Історія ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах

Існують архівні свідчення про те, що в Росії вже в 1645р. застосовувалися як міські, так і загальні кошториси витрат, але якихось визначених правил та їх складання не було. Не існувало і звітності про виконання кошторисів. Прикази збирали гроші, збирали гроші, витрачали їх, решта — залишалися у їх розпорядженні на наступні періоди. При подавали до 15 листопада до МФ кошторис за єдиною формою. МФ складало зведений кошторис, який подавало в Державну Раду, а остання — на затвердження государеві. Фінансові справи держави були таємницею. Недоліки діючих правил довели державні фінанси до хаотичного стану. Тоді МФ відрядило спеціальну комісію для вивчення бюджетної справи у країнах Західної Європи. Результатом такого вивчення стали підготовлені комісією і затвердженні МФ «Правила складання, розгляду, затвердження і виконання державного розпису» від 22.05.1862р. Ці правила передбачали складання кошторисів для всіх управлінь за єдиною методикою з обов’язковим обґрунтуванням необхідності тих або інших статей витрат і сум; розмежування постійних і тимчасових витрат; спеціалізацію витрат за основними напрямками; порівняння кошторисних показників зі звітними показниками минулого року. Пізніше було прийнято доповнення до цих правил, яке передбачало суворе дотримання розподілу доходів і витрат на параграфи і статті, що застосовується і до цього часу. Бюджетні правила 1906р. дали право міністерствам перекладати попередній розгляд кошторисів на комісії Державної Думи і Державної Ради. Усі зміни або нові асигнування на виникаючі потреби були можливі лише після прийняття відповідного закону. Якщо розпис не затверджувався, то залишався у силі розпис попереднього року. У становленні і розвитку бюджетного обліку в радянський період можна виділити такі етапи: 1917;1938рр. — бюджетний облік ведеться за простою системою відповідно до трьох планів рахунків: а) для обліку операцій з виконання кошторису витрат за бюджетом; б) для обліку операцій з позабюджетними коштами; в) для обліку операцій в нестатутних підсобних господарствах. Облік регламентувався «Інструкцією з рахівництва і звітності для урядових адміністративних установ» (1923р.), «Інструкцією з ведення обліку за простою схемою» (1927р.), «Інструкцією про бухгалтерський облік за простою системою в установах, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР» (1932р.); 1939;1955рр. — запроваджується подвійна система обліку. У 1938р. затверджується «Інструкція про бухгалтерський облік за подвійною системою обліку в установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах» та «Інструкція про бухгалтерський облік (за простою схемою) в установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах». Перша передбачала роздільний облік виконання кошторису за бюджетом і позабюджетними коштами, операцій щодо капітальних вкладень і підсобних господарств на госпрозрахунку. У цьому ж році затверджений єдиний план рахунків для виконання кошторисів. Підсобні господарства повинні були користуватися планами рахунків відповідних галузей народного унків відповідних галузей народного господарства. У зв’язку з цим бюджетні установи стали складати і подавати два окремі баланси. Таким чином у країні було створено єдину систему бюджетного обліку; 1955;1987рр. Вперше в СРСР у 1955р. затверджується МФ «Положення про бухгалтерську звітність і баланси в установах і організаціях, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР», видано нові інструкції з бухгалтерського обліку за подвійною і простою системами. Для установ, які ведуть облік за подвійною системою, затверджено єдиний план рахунків, вони стали складати один баланс з виконання кошторису витрат. У 1958р. МФ затверджує «Методичні вказівки з бухгалтерського обліку в централізованих бухгалтеріях бюджетних установ» Пізніше було розроблено облікові регістри для машинної обробки облікової інформації. Період 1988;1999рр. охоплює останні радянські і перші пострадянські роки. Розвиток бюджетного обліку в цей час характеризується: — централізацією і децентралізацією обліку; - широким використанням сучасних обчислювальних машин (ЕОМ) для обробки облікової та економічної інформації; - переведенням бюджетних установ на подвійну систему обліку; - принциповою переробкою норматив6них актів з організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах; - обліком показників комерційної діяльності бюджетних установ і позабюджетних джерел їх фінансування; - інтеграцією обліку, фінансової та планово-економічної роботи в централізованих бухгалтеріях; - відновленням установ державного казначейства. З 200р. починається новий період в розвитку бюджетного обліку, який визначається: 1. Впровадженням нового плану рахунків бухгалтерського обліку в бюджетних установах; 2. Впровадженням нових облікових регістрів і форм звітності; 3. Будовою балансу за принципом «нетто» тощо. Історія розвитку бюджетного обліку тісно пов’язана з історією органів казначейства. Адже виконання бюджету Російської імперії, контроль за надходженням і витрачанням коштів в країні традиційно здійснювалися казначейськими установами. Головне казначейство — у Петербурзі, губернські - у губерніях, повітові - у повітах. Казначейства — виконавчі органи. Вони збирають, зберігають, пересилають державні доходи, здійснюють платежі, продають гербові марки, папери, видають свідоцтва на право торгівлі тощо. З 1862р. казначейства пересилають готівку до Держбанку, а з 1896р. досягнуто злиття касової готівки казначейства та обігової готівки Держбанку. Після 1917р. на базі установ казначейства були створені прибутково-видаткові каси Народного Комісаріату Фінансів, які з середини 20-х рр. підпорядковувалися Держбанкові. Історія повторюється.

У період становлення ринкової економіки бюджетні кошти були розпорошені у значній кількості комерційних банків, внаслідок чого облік і контроль за їх витрачанням фактично було втрачено. Саме тому й виникла необхідність відтворення органів держказначейства і створення єдиної системи обліку надходження і витрачання бюджетних коштів, що й здійснено у Російській Федерації відповідно до Указу о до Указу президента РФ від 8.12.1992р., а в Україні - починаючи з 1997Р. (відповідно до Постанови КМУ і НБУ від 14.01.1997р. № 13).