Основні етапи історії логіки

КОЛОМИЙСЬКИЙ КОЛЕДЖ ПРАВА І БІЗНЕСУ РЕФЕРАТ на тему:

«ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ЛОГІКИ».

Виконала студентка.

групи Ю — 22.

Палига Яна.

Викладач: Ганущак М.В.

КОЛОМИЯ"99.

ПЛАН.

Історія розвитку науки логіки в Україні.

Звязок логіки з філософією та іншими науками.

Роль логіки в логічно-культурному спілкуванні.

Є підстави вважати, що деякі праці античних мислителів з логіки стали відомими в Київській Русі вже в ХІ ст. Найбільш знаними серед античних мислителів були Аристотель і Платон.

Логіка дуже давня наука. Її історія налічує 2,5 тисяч років і поділяється на два основні етапи: традиційний (ІV століття до нашої ери — друга половина ХІХ ст.) і сучасний (друга половина ХІХ ст. — до нашого часу).

Розвиток логічних знань на першому етапі відбувався досить повільно. В часи античності логіка вперше з’являється як наука.

Її засновником вважається давньогрецький філософ, вчений-енциклопедист Арістотель (Стагиріт). Він дуже високо оцінював цю дисципліну. За його думкою, логіка — це незвичайна наука, вона дозволяє кожному, хто нею оволодів, отримати певний метод дослідження будь-якої проблеми, бо саме ця наука дає можливість у явному вигляді визначити, що є доведення, та виділити його основні види та ступені.

Цим методом свого часу вдало користувався герой Артура Конан-Дойла славетний Шерлок Холмс.

Поряд із Арістотелем у античні часи логічною проблематикою цікавилися також представники стоїцизму та софістики. Серед стоїків слід відзначити Хрисіппа (281/277 — 208/205 рр. до н. е.), який розробив оригінальну концепцію логіки. Основну увагу він приділяв дослідженню таких схем міркування, завдяки яким висловлювання пов’язуються між собою. Це, наприклад, такі слова природної мови: «якщо,… то», «…і…», «…або…» тощо. У сучасних логічних дослідженнях вони отримали назву «логічні сполучники».

Друга велика епоха розвитку традиційної логіки охоплює християнське середньовіччя. Вона тривала із середини ХІІ ст. до середини ХІV ст.

Саме у середні віки логіка стає однією з основних дисциплін тогочасної освіти. Вона входить до тривіуму — циклу із трьох наук, до котрого окрім логіки включалися ще граматика і риторика. Вивчення цих трьох дисциплін у тогочасних навчальних закладах було обов’язковим. До речі, логіка була обов’язковим предметом вивчення у Києво-Могилянській академії.

Видатні представники середньовіччя дуже високо оцінювали логіку як науку. Ось як писав про неї відомий логік кінця ХІ ст., візантійський письменник, філософ, державний діяч Михайло Псьолл (1018 — 1090): «Логіка — це мистецтво мистецтв та наука наук, яка вказує шлях до початку усіх методів». Цю точку зору на оцінку методологічного значення логіки підтримувала більшість філософів-схоластів середньовіччя.

Сучасна логіка формувалась наприкінці ХІХ ст. — на початку ХХ ст. але поправу її засновником можна вважати Готфріда Лейбниця — його праці випереджували свою епоху на декілька століть вперед.

Сучасна логіка, засновником якої був Г. Лейбниць, суттєво відрізняється від традиційної, основи якої заклав Арістотель. На другому етапі розвитку логічного знання інтереси логіків значно розширюються. Вони починають звертатися до аналізу таких типів міркувань, яким раніше взагалі було відмовлено в можливості логічного аналізу. Так, поряд з різними видами теоретичних (наукових) міркувань, основна мета яких полягає в обгрунтуванні знання, предметом дослідження багатьох логіків стають практичні міркування, основна мета яких полягає у поясненні дій людини. Виникають нові розділи логічного знання, істотно пов’язані із різними галузями наукового знання і типами міркувань у них. Це — математика, право, лінгвістика, філософія, психологія, економіка, інформатика тощо.

Спочатку сучасна логіка повністю орієнтувалася повністю на аналіз лише математичних міркувань. За її допомогою вчені намагалися розв’язати проблему основ математичного знання після того, як були знайдені парадокси у теорії множин. Цей період в її розвитку іноді називають «класичним».

Біля джерела класичної логіки стояли поряд з багатьма дослідниками Джордж Буль (1815 — 1864), Огастес (Августус) де Морган (1806 — 1871), Чарлз Пірс (1839 — 1914), Готлоб Фреге (1848 — 1925), Давід Гільберт (1862- 1943) та інші. У їхніх працях було поступово реалізована ідея перенесення у логіку тих методів, які звичайно застосовують у математиці. Результатом цієї роботи стало створення таких розділів сучасної логіки як, логіка висловлювань.

Логічна грамотність — необхідна риса освіченості. Юрист у своїй діяльності широко користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індукція, аналогія, версія, доказ і заперечення, знання яких значно підвищують культуру мислення, професіональний рівень дослідження правових явищ. Культура мислення — необхідна умова культури дослідження, пізнання, культури обгрунтування здобутих виводів, висунутих положень. Логіка, підвищуючи культуру мислення, безпосередньо впливає на процес пізнання судової істини, на розслідування і розгляд судових справ.

Контрольні запитання:

На які основні етапи поділяється логіка?

Кого вважають основоположником першого етапу логіки?

Кого вважають основоположником другого етапу логіки?

З якими науками найбільше повязана логіка?

Якими логічними категоріями у своїй практиці користується юрист?

ЛІТЕРАТУРА Тофтул М. Г. Логіка. — К., 1999. — С. 332.

Хоменко І.В. Логіка — юристам. — К., 1997. — С. 386.

Конверський А.С. Логіка. — К., 1998. — С. 266.

Кондаков И. В. Логика. — М., 1954. — С. 68.

Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. — К., 1996. — С. 113.

Формальная логика. Л., 1977.

Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995. — С. 83−95.