Тарифне регулювання у контексті членства України у Світовій організації торгівлі

За умов глобалізації світового господарства та розширення впливу міждержавних інституцій регулювання торгівлі, зовнішньоекономічна політика більшості держав будується із врахуванням вимог і механізмів світової організації торгівлі. Одним із найвагоміших інструментів цієї політики є митний тариф, який має повсюдне застосування, охоплюючи, за окремими оцінками, близько 2/3 зовнішньоторговельного обороту розвинених країн, збільшуючи ціну імпортного та/або експортного товару, та впливає на обсяг і структуру зовнішньої торгівлі.

Проблемам тарифного регулювання в рамках вступу до СОТ присвячено багато робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, зокрема С. Осики, В. Пятниць-кого, В. Сіденка, О. Гребельника, Дж. Стігліца, Д. Тарра та ін. Однак, ще не досить досліджені сучасні зміни у цій сфері стосовно рівня лібералізації торгівлі та засобів захисту внутрішнього ринку.

Сучасні митні тарифи містять тисячі найменувань товарів. Загальна кількістьо товарних позицій у митних тарифах розвинених країн досягає 6−7 тисяч. Крім того, кожна товарна позиція охоплює диференційовані підпозиції внаслідок тенденції до збільшення числа товарів, які обкладаються митом. Кожному із цих товарів у митному тарифі відповідає визначена ставка мита та наводиться метод його розрахунку.

Тариф як інструмент регулювання впливає, передусім, на витрати виробництва і торговельний прибуток, завдяки чому забезпечується можливість прямого та опосередкованого втручання держави у сферу підприємництва, приватних економічних інтересів з метою корегування напрямів зовнішньоторговельної діяльності суб'єктів господарювання. До інструментів тарифного регулювання слід віднести ставки мита, митну товарну номенклатуру, порядок визначення країни походження та встановлення митної вартості, систему пільг та преференції з митного оподаткування відповідно до митного режиму.

За умов ринкової економіки та лібералізації зовнішньоекономічної діяльності ввізне мито стало одним з найважливіших економічних регуляторів цієї діяльності. За його допомогою держава має змогу вирішувати такі завдання:

· сприяти ввезенню товарів чи обмежувати їх імпорт;

· обмежувати вивезення окремих товарів з огляду на їх необхідність для потреб внутрішнього виробництва;

· вирівнювати економічні умови для аналогічних товарів вітчизняних товаровиробників та їх зарубіжних конкурентів;

· здійснювати відповідну економічну, науково-технічну, фінансову, екологічну політику у сфері ЗЕД;

· спрямовувати діяльність суб'єктів ЗЕД у русло загальнодержавних, національних інтересів.

В Україні правовою основою тарифного регулювання є Закон України «Про Єдиний митний тариф» від 01.03.1992 р. з наступними змінами та доповненнями, Митний кодекс України, а також постанови КМУ стосовно митно-тарифного регулювання та нормативні акти ДМСУ.

В Україні експортне мито протягом 1993;2005 рр. застосовувалось головним чином з фіскальною метою, про що свідчить широка номенклатура товарів, з вартості яких стягувалось мито, та відносно високі його ставки. У подальшому експортне мито використовувалось як важіль оперативного регулювання зовнішньоторговельної діяльності, передусім, для обмеження вивозу важливої для економіки сировини. Цей захід був пов’язаний з необхідністю підвищення рівня завантаженості потужностей підприємств переробної промисловості. Вивізне мито і нині використовується стосовно експортних операцій з металобрухтом, живою худобою, шкіряною сировиною, а також насінням окремих олійних культур. Однак за зобов’язаннями, прийнятими Україною при вступі до СОТ, ставки експортного мита знижуються: на брухт чорних металів — з 30 євро за тонну до 10 (кінцева ставка мита); брухт легованих чорних металів та напівфабрикатів з їх використанням — з 30 до 15 євро за тонну; живу велику рогату худобу — з 50% (55, 75 залежно від виду та маси худоби) — до 10%; шкірсировину — з 27−30% до 20%; насіння олійних культур — з 17% до 10%.

Структура ввізного митного тарифу за видами застосування ставок характеризується переважанням частки адвалорних ставок, яка впродовж 2001 — 2005 років складала 79,7%, а на час вступу до СОТ (16.05.08) зросла до 98,5%. За цей період частка специфічних ставок зменшилася з 16,3% до 1,5%, а комбінованих — з 4% до нуля.

До чинного впродовж 2005;2009 рр. митного тарифу України входило понад 10,9 тисячі тарифних ставок, з них лише 16,4% - у нульовому діапазоні, 6,4% - вище 15%, тобто на рівні міжнародних тарифних піків.

Подальші кроки тарифної політики, відповідно до вимог СОТ, стосувались збільшення в 2,2 раза кількості ставок у нульовому діапазоні і кардинальному зменшенні пікових ставок (з 698 до 314 ставок, або у 2,2 раза) та специфічних ставок (з 1782 до 163, або у 10,9 раза), а також усунення комбінованих ставок (табл. 1).

тарифний торгівля міжнародний економічний

Таблиця 1. Кількість та структура тарифів України за діапазоном ставок

Джерело: за даними ДМСУ Дослідження прийнятих Україною зобов’язань, взятих при вступі до СОТ, свідчить про зменшення ступеня тарифного захисту вітчизняних виробників від конкуренції з імпортом. Зміни у рівнях імпортних тарифів до і після вступу України до СОТ та збільшення ступеня лібералізації торгівлі представлені в табл. 2.

Таблиця 2. Ставки митного тарифу чинні і зв’язані, %*

*Джерело: КМУ. Інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань на тему: «Стан підготовки вступу України до СОТ, проблеми та перспективи». 01.11 2010. — С. 25.

Коефіцієнт збільшення лібералізації торгівлі розраховано за формулою Кл = 1-Ісвс/Ісас Враховуючи, що середньоарифметичні ставки відображають рівень тарифного захисту без урахування їх впливу на товарну структуру імпорту, а середньозважені ставки формуються саме залежно від зміни його структури то їх порівняння дозволяє оцінити зміни вагомості тарифного захисту. Як видно з табл. 2, порівняння динаміки середньозважених ставок і з динамікою середньоарифметичних за період між останніми змінами Митного тарифу на 01.09.2010 р. і часом вступу до СОТ свідчить про лібералізацію української торгівлі в цілому на 25% у тому числі торгівлі продукцією сільського господарства на 31%, промисловими товарами — на 29%.

Слід зазначити, що особливо суттєвим є низький рівень захисту сільськогосподарських товарів в Україні, де ввізна тарифна ставка зв’язана на рівні 11,2% - що у 1,5−2,0 раза нижче порівняно з іншими країнами-експортерами цих товарів. Так, за даними СОТ, Аргентина зв’язала ставку на рівні 32,6%, Бразилія — 35,5%, Болгарія — 42,4%, Китай — 15,8%, ЄС — 15,1%, Канада — 14,5%. Навіть партнери з СНД — Грузія, Молдова. Киргизстан мають зв’язану ставку вищу, ніж Україна World Tariff Profile 2010. www.wto.org.

Зниження тарифного захисту сільськогосподарських товарів відбудеться не тільки за рахунок збільшення тарифних ліній з нульовими ставками (їх частина складала 9,6% на момент вступу до СОТ і 10,0% - у складі зв’язаних ставок), а завдяки зменшенню більш ніж у два рази, частки ставок з тарифними піками (відповідно з 44,3% до 21,4%) Митний тариф України станом на 01.01.2010 року. Розклад тарифних зобов’язань України перед СОТ. Адаптації економіки до нових тарифів на сільськогосподарські товари при вступі до СОТ слугуватимуть перехідні періоди, передбачені для 91 тарифної лінії, зокрема для окремих видів м’яса, продуктів переробки овочів і фруктів, алкогольних напоїв.

Складнощі з реалізацією цукру з буряка на зовнішньому ринку та конкуренцією з тростинним цукром зумовлює необхідність більш високого тарифного захисту внутрішнього ринку від імпорту цього продукту. На час вступу до СОТ ввізне мито становило 50%, але не менш ніж 0,3 євро за 1 кг. Крім того, в Україні залишиться право застосування тарифної квоти на цукор-сирець тростинний, обсяг якої визначатиметься на кожний рік. У межах цієї квоти імпортний тариф складатиме 2%, поза межами — 50%. Однак ці захисні засоби не вплинуть на зменшення конкуренції на ринку цукру, яка може активізувати реструктуризацію цієї галузі.

У промисловості чинні середньоарифметичні тарифи дещо нижчі за зв’язані, що забезпечує можливість деякого маневру в реалізації митно-тарифної політики. Стосовно імпорту тарифні ставки відображують досить високий рівень лібералізації торгівлі в цілому, а стосовно деяких галузей — навіть надто високий. Приміром, ввізні мита на пасажирські автомобілі знизились з 25% до 10%, що суттєво впливатиме на частку в ньому цих товарів.

З метою збільшення обсягів інвестиційного імпорту та розвитку промислової кооперації. Україна приєдналась до 16 секторальних угод, більшість з яких передбачають нульову ставку тарифу в кінцевому періоді (на сталь, іграшки, деревину, кольорові метали, фармацевтичні препарати, папір, сільськогосподарську техніку, меблі, товари, пов’язані з інформаційними технологіями, наукове обладнання, будівельну техніку, медичне обладнання). На продукцію хімічної промисловості встановлюється ставка в межах 5,5−6,5%, текстиль і одяг — від 0 до 17,5%.

Державна підтримка автомобіле-, літако-, суднобудування полягає у звільненні від ввізного мита на матеріали і комплектуючі та застосуванні нульової ставки оподаткування податком на додану вартість.

Виходячи з аналізу правил і механізмів СОТ та умов вступу України до цієї Світової організації з регулювання торгівлі, можна стверджувати, що членство у СОТ забезпечує вільний доступ до продажу українських товарів на світовому ринку та надає засади для захисту власних ринків від виробників і постачальників з інших країн. Так, згідно з правилами СОТ, Україна отримала можливість застосовувати захисні засоби в разі критичного стану платіжного балансу, формування якого пов’язане з світовою фінансово-економічною кризою, скороченням промислового виробництва та експорту в країні, зменшенням резервів Національного банку. Ці засоби полягають у введенні тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу згідно з ст. ХІІ та ХVІІІ ГАТТ — 1994. Користуючись цим правом, Україна запроваджує Закон України № 923-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв’язку з світовою фінансовою кризою». 04.02.2010. — Офіційне інтернет-представництво Президента України — http://www.president.gov.ua/ надбавку до діючих ставок ввізного мита у розмірі 13% митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України в режимі імпорту, крім товарів критичного імпорту. Надбавка запроваджується тимчасово строком до шести місяців. Якщо ж стан платіжного балансу не поліпшиться, то це стане підставою для продовження застосування надбавки, але на термін не більше шести місяців. У даному законі зазначається, що доходи, отримані внаслідок запровадження тимчасової надбавки, зараховуються до складу доходів Стабілізаційного фонду, створеного для подолання негативних наслідків фінансової кризи.

Крім цього, серед заходів щодо захисту та підтримки національного виробника, якими може користуватися Україна як член СОТ, слід виокремити ще й такі:

— підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень імпорту відповідно до Угоди про захисні заходи Уругвайського раунду і ст. ХІХ ГАТТ-1194;

— обмеження імпорту сільськогосподарської продукції відповідно до ст. 5 Угоди про сільське господарство та Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних заходів;

— Угода про субсидії та компенсаційні заходи, а також ст. VІ ГАТТ і Угода про застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів як ефективний інструмент боротьби з заниженням цін на імпортовані товари.

Важливим наслідком вступу України до СОТ може бути покращення її іміджу для потенційних інвесторів, оскільки членство у торговельному клубі з уніфікованими правилами «поведінки» свідчить про передбачуваність та стабільність взаємовідносин, що має важливе значення для інвесторів. Це стосується передусім транснаціональних корпорацій, які мають потребу у розміщенні ринків збуту, можливості перенесення в інші країни своїх виробництв. Крім того, членство у СОТ є обов’язковою умовою для початку переговорів між ЄС і Україною щодо створення зони вільної торгівлі, що є дуже важливим для України, оскільки частка ЄС у її зовнішньоторговельному обороті складає понад 35%.

Зрозуміло, що членство у СОТ України надає їй можливості користуватися загальними правилами доступу на світові ринку, захисту внутрішнього ринку механізмами вирішення суперечок, надання допомоги вразливим секторам тощо. Однак значно більшою загрозою порівняно з іноземною конкуренцією є, на нашу думку, не вирішення внутрішньої проблеми національної економіки, зокрема низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів, слабодиверсифікована структура експорту, відплив інтелектуального капіталу за кордон, недорозвиненість базових ринкових інститутів.

Ефективна торговельна політика, в тому числі тарифна політика, є одним з із чинників інтеграції країни у міжнародний економічний простір. Поєднання тарифної політики з політикою обмінного курсу національної валюти утворює механізм, за допомогою якого міжнародна торгівля може впливати на розподіл ресурсів в економіці країни, структурне реформування промислового та аграрного секторів, доступ до нових технологій, підвищення стимулів для експорту. Але в реальній дійсності вказані позитивні моменти впливу політики деформуються через прагнення до отримання ренти, корупцію, контрабанду та ін. негативні явища, від яких потерпає багато країн з недосить розвиненою економікою, традиційним нехтуванням вимогами законодавства, слабкістю політичної влади. Цьому сприяє політика України через надмірно складну структуру тарифної сітки порівняно з країнами ЄС. Це створює умови для лобіювання з боку зацікавлених осіб з метою захисту від конкуренції з імпортом. А оскільки захист від конкуренції потребує дуже багато видів вітчизняних товарів та суб'єктів господарювання, що їх продукують, то й виникають підстави для формування високого рівня корупції, про що свідчить рейтинг України за показником вартості корупції для бізнесу — 110 місце із 116 країн Конкурентоспроможність економіки України / За ред. д-ра екон. наук У. В. Крюкової: — К.: Основа, 2010. — С. 31.

Висновки

Впродовж тривалого процесу переговорів щодо вступу України до СОТ відбувалось поступове зменшення тарифного захисту національних виробників від ввезення іноземних товарів. На час вступу кількість тарифів з нульовою ставкою збільшилась у 2,2 раза і становить 36,00%, з тарифними піками — зменшилась у 2,2 раза до 2, 85%. Частка специфічних ставок зменшилась з 16,3 до 1,5%, комбіновані ставки не застосовуються. Вказані зміни свідчать про гармонізовану структуру Митного тарифу згідно з вимогами СОТ. Зміна тарифної політики після вступу до СОТ спричинила збільшення лібералізації торгівлі в цілому, особливо — сільськогосподарськими та продовольчими товарами. Для адаптації до нових умов відкритості економіки передбачено низку захисних заходів (перехідні періоди для ряду тарифних ліній, імпортні квоти тощо). З метою поліпшення стану платіжного балансу за умов фінансової кризи запроваджено 13% надбавку до діючих ставок ввізного мита на імпортні товари.

З метою збільшення обсягів інвестиційного імпорту та розвитку промислової кооперації Україна приєдналась до 16 секторальних угод, більшість з яких передбачають нульову ставку тарифу в кінцевому періоді (на сталь, іграшки, деревину, кольорові метали, папір, сільськогосподарську і будівельну техніку, медичне обладнання). Державна підтримка автомобіле-, літако-, суднобудування полягає у звільненні від ввізного мита на матеріали і комплектуючі та застосування нульової ставки оподаткування податком на додану вартість.

Аналіз правил і механізмів СОТ та умов вступу України до цієї організації з регулюванням торгівлі, дозволяє стверджувати, що членство в ній забезпечує вільний доступ до продажу українських товарів на світовому ринку та надає засади для захисту власних ринків від виробників і постачальників з інших країн. Згідно з правилами СОТ, Україна отримала можливість застосовувати захисні заходи в разі критичного стану платіжного балансу, формування якого пов’язане зі світовою фінансово-економічною кризою, скороченням промислового виробництва та експорту в країні, зменшенням резервів Національного банку. Ці заходи полягають у введенні тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу.

Україна як член СОТ може користуватися такими заходами щодо захисту та підтримки національного виробника:

підвищення імпортного мита і застосування кількісних обмежень імпорту відповідно до Угоди про захисні заходи Уругвайського раунду;

обмеження імпорту сільськогосподарської продукції відповідно до Угоди про сільське господарство та Угоди про застосування санітарних і фітосанітарних заходів;

боротьба із заниженням цін на імпортні товари на основі використання Угоди про субсидії та компенсаційні заходи, а також Угоди про застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів.

Важливим наслідком вступу України до СОТ може бути поліпшення її іміджу для потенційних інвесторів (оскільки таке членство свідчить про передбачуваність і стабільність взаємовідносин), перш за все транснаціональних корпорацій, які мають потребу в розміщенні ринків збуту. Також членство в СОТ надає Україні можливість користуватися загальними правилами доступу на світові ринки, захисту внутрішнього ринку механізмами вирішення суперечок, надання допомоги вразливим секторам тощо. Разом з тим, вступ України до СОТ має негативні наслідки: перш за все підвищення конкуренції на внутрішньому ринку. Однак більшою загрозою порівняно з іноземною конкуренцією є невирішені внутрішні проблеми національної економіки. Ефективна торговельна політика, в тому числі і тарифна, є одним із чинників інтеграції країни у міжнародний економічний простір. Поєднання тарифної політики з політикою обмеженого курсу національної валюти утворює механізм, за допомогою якого міжнародна торгівля може впливати на розподіл ресурсів у економіці країни, структурне реформування промислового й аграрного секторів, доступ до нових технологій, підвищення стимулів для експорту. В Україні порівняно з країнами ЄС надмірно складна структура тарифної сітки. Отже, доцільно було б переглянути структуру тарифної сітки з метою її спрощення та уніфікації згідно світових вимог.

Список використаної літератури

1. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа: Учебное пособие. — М.: Финансы й статистика, 2008. — 288 с.

2. Бланк І.О. Управління торговельним підприємством. Підручник. -М.: «Тандем», 2008.

3. Листовецкий В. О. Миронюк О. В.: Ефективність господарювання.: -Чернівці.: 2008.

4. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів.: — К. «Хрещатик», 2007.

5. Шмален Г. Основы и проблеми экономики предприятия: Пер. с нем. / Под ред. Проф. Поршнева. — М.: Финансы и статистика, 2006.

6. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Н. А. Сафронова. -М.: «Юрист», 2000.