Международные кредитні отношения
Експортер і імпортер укладають угоду із зазначенням терміну платежу. 2. Експортер поводиться з заявкою в форфет-компанию, що визначає умови операції. Якщо експортер заздалегідь проконсультувався із нею, він має можливість включити витрати на обліку векселі до вартості контракту. 3. Імпортер виписує комерційний вексель і авалирует їх у банку своєї країни. 4. Векселі, индоссированные банком країни… Читати ще >
Международные кредитні отношения (реферат, курсова, диплом, контрольна)
|року міністерство освіти Російської Федерації | |Тамбовський Державний Університет імені Р. Р. Державіна | | | | | |Економічний факультет | |Кафедра економічної теорії та загальних економічних дисциплін | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Д Про До Л, А Д | |за курсом: «Гроші. Кредит. Банки.» | |На тему: «Міжнародні кредитні відносини». | | | | | | | | | | | | | |Виконала студентка: 24 групи | |2-го курсу економічного факультету | |Тен Ірина Геннадьевна | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Тамбов | |2001 |.
ПЛАН:
|1. |Поняття «міжнародний кредит» та її форми. |3 | | | | | |2. |Умови і регулювання міжнародних кредитних відносин. | | | | |10 |.
1. Поняття «міжнародний кредит» та її формы.
Міжнародний кредит — рух позичкового капіталу сфері міжнародних економічних відносин, що з наданням валютних і товарних ресурсів за умов повернення, терміновості та сплати відсотка. Міжнародний кредит виник біля підніжжя капіталістичного способу виробництва і він однією з важелів первинного накопичення капіталу. Об'єктивною основою його розвитку стали вихід виробництва за національні рамки, посилення інтернаціоналізації господарських зв’язків. Інтенсифікація, глобалізація світогосподарських зв’язків, поглиблення міжнародного поділу праці зумовили збільшення масштабів та диференціацію термінів міжнародного кредиту. Сьогодні темп його розвитку у кілька разів перевищує темпи зростання виробництва та зовнішньої торговли.
Міжнародний кредит бере участь у кругообіг капіталу всіх його стадіях: при перетворення грошового капіталу виробничий шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, палива; у процесі виробництва, у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових рынках.
З метою зміцнення позицій країнах банки, держави, міжнародні і регіональні валютно-кредитні і фінансових організацій періодично проводить політику кредитної дискримінації та кредитної блокади стосовно певним країнам, які проводять неугодну їм політику. Кредитна дискримінація — встановлення гірших умов для отримання, використання чи погашення міжнародного кредити певних позичальників проти іншими країнами у цілях надання ними економічного і політичного тиску. Нині кредитна дискримінація застосовується як політичного тиску щодо Росії і близько окремих та розвитку стран.
Ще жорсткої економічної санкцією є кредитна блокада — відмова надавати кредити тій чи іншій країні. Зазвичай кредитна блокада міцно пов’язана з економічної блокадою, частіше проводиться неофіційно як відмови надати кредит за різноманітними мотивами. Після Другої світової війни країни НАТО на чолі зі США можуть проводили кредитну блокаду щодо соціалістичних країн. Так, МБРР в 1947 р. відмовився надати кредити Чехословаччини та Польщі, хоча вони, як жертви фашистської агресії мали першочергове декларація про отримання позичок на відновлення зруйнованої экономики.
Різноманітні форми міжнародного кредиту на найзагальніших рисах можна класифікувати з кількох головним ознаками, що характеризує окремі боку кредитних отношений.
По джерелам різняться внутрішнє, іноземне і змішане кредитування та «фінансування зовнішньої торгівлі. Вони тісно взаємозв'язані й обслуговують все стадії руху товару від експортера до імпортеру, включаючи заготівлю чи промисловість експортного товару, перебування їх у шляху й на складі, зокрема по закордонах, і навіть використання товару імпортером в процесі виробництва та потребления.
За призначенням, залежно від цього, яка зовнішньоекономічна угода покривається з допомогою позикових коштів, різняться: ° комерційні кредити, безпосередньо пов’язані із зовнішнього торгівлею і послугами; ° фінансові кредити, використовувані на будь-які іншу мету, включаючи прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію; ° «проміжні» кредити, призначені обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (инжиниринг).
Кредити за видами діляться на товарні, надані переважно експортерами своїм покупцям, і валютні, видані банками в грошової форме.
По валюті позики різняться міжнародні кредити, надані в валюті країни-боржника чи країни-кредитора, у валюті третьої країни, а й у міжнародної лічильної валютної одиниці, що базується на валютної кошику (ЕКЮ, заміненої євро). По термінів міжнародні кредити поділяються на: короткострокові - до 1 року, іноді до 18 місяців (сверхкраткосрочные — до 3 місяців, добові, тижневі); середньострокові - від 1 року по 5 років; довгострокові - понад 5 років. У багатьох країн середньостроковими вважаються кредити до 7 років, а довгостроковими — понад 7 років. Нетривалий кредит зазвичай забезпечує оборотним капіталом підприємців та використовується у зовнішній торгівлі, в міжнародному платіжному обороті, обслуговуючи неторговельні, страхові і спекулятивні угоди. Довгостроковий міжнародний кредит призначений, зазвичай, для інвестицій в кошти виробництва, великомасштабні проекти, науководослідження, якщо короткостроковий кредит пролонгируется (продовжується), він працює середньоі часом довгостроковим. Держава, виступає як гаранта.
З метою забезпечення різняться забезпечені і бланкові кредити. Забезпеченням зазвичай служать товари, товарораспорядительные та інші комерційні документи, цінних паперів, векселі, нерухомість і культурної цінності. Запорука товару щоб одержати кредиту ввозяться трьох формах: твердий заставу (певна товарна маса закладається на користь банку); заставу товару в обороті (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму); заставу товару у переробці (з закладеного товару можна виготовляти вироби, але передаючи в заставу банку).
Кредитор воліє брати під заставу товари, які мають великі можливості реалізації. Іноді як забезпечення кредиту використовують частина офіційних золотих запасів, оцінюваних по середньоринковому ціні Він дотримувався думки (особливо на початку 80-х) стали ширше практикувати депонування золота під заставу отриманих закордонних кредитів для своєї зовнішньої задолженности.
Бланковий кредит видається під зобов’язання боржника погасити їх у певний строк. Зазвичай документом за цим кредитом служить соло-вексель з однієї підписом позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокоррент і овердрафт.
Залежно від цього, хто виступає на ролі кредитора, кредити діляться на: 1) приватні, надані фірмами, банками, іноді посередниками (брокери); 2) урядові; 3) змішані, у яких беруть участь приватні підприємства міста і держава; 4) міждержавні кредити міжнародних стандартів і регіональних валютно-кредитних та фінансових организаций.
Фірмовий (комерційний) кредит — позичка, надана фірмою, зазвичай експортером, однієї країни імпортеру в іншій країні як відстрочки платежу Терміни фірмових кредитів різні (зазвичай до 2 — 7 років) і визначаються умовами кон’юнктури світових ринків, виглядом товарів хороших і іншими чинниками. Фірмовий кредит зазвичай оформляється векселем чи надається з відкритого счету.
Вексельний кредит передбачає, що експортер, уклавши угоду щодо продажу товару, виставляє перекладний вексель (тратту) на імпортера, який, отримавши комерційні документи, акцептує його, т. е. дасть згоду на оплату у визначений у ньому срок.
Кредит з відкритого рахунку надається шляхом угоди між експортером і імпортером, яким постачальник записує з цього приводу покупця у його боргу вартість проданих і відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується сплатити кредит у призначений термін. Кредит по відкритого рахунку практикується при регулярних поставках товарів. Різновидом фірмових кредитів є авансовий платіж імпортера (купівельний аванс), який за підписання контракту здійснюється імпортером на користь іноземного постачальника зазвичай, у розмірі 10 — 15% (інколи й більше) вартості замовлених машин, устаткування, судів. При невиконанні договору з вини особи, котрий надав аванс, він підлягає поверненню з відрахуванням збитків на відміну від задатку, що пройшов цього разі втрачається. Якщо договір не виконано з вини який отримав задаток, він зобов’язаний повернути його з покриттям збитків покупателю.
Банківські кредити. Банківська кредитування експорту й імпорту виступає у вигляді позичок під заставу товарів, товарних документів, векселів, а також обліку тратт. Іноді банки надають великим фірмам-експортерам, з якими вони тісно пов’язані, т. е. без формального обеспечения.
Банківські кредити — у міжнародну торгівлю мають переваги перед фірмовими. Вони дають можливість одержувачу вільніше використовувати наявні кошти для придбання товарів. Завдяки залученню державних засобів і застосуванню гарантій приватні банки нерідко надають експортні кредити на 10 — 15 років за ставками нижчими за ринкові. Проте банки, зазвичай, обмежують користування кредитом межами своєї країни й нерідко ставлять умови про израсходовании його за певні цілі для координації операцій на кредитування зовнішньоекономічних операцій, мобілізації великих кредитних ресурсів немає і рівномірного розподілу ризику банки організують консорціуми, синдикати, банківські пули. Банки надають експортні фінансові кредити. Експортний кредит — кредит, видають банком країни-експортера банку країни-імпортера на кредитування поставок машин, устаткування й т. буд. Банківські кредити видаються в грошової форми одній з форм кредитування експорту банками з 1960;х років став кредит покупцю (п'ять — 8 і більше лет).
Особливість кредиту покупцю у тому, що банк експортера безпосередньо кредитує не національного експортера, а іноземного покупця, т. е. фірми країни-імпортера та його банки. Тим самим було імпортер набуває необхідні товари зі сплатою рахунків постачальника рахунок коштів кредитора і зарахуванням заборгованості на покупця або його банк. Зазвичай такі кредити пов’язуються з придбанням товарів та послуг в певної фірми. У цьому експортер не бере участь у кредитуванні угоди. Термін кредиту покупцю перевищує термін кредиту постачальнику; переважно це посередньоі довготермінові позички. Банківські кредити покупцю витісняє кредити постачальнику (експортерові) і фірмові кредиты.
Фінансовий кредит дозволяє закуповувати товари будь-якому ринку, і, отже, на максимально вигідні умови. Найчастіше фінансовий кредит не пов’язані з товарними поставками і призначено, наприклад, на погашення зовнішньої заборгованості, підтримки валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземної валюте.
Великі банки надають акцептний кредит у вигляді акцепту тратти. Експортер домовляється з імпортером, що платіж за товар буде зроблено через банк шляхом акцепту останнім виставлених експортером тратт. Акцепт має бути простим, нічим не зумовленим, але, можливо обмежений частиною вексельної суми (частковий акцепт). Акцептант головне боржником, т. е. відпо-відає оплату векселі у призначений термін. Що стосується неплатежу власник векселі проти неї пред’явити проти акцептанта прямий позов. Векселі, акцептовані банками, служать інструментом при наданні міжбанківських кредитов.
Однією форму кредитування експорту є акцептно-рамбурсньй кредит, заснований на поєднанні акцепту векселів експортера банком третьої країни й перекладі (рамбурсировании) суми векселі імпортером банкуакцептанту.
Експортер домовляється з імпортером, що платіж за товар буде зроблено через банк шляхом акцепту останнім тратти, виставленої експортером, якщо він певний платоспроможності імпортера чи зацікавлений у швидкому отриманні вирученої валюти за продані товари, до наступу терміну векселя.
АКЦЕПТНО-РАМБУРСНЫЙ КРЕДИТ.
Банк-акцептант.
3 5 6.
11 8 2 |Банк імпортера |Банк експортера | | | | | | | |10 9 1 |4а | | |12 7 | |4 | | |Імпортер |Експортер |.
Світовий ринок позичкових капиталов.
1. Доручення про акцепті тратти банком-акцептантом. 2. Угоду про акцепті. 3. Виставляння безвідкличного акцептного акредитива з зобов’язанням акцептувати тратту. 4. Відвантаження товару. 4а. Облік тратти і передача комерційних документів банку. 5. Пересилання тратти для акцепту і комерційних документів. 6. Повернення акцептованою тратти. 7. Переоблік тратти. 8. Пересилання комерційних документів. 9. Передача комерційних документів імпортеру під забезпечення (сохранная розписка). 10. Рамбурсирование — переклад суми векселі і повернення забезпечення. 11. Переклад суми векселі банку-акцептанту. 12. Пред’явлення тратти до оплати при наступі срока.
Акцептно-рамбурсный кредит найбільш забезпечений, що він пов’язані з зовнішньоторговельними операціями вживається під час розрахунків між експортером і імпортером. Умови акцептно-рамбурсного кредиту визначаються з урахуванням попередньої міжбанківської договоренности.
Проміжної формою між фірмовим та банківським кредитом у деяких країнах (наприклад, Великобританії, ФРН, Нідерландах, Бельгії) є брокерський кредит. Вона має ставлення до товарним угодам і до банківському кредиту, оскільки брокери зазвичай запозичують кошти в банків. Брокерська комісійні 1/50 — 1/32 суми угоди. Крім здійснення кредитних операцій брокери надають гарантії по платоспроможності покупателей.
У багатьох країн (Великобританії, Франції, Японії тощо.) створена спеціальна система посередньоі довгострокового кредитування експорту машин і оборудования.
Банки надають довгострокові кредити по компенсаційним угодам, Одержуючи в кредит (на 8 — 15 років) машини, обладнання створення і реконструкції підприємств, освоєння природних ресурсів, позичальник для погашення кредиту здійснює зустрічні доставки продукції побудованих чи споруджуваних підприємств. Характерна риса компенсаційних угод — великомасштабний і довгостроковий характер.
Частиною довгострокового кредиту є позики — залучення державою й навіть приватними підприємствами, банками позикових коштів у національному і світовому ринках позичкових капіталів шляхом випуску своїх боргових обязательств.
Відрізняються такі форми довгострокових (терміном 10 — 15 і більше років) міждержавних кредитів з допомогою асигнувань з держбюджету. 1. Двосторонні урядові. У широких масштабах міждержавний довгостроковий кредит зародився при першій світової війни та отримав розвиток в післявоєнний період. 2. Кредити міжнародних стандартів і регіональних валютно-кредитних та фінансових організацій. 3. По лінії надання допомоги, яка поруч із технічної допомоги, безплатними дарами, субсидіями включає позики на пільгових условиях.
Нерідко практикується змішаний вид міжнародного кредиту, наприклад, звичайні форми кредитування експорту поєднуються з наданням допомоги. Нової формою міжнародного кредитування стало зване спільне фінансування кількома кредитними установами великих проектів, переважно у галузях инфраструктуры.
Практикуються дві форми спільного фінансування: — паралельне фінансування, у якому проект ділиться на складові частини, кредитуемые різними кредиторами не більше встановленої їм квоти; - співфінансування, у якому все кредитори надають позички під час виконання проекту. Одне з кредиторів (банк-менеджер) координує і контролює підготовку й здійснення проекта.
Спільне фінансування дає певні вигоди позичальнику, відкриваючи йому доступом до пільгових кредитів. Але головні вигоди отримують кредитори, так як такий кредитування дає додаткову гарантію своєчасного погашення позики боржником. Лізинг (анг. leasing, від lease — здавати у найм) — надання лизингодателем тих матеріальних цінностей лизингополучателю у найм на різні терміни. З 50-x років ці операції застосовують у міжнародному обороті. Лізингові компанії надають фірмам устаткування, суду, літаки тощо. буд. у найм терміном від 3 до 15 років і більше без переходу права власності. У доповіді міжнародної практиці різняться два виду оренди устаткування: коротко- (рентинг), середньострокова до 3 років на стандартного устаткування, автомобілів, тракторів, залізничних вагонів тощо. буд.; посередньоі довгострокова (лізинг) для промислового технологічного устаткування, в тому числі комплектного.
Своєрідність лізингових операцій, порівняно з традиційною орендою ось у чому: 1) об'єкт угоди вибирається лизингополучателем, а не лизингодателем, який здобуває устаткування власним коштом; 2) термін лізингу меншим за термін фізичного зносу устаткування (від 1 року по 20 років) і наближається до певного терміну податкової амортизації (3 — 7 років); 3) після закінчення дії контракту клієнт може продовжити оренду по пільгової ставці чи придбати орендоване майно по залишкової вартості; 4) у ролі лізингодавця звичайно фінансова установа — лізингова компания.
Орендні платежі виробляються регулярно. Ставки орендної плати встановлюються з характеру і вартості переданого у найми оборудования.
Лізинговими операціями займаються не комерційних банків, а спеціалізовані компанії. Розвинений ринок лізингових послуг зміцнює виробничий сектор економіки, створюючи умови для прискореного розвитку стратегічно важливих галузей, стимулює приплив капіталів в виробничу сферу.
Актуальність розвитку лізингу у Росії, включаючи формування лізингового ринку на СНД, обумовлена, передусім, несприятливим станом парку устаткування. Однією з варіантів розв’язання них то, можливо лизинг.
Переваги лізингу перебувають у великому пакеті послуг, вона вмикає: організацію та влитися кредитування транспортування, монтаж, технічне обслуговування може й страхування об'єктів лізингу, забезпечення запасними частинами, консультаційні послуги, приміром з питанням оподаткування, дотримання митних формальностей; організаційні, координуючі і інформаційні услуги.
У разі дефіциту платіжного балансу лізинг привабливий і те, що зобов’язання в йому у відповідність до міжнародної практикою не входять у обсяг зовнішньої заборгованості країни. У разі формування ринкової економіки, коли різноманітних галузей повинні впроваджувати новітні досягнення науку й техніки, оновлювати та зміцнювати виробнича й експортну базу Росії, лізингові операції поступово расширяются.
Факторинг (factoring, анг. від factor — посередник) — міжнародний кредит у вигляді купівлі спеціалізованої фінансової компанією грошових вимог експортера до імпортеру та його інкасація. Розвиток факторинговых компаній із 1960;х років XX в. зумовлено затримками платежів, неплатежами, а також зростання потребою експортерів в кредитах.
Авансируя експортерові кошти до терміну вимог, факторинговая компанія кредитує його. Величина позички коштує від 70 до 90% суми рахунки-фактури залежно від кредитоспроможності клієнта. Інші 10 — 30% за мінусом відсотка за кредит і комісії послуг зараховуються на блокований рахунок клієнта. Кошти цього рахунки служать для покриття не прийнятих факторингової компанією можливих комерційних ризиків (недоліки якості товарів, їх некомплектність, суперечки ціні т. буд.). Після оплати боргу покупцем компанія ліквідує блокований рахунок і повертає залишок клиенту.
Купуючи вимог факторинговая компанія застосовує зазвичай відкриту цессию, т. е. сповіщає покупця про передачу вимог експортерів, і рідше — приховану цессию, коли покупцю про неї повідомляється. Відсоток за факторинговый кредит зазвичай на 2 — 4% перевищує офіційну дисконтну ставку.
Термін кредиту до 120 днів. Угоду про факторингу підвищує кредитоспроможність фирмы-экспортера і полегшує їй отримання кредиту на банке.
Фірма-експортер зобов’язана передати всі вимоги, пов’язані з реалізацією товарів, факторингової компанії, яка, купивши дебіторську заборгованість клієнтів цієї фірми, веде бухгалтерські рахунки боржників і кредиторів. Компанія стягує заздалегідь зумовлену комісію (0,5 — 2% до сумі обороту клієнта) залежно від надійності покупців, виду послуг, якості боргових вимог, і навіть відсотки за позиками під ці вимоги. Нерідко компанії приймають він ризики несплати вимог, зокрема фінансових ризиків, пов’язані з неплатоспроможністю імпортера («делькредере»). Крім кредитних і учетно-контрольных операцій факторинговые компанії надають юридичні, складські, інформаційні, консультативні послуги. Вони мають значної інформацією щодо світових рынках.
Форфетирование. Цей термін походить від франц. а forfait (повністю, на суму) і позначає надання певних прав за готівковий платіж. У банківській це купівля на повний термін на заздалегідь встановлених умовах векселів, інших боргових зобов’язань. Покупець вимог перебирає комерційних ризиків без права регресу (обороту) цих документів на експортера. На відміну від традиційного обліку векселів форфетирование застосовується: а) зазвичай за поставок устаткування на великі суми (мінімальна сума — 250 тис. частка.); з тривалої відстрочкою платежу від 6 місяців до 5 — 7 років (понад традиційних 90 чи 180 днів); в) містить гарантію чи аваль першокласного банку, необхідних переобліку векселів. Форфетор набуває боргові вимоги з відрахуванням відсотків за всі терміни. Облік векселів проводиться у разі фіксованою ставці Розмір дисконту (знижки) залежить від ризику неплатежу, валюти платежу, терміну векселі. Отже, експортне форфетирование — облік без права регресу вимог експортера до іноземного імпортеру на заздалегідь встановлену сумму.
ФОРФЕТИРОВАНИЕ.
1 |Експортер |Імпортер | | | | | | | |2 5 5а | | | |4 3 7 7а | | | | | | | |Форфет — банк — |Банк імпортера | |первинний ринок | | |по форфетированию |7 |.
6 7а.
Форфет-компания — вторинний ринок по.
форфетированию.
1. Експортер і імпортер укладають угоду із зазначенням терміну платежу. 2. Експортер поводиться з заявкою в форфет-компанию, що визначає умови операції. Якщо експортер заздалегідь проконсультувався із нею, він має можливість включити витрати на обліку векселі до вартості контракту. 3. Імпортер виписує комерційний вексель і авалирует їх у банку своєї країни. 4. Векселі, индоссированные банком країни імпортера, відсилаються експортерові. 5. Експортер индоссирует векселі і продає їх форфет-компании на первинному ринку документів без права регресу. 5а. Експортер отримує инвалютную виручку. 6. Форфетинговая компанія индоссирует векселі і перепродує їх у вторинному ринку, представленому спеціалізованими фінансові установи по форфетированию у Цюріху, Люксембурзі, Лондоні, в Парижі й т. буд. 7. Форфет-компания пред’являє імпортеру вексель до оплати. 7а. Імпортер через свого банку оплачує пред’явлений вексель в встановлений срок.
Форфетирование відрізняється від лізингу простотою документального оформлення, відсутністю права регресу (т. е. експортер несе ризик неплатежу импортера).
На відміну від експортного факторингу, використовуваного палестинцям не припиняти, ще повністю певних угод, форфетирование застосовується для існуючих міжнародних зобов’язань, причому більш термін і матеріалізованих як векселів, ні з ширшим сферою покриття ризиків (неплатежу, неперевода, валютного риска).
Форфетирование використовується для мобілізації капіталів на середній термін кредитно-фінансовими установами на вторинному ринку шляхом переобліку експортних векселів, термін яких ще истек.
2. Умови і регулювання міжнародних кредитних отношений.
Для міжнародного кредиту важливо, як і валюті він надано, так як нестійкість її веде до втрат кредитора. На вибір валюти позики впливає низка чинників, зокрема рівень її стабільності, рівень відсоткової ставки, практика міжнародних розрахунків (наприклад, контракти з поставкам нафти зазвичай полягають у доларах США), ступінь інфляції і динаміка курсу валюти, і ін. Валюта платежу може збігатися з валютою кредита.
Сума (ліміт) кредиту — частина позичкового капіталу, який надано у товарній чи грошової форми позичальнику. Сума банківського кредиту (кредитна лінія) визначається кредитним угодою чи шляхом обміну телексами (при короткостроковій позичку). Кредит може надаватися як одній або кількох траншей (часткою), які різняться за своїми условиям.
Термін міжнародного кредиту залежить від низки чинників: цільового призначення кредиту; співвідношення попиту й пропозиції аналогічних кредитів; розміру контракту; національного законодавства; традиційної практики кредитування; міждержавних соглашений.
Вартість кредиту. Відрізняються договірні і приховані елементи вартості кредиту. До основних елементів вартості кредиту ставляться суми, які боржник безпосередньо виплачує кредитору, відсотки, витрати на оформленню застави комісії. Додаткові елементи включають суми, сплачувані позичальником третіх осіб (наприклад, за гарантию).
«Ціна» міжнародного кредиту (як і інтернаціональна ціна виробництва) виходить з відсоткових ставках країн — провідних кредиторів, насамперед США, Японії, Германии.
Міжнародні кредитні відносини, як і валютні, служать об'єктом не лише ринкового, а й державного регулювання країни. Держава активним учасником міжнародних кредитних відносин, виступаючи у ролі кредитора, донора, гаранта і заемщика.
Світовий досвід, держава заохочує зовнішньоекономічну діяльність підприємств із допомогою субсидій, кредитів, податкових, митних пільг, гарантій, субсидування відсоткові ставки, т. е. бонификации (відшкодування банкам з допомогою держбюджету різниці між ринковими і пільговими відсоткові ставки по експортним кредитам).
Держава, звільняючи експортерів від непрямих та деякі прямих податків, сприяє зниження цін вивезених товарів, підвищуючи їх конкурентоспроможність. Держава подовжує термін кредитування експортерів, полегшує і спрощує процедуру отримання кредитов.
З іншого боку протиріччя між рівнем інтернаціоналізації господарському житті і обмеженістю національних форм регулювання призвело до розвитку міждержавного регулювання міжнародного кредиту. Воно переслідує такі основні мети: 1) регулювання міжнародного руху позичкового капіталу на платіжний баланс, валютний курс, ринки позичкових капіталів; 2) спільні міждержавні заходи для подоланню кризових явищ; 3) узгодження кредитної політики щодо відношення до певним позичальникам — переважно до малорозвинутим, і навіть країнах Європи, Росії та інших країн колишнього СРСР. Регулювання міжнародного кредиту здійснюється через регіональні организации.