Облік оборотних активів

[Введите текст]

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Бухгалтерський облік (загальна теорія)»

на тему: «Облік оборотних активів»

КИЇВ — 2014

ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що в умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства. Також, оборотні кошти є важливою частиною майна підприємства.

Важливість вище вказоного в світлі сучасного економічного становища України зумовлюють актуальність дослідження курсової роботи, а також об'єкт і предмет дослідження та його мету.

Серед відомих науковців, які в своїх працях детально розглядали питання обліку оборотних активів слід відзначити таких зарубіжних вчених як Велми Глен А., Сигел Дж., Шим Дж, Е.С. Хендріксен, а також вітчизняних Ф. Ф. Бутинець, Н. М. Грабова, Ю. К. Гришкунайте, Н. В. Дубенко, А.Г. Загородній, А.Ш. Маргуліс та інших. Фінансовий аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях І.А. Бланка, О. Д. Василика, проф. Н. В. Колчина, Д. С. Молякова та ін. Питання управління та контролю оборотних активів розглядають Л. В. Пан, Р. С. Сорока. Економічний аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях А.Н. Бородавкіна, Крамаренко Г. О. та інших вчених.

Незважаючи на наявність численних теоретичних розробок, проблеми дослідження теоретичних засад оборотних активів залишаються фрагментарно дослідженими та потребують подальшого наукового обґрунтування. Розвиток знань стосовно оборотних активів неможливий без застосування категоріального апарату економічної теорії, фінансів підприємств, фінансового менеджменту.

Серед публікацій останніх років досить мало таких, які б були повністю присвячені дослідженню сутності понять «оборотний капітал», «оборотні кошти» та «оборотні активи», а поняття в переважній більшості публікацій розглядаються у контексті управління та контролю.

Оборотні активи (НП (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») — це гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Як економічна категорія оборотні активи — це сукупність економічних ресурсів підприємства, що знаходяться в постійному кругообігу, змінюють свою матеріальну форму впродовж одного операційного циклу (одного року) та в повному обсязі переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції.

Метою курсової роботи є дослідження і вивчення теоретичних засад обліку оборотних активів в діяльності підприємства, а також формулювання висновків і узагальнень, які зумовлюються темою курсової роботи.

Досягнення вказаної мети передбачає послідовне вирішення таких завдань:

уточнення сутності оборотних засобів та їх класифікація;

розкриття нормативно-правового регулювання обліку оборотних активів;

проведення аналізу основних положень документування операцій з обліку оборотних активів;

розгляд синтетичного та аналітичного обліку оборотних активів, а саме обліку запасів виробництва, обліку грошових коштів та дебіторської заборгованості;

розв’язання наскрізної задачі.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади бухгалтерського обліку оборотних активів.

Предметом дослідження курсової роботи є облік оборотних активів в діяльності підприємства.

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Методологічною основою написання курсової роботи є нормативні документи щодо ведення бухгалтерського обліку та звітності, навчальна література, періодичні та Інтернет видання.

Структура курсової роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку літератури та додатків. В першому розділі йдеться про оборотні активи, наведено їх характеристика, нормативно-правову та регулюючу базу з обліку оборотних активів, документальне оформлення та облік оборотних активів. В цьому розділі є 14 таблиць. В другому розділі відображенні господарські операції підприємства ТОВ «Вітмар» за січень 2013 року, відкрито схеми рахунків і записано в них господарські операції із журналу реєстрації, визначено обороти і кінцеве сальдо, складено оборотно-сальдову відомість за синтетичними рахунками та баланс (звіт про фінансовий стан) за формою № 1 на кінець звітного періоду.

РОЗДІЛ 1. ОБЛІК ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1.1 Сутність та класифікація оборотних активів

Оборотні активи (НП (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності») — це гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. [1]

Для оборотних активів як частини авансованого капіталу підприємств характерні такі відмінні ознаки:

1) вони мають бути заздалегідь вкладені, тобто авансовані до отримання виручки від реалізації продукції;

2) оборотні активи як ліквідні ресурси не втрачаються і не споживаються, але постійно повинні поновлюватися в господарському обігу;

3) абсолютна потреба в оборотних активах залежить передусім від обсягу господарської діяльності, умов постачання та збуту. Недостатність їх або неефективне використання негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

Проаналізувавши поняття «оборотні активи» у різних літературних джерелах, можна виділити декілька підходів економістів до трактування сутності даного поняття:

Таблиця 1.1 — Підходи економістів до трактування сутності оборотних активів

Джерело: узагальнено автором за такими даними [2,3,5,7,8,13]

Організація оборотних активів зумовлена їх складом і розміщенням. Усі оборотні активи класифікуються за такими ознаками.

1. За функціональним призначенням оборотні активи поділяються на (рис.1): а) оборотні виробничі фонди (активи, що беруть безпосередню участь у процесі виробництва: сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети тощо); б) фонди обігу (активи, які залучаються до сфери обігу і безпосередньої участі у виробничому процесі не беруть: готова продукція на складі, готова продукція відвантажена, грошові кошти та їх еквіваленти у національних та іноземних валютах тощо).

Рис. 1.1 — Класифікація оборотних активів за функціональним призначенням [19]

2. За принципами організації оборотні активи можуть бути:

а) нормовані - це такі активи, що можуть бути точно визначені і зафіксовані як планові величини: сировина, матеріали, паливо та інші оборотні активи, обсяг яких наперед точно визначений для забезпечення безперервного процесу виробництва;

б) ненормовані - це такі оборотні активи, які не можна або надзвичайно важко точно встановити або зафіксувати у формі нормативу чи планового обсягу: продукція відвантажена, кошти в рахунках тощо.

3.За джерелом формування оборотні активи поділяються на власні, позикові і залучені:

а) власними вважаються грошові кошти підприємства, якими покриваються мінімальні розміри оборотних активів у формі запасів і витрат, необхідних для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.

Джерелом власних оборотних активів є статутний капітал, частина якого спрямовується на формування цих же оборотних активів. Прирівняними до власних вважаються сталі пасиви. Це грошові кошти цільового призначення, які не належать підприємству. Але в результаті діючої системи розрахунків вони постійно перебувають у господарському обігу підприємства. До них належить мінімальна (стала) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на соціальні заходи, резерв майбутніх платежів, аванси покупців тощо;

б) позиковими є грошові кошти, які підприємства отримують у формі банківських кредитів для створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття тимчасових виробничих витрат;

в) залученими називаються грошові кошти, які не надаються підприємству у позичку на термін до одного року з оформленням боргового зобов’язання, та грошові кошти, які не належать підприємству, але внаслідок діючої системи розрахунків тимчасово перебувають у його обігу. Найбільш поширеною формою залучених коштів виступає комерційний кредит та кредиторська заборгованість.

4. За ступенем ліквідності та ризику вкладення оборотні активи можуть бути:

а) високоліквідні. Вони включають грошові кошти в касі та на поточних і валютних рахунках, а також вкладені у цінні папери;

б) середньоліквідні. Вважається, що до них належать товари відвантажені та дебіторська заборгованість;

в) низьколіквідні. Вони включають вкладення оборотних коштів у виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, невідвантажена готова продукція. Це зумовлено тим, що ця частина оборотних активів є найбільш віддаленою від моменту реалізації і найбільше залежить від кон’юнктури ринку.

Оборотні активи, як і інші фінансові категорії, розкривають свою суть також при виконанні відповідних функцій: виробнича, платіжно-розрахункова.

Виробнича функція — забезпечує безперервність процесу виробництва при постійному процесі формування на підприємстві запасів матеріальних ресурсів.

Платіжно-розрахункова функція — впливає на стан тієї частини коштів, яка вилучена до сфери обігу, вливає безпосередньо на стан розрахунків і в цілому на грошовий обіг.

До складу оборотних активів входять:

запаси: виробничі запаси; тварини на вирощуванні і відгодівлі; незавершене виробництво; готова продукція; товари;

векселі одержані;

дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (за чистою реалізаційною вартістю);

дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом; за виданими авансами; з нарахованих доходів; із внутрішніх розрахунків;

інша поточна дебіторська заборгованість;

поточні фінансові інвестиції;

грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті; в іноземній валюті;

інші оборотні активи.

Бухгалтерський облік оборотних активів ведеться на рахунках класу 2 «Запаси» і класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» .

Отже, склад оборотних активів в теперішній час визначається Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а джерела їх формування поділяються на власні та позикові. Підвищення ефективності використання оборотних активів вимагає, аби на кожну гривню коштів, вкладених у виробництво, незалежно від того, чи є вони для підприємства власними або позиковими, повинно бути отримано більше продукції і, відповідно, — прибутку. Однак, шляхи досягнення цього єдиного, в кінцевому рахунку, результату є різними в залежності від того, яке джерело надання підприємству оборотних активів.

Система джерел формування оборотних активів підприємства повинна відповідати наступним вимогам: створити оперативну самостійність у вирішенні питань поточної виробничо-господарської діяльності, забезпечити зацікавленість у створенні оптимальних запасів виробничих активів і активів обігу; підвищити відповідальність за збереження власних оборотних активів, забезпечити економію фінансових ресурсів у національній економіці.

Таким чином, головні питання, які постають при формуванні і використанні оборотних активів, це: оптимізація їх обсягу, а також співвідношення між власними та позиковими джерелами їх фінансування. Разом з тим, проблема оптимального співвідношення власних і позикових коштів не обмежується визначенням критерію їх розмежування. Дуже важливо забезпечити це раціональне співвідношення за допомогою економічних важелів, які в однаковій мірі стимулюють краще використання як власних, так і позикових коштів.

1.2 Нормативне регулювання обліку оборотних активів

В Україні порядок ведення бухгалтерського обліку регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Для системи бухгалтерського обліку характерна не лише наявність зв’язків і відносин між елементами, які її утворюють, але й нерозривна єдність з оточуючим середовищем. Зокрема, суттєвий вплив на бухгалтерський облік здійснює регулювання бухгалтерського обліку трьох видів: економічне, правове, морально-етичне.

Визначальний вплив на бухгалтерський облік в Україні здійснює нормативне регулювання, представлене п’ятьма рівнями:

1. Конституція України, Кодекси законів і Закони України;

2. Укази й розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України;

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які затверджуються Міністерством фінансів України;

4. Нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки) та методичні рекомендації Міністерства фінансів та інших органів, які розробляються і затверджуються на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

5. Рішення (накази, розпорядження) щодо організації і ведення бухгалтерського обліку підприємства. 4]

Під час огляду нормативної бази велика увага приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на підприємстві, так як він є необхідною інформаційною базою для всіх підсистем управління (аналізу, аудиту, планування тощо).

Основи нової системи бухгалтерського обліку були закладені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та конкретизовані у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку та інше.

Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку є новий План рахунків. Головною метою нового Плану рахунків є забезпечення інформацією, потрібною для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності.

Що ж стосується Положень (стандартів) бухгалтерського обліку /П (С)БО/, то це сукупність прийомів і процедур організації і методології бухгалтерського обліку та звітності, розроблених практикою і узагальнених наукою. До яких Положень (стандартів) бухгалтерського обліку відносяться оборотні активи висвітлено у таблиці 1.1 «Групування стандартів МСБО та П (С)БО оборотних активів».

Таблиця 1.1 — Групування стандартів МСБО та П (С)БО оборотних активів

Джерело: узагальнено автором за такими даними [6,9]

Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку є новий План рахунків. Головною метою нового Плану рахунків є забезпечення інформацією, потрібною для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Основні положеннями які регулюють облік оборотних активів таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 — Основні положення, яке регулюють облік оборотних активів

Джерело: узагальнено автором за [1,10,11,15,22,23,24,25,26,27]

Отже, основою нормативно-правової бази, яка регламентує порядок організації обліку оборотних активів є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, план рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку.

1.3 Документування операцій з обліку оборотних активів

Від правильно організованого документування виробничих запасів залежить правильність визначення вартості списаних на виробництво запасів, незавершеного виробництва, відображення у звітності.

Для документування руху запасів передбачено типові первинні документи. Головний бухгалтер підприємства повинен визначитися, які документи доцільно використовувати з урахуванням розмірів підприємства та галузі. Документи, якими оформлюється надходження і витрачання запасів, наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 — Первинні документи з обліку операцій із запасами

Джерело адаптовано автором на основі [12]

Більшість наведених документів складаються працівниками інших структурних підрозділів підприємства або надходять від контрагентів. Тому, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій із запасами в бухгалтерському обліку, на підприємстві повинні чітко визначатися графіком документообігу терміни передачі первинних документів до бухгалтерської служби для відповідної обробки.

Приймання виробничих запасів у постачальників або на залізничній станції чи в аеропорту здійснює експедитор підприємства, якому видається довіреність Запаси оприбутковуються у відповідних одиницях виміру (вагових, об'ємних). Якщо виробничі запаси надходять в одних одиницях, а витрачаються в інших, то вони обліковуються в двох одиницях виміру.

Особливої уваги потребує документування малоцінних швидкозношуваних предметів, оскільки для даного виду запасу розроблені окремі форми первинних документів.

Первинні документи з обліку МШП Надходження, переміщення і відпускання МШП оформляються первинними документами, правила застосування яких регламентуються Положенням про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затвердженим Міністерством фінансів України 24.05.1995 р. за № 88, Інструкцією № 61 та іншими нормативними актами.

Для організації обліку МШП застосовуються типові форми первинних документів, затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05.96р. № 145, а саме:

МШ-1 Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв),

МШ-2 Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, МШ-3 Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв),

МШ-4 Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів, МШ-5 Акт на списання інструментів (пристроїв) та їх обмін на придатні,

МШ-6 Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв, МШ-7 Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв, МШ-8 Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Відпуск інструментів та інших предметів у тривале користування оформлюється вимогою, яка складається у двох примірниках. Для обліку руху МШП також застосовуються первинні документи з обліку матеріалів (форми М-4, М-8, М-9, М-11).

Документування операцій з грошовими коштами Первинні документи, які підтверджують рух грошових коштів, повинні бути належним чином упорядковані. Касові операції оформлюються документами, типові форми яких затверджено Міністерством статистики України за згодою з Національним банком України і Міністерством фінансів України, і які повинні застосовуватися без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності. Документування операцій з грошовими коштами зображені в таблиці 1.4

Таблиця 1.4 — Документи, які підтверджують рух готівки в касі

Джерело адаптовано автором на основі [12]

Підприємства, які здійснюють розрахункові операції у готівковій чи безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, повинні обов’язково видавати наступні документи: ФКЧ-1 Фіскальний касовий чек на товари (послуги), ФКЧ-2 Фіскальний касовий чек видачі коштів, РК-1 Розрахункова квитанція.

Документування дебіторської заборгованості

Відображення у бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості здійснюється на підставі господарських договорів і первинних документів, які засвідчують факт здійснення господарської операції (таблиця 1.5).

Таблиця 1.5 — Документування дебіторської заборгованості

Джерело адаптовано автором на основі [20]

Особливої уваги в частині організації бухгалтерського обліку, зокрема, документування потребують розрахунки з підзвітними особами. Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу, в якому зазначаються: пункт призначення, назва підприємства, куди відправляється працівник, строк і мета відрядження. Наказ про направлення працівника у відрядження є підставою для видачі йому відповідного посвідчення про відрядження, окрім наказу, складається кошторис витрат для розрахунку необхідної до видачі суми авансу.

Посвідчення про відрядження — це документ, який видається працівнику підприємства для виконання службового доручення поза постійним місцем роботи, тобто у відрядженні. Даний документ підлягає реєстрації у Журналі реєстрації посвідчень про відрядження.

1.4. Синтетичний та аналітичний облік оборотних активів

Особливості обліку запасів виробництва Згідно П (С)БО 9, запаси — це активи, які:

— утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

— перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

— утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Рахунок 20 «Виробничі запаси» має субрахунки:

201 «Сировина й матеріали».

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби».

203 «Паливо».

204 «Тара й тарні матеріали».

205 «Будівельні матеріали».

206 «Матеріали, передані в переробку».

207 «Запасні частини».

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення».

209 «Інші матеріали».

Облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на підприємстві. Облік матеріалів на складах повинен забезпечити отримання точної інформації про залишки матеріалів по кожному номенклатурному номеру. Номенклатурою матеріалів називається перелік матеріалів згрупованих за певною ознакою і відповідним чином зашифрованих, із зазначенням одиниці виміру. На складах на кожен вид, сорт, найменування запасів заповнюється матеріальний ярлик у якому зазначаються номенклатурний номер, назва запасу, марка або тип, розмір, сорт та одиниці виміру. Номенклатурний номер складається з 7 цифр, перші три з яких вказують на субрахунок, на якому в бухгалтерському обліку відображаються матеріальні цінності, наступні дві — номер групи матеріалів, а останні — порядковий номер матеріальних цінностей в групі. Присвоєння запасам номенклатурних номерів дозволяє уникати помилок під час здійснення записів у складському та бухгалтерському обліку.

Для ведення кількісного обліку дуже важливо визначити, що є одиницею бухгалтерського обліку. Для запасів такою одиницею є найменування або однорідна група (вид).

Крім найменування (виду) і одиниці вимірювання, при обліку запасів необхідно вказувати третій показник — вартісний. Саме за цими трьома показниками визначається, чи є запаси однорідними і чи можна їх просумувати та відобразити в обліку однією позицією.

Названі три показники (найменування, одиниці вимірювання і ціна) є обов’язковими у всіх первинних документах, що відображають у бухгалтерському обліку наявність і рух запасів.

У системі аналітичного обліку надзвичайно важливе значення має складський облік залишків, надходження та витрачання матеріальних цінностей, який здійснюється за допомогою карток складського обліку і складає основу бухгалтерського. Якщо складський облік ведеться з порушенням встановлених вимог, то це може ускладнити процес бухгалтерської обробки документів і паралізувати зусилля бухгалтерів отримати повну, неупереджену, точну інформацію про витрачання матеріалів на виробництво і складання фінансової звітності. Отже, складський облік запасів є початковою стадією обліку.

Синтетичний облік належних підприємству виробничих запасів здійснюється на рахунку 20 «Виробничі запаси». В дебет записуються такі факти (господарські операції, події), які викликані:надходженням запасів; дооцінкою запасів (дооцінюються лише ті запаси, які раніше були уцінені і лише у межах сум уцінки). По кредиту рахунку 20 відображається списання запасів. Згідно з П (С)БО 9 виділяють головні причини списання (вибуття) виробничих запасів із балансу: відпуск у виробництво; реалізація на сторону; інші (списання за невідповідності критеріям активу у зв’язку з псуванням, крадіжкою тощо) [17].

Підсумкові дані стосовно надходження і вибуття запасів за синтетичними рахунками (субрахунками) записують у Відомість 5.1. Відомість ведеться у розрізі матеріально відповідальних осіб, місць зберігання і використання. Записи у Відомість здійснюються на основі звітів матеріально відповідальних осіб щодо надходження запасів на склади, в цехи, на дільниці і їх використання, вибуття із місць зберігання за звітний період. Далі дані переносяться до Головної книги за кожним рахунком окремо, а потім до відповідних форм фінансової звітності.

Розглянемо кореспонденцію рахунків з обліку виробничих запасів на прикладі, які наведені в таблиці 1.6

Таблиця 1.6 — Кореспонденція рахунків з обліку виробничих запасів

Джерело: узагальнено автором за такими даними [20]

МШП за своєю функціональною роллю на підприємстві є такими ж засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються), але мають і особливості оборотних засобів.

До МШП відносять:

— предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

— предмети вартістю за одиницю до 2500 грн.;

— знаряддя лову незалежно від їх вартості і терміну служби;

— бензомоторні пилки, сплавний трос, тимчасові будівлі в лісі терміном експлуатації до двох років;

— спеціальні інструменти і спеціальні пристосування;

— спеціальний одяг, взуття, а також постільні речі незалежно від їх вартості та строку служби;

— тимчасові споруди, витрати на зведення яких включається до собівартості будівельно-монтажних робіт терміном служби до 1 року;

— тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах;

— предмети, призначені для видачі напрокат, незалежно від вартості.

Для обліку МШП призначено рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», на дебеті якого відображається придбання МШП, а на кредиті їх використання.

Розглянемо кореспонденцію рахунків з обліку МШП на прикладі, які наведені в табл. 1.7.

Таблиця 1.7 — Кореспонденція рахунків з обліку МШП

Джерело: узагальнено автором за такими даними [20]

Готова продукція — це така, що повністю пройшла передбачені технологією виробництва стадії та процеси, перевірена відповідно до технічних умов і стандартів і оприбуткована на склад або прийнята замовником. До готової продукції зараховують також виконані для замовників роботи і послуги автотранспорту, ремонтного виробництва, будівельно-монтажні роботи. Якщо на підприємстві поряд з виробництвом здійснюють капітальні вкладення, то виконані для них послуги також відображають в обліку як готову продукцію.

Готову продукцію оцінюють за плановою і фактичною собівартістю (виробничою чи повною) або за оптовими цінами, якщо на цей вид продукції їх регулює держава.

Оприбутковують готову продукцію з виробництва на склади за накладними (приймально-здавальними накладними) або відомостями здавання продукції. Для обліку готової продукції призначений рахунок 26 «Готова продукція». За дебетом рахунка 26 «Готова продукція» відображають надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю. Розглянемо кореспонденцію рахунків з обліку МШП на прикладі, які наведені в табл. 1.8

Таблиця 1.8 — Кореспонденція рахунків з обліку готової продукції

Джерело: узагальнено автором за такими даними [20]

Облік товарів. На рахунку 28 «Товари» ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

Розглянемо кореспонденцію рахунків з обліку МШП на прикладі, які наведені в табл. 1.9.

Таблиця 1.9 — Кореспонденція рахунків з обліку товарів

Джерело: узагальнено автором за такими даними [20]

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 «Товари» застосовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцям окремо.

Постачальники, збутові, торгові підприємства та організації на рахунку 28 «Товари» ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» чи 20 «Виробничі запаси» .

Облік грошових коштів Успішна діяльність підприємства можлива лише за наявності необхідної кількості грошових коштів. З них починається і ними закінчується операційний цикл діяльності будь-якого підприємства.

Грошові кошти називають джерелом життєвої сили фірми, їх повинно вистачати для:

— створення запасів сировини і незавершеного виробництва у розмірах, що забезпечать безперебійну діяльність;

— підтримки достатнього рівня запасів готової продукції, що гарантує стабільність продаж;

— можливості надання кредитів покупцям.

Крім того, необхідно завжди мати певну суму грошових коштів для виплат за поточними зобов’язаннями.

Основними завданнями обліку грошових коштів в касі є:

— здійснення контролю за дотриманням касової та розрахункової дисципліни, в тому числі за зберіганням, своєчасним надходженням і витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до їх цільового призначення;

— своєчасне і правильне оформлення документів і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій за рухом грошових коштів;

— проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Під касою також розуміють всю сукупність готівки та грошових документів, тобто всі наявні грошові готівкові кошти, які знаходяться певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках.

Касові операції — це операції, пов’язані з прийманням, зберіганням, видачею готівки касами банків, підприємств, організацій тощо.

Усі підприємства згідно із законодавством зберігають свої кошти в банках. Для здійснення операцій з готівкою на підприємствах створюються каси.

Каса підприємства — приміщення або місце, призначене для приймання, видачі і зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга. [11]

Синтетичний облік касових операцій ведуть на рахунку 30 «Каса». Це активний грошовий рахунок, за дебетом якого відображають надходження грошей в касу, а за кредитом — їх вибуття з каси (табл. 1.10).

Таблиця 1.10 — Кореспонденція рахунків за обліком касових операцій

Джерело: узагальнено автором за такими даними[21]

При журнально-ордерній формі для обліку операцій за рахунком 30 «Каса» використовують журнал № 1.

Облік готівкових операцій в іноземній валюті ведуть в окремій касовій книзі. Операції записують в іноземній валюті та в гривнях за курсом Національного банку України.

У касі підприємства можуть бути не тільки готівка в національній та іноземній валютах, а й інші цінності - цінні папери, акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати, акредитиви, бланки суворого обліку, марки, дорожні чеки, проїзні документи, золото, інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет. За наявності в касі підприємства бланків цінних паперів, бланків суворого обліку, кожний з них має обліковуватися.

Облік операцій на поточному рахунку Банківські рахунки — це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги та зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Для обліку наявності та руху грошових коштів на поточному рахунку, що знаходиться у банку і можуть бути використані для поточних операцій призначено рахунок 31 «Рахунки в банках», конкретно у розрізі субрахунків:

311 «Поточні рахунки в національній валюті» ;

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» .

За дебетом субрахунків відображається надходження грошових коштів, за кредитом — їх використання.

Для здійснення операцій на поточному рахунку підприємством до уповноваженого банку подаються оформлені належним чином відповідні первинні документи. Здійснення такого роду операцій вимагає від бухгалтера, в свою чергу, не лише знання за допомогою якого документа можна здійснити ту чи іншу операцію, а також вміння їх правильно заповнювати і опрацьовувати.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, та для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті.

Типова кореспонденція рахунків по обліку операції на поточному рахунку у банку відображена у таблиці 1.11.

Таблиця 1.11 — Кореспонденція рахунків по обліку операції на поточному рахунку у банку