Характеристика додаткових пристроїв до ПК

Белорусский державний економічний университет.

Кафедра інформаційних технологий.

Контрольна робота № 1 на уроках «основи інформатики, і обчислювальної техники».

на задану тему: «характеристика додаткових пристроїв до ПК».

Студента 1 курса.

ФЭУТ.

Грн. ЗГГ — 1.

Бєлоусова А.В.

Зач. Кн № 04 ЗГГ-2.

Мінськ 2005.

1.

введение

.

2. конфігурація ПК.

3. характеристика додаткових пристроїв до ПК 6.

. принтер

. cd-rom.

. dvd-rom.

. worm-устройства.

. звукова карта.

. мышь.

. джойстик.

. графічний планшет.

. tv-тюнер

. мультимедиа.

. модеми і факс-модемы.

. плоттеры.

. сканер

. накопители.

. графічні акселератори 29.

4. використовувана литература.

Нині важко уявити, що комп’ютерів можна обійтися. Адже нещодавно, на початок 1970;х років обчислювальні машини були доступні досить обмеженої колу фахівців, які застосування, зазвичай, залишалося огорнутим запоною таємничості мало відомим широкому загалу. Проте в1971 р. відбулася подія, що у корені змінило ситуацію і з фантастичною швидкістю перетворило комп’ютер в повсякденний робочий інструмент десятків мільйонів людей. У цьому, поза всяким сумнівом, знаменному року ще майже нікому невідоме фірма Intel з невеличкого американського містечка з гарним назвою Санта-Клара (прим. Каліфорнія), випустила перший мікропроцесор. Саме йому ми маємо появою нового класу обчислювальних систем — персональних комп’ютерів, якими тепер користуються, сутнісно, всі - від учнів початкових класів та бухгалтерів до маститих учених й інженерів. Цим машинам, не котрий обіймав навіть половина поверхні звичайного письмового столу, скоряються дедалі нові класи завдань, які раніше були доступны.

(а, по економічних міркувань вони часто й недоступні - занадто дороге тоді варто було машинне час мэйнфреймов і мини-ЭВМ) лише системам, обіймав не лише одну сотню кв. метрів. Напевно, ніколи раніше людина у відсутності в руках інструмента, який володіє настільки колосальної міццю за настільки мікроскопічних размерах.

У самого персонального комп’ютера є дві важливих переваги порівняно з іншими видами комп’ютерів: вона має щодо просте управління економіки й може вирішувати безпосередньо досить широке клас задач.

Якщо раніше на ЕОМ давали основному працювати лише фахові програмісти (практично для будь-який завдання доводилося створювати власну програму), нині ситуація докорінно змінилася. Нині розроблено десятки тисяч програм за всі областям знань. З ними працюють мільйони кваліфікованих пользователей.

Відповідно до статистичних даних, найпоширенішими і використовуваними програмами є операційні системи та текстові редакторы.

Знання характеристик комп’ютерних пристроїв допоможе кваліфікованому користувачеві вибрати оптимальну конфігурацію самого персонального комп’ютера на вирішення поставленої практичної задачи.

Конфігурація персонального компьютера.

Персональними називаються комп’ютери, у яких може працювати лише одне користувач. Персональні комп’ютери мають лише одна робоче место.

Під терміном «конфігурація» комп’ютера розуміють список пристроїв, які входять у його состав.

У відповідність до принципом відкритої архітектури апаратне забезпечення комп’ютерів може бути різним. Але кожен персонального комп’ютера має обов’язковий і додатковий набір устройств.

Обов’язковий набір устройств:

. Монітор — пристрій виведення текстовій та графічної информации.

. Клавіатура — пристрій для введення текстовій информации.

. Системний блок — об'єднання великої кількості різних комп’ютерних устройств.

У системному блоці перебуває вся електронне начиння комп’ютера. Основними деталями системного блоку являются:

. Процесор — головне комп’ютерне пристрій управління і проведення вычислений.

. Материнська плата — пристрій для кріплення у ньому інших внутрішніх комп’ютерних устройств.

. Оперативна пам’ять (ОЗУ) — пристрій для зберігання програми розвитку й даних під час її в компьютере.

. Постійне запам’ятовуючий пристрій (ПЗУ) — пристрій для постійного зберігання деяких спеціальних програм, тож данных.

. Кеш пам’ять — сверхбыстрая пам’ять для зберігання особливо важливою информации.

. Співпроцесор — пристрій до виконання операцій із плаваючою запятой.

. Відеокарта — пристрій, що забезпечує висновок інформації на монитор.

. Флоппи дисковод — пристрій для збереження і перенесення інформації між ПК.

. Вінчестер — основне пристрій для зберігання інформації на компьютере.

. Блок харчування — пристрій задля розподілення електричної енергії між іншими комп’ютерними устройствами.

. Контролери і шина — призначені передачі інформації між внутрішніми пристроями ПК.

. Послідовні і рівнобіжні порти — призначені для підключення зовнішніх додаткових пристроїв до компьютеру.

. Корпус — призначений за захистом материнської плати й на внутрішніх пристроїв комп’ютера від повреждений.

Додаткові устрою, які можна підключати до компьютеру:

. Принтер — призначений висновку текстовій та графічної інформації на бумагу.

. Дисковод для компакт дисків (CD ROM) — до роботи з компакт дисками.

. Дисководи DVD — сучасні устрою до роботи носіями даних обсягом до 17 Гбайт.

. Звукова карта — пристрій до роботи зі звуковий информацией.

. Миша — маніпулятор для введення інформацією компьютер.

. Джойстик — маніпулятор передачі інформації про рух в компьютер.

. Планшет — пристрій до роботи з комп’ютерною графикой.

. TV тюнер є пристроєм, що дозволяє ПК ухвалювати й показувати програми телевидения.

. Колонки — зовнішні устрою на відтворення звуков.

. Факс-модем — пристрій для зв’язок між комп’ютерами через телефонну линию.

. Плоттер — пристрій висновку креслення на бумагу.

. Сканер — для введення графічних зображень в компьютер.

. Стрічкові нагромаджувачі - устрою щодо резервного копіювання даних на магнітну ленту.

. Джерело безперебійного харчування — пристрій захисту комп’ютера від перебоїв в электроснабжении.

. Накопичувачі на знімних дисках — устрою, у майбутньому які замінять флоппи дисководы.

. Графічний акселератор — пристрій з метою прискорення оброблення і виведення тривимірної графіки. і що другое…

характеристика додаткових пристроїв до ПК тепер розгляньмо кожне пристрій більш подробно.

Принтер.

Для виведення результатів роботи використовують принтери. Нині використовується чотири принципових схеми нанесення зображення на папір: матричний, струйный, лазерний і термопереноса.

Сьогодні широко застосовується шість технології кольоровому друці. Вони реалізуються в ударних («голчастих») матричних принтерах.

(dot matrix), в струменевих принтерах з рідкими чорнилом (liquid inkjet), в принтерах з термопереносом восковій мастики (thermal wax transfer), в принтерах з термосублимацией красителя (dye sublimation), в струменевих принтерах зі зміною фази барвника (phasechange ink-jet) й у кольорових лазерних принтерах (colour laser).

Матричні принтеры.

Dot Matrix.

Як відомо, ідея матричних друкувальних пристроїв у тому, що необхідну зображення відтворюється з набору окремих точок, які завдавав на папір тим чи іншим способом. Нагадаємо також, що майже всі друкують устрою (крім, мабуть, страничных) може бути ударними (impact) і ненаголошеними (nonimpact). Принцип роботи кольорових ударних матичных принтерів у тому, що вертикальний ряд (або двоє низки) голок «вколачивает» барвник з стрічки просто у папір. На відміну від монохромних пристроїв, щодо останнього використовується багатокольорова стрічка. Систему керування цих принтерів піклується як про конкретної голки, а й кольорі стрічки. Відразу відзначимо, крім шуму, властивого всім ударним пристроям, швидкість, палітра і якість квітів у тому випадку, зазвичай, незадовільні. Це, втім, стосується як папери, а й плівок. Зауважимо також, що згодом відтворювані кольору стають більш тьмяні, що у прямої залежності від терміну служби стрічка забруднюється. Це було пов’язано переважно з прямим контактом багатобарвною стрічки із виведеним кольоровим зображенням. До переваг подібних пристроїв можна віднести надійність, низькій вартості сторінки зображення, можливість друку звичайному бумаге.

Ударні кольорові матричні принтери переважно знаходять застосування при виведення нескладних зображень. Ціна таких пристроїв щодо невисока — близько 800 долларов.

Струменеві принтеры.

Liquid ink-jet.

Струйная технологія друку є нині найпоширеніша для реалізації кольорових пристроїв. Струменеві чорнильні принтери поділяються на устрою непрерывного.

(continuous drop, continuous jet) і дискретного (drop-on-demand) дії. Останні знов-таки діляться на дві категорії: з нагріванням чорнила («пузырьковая» технологія bubble-jet чи thermal ink-jet) засновані на дії пьезоэффекта (piezo).

У найпростішому разі принцип дії пристрої з технології continuous jet грунтується у тому, що струмінь чорнила, постійно испускаемая з сопла друкуючої голівки, іде або на папір (для нанесення зображення), або у спеціальний приймач, звідки чорнило знову потрапляють у загальний резервуар. У робочу камеру чорнило подаються микронасосом, а елементом, що ставлять їх рух, є, зазвичай, пьезодатчик. Описаний вище принцип дії що друкує устрою використовує сьогодні невелика кількість принтеров.

Виробництвом кольорових принтерів, які використовують дану технологію, займається, наприклад, фірма Iris Graphics.

При реалізації bubble-jet-метода у кожному соплі друкуючої голівки перебуває елемент (наприклад, тонкоплівковий резистор). При пропущенні струму через тонкоплівковий резистор останній протягом кількох мікросекунд нагрівається до температури близько 500 градусів і віддає що виділяється тепло безпосередньо оточуючим його чорнилу. При різкому нагріванні утворюється чорнильний паровий міхур, яка намагається виштовхнути через вихідний отвір сопла краплю рідких чорнила. Бо за відключенні струму тонкоплівковий резистор також швидко вистигає, паровий міхур, зменшуючись у розмірі, «подсасывает» через вхідний отвір сопла нову порцію чорнила, на які припадає місце «выстрелянной» краплі. Кольорові принтери від фірм Canon і Hewlett-Packard використовують саме цю технологию.

Як було зазначено, другий метод керувати соплом грунтується на дії діафрагми, з'єднаної з пьезоэлектрическим елементом. Як відомо, зворотний п'єзоефект залежить від деформації пьезокристалла під впливом електричного поля. Зміна розмірів пьезоэлемента, розташованого збоку вихідного отвори сопла і що з діафрагмою, призводить до викиданню краплі і припливу через вхідний отвір нової порції чорнила. Подібні пристрої випускаються компаніями Epson, Brother, Data-products і Tektronix.

До речі фірмою Epson запропонований новим типом багатошарової пьезоэлектрической голівки, які ліквідують «сателіти» — маленькі крапельки, супроводжують основну краплю. Чіткість у разі зростає у основному задля монохромних изображений.

Зауважимо, що сопла (канальні отвори) на друкуючої голівці струменевих принтерів, якими разбрызгиваются чорнило, відповідають «ударним» голкам матричних принтерів. Оскільки розмір кожного сопла значно коротші діаметра голки (тонше за людську волосину), а кількість сопла може більше, то одержуване зображення теоретично має бути цьому разі чіткіше. На жаль, це завжди і дуже залежить від якості використовуваної папери. Річ у тім, що чорнило мають властивості просочуватися (куди зайве), розтікатися і змішуватися до засихання. Це спричиняє зниження яскравості, і навіть зміну кольоровості изображения.

Щоб подолати всі ці неприємності, використовуються найрізноманітніші підходи. Наприклад, хіміки фірми DuPont розробили для принтерів компанії Hewlett-Packard спеціальні пігментні чернила.

(щоправда, також без недоліків). І це щоб уникнути змішування чорнила, в моделі принтера IBM Color JetPrinter PS4079 фірми Lexmark передбачені паузи між проходами для нанесення первинних цветов.

Згадувана трохи вище компанія Hewlett-Packard до тієї ж цели.

(висихання чорнила) використовує підігрів носія, тобто папери. Такий метод боротьби з змішуванням чорнила реалізований у моделях HP PaintJet.

XL300 і DeskJet 1200С.

Отже, до основних достоїнств технології continuous jet є можливість відтворення широкої палітри квітів з великим якістю, однак за невисокою швидкості друку вартість подібних кольорових принтерів сягає кількох тисяч долларов.

Устрою дискретного дії (drop-on-demand) досить дешеві (от.

500 доларів і більше) і дають змогу одержувати широку гаму квітів, проте потребує, зазвичай, спеціальної бумаги.

Phase change ink-jet.

Принтери, використовують цю технологію, називаються також принтерами компанії з рішучим барвником. Принцип роботи таких пристроїв приблизно наступний. Воскові стерженьки кожному за первинного кольору барвника поступово розплавляються спеціальним нагревательным елементом за нормальної температури близько 90 відсотків градусів і потрапляють у окремі резервуари. Розплавлені барвники подаються звідти спеціальним насосом в друкуючу голівку, працюючу зазвичай з урахуванням пьезоэффекта. Краплі воскообразного барвника на папері застигають практично миттєво, але забезпечують необхідне із нею зчеплення. На відміну від звичної технології liquid ink-jet, у разі немає ні просочування, ні розтікання, ні змішання красителей.

Саме тому принтери, використовують технологію phase change ink-jet, працюють із будь-який папером. Якість квітів виходить просто чудове, при цьому припустима і двостороння печатку. Вартість однієї копії дуже невисока, як до речі, і швидкість друку (близько двох сторінок на минуту).

Лазерні принтеры.

[pic].

Colour laser.

У лазерних принтерах використовується электрографический принцип створення зображення — приблизно такою самою, як й у копіювальних машинах.

Найважливішими частинами лазерного принтера вважатимуться фотопроводящий барабан (чи стрічку), напівпровідниковий лазер і прецизионную оптико-механическую систему, перемещающую промінь. Лазер формує електронне зображення на світлочутливої фотопримной стрічці послідовно кожному за кольору тонера (CMYK). Тобто принтер, працював у монохромному режимі зі швидкістю 8стр/мин, в кольоровому режимі забезпечить лише 2 стр./мин. Коли зображення на фоточувствительной стрічці повністю побудовано, подаваний лист заряджається в такий спосіб, щоб заправку з барабана притягувався до паперу. Після цього зображення закріплюється у ньому з допомогою нагріву частинок тонера до температури плавлення. Остаточну фіксацію зображення здійснюють спеціальні валики, прижимающие розплавлений заправку до бумаге.

Технологічно цей процес здійснюється дуже непросто, тому ціни на всі кольорові лазерні принтери донедавна становили кілька десятків тисяч долларов.

Принтери термопереноса.

Thermal wax transfer.

Принцип роботи принтера з термопереносом у тому, що термопластичное барвне речовина, завдана на тонкої підкладці, потрапляє на папір у тому місці, де нагрівальними элементами.

(аналогами сопла та голки) друкуючої голівки забезпечується належна температура (близько 70−80 градусів). Конструктивно такий спосіб друку досить простий, при цьому він забезпечує практично безшумну роботу. Щоб завдати кольорового зображення потрібно, зрозуміло, три чи чотири проходу: за одним для первинних кольорів та як разі використання окремого чорного кольору, які збільшує час друку. Принтери, використовують цю технологію, зазвичай вимагають спеціального документа. Вартість виведеної сторінки із зображенням, зазвичай, дорожче, ніж для струменевих принтерів. Для даних пристроїв також характерна невеличка швидкість друку (1−2 сторінки в минуту).

Проте, принтери з термопереносом — досить надійні устрою, які вимагають складного обслуговування і може відтворювати кольорове зображення (до 16,7 мільйонів квітів) як у плівці, і на папері, з роздільну здатність 200−300 dpi (точок на дюйм). Вартість таких пристроїв їх може становити від 1 до 10 тисяч долларов.

Dye sublimation.

Ще одна клас кольорових друкувальних пристроїв — звані принтери з термосублимацией. Ця технологія найближча до технології термопереноса, лише елементи друкуючої голівки нагріваються у разі до температури близько 400 градусів. Хоча, можливо, термин.

«термосублимация» невідь що вдалий, але досить чітко пояснює, як красящему речовини передається необхідна порція енергії сублімації. Нагадаємо, під сублімацією розуміють перехід речовини з твердого стану в газоподібне минаючи стадію рідини (наприклад, кристали йоду сублимируют при нагріванні). Отже, порція барвника сублімує з підкладки і осаджується на папері чи іншому носії. У принтерах з термосублимацией барвника є можливість точного визначення необхідної кількості барвника, стерпного на папір (наприклад. 19% cyan, 65% magenta, 34% yellow). Комбінацією квітів барвників можна підібрати будь-яку колірну палитру.

Ця технологія використовується лише кольоровому друці, а реалізують її устрою зазвичай ставляться до класу «high end». До їх основним переваг належить практично фотографічне якість одержуваного зображення широка гама відтінків квітів без використання растрирования. Основним обмеженням застосування даних принтерів є високу вартість кожної копії зображення (більш долара за страницу).

CD-ROM.

Принцип роботи дисководу нагадує принцип роботи звичайних дисководів для гнучких дисків. Поверхня оптичного диска (CD-ROM) переміщається щодо лазерної голівки постійної лінійної швидкістю, а кутова швидкість змінюється залежно від радіального становища голівки. Промінь лазера іде дорогу, фокусуючись цьому з допомогою котушки. Промінь проникає крізь захисний шар пластику і потрапляє на який відбиває шар алюмінію лежить на поверхні диска. Влучаючи його за виступ, він віддзеркалюється в детектор і відбувається через призму, отклоняющую його за світлочутливий діод. Якщо промінь потрапляє у ямку, він розсіюється, і тільки мала дещиця випромінювання відбивається і сягає світлочутливого діода. На диоде світлові імпульси перетворюються на електричні, яскраве випромінювання перетворюється на нулі слабке — в одиниці. Отже, ямки сприймаються дисководом як логічні нулі, а гладка поверхню як логічні единицы.

Продуктивність CD-ROM зазвичай визначається її швидкісними характеристиками при безупинної передачі даних протягом певного проміжку часу й середнім часом доступу до даних, измеряемыми відповідно Кбайт/с. Існують одне-, двох-, трьох-, чотирьох-, п’яти, шостої і восьмискоростные дисководи, щоб забезпечити зчитування даних із швидкістю 150, 300, 450, 600, 750, 900, 1200 Кбайт/с відповідно. Нині поширені двохі четырехскоростные дисководи. У випадку дисководи з чотириразової швидкістю мають вищої продуктивністю, проте, оцінити чисте перевагу дисководу з чотириразової швидкістю проти дисководом які з подвійною швидкістю буває непросто. Насамперед, це від цього з яким операційній системою та з якою типом докладання ведеться робота. При високої інтенсивності повторюваного доступу до CD-ROM і зчитуванні невеликої кількості даних (наприклад, під час роботи з базами даних) «імпульсна» швидкість зчитування інформації набуває важливого значення. Наприклад, за даними журнала.

InfoWorld, продуктивність дисководів з чотириразової швидкістю, проти дисководами які з подвійною швидкістю, у разі операції доступу до бази даних загалом підвищується вдвічі. Що стосується простого копіювання даних виграш становить від 10 до 30%. Проте, найбільше перевагу вийде під час роботи з полноформатным відео. На підвищення продуктивності дисководів їх постачають буферної памятью.

(стандартні обсяги КЭШа: 64, 128, 256, 512, 1024 Кбайт). Буфер дисководу є пам’ять для короткочасного зберігання даних, після зчитування його з CD-ROM, але до пересилки в плату контролера, потім у ЦП. Така буферизация дає можливість дисковому влаштуванню передавати дані в процесор невеликими порціями, а чи не займати його час повільної пересилкою постійного потоку данных.

Наприклад, відповідно до вимог стандарту MPC рівня 2 нагромаджувач CD;

ROM подвоєною швидкістю повинен займати трохи більше 60% ресурсів ЦП.

Важливою характеристикою дисководу є ступінь заповнення буфера, які впливають якість відтворення анімаційних зображень і відеофільмів. Ця величина окреслюється ставлення числа блоків даних, переданих буфер з нагромаджувача і які у ньому досі початку їхніх видачі на системну шину, до загальної кількості блоків, які може вміщати буфер. Занадто велика ступінь заповнення можуть призвести до затримкам під час видачі з буфера на шину; з дугою боку, буфер із надто малої ступенем заповнення вимагатиме більше уваги з боку процесора. Обидві ж усе призводять до стрибків і зривів зображення під час воспроизведения.

DVD-ROM.

DVD — оптичних диски, подібні CD. Під таким девізом вже розпочато випуск нових пристроїв, знаменующих перехід до 17-гигабайтным носіям даних, і цифровому відео. Про те, що це звичайні диски CD-ROM, народжені для записи звуку, непогані добре підходять для комп’ютерів. 8 декабря.

1995 року найбільші виробники приводів CD-ROM і що з ними пристроїв підписали остаточне угоду, затвердивши не только.

«тонкощі» формату, а й назва новинки DVD (Digital Video Disk),.

HDCD (High Den city CD — диск високої густини записи), MMCD.

(MultiMedia CD), SD (Super Density — надвисокої щільності). Втім, суперечки навколо нового стандарту не завершилися з прийняттям угоди — навіть назва не знаходить одностайною підтримки у лавах засновників: дуже поширена версія розшифровки абревіатури как.

Digital Versatile Disk — цифровий багатофункціональний диск.

Апаратні средства.

DVD може існувати у кількох модифікаціях. Найпростіша їх відрізняється від зазвичайного диска лише, що який відбиває шар розташований не так на яким майже повну товщину (1,2 мм) шарі полікарбонату, але в шарі половинної товщини (0,6 мм). Друга половина.

— це плаский верхній шар. Ємність такого диска сягає 4,7 держбезпеки і відданість забезпечує понад дві години відео телевізійного качества.

(компресія MPEG-2). З іншого боку, без особливих зусиль на диску можуть додатково зберігатися високоякісний стереозвук (на кількох мовами) і титри (також багатомовні). Якщо обидва шару несуть інформацію, то сумарна ємність становить 8,5 держбезпеки (деяке зменшення ємності кожного шару викликається необхідністю скоротити взаємні перешкоди при зчитуванні далекого шару). Toshiba і Time Warner пропонують використовувати також двосторонній двухслойный диск. І тут його ємність становитиме 17 ГБ.

Вже цієї характеристики досить, аби уявити вплив, що може надати такий диск на кино/видеоиндустрию.

Цифрові системи, як відомо, зберігають якість сигналу при копіюванні вже не служать на заваді створення неліцензійних копій. Радикальна міра — модифікація архітектури ПК з єдиною метою принципового виявлення можливого влучення DVD-данных на системну шину, звідки вони далі може бути скопійовані ємності найпростішого однослойного DVD достатньо відтворення більш 2 годин відео телевізійного (студійного.) якості, у своїй кількість інформації на диску становить 4,7 держбезпеки. Двухслойный диск зберігає 8,5 ГБ.

Які ж досягається настільки значна збільшення обсягу інформації на.

DVD диску? Щоб відповісти це питання порівняємо його з знайомим нам CD;

ROM. Головна відмінність, звісно, в підвищеної щільності записи інформації. Завдяки переведенню зчитувального лазера з інфрачервоного діапазону (довжина хвилі 780 нм) в червоний (із довжиною хвилі 650 нм или.

635 нм) і збільшення числової апаратури об'єктива до 0,6 (проти 0,45 в CD) досягається більш як двох кратну ущільнення доріжок і скорочення довжини питов (що відбивають выступов/впадин).

З неназваних ще характеристик відзначимо номінальну швидкість передачі — 1108 Кб/с, підтримувану при постійної лінійної скорости.

(CLV — constant lineal velocity) 4 м/с. Але слід особливо радіти — поповнюється порядок ще й обсяг даних, які потрібні хотілося б прочитати безпомилково. З іншого боку, різке зменшення окремих елементів на що відбиває поверхні неминуче призведе до підвищення кількості випадкових збоїв при чтении.

Переважна більшість виробників готує устрою здатні зчитувати CD-ROM з допомогою використання спеціально сконструйованої оптичної голівки, яка має можливістю перенастройки, і навіть з допомогою установки додаткового об'єктива. В усіх випадках можна вважати, нові устрою зможуть читати звичні нас.

«старі» диски.

WORM-устройства.

Хоча дисководи WORM нагадують CD ROM, вони можуть записувати «всередину» диска. Як і CD ROM, WORM-устройства запам’ятовують дані з допомогою фізичних змін поверхні диска, а роблять вони почали це по-другому.

Завдати ямки в WORM-среде важко, оскільки поверхню захищена прозорим пластиком. Замість освіти ямок в WORM-дисках застосовується затемнення. Тобто, WORM-системы просто затемнюють поверхню чи, точніше, випаровують значна її частина. Якось записавши на диск інформацію, надалі можна лише зчитувати інформацію с.

WORM-диска. Довговічність WORM-дисков оцінюється, принаймні, удесятеро років. Обсяг даних, збережених однією диску WORM і CD ROM, составляет.

650 Мбайт.

Звукова карта.

Будь-який мультимедиа-ПК має у собі плату-аудио адаптер. Навіщо вона непотрібна нікому? Із її легкої руки фірми Creative Labs (Сінгапур), назвала свої перші аудіо адаптери дзвінким словом Sound Blaster, ці устрою часто іменуються «саундбластерами». Аудіо адаптер дав комп’ютера як стереофоническое звучання, а й можливість записи на зовнішні носії звукових сигналів. Як було зазначено раніше, дискові нагромаджувачі ПК не підходять для записи обычных.

(аналогових) звукових сигналів, оскільки для записи лише цифрових сигналів, що практично не спотворюються за її передачі лініями связи.

Аудіо адаптер має аналогово-цифровой перетворювач (АЦП), періодично який рівень звукового сигналу і перетворює цей відлік у цифровій код. Воно й записується зовнішній носій вже проводяться як цифровий сигнал.

Цифрові вибірки реального звукового сигналу зберігаються у пам’яті комп’ютера (наприклад, як WAV-файлов). Лічений з диска цифровий сигнал подається на цифро-аналоговый перетворювач (ЦАП), який перетворює цифрові сигнали в аналогові. Після фільтрації їх можна підсилити повноваження й подати на акустичні колонки на відтворення. Важливими параметрами аудіо адаптера є частота квантування звукових сигналів і розрядність квантования.

Частоти квантування показують, скільки ж разів в секунду беруться вибірки сигналу для перетворення на цифровий код. Зазвичай лежать не більше від 4−5 Кгц до 45−48 Кгц.

Розрядність квантування характеризує число щаблів квантування змінюється ступенем числа 2. Так, 8-разрядные аудіо адаптери имеют.

28=256 ступенів, вочевидь замало для високоякісного кодування звукових сигналів. Тому сьогодні застосовують у основном.

16-разрядные аудіо адаптери, мають 216 =65 536 щаблів квантування — як в звукового компакт-диска.

Таблиця 1.

|Частотный діапазон |Вигляд сигналу |Частота квантування | |400 — 3500 гц |Йдеться (ледь розбірлива) |5.5 Кгц | |250 — 5500 гц |Йдеться (середнє якість) |11.025 Кгц | |40 — 10 000 гц |Якість звучання |22.040 Кгц | | |УКВ-приемника | | |20 — 20 000 гц |Звук високої якості |44.100 Кгц |.

Інший спосіб відтворення звуку у його синтезі. По прибутті на синтезатор деякою керуючої інформації з ній формується відповідний вихідний сигнал. Сучасні аудіо адаптери синтезують музичні звуки двома шляхами: методом частотною модуляції FM (Frequency Modulation) і з допомогою хвильового синтезу (обираючи звуки з таблиці звуків, Wave Table). Другий спосіб забезпечує більш натуральне звучание.

Частотний синтез (FM) виник 1974 року (PC-Speaker). У 1985 року з’явився AdLib, який, використовуючи частотну модуляцію, міг грати музику. Нова звукова карта SoundBlaster вже могла записувати і відтворювати звук. Стандартний FM-синтез має середні звукові характеристики, на картах встановлюються складні системи фільтрів проти можливих звукових помех.

Суть технології WT-синтеза ось у чому. На самої звуковий карті встановлюється модуль ПЗУ з «зашитими» до нього зразками звучання справжніх музичних інструментів — сэмплами, а WT-процессор з допомогою спеціальних алгоритмів навіть із одному тону інструмента відтворює усі його інші звуки. З іншого боку багато виробників оснащують свої звукові карти модуляторами ОЗУ, тож є можливість як записувати довільні сэмплы, а й довантажувати нові инструменты.

До речі, управляючі команди для синтезу звуку можуть надходити на звукову карту тільки від комп’ютера, а й від іншого, например,.

MIDI (Musical Instruments Digital Interface) устрою. Собственно.

MIDI визначає протокол передачі команд за стандартним интерфейсу.

MIDI-сообщение містить посилання ноти, а чи не запис музики як такої. Зокрема, коли звукова карта отримує подібне повідомлення, воно розшифровується (які ноти яких інструментів повинні звучати) і відпрацьовується на синтезаторі. Натомість комп’ютер може через MIDI управляти різними «інтелектуальними» музичними інструментами з певним интерфейсом.

Для електронних синтезаторів зазвичай вказується число одночасно лунаючих інструментів, і їх загальну число (від 20 до 32). Також важлива й програмна сумісність аудіо адаптера з типовими звуковими платформами (SoundBlaster, Roland, AdLib, Microsoft Sound System,.

Gravies Ultrasound і др.).

Як приклад розглянемо склад вузлів однієї з потужних аудіо адаптерів — SoundBlaster AWE 32 Value. Він має два микрофонных малошумящих підсилювача з автоматичними регулюванням посилення для сигналів, які від мікрофона, два лінійних підсилювача для сигналів, вступників з лінії, з програвача звукових дисків чи музичного синтезатора. З іншого боку, сюди ж входять программно-управляемый електронний микшер, який би змішання сигналів від різних джерел постачання та регулювання рівня і стерео балансу, 20-голосый синтезатор музичних звуків частотною модуляции.

FM, програмно керований хвильової (табличний) синтезатор музичних звуків і звукових ефектів (16 каналів, 32 голоси, 128 інструментів), аналогово-цифровой 16-разрядный перетворювач для перетворення аналогового сигналу із виходу мікшера у цифровій сигнал, систему стискування цифрової інформації із можливістю застосування розширеного звукового процесора ASP. Нарешті, аудіо адаптер має цифро-аналоговый перетворювач (ЦАП) для перетворення цифрових сигналів, несучих інформацію про звуці, в аналоговий сигнал, адаптивний електронний фільтр не вдома ЦАП, що знижує перешкоди від квантування сигналу, двухканальный підсилювач потужності з 4 Вт на канал з ручним і программно-управляемым регулятором гучності і MIDI-разъем для підключення музичних инструментов.

Як очевидно з цього, аудіо адаптер — досить складна технічний механізм, побудоване з урахуванням їх використання набутків у аналогової та цифрового аудиотехнике.

У новітні звукові карти входить цифровий сигнальний процесор DSP.

(Digital Signal Processor) чи розширений сигнальний процесор ASP.

(Advanced Signal Processor). Просто вони використовують скоєні алгоритми для цифровий компресії і декомпресії звукових сигналів, належала для розширення бази стереозвука, створення відлуння і забезпечення объемного.

(квадрофонического) звучання. Програма підтримки ASP QSound поставляється безплатно фірмою Intel на CD-ROM «Software Developer CD».

Важливо, що процесор ASP використовується при звичайних двухканальных стереофонических запису і відтворенні звуку. Його застосування не завантажує акустичні тракти мультимедіа компьютеров.

Мышь.

[pic]Для багатьох клавіатура представляється найважчим і незрозумілим атрибутом. Завдяки цьому й інші, що інтерфейси DOS и.

OS/2 не прощають помилок, втрачається дуже багато користувачів РС.

Для подолання цих недоліків було розроблено графічне управління меню користувальницького интерфейса.

Ця розробка породила спеціальне указывающее пристрій, процес становлення якого тривав із 1957 по 1977 рік. Пристрій дозволяло користувачеві вибирати функції меню, пов’язуючи його переміщення з перебором функцій на екрані. Одна чи кілька кнопок, розташованих згори цього устрою, дозволяли користувачеві вказати комп’ютера свій вибір. Пристрій була досить мініатюрним і легко могло поміститися під долонею з розташуванням кнопок під пальцами.

Підключення виробляється спеціальним кабелем, який надає влаштуванню схожість із мишею з довгою хвостом. А процес переміщення миші і одержувачів відповідного перебору функцій меню заробив термин.

" проводка миші «. [pic] Миші різняться за трьома характеристикам — числу кнопок, використовуваної технологій і типу сполуки устрою з центральним блоком. У початковій формі у пристрої полягало в одному кнопка. Перебір функцій визначається переміщенням миші, але вибір функції відбувається за допомоги кнопки, що дозволяє уникнути випадкового запуску завдання при переборі функцій меню. З допомогою однієї кнопки можна реалізувати лише мінімальні можливості устрою. Уся десятилітня робота комп’ютера у разі залежить від визначенні становища кнопки — натиснута вона чи ні. Проте, добре складене меню повністю дозволяє реалізувати управління комп’ютером. Проте дві кнопки збільшують гнучкість системи. Наприклад, одна кнопка можна використовувати для запуску функції, а друга її скасування. Поза сумнівом, три кнопки ще більше збільшать гнучкість програмування. Але, з іншого боку, збільшення кнопок збільшує подібність устрою з клавіатурою, повертаючи йому недоліки останньої. Практично три кнопки є розумним межею, оскільки вказують лежати вказівному, середньому, безіменному пальцях на кнопках тоді як велика і мізинець йдуть на переміщення миші й утриманні їх у ладони.

Більшість моделей забезпечуються двома і навіть однієї кнопкою. Найпопулярніші - двухкнопочные миші. Функціонально до пристроям типа.

" миша «можна віднести джойстик, кулю трасування, графічний планшет, трекпойнт.

Трекболы, як і миші, є координаторными пристроями введення інформацією комп’ютер. Трекбол, власне кажучи, представляє собой.

«перевёрнутую» миша, у трекбола наводиться в рух не корпус, лише його кулю. Це дозволяє істотно підвищити точність управління курсором.

Джойстик.

[pic].

Маніпулятор як укріпленої на шарнірі ручки з кнопкою, вживається переважно для комп’ютерних игр;

Графічний планшет.

Графічний планшет — пристрій для введення контурних изображений.

(диджитайзер). Використовується, зазвичай, в системах автоматичного проектування (САПР) для введення креслень в компьютер.

TV-тюнер

Останнім часом широкого розповсюдження набули TV-тюнеры — оплати чи від устрою для перегляду телепередач за комп’ютером. Найголовніше перевагу тюнеров — це надзвичайно низька ціна (за 40−70 $) не купиш навіть найбільш дешевий телевізор. Також це пов’язано з зручністю перегляду: можна дивитися телевізор, не полишаючи роботи, дивитися відеокасети за комп’ютером, і навіть записувати на комп’ютер видео.

Усі тюнеры над ринком СНД засновані двома чіпах Conexant Fusion и.

Philips. Основні різницю між тюнерами залежать безпосередньо саме їх чіпа й нині переважно это-качество зображення. TV-тюнеры також бувають зовнішні чи внутрішні. Внутрішні тюнеры — це мікросхеми, які підключаються в слот материнської плати. Зовнішні тюнеры укладено в пластмасовий корпус і підключаються на порт USB.

Переваги зовнішніх TV-тюнеров перед внутрішніми несуттєві і пов’язані Шекспір і меншим впливом електромагнітних полів в корпусі компьютера.

Практично в усіх тюнеров є пульт дистанційного управления.

На задній стінці TV-тюнера є кілька разъёмов: для підключення антени, аудиовыход, видеовход, S-Video видеовход, аудиовход (останній не переважають у всіх тюнерах).

На ринку СНД кілька виробників TV-тюнеров. Це Aver,.

KWorld, LifeView, Manli, MediaForte, Pinnacle. Краще якість зображення їх показують Manli і LifeView, лучшую функциональность.

— Aver.

Усі тюнеры також дозволяють здійснювати видеозахват-перехват зображення звуку з екрану і запис їх у жорсткий диск. Видеозахват може статися з телесигналу або з відеомагнітофона. Для видеозахвата існують спеціальні утиліти, що дозволяють як оптимізувати видеозахват, а й зробити їх у певний час (для телесигналу дуже важливо, також TV-тюнер дозволить записати улюблену передачу у будь-яку довільну время!).

Найбільш распротранёнными утилітами для видеозахвата є BTV.

Professional, IU VCR, DScaler, VirtualDub.

Мультимедиа.

Інтерактивні системи, щоб забезпечити роботи з нерухомими зображеннями і які йшли відео, анімованої комп’ютерної графікою і текстом, промовою і високоякісним звуком.

Сучасний мультимедиа-ПК у його «озброєнні» нагадує домашній стереофонічний Hi-Fi комплекс, поєднаний із дисплеем-телевизором.

Він укомплектований активними стереофоническими колонками, мікрофоном і дисководом для оптичних компакт-дисков CD-ROM. З іншого боку, всередині комп’ютера укрито нове для ПК пристрій — аудіо адаптер, що дозволило можливість перейти до прослуховування чистих стереофонических звуків через акустичні колонки із вбудованими усилителями.

Важливою проблемою мультимедіа є забезпечення адекватних коштів доставки, поширення мультимедиа-информации. Носії повинні вміщати величезні обсяги різнорідною інформації, дозволяти швидкий доступом до окремим її компонентами, якісне їх відтворення, і навіть вистачити дешевим, компактним і був надійним. Проблема отримала гідне рішення лише з приходом оптичних дисків різних типів. У перших системах мультимедіа було використано аналогові диски — їх зазвичай називають «видеодисками». Діаметр цих дисків 12 чи 8 дюймів. Відомі 12-дюймовые диски стандарту LV (Laser.

Vision), підтримуваного Sony, Philips і Pioneer.

Модеми і факс-модемы.

Модем — пристрій, що дозволяє комп’ютера виходити на зв’язку з іншим комп’ютером у вигляді телефонних линий.

Факс-модем — модем, дозволяє також ухвалювати й посилати факсимільні сообщения.

З власного зовнішнім виглядом й місцю установки модеми поділяються на внутрішні і його зовнішні. Внутрішні модеми є електронну плату, установлювану у комп’ютер, а зовнішні - автономне пристрій, подсоединяемое до жодного з портів. Зовнішній модем стоїть, зазвичай, трохи дорожче внутрішнього тієї самої типу зза зовнішньої привабливості (індикатори, регулятор гучності) і більше легкої установки.

Основний параметр у роботі модему — швидкість передачі. Вона вимірюється в bps (біт в секунду) і встановлюється фірмоюплідником у 2400, 9600, 14 400, 16 800, 19 200 чи 28 800 bps. Інколи трапляються застарілі моделі модемів (300 і 1200 bps), але вони практично вийшли з ужитку. Сьогодні досить хорошим модемом вважається модем зі швидкістю 14 400 bps (близько 1 Mb удесятеро хвилин), і можна придбати приблизно за $ 150.

Також важливими показниками у сприйнятті сучасних модемах служить наявність режиму корекції помилок, і режиму стискування даних. Перший режим забезпечує додаткові сигнали, з яких модеми здійснюють перевірку даних двома кінцях лінії відкидають немарковану інформацію, а другий стискує інформацію ще швидкою й чіткої її передачі, та був відновлює в який отримує модемі. Обидва ці режиму помітно збільшують швидкість і чистоту передачі, особливо у російських телефонних линиях.

Один із передових фірм — виробників модемів «Hayes.

Microcomputer Products" прийняла основні стандарти для команд модемів, включаючи набір ATкоманд, з допомогою яких користувач може безпосередньо управляти роботою модему. Сьогодні Hayes-стандартами користується переважна більшість фірм в усьому світі, і кращі модеми є Hayes — совместимыми.

Зараз світовому ринку модемів фактично правлять 2 фірми: ZyXEL і US.

Robotics. Вони виготовляють найшвидкісніші і найякісніші модеми і факс — модеми. Дуже дорогі суперсучасні модеми ZyXEL мають можливість відтворення голоси, записаного в цифровому режимі стискування мовних сигналів, що дозволяє використовувати їх як автоответчиков. Також деякі моделі ZyXEL U-1496 і US Robotics.

Courier обладнані перемикачем речь/данные, вбудованим тестуванням та інші корисними функціями. Основне якість модемів ZyXEL — багатющий вибір можливостей, це значно побільшує їхні вартість (до $ 1250), а модемів US Robotics (Courier і Sportster) — надійність при щодо низькій ціні ними (до $ 200).

Останніми роками попит на модеми і факс-модемы став досить високий, оскільки необхідні практично кожному працюючому за комп’ютером людині. Модеми дозволяють досить швидко передавати з однієї комп’ютера в інший пакети документів і майже зв’язуватися електронною поштою, і навіть забезпечують доступ в світові мережі (Internet та інших.) задля встановлення контактів із зарубіжними партнерами.

Плоттеры.

Пристрій, що дозволяє представляти виведені з комп’ютера дані як малюнка чи графіка на папері, називають зазвичай плоттером, чи графопостроителем. Існують пір'яні плоттеры (pen plotter), струменеві плоттеры (ink-jet plotter), електростатичні плоттеры (electrostatic plotter), плоттеры прямого виведення изображения (direct imaging plotter), плоттеры з урахуванням термопередачи (thermal transfer plotter) і лазерні (світлодіодні) плоттеры (laser/led plotter).

Пір'яні плоттеры.

Пір'яні плоттеры — це електромеханічні устрою векторного типу, і ПП традиційно виводять графічні зображення різні векторні програмні системи типу AutoCAD. ПП створюють зображення з допомогою пишучих елементів, узагальнено званих пір'ям, хоча є три «види таких елементів, які різняться один від друга що використовуються виглядом рідкого барвника. Пишучі елементи бувають одноразові і багаторазові (допускають перезарядження). Перо кріпиться в тримачі пише вузла, який має одну чи дві ступеня свободи перемещения.

Існує дві типу ПП: планшетні, у яких папір нерухома, а перо переміщається у всій площині зображення, і барабанні (чи рулонні), у яких перо переміщається вздовж однієї осі координат, а папір — вздовж інший, з допомогою захоплення транспортним валом, зазвичай фрикционным. Пересування виконуються з допомогою шаговых чи лінійних електродвигунів, створюють досить великий шум.

Струменеві плоттеры.

Струйная технологія створення зображення відома з 1970;х років, але істинний її прорив над ринком стало можливим тільки з розробкою фірмою Canon технології створення реактивного пляшечки (Bubblejet) — спрямованого розпорошення чорнила на папір з допомогою сотень дрібних форсунок одноразовою друкуючої голівки. Кожній форсунке відповідає свій мікроскопічний нагрівальний элемент.

(терморезистор), який миттєво (за 7−10 мкс) нагрівається під впливом електричного імпульсу. Чорнило закипають, і двох створюють пляшечку, який виштовхує з форсунки краплю чорнила. Коли імпульс закінчується, терморезистор так само швидко вистигає, а пляшечку исчезает.

Електростатичні плоттеры.

Электростатическая технологія полягає в створенні прихованого електричного зображення (потенційного рельєфу) лежить на поверхні носія — спеціальної електростатичної папери, робоча поверхню якої покрита тонким шаром диэлектрика, а основа просякнута гидрофильными солями задля забезпечення необхідної вологості і електропровідності. Потенційний рельєф формується при осадженні на поверхню диэлектрика вільних зарядів, які виникають при порушенні найтонших електродів записувальною голівки високовольтними імпульсами напруги. Коли папір проходить через що виявляє вузол з рідким намагніченим тонером, частки тонера осідають на заряджених ділянках папери. Повна колірна гама виходить за чотири циклу створення прихованого зображення проходу носія через чотири виявили вузла з відповідними тонерами.

Плоттеры прямого виведення изображения.

Зображення в ППВИ створюється спеціальному термобумаге (папері, просякнутої теплочувствительным речовиною) довгою протягом усього ширину плоттера «гребінкою» мініатюрних нагрівачів. Термобумага, що зазвичай подають із рулону, рухається вздовж «гребінки» і змінює колір у місцях нагріву. Зображення виходить високоякісним (дозвіл до 800 dpi, але, на жаль, лише монохромным.

Плоттеры з урахуванням термопередачи.

Відмінність цих плоттеров від ППВИ у тому, що мені між термонагревателями і папером (чи прозорою плівкою) размещается.

«донорный цветоноситель» — тонка, завтовшки 5−10 мкм, стрічка (наприклад, лавсановая), адресовану папері барвним шаром, виконаним на восковій основі з низькою (менш 100° З) температурою плавления.

На донорной стрічці послідовно завдані області кожного з основних квітів розміром, відповідним аркушу використовуваного формату. У процесі виведення інформації паперовий аркуш із накладеної нею донорной стрічкою відбувається під друкуючої голівкою, що складається з тисяч дрібних нагрівальних елементів. Віск у місцях нагріву розплавляється, і пігмент залишається листку. За один прохід наноситься один колір. Усі зображення виходить за чотири прохода.

Лазерні (світлодіодні) плоттеры.

Ці плоттеры базуються на электрографической технології, основою якої покладено фізичні процеси внутрішнього фотоефекту в світлочутливих напівпровідникових шарах селено містять матеріалів і силове вплив електростатичного поля.

Проміжний носій зображення (обертався селеновый барабан) у темряві то, можливо заряджений до потенціалу до сотні вольт. Промінь світла знімає цей заряд, створюючи приховане електростатичне зображення, яке притягує намагнічений мелкодисперсный заправку, стерпний потім механічним шляхом на папір. Після цього цидулка із нанесеним тонером проходить через нагрівач, у результаті частки тонера запекаются, створюючи изображение.

Сканер

Сканером називається пристрій, що дозволяє вводити комп’ютер образи зображень, які у вигляді тексту, малюнків, слайдів, фотографій і той графічної інформації. Попри велику кількість різних моделей сканерів у першому наближенні їх класифікацію можна навести лише кільком ознаками. Наприклад, по кинематическому механізму сканера і з типу який вводимо изображения.

Нині всі відомі моделі може бути розбитий на два типу: ручний та настільний. Є й комбіновані устрою, які поєднують у собі можливості і тих країн і других.

Ручний сканер.

Щоб вводити на комп’ютер будь-якої документ з допомогою ручного сканера, треба без різких рухів провести що сканує голівкою із зображення. Рівномірність переміщення handheld істотно б'є по ролі який вводимо зображення. Ширина який вводимо зображення звичайно перевищує 4дюйма (10см). Сучасні ручні сканери можуть забезпечувати автоматичну «склейку «який вводимо зображення, тобто формують ціле зображення з окремо водимых його частин. Це, зокрема, пов’язана з тим, що з допомогою ручного сканера неможливо запровадити зображення навіть формату А4 за проход.

До основних достоїнств такого дна сканерів ставляться невеликі габаритні розміри та порівняно низька цена.

Настільний сканер.

Настільні сканери називають і страничными, і. планшетными, і навіть авто сканерами. Такі сканери дозволяють вводити зображення розмірами 8,5 на 11 чи 8,5 на 14 дюймів. Існують три різновиду настільних сканерів: планшетні (flatbed), рулонні (sheet-fed) і проекционные.

(overhead).

Основною відмінністю пива планшетних сканерів і те, що сканирующая голівка переміщається щодо папери з допомогою крокового двигателя.

Планшетні сканери — зазвичай, досить дорогі устрою, але, мабуть, і найбільш «здатні». Для сканування зображення необхідно відкрити кришку сканера, підключити сканируемый лист на скляну пластину зображенням вниз, після чого закрити кришку. Усі подальше управління процесом сканування здійснюється з клавіатури комп’ютера — під час роботи з однією з спеціальних програм, поставлених разом із таким сканером. Зрозуміло, що розглянута конструкція вироби дозволяє (подібно «ксероксу») сканувати як окремі листи, а й сторінки журналу або книжки. Найпопулярнішими сканерами цього російському ринку є моделі фірми Hewlett Packard.

Робота рулонних сканерів чимось скидається на роботу звичайної факсмашини. Окремі листи документів протягуються через такий устрій, заодно й здійснюється їх сканування. Отже, у разі сканирующая голівка залишається дома, а потім уже стосовно неї переміщається папір. Зрозуміло, у цьому разі копіювання сторінок книжок та часописів просто неможливо. Аналізовані сканери досить використовують у областях, що з оптичним розпізнаванням символів OCR (Optical Character.

Recognition). Для зручності роботи рулонні сканери зазвичай оснащуються пристроями для автоматичної подачі страниц.

Третя різновид настільних сканерів — проекційні сканеры,.

[pic] що найбільше нагадують своєрідний проекційний апарат (чи друкар). Запроваджуваний документ кладеться на поверхню сканування зображенням вгору, блок сканування перебуває у своїй також згори. Переміщається лише сканирующее пристрій. Основний особливістю даних сканерів є можливість сканування проекцій тривимірних проекций.

Сканер Niscan Page забезпечує роботу у двох режимах: простягання аркушів (сканування оригіналів форматом від візитної картки до21,6 див) і саморушного сканера. Задля реалізації останнього режиму сканера необхідно зняти нижню кришку. У цьому валики, які зазвичай протягають папір, служать своєрідними кодами, у яких сканер і рухається по сканируемой поверхні. Хоча зрозуміло, що ширина який вводимо сканером зображення на обох режимах не змінюється (трохи більше формату А4), однак у самодвижущемся режимі можна сканувати зображення з листи паперу, перевищує цей формат, чи вводити формацію зі шпальт книги.

Накопители.

Як зовнішньої пам’яті персональних комп’ютерів можна використовувати нагромаджувачі на магнітному диску і магнітної ленте.

Накопичувачі на магнітному диску бувають з цими двома типами носіїв інформації - з гнучким магнітним диском (дискетою) і з жестким.

(несъемным) магнітним диском (НЖМД). Наявність нагромаджувача на гнучкому магнітному диску (НГМД) обов’язковий. Накопичувачі на магнітної стрічці бувають зазвичай касетного типу, і використовуються рідко. Вони є для перезапису великого об'єму інформації з НЖМД на магнітну стрічку, після чого цю інформацію то, можливо записана в НЖМД іншого самого персонального комп’ютера чи збережена в архиве.

Накопичувачі пов’язуються з центральним процесором комп’ютера з відповідних управляючих пристроїв (контролерів). Управляючі устрою (УУ) призначені реалізації, з одного боку, обміну інформацією між центральним процесором і накопичувачами, з другого — керувати роботою цих накопичувачів. Зв’язок накопичувачів с.

УУ здійснюється зазвичай через стандартний інтерфейс, являє собою групу ліній передачі електричних сигналів, кожна з яких має суворо визначений назначение.

Накопичувачі на магнітних дисках є устрою з так званим циклічним доступом до інформації. Магнітні стрічки є носіями з послідовним доступом. Але вони зчитування чи запис виробляється у осередки по черзі з початку до кінця ленты.

Принципово інакше функціонуючі нагромаджувачі на магнітних дисках здійснюють операції зчитування чи записи під час, значно менше, ніж потрібно пристроїв з магнітною лентой.

Час доступу до інформації на носії нагромаджувача в багато разів перевершує час звернення до оперативної пам’яті комп’ютера. Під час створення сучасних накопичувачів прагнуть звести цю різницю до мінімуму. Час доступу до інформацією НЖМД однією менший часу доступу в НГМД. а) Накопичувачі на гнучких магнітних дисках стала вельми поширеною НГМД в персональні комп’ютери зумовлено їх порівняно низькою вартістю, малими розмірами, і навіть порівняно швидким -доступом до що зберігається на дискеті информации.

Інша причина великого поширення НГМД — це зручність роботи з ними простота зберігання дискет.

Є різні види НГМД. Найширше поширені устрою з діаметром носія 133 мм (5,25 дюйма) і 89 мм (3,5 дюйма). У професійних комп’ютерах найчастіше використовують НГМД з діаметром дискети 3,5 дюйма.

Працюючи з дисковими накопичувачами для зберігання інформації використовується одна чи дві кругові поверхні диска. Відповідно до числу використовуваних інформаційних поверхонь магнітні диски може бути односторонніми і двосторонніми, а нагромаджувачі відповідно — з і двома магнітними головками считывания-записи. У професійних комп’ютерах використовують як односторонні, і двосторонні дискети. Можливість зберігання інформації в одній чи двох поверхнях дискети гарантується заводом-изготовителем і обгрунтовується її етикетці. Односторонні НГМД мають тільки один голівку считывания-записи, тобто розраховані використання лише однієї поверхні дискети. Двосторонні НГМД мають двома головками считывания-записи і працюють разом з двома поверхнями дискети. У кількох випадках, коли передбачається конструкцією НГМД і дискети, односторонні НГМД можуть працювати по черзі з цими двома поверхнями дискети. І тому спочатку дискету встановлюють в основне становище, коли відбувається запис чи зчитування з першого поверхні. Після установки дискети в зворотне становище, у якому дві поверхні змінюються місцями, можлива запис чи зчитування і її поверхности.

Обсяг береженої на дискеті інформації залежить як від типу дискети, і від самої НГМД.

НГМД самостійна пристрій об'єднує три основних блоку: систему приводу, систему позиціонування і системи считывания-записи.

Система приводу варта забезпечення обертання гнучкого диска в дискеті із суворо заданої швидкістю. Двигун системи приводу включається і вимикається сигналами, надходять від УУ через інтерфейс. Система позиціонування служить для установки считывающезаписувальною голівки на точно певний доріжці поверхні носія. Доріжки є концентричні окружності лежить на поверхні диска, куди записується інформація. Кроковий електродвигун переводить считывающе-записывающую голівку з одного доріжки в іншу у двох напрямах по радіусу диска. Голівка перебуває у постійному поєднанні з поверхнею дискети. Система считывания-записи перетворює яка від УУ інформацію в електричні імпульси, які відбуваються через магнітну голівку і здійснюють запис на дискеті. При зчитуванні з дискети цю систему виконує зворотне перетворення — електричні імпульси з магнітною голівки перетворюються на двійкову інформацію, подану як, підходящому передачі по інтерфейсу в УУ.

Характерною ознакою дискових накопичувачів є метод записи інформації на носії. Цей метод визначає щільність розташування даних на магнітному диску й у з цим істотно впливає на максимально можливий обсяг береженої інформації. З іншого боку, метод записи пов’язане з достовірністю збережених даних, зі швидкістю обміну між УУ і накопичувачем, складності УУ й дуже далее.

У НГМД використовуються переважно два методу записи — з частотною модуляцією ЧМ (від анг. FM — frequency modulation), і з модифікованої частотною модуляцією МЧМ (MFM). У УУ дані обробляються в двоичном вигляді й передаються в НГМД послідовним кодом (як послідовність нулів і одиниць). Кодування по методу.

ЧМ виконується шляхом подачі додаткового імпульсу кожної одиниці, і відсутність такого імпульсу кожному за нуля вихідного двоичного низки. Отже формуються звані імпульси даних. Крім лідерів в послідовність ЧМ-кодирования включаються і синхронизирующие імпульси, відповідні тактовою частоті двоичного низки. Ці імпульси призначені для синхронізації логічних схем.

НГМД тактовою частої УУ. Для зменшення кількості синхронизирующих імпульсів при методі МЧМ для синхронізації використовуються самі імпульси даних. Генерування додаткових синхроимпульсов роблять лише у разі кількох послідовних нулів, коли імпульси даних відсутні. Отже, кодування методом МЧМ складається з таких операцій: передачі імпульсу даних кожної одиниці двоичной записываемой послідовності; передача синхроимпульса кожному за другого і наступного нуля групи послідовно записаних в двоичном ряду нулів. Отримана внаслідок послідовність об'єднує імпульси даних, і синхроимпульсы, але загальна кількість імпульсів дворазово зменшується проти методом ЧМ. Отже, при однаковою щільності записи метод МЧМ дозволяє їм отримати вдвічі більший, аніж за методі ЧМ, обсяг береженої на диску інформації. У зв’язку з цим у більшості НГМД, які у професійних комп’ютерах, застосовується кодування методом МЧМ.

Інший характерною рисою НГМД є щільність записи на дискеті. Залежно від напрямку, яким розглядається щільність, розрізняють поперечну і подовжню щільність записи.

Поперечна щільність вимірюється числом доріжок на одиницю довжини у бік радіуса дискети, а поздовжня щільність — числом бітов інформації на одиницю довжини вздовж окружності доріжки. Щільність записи визначається переважно якістю магнітного покриття і параметрами считывающе-записывающей голівки. б) Накопичувачі на жорстких магнітних дисках.

Пристрій з несменным носієм — це нагромаджувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД). На відміну від накопичувачів на гнучких магнітних дисках їм звичайно передбачається вилучення носія з пристрої і заміна його аналогічним — вінчестер герметично закритий корпусі устрою, й усе НЖМД зазвичай монтується одноразово при складанні комп’ютера. Вінчестер обертається безупинно після включення харчування устрою. Оскільки обсяг інформації, береженої одним пристроєм цього виду, дуже значний (більш 300 Мбайт), воно використовується спільно усіма користувачами компьютера.

Вінчестер разом із магнітними головками герметично закритий металевому корпусі, изолирующем їхнього капіталу від небажаним впливам довкілля. Завдяки цьому піддається суттєвому зниженню ймовірність похибки записи внаслідок забруднення головок чи псування поверхні жорсткого диска. У НЖМД магнітні голівки здійснюють зчитування і запис інформації, не торкаючись поверхнями носія. Це правда звані плаваючі голівки, які під час обертання диска утримуються у невеликому відстані від поверхні піднімальної силою, образуемой повітряним потоком між головкою та поверхнею диска. Бесконтактная запис дозволяє досягати високу швидкість обертання носія і запобігає знос головок. Натомість, велика частота оборотів диска дозволяє приймати значно більшу швидкість запису і зчитування НЖМД, що зменшує загальне час доступу до цього виду памяти.

Графічні акселератори (прискорювачі) спеціалізовані графічні сопроцессоры, які збільшують ефективність відеосистеми. Їх застосування звільняє центральний процесор від великого обсягу операцій із видеоданными, оскільки акселератори самостійно обчислюють, які пікселі відображати на екрані та від них цвета.

Використовувана література &.

1. internet.

2. ГАЗЕТА «комп'ютерна газета & hard`n`soft».

3. internet.

4. internet.

5. інформаційні технології економіки: Навчальний посібник для.

вузів. У 2 кн. Кн.1/ під ред.А. Н. Романова і А. И. Змитровича.;

Мн.: ЗАТ «Веди» 1998 240с., ил.

———————————- МЧМ-кодированные данные.

Синхроинизирующие импульсы.

Імпульси даних Синхроинизирующие импульсы.

Двоично-кодированные данные.

1 1 0 1 0 0 0.

1 1 0 1 0 0 0.

Двоично-кодированные данные.

Синхроинизирующие импульсы.

Імпульси данных.

ЧМ-кодированые данные.

Малюнок 2. МЧМ-кодирование сигнала.