, 1986.

5. Епифонов С. П. Техническая зксплуатация строительньїх машин. — М.: Стройиздат, 1982.

6. Клебанов Б. В. Проектирование производственньїх участков авторемонтных предприятий. — М.: Транспорт, 1975.

7. СН 24.5 — 71 Санитарньїе нормьі проектирования промьішленньїх предприятий. — М.: Стойиздат, 1972.

8. Шейнин А. Н. Зксплуатация дорожньїх машин. — М.: Машиностроение, 1980.