Предмет економічної теорії

Предмет економічної теорії.

.

.

1. У якій з відповідей найповніше розкрито предмет економічної теорії:

а) це наука, що вивчає виробничі відносини у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил;

б) це наука, що вивчає закони, які управляють виробництвом і розподілом матеріальних благ;

в) це наука, що вивчає закони розвитку економічних систем.

2. Яке положення не характеризує ризикові підприємства:

а) такі підприємства не повертають вкладених у них інвестором коштів і не виплачують відсотків;

б) інвестор отримує право на всі інновації та засновницький прибуток;

в) отримані на цих підприємствах прибуток використовуються для виплати дивідендів.

3. В наслідок первинного розподілу національний дохід набуває доодів у вигляді:

а) заробітної плати;

б) прибутку;

в) дивідендів;

г) процентів.

4. Зовнішньоекономічні відносини та проблеми інтеграції України у світове господарство. Об¢єктивні основи зовнішньоекономічних зв¢язків України.

Україна, як член ООН входить до держав світового співробітництва. Це означає, що вона визнає і виконує статус ООН, міжнародне право, які регулюють міждержавні, політичні, соціальні, культурні і економічні міжнародні відносини. Але раціональне використання переваг міжнародних економічних відносин передбачає, щоб економіка України була інтегрована у світове господарство. Цей процес зумовлений об¢єктивними та суб¢єктивними факторами. По-перше, світове господарство виступає матеріальною основою держав світового співтовариства, Воно у своєму розвитку досягло таких масштабів, що дає змогу охарактеризувати його як певний економічний організм. Тому включення молодих незалежних держав до світового господарства — складний і тривалий процес. По-друге, Україна, як суверенна держава ще не має достатнього досвіду налагодження економічних зв¢язків з країнами світового співтовариства. Це стримує процес інтеграції національної економіки у світове господарство. По-третє, значною перешкодою входження України у систему світового господарства, є те, що вона як частина, водила у минулому до складу СРСР, певною мірою ліквідувала структури, за допомогою яких здійснювалась загальносоюзна зовнішньоекономічна політика. Але нових органів, які можуть проводити на всіх господарських рівнях національну зовнішньоекономічну політику України, ще недостатньо. Вони вже створені на державному рівні. Це зокрема Міністерство зовнішньоекономічних зв¢яків України, Державний митний комітет, Національний банк України. Зараз формуються структурні елементи на рівні міністерств, відомств, організацій, об¢єднань, акціонерних товариств, підприємств, які сприяють виходу останніх на міжнародну арену. Необхідність включення у систему світового господарства зумовлена і тим, що кожна з цивілізованих країн не може стояти осторонь глобальних процесів, які охоплюють і характеризують напрям та перспективи розвитку світової економіки і людського суспільства у цілому. Йдеться про об¢єктивний розвиток національно-продуктивних сил і виробничих відносин, які все більше інтернаціоналізуються у світовому масштабі. Крім того велике значення має те, що економіка України перебуває у кризовому стані. Тому розвиток зовнішньоекономічних, науково-технічних, валютно-фінансових відносин України з державами світового співтовариства виступає одним з головних факторів стабілізації господарства. Щоб розв¢язати питання про оптимальне включення економіки України у систему світового господарства, необхідні наявність та можливість для оптимального використання як традиційних так і нових політичних, правових, матеріальних, об¢єктивних передумов розитку цього процесу. Особливо важливого значення набуває створення ефективного національного механізму реалізації світогосподарських зв¢язків.

Включення України у систему світового господарства на сучасному етапі має свої особливості, які зумовлені тим, що Україна стала незалежною державою, головними економіко-правовим документом України є закон «Про зовнішньоекономічну України», який був прийнятий у квітні 1991 року. Він передбачає, що суб¢єктами міжнародних економічних відносин можуть бути юридичні особи на території України. У Законі докладно розроблені принципи та види зовнішньоекономічної діяльності, права і обов¢язки суб¢єктів міжнародних економічних відносин, механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю, питання використання товарно-гошових відносин при експортно — імпортних операціях. Стимулювання розвитку зовнішньоекономічних зв¢язків України передбачено Указом Президента України (136). Цей акт наголощує, що всі господарські суб¢єкти незалежної України мають право виходу на зовнішній ринок. Їм дозволяється проводити зовнішньо-торговельні операції у валюті.

Серед інших законодавчих актів, які значно посилюють економічно — провові основи здійснення зовнішньогоподарської діяльності України та сприяють інтеграції національної економіки у світове господарство, — закони «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про загальні основи створення та функціонування спеціальних вільних економічних зон», Декрети КМУ про нові митні права та ін.

У нашій державі реальні об¢єктивні матеріальні передумови, які сприяють розвитку зовнішньоекономічних зв¢язків:

А) природні ресурси;

Б) виробничі потужності;

В) науково-технічний потенціал;

Г) трудові ресурси;

Д) географічне положення;

Є) транспортне забезпечення;

Ж) фінансові засоби.

Регіональні можливості експортного потенціалу України залежать від рівня розвитку окремих економічних районів. Так в експорті України на Донецько-Придніпровський економічний район припадає 2/3 поставок зарубіжним партнерам. На ПівденноЗахідний — ¼ експорту України, на Південний — 8%. Певне місце посідає прикордонне співробітництво. Йдеться про економічне та науково-технічне зв¢язки західних областей України з відповідними прикордонними районами Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії.

Незважаючи на значні потенціальні можливості включення України у систему світового господарства є певні об¢єктивні перешкоди. Це зниження темпів економічного розвитку нашої країни, що є наслідком загальної кризи, що охоплює суспільне виробництво на Україні, низьким рівнем якості продукції, недосконалістю системи управління зовнішньоекономічними відносинами, відсутністю кваліфікованих кадрів, спеціалістів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відсутністю досвіду ведення міжнародних економічних відносин.

Зараз зовнішньоекономічні зв¢язки України характеризуються негативними рисами. По-перше, істотно скорочуються обсяг експорту України. По-друге, в експорті України переважали паливно-сировинні галузі, частка яких у 1992 році становила майже 90% експорту. По-третє, експорт сьогодні характеризується низькою питомою вагою машин та обладнання. По-четверте, незначна частка у експорті припадає на продукцію, що випускається згідно з договорами про спеціалізацію та кооперування виробництва. По-п¢яте, низька частина в експорті виробів сучасної техніки, технологія. По-шосте, різко зросла частка простого товарообміну, який не є надто прогресивною формою зовнішньої торгівлі.

Зараз розробляються заходи щодо стабілізації експортного потенціалу України, перепрофілювання структури експорту. Робиться наголос на збільшенні в ньому частки машин, устаткування, наукомістких видів продукції та технології, ліцензій, патентів. Такі зміни потребують спеціальних інвестицій у національний машинобудівний комплекс, включення до експортного виробництва підприємств військово-промислового комплексу, які підлягають конверсії.

Особливе значення надається становленню механізму господарського співробітництва, його суть у тому, що він виражається у сукупності форм, методів і принципів розвитку економічних, науково-технічних, валютно-фінансових, правових відносин господарських суб¢єктів України з партнерами із зарубіжних країн. У процесі формування прогресивного механізму інтегрування України значну роль відіграють орієнтація суб¢єктів безпосередніх міжнародних економічних відносин на світові ціни, більш раціональне використання валютних коштів, отримання довгострокових кредитів.

Основними факторами міжнародних економічних відносин України у галузях матеріального виробництва є встановлення прямих контактів між спорідненими підприємствами, створення спільних підприємств, міжнародних господарських об¢єднань, комерційних банків, центрів для підготовки спеціалістів. Ці напрями забезпечать участь України у міжнародному поділі праці, у поглибленні процесів, предметної, по детальної, технологічної, міждержавної спеціалізації та кооперування виробництва. Це виступає об¢єктивною основою підвищення рівня н/т оснащення промислових підприємств, що дасть змогу меншими втратами інтегруватися у систему світового господарства. Особлива увага зараз надається залученню до національної економіки іноземних інвестицій. Головними факторами капіталовкладень виступають спільні підприємства, створення підприємств, що повністю належать інвесторам, придбання рухомого та нерухомого майна, прав користування землею та концесій на використання природних ресурсів на території України. Значного поширення набрала така форма міжнародного співробітництва, як створення спільних підприємств. Для них характерним є таке розміщення у сферах народного господарства: у сфері послуг і збуту -3,5%; виробництва продукції - 21,8%; виробництва товарів народного споживання — 14,2%; у розробці та проектуванні - 10,9%; виробництві ЕОМ — 7,1%; машин та устаткування — 6,3%; науково-дослідних розробках — 5,9%; виробництві продовольчих товарів — 3,3%. Така структура розподілу спільних підприємств не є прогресивною, оскільки понад третину їх припадає на інфраструктуру.

Перспективним напрямом інтегрування України у систему світового господарства є створення спеціальних (вільних) економічних зон. Це одно з найбільш привабливих форм заохочення іноземних інвесторів, яка дає змогу активізувати підприємництво, нарощувати експортний потенціал, формувати ринкову інфраструктуру, прискорювати розвиток окремих регіонів та галузей економіки. В Україні розроблялись конкретні проекти створення спеціальних економічних зон. Це Ільїчевська спеціальна економічна зона, Одеська портова зона, технополіс у місті Києві, у місті Сімферополі та ін. Проте, до практичного впровадження ще існує значна відстань. Це пояснюється недостатнім рівнем розробки проектів спільних економічних зон, незначним заохоченням іноземного капіталу.

У перспективі Україна буде орієнтуватись на збільшення питомої ваги в експорті готових виробів, значне скорочення поставок сировини, палива. Йдеться орієнтація на високо розвинутих партнерів світового співтовариства. Особливе значення повинно мати нарощування експортного потенціалу за рахунок конверсії оборонних галузей промисловості, розвитку форм виробничого співробітництва із зарубіжними партнерами, створення умов для переливу міжнародного капіталу та робочої сили.

Отже, Україна, як незалежна держава, член світового співтовариства має активно виступати на світовій арені і включатися у розвиток взаємних господарських відносин з країнами-партнерами. Це є однією з важливих підойм, що ведуть до стабілізації н/г та сприятимуть забезпеченню добробуту населення України.

5. Господарства продали льону-трісця льонозаводам на суму 180 млн. грн., заводи переробивши льон-трісець одержали волокна на 210 млн. грн., яке продали прядильній фабриці. З цього волокна було виготовлено пряжі на суму 235 млн. грн., пряжу в свою чергу продали ткацькій фабриці, де з неї виготовили волокно на суму 252 млн. грн., визначити:

а) величину валової продукції і кінцевого продукту;

ВВП = 180млн. грн. + 210 млн. грн. + 235 млн. грн. + 252 млн. грн. = 877 млн. грн.

КП = 210 млн. грн. + 235 млн. грн. + 252 млн. грн. = 697 млн. грн.

Література.

С.В. Мочерний «Основи економічної теорії». — Тернопіль — 1993.

.

.

_.

.