Біоритми

Біоритми З незапам’ятних часів люди спостерігали зміну дня і ночі, літа й зими, але не розуміли, що ці зміни зовнішнього середовища так чи інакше впливають на їхній організм. Мабуть, і ви помічали: пізньої осені, навіть коли сухо й сонячно, почуваєтеся не зовсім комфортно. Чому?

Причиною цього явища є так званий фотоперіодизм — реакція організму на тривалість світлового дня. Чим він коротший, тим більшою є вразливість істоти щодо зовнішніх подразників. У свою чергу фотоперіодизм лежить в основі процесу біологічних ритмів. (Яких, до речі, в організмі людини налічується понад триста!) Наука, що досліджує біоритми, називається хронобіологією. У дослівному перекладі це означає «часова біологія», вона вивчає реакцію організму на часові зміни в довкіллі. Знання закономірностей функціонування біоритмів людини може суттєво допомогти лікарям-практикам полегшити процес одужання хворих.

Під біоритмами слід розуміти регулярні кількісні та якісні зміни життєвих процесів у організмі (на всіх рівнях життя). Приміром, коли ми впродовж дев’яти годин здійснюємо переліт із Чернівців до Нью-Йорка, то перетинаємо стільки ж часових поясів. Це несприятливо впливає на людський організм: він не може швидко пристосуватися до часових (та й кліматичних) змін. З’являються розбитість, апатія, порушення сну. Але минає кілька днів — і поступово людина, як кажуть, входить у свою колію. А чому із настанням осені загострюються ревматизм, артрит, виразкова хвороба шлунка? Скажете — через низькі температури. Та головна причина — у зміні, а точніше послабленні функції імунної системи. Ще одна цікава деталь: у різні дні народжується неоднакова кількість хлопчиків чи дівчаток. І це не випадково, а знову ж таки пов’язано з природними та індивідуальними біологічними ритмами. До речі, досліджено, якщо під час зачаття подружжя орієнтовано головами на північ, то в 70 відсотках випадків народжуються хлопчики і в 30% - дівчатка, на південь — навпаки, а на схід або захід — 50×50.

— Згідно з біоритмами на планеті існує все живе. При цьому вищі ссавці мають особливу біоструктуру, так званий внутрішній годинник, який складається із залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, епіфіза, гіпоталамуса та наднирників) і підлаштовує організм під зміни. Надзвичайно важливу роль відіграє епіфіз, який ще називають шишкоподібним тілом. Вночі він виробляє одні речовини, а вдень — інші. І це не залежить від світлофону. Так, під час експерименту епіфіз помістили в абсолютну темряву, і протягом 17 діб він зберігав свої властивості продукувати певні речовини згідно із 24-годинним біологічним ритмом. Це — своєрідне реле, що регулює біоритми всередині організму. З їх розладом пов’язані різноманітні патологічні процеси, в тому числі у сфері психіки. (Йдеться про так званий десинхроноз.) У нижчих тварин, а також рослин внутрішнього годинника немає. Натомість у них є особлива речовина — мелатонін.

Спочатку мелатонін виділили як речовину, котра змінює пігментацію шкіри, тож він використовувався у косметологічній практиці для відбілювання. І лише згодом виявилося, що ця речовина є синхронізатором, тобто зумовлює пристосування організму до часових і просторових змін навколишнього середовища. А згідно з дослідженнями американського вченого Халберга від рівня мелатоніну в організмі залежить його статевий розвиток.

знаючи біологічні ритми конкретної людини, можна домогтися найвищої ефективності в її лікуванні. Тобто призначати фармакологічні препарати слід обов’язково з урахуванням тих біологічних коливань, які відбуваються в організмі. Кожний біологічний ритм має вигляд синусоїди. При ритмі в нижньому положенні слід вводити в організм препарати, які підвищують відповідні показники організму, у верхньому — ті, що їх понижують. У високорозвинених країнах вже давно це практикується.

знання індивідуальних біоритмів пацієнтів дозволяє лікарям передбачати настання негативних процесів у організмі й застосовувати препарати, що запобігають цьому явищу чи принаймні зменшують його силу. А щоби попередити у пацієнтів психіатричної лікарні фазу депресії, що настає з початком осінньо-зимового періоду, чи хоча би полегшити цей стан, необхідно всього лише у присмерковий час на 2 години ввімкнути у приміщенні світло, подовживши таким чином світловий день до меж звичної норми. Цей нюанс варто врахувати й людям психічно здоровим, які бажають поліпшити свій настрій та продовжити працездатність протягом дня. А взагалі, кожна людина повинна знати свій біоритм.

Незважаючи на те, що вчення про біологічні ритми відносно молоде, на сьогодні воно стало однією з центральних галузей теоретичної біології. Остання міжнародна науково-практична конференція з питань хронобіології та хрономедицини, що відбувалася, до речі, в Чернівцях, засвідчила: ця галузь вийшла з рівня теоретичних напрацювань на рівень їх практичного застосування у клініках. На жаль, в Україні кожен із хронобіологів працює окремо, наразі не існує відповідного товариства, і це певною мірою шкодить справі. Тому ми плануємо звернутися до Національної академії наук із проханням про створення при ній наукової комісії з питань хронобіології та хрономедицини — центру, який би керував роботою фахівців цієї галузі по всій Україні.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Апанасенко Г. Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. С-Пб., МГП (Петрополис), 1992 — 123 с.

2. Апанасенко Г. Л., Попова Л. А. Валеология — стратегия здравоохранения будущего /журнал Акад. Мед. наук Украины. — 1997, № 3, с. 426−436.

3. Апанасенко Г. Л., Попова Л. А. Медицинская валеология. — Киев: Здоровье, 1998. — 244 с.

4. Баевский Р. М. Прогнозирование состояний на граны нормы и патологии.- М., Медицина, 1979 — 298 с.

5. Брэгг Поль С., Нордемар Н. Позвоночник — ключ к здоровью. — С-Пб., ТОО (Лейла), 1995. — 336 с.

6. Брехман И. И.

Введение

в валеологию — науку в здоровье. — Л.: Наука, 1987 — 125 с.

7. Белов В. И. Энциклопедия здоровья. Молодость до ста лет. — Г.: Химия, 1994. — 399 с.

8. Валеология: диагностика, средства и практика обеспечения здоровья. Вып.3. — Владивосток: Дальнаука, 1996. — 212 с.

9. Войтенко В. П. Здоровье здоровых /введение в санологию/. — К.: Здоровье, 1991 — 245 с.

10. Гербер Р. Вибрационная медицина: пер. с англ. — М., 1997. — 320 с.

11. Гроф С. За пределами мозга: Пер. с англ. — М.: Соцветие, 1992. — 336с.

12. Иванченко В. А. Как быть здоровым. — С-Пб.: АО (Комплект), 1994. 30с.

13. Казначеев В. П. Очерки теории и практики экологии человека. — М.: Наука, 1982. — 264 с.

14. Купер К. Аэробика для хорошего самочувствия. Г.: Фис, 1989. — 224 с.

15. Неумывакин И. П., Неумывакина Л. С. Здоровье в ваших руках. — Г.: ИПО (Полигран), 1994. — 252 с. 16. Рейд Даннел. Защита трех сокровищ.- кн. I /пер. с англ./ - К.: София, 1996. — 416 с.

17. Ужегов Г. Н. Биоритмы. — Смоленск: Русич, 1997. — 400 с.

18. Шаталова Г. С. Философия здоровья. — М.: Елен и К0, 1997. — 224 с.