Чорнобильська катастрофа

Боль Чорнобиля увійшла у моє сердце Принимая що у ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильською АЕС, у час трьох відряджень в 1986;1987 роках, і бачачи зараз негативне ставлення оточуючих, до цих людей, і загалом до атомної енергетики загалом, хочу коротко розповісти про цю станції і людях, через чиї долі пройшов Чорнобиль, залишивши у тому душах глибокі, незагойні рани. Чорнобильська АЕС лежить у в східній частині великого географічного регіону, так званої белорусско-украинским Поліссям, березі річки Прип’яті, що у Дніпро, у 18-ти кілометрах від районного центру — міста Чорнобиля. А роботи з спорудженню станції були розпочаті січні 1970 года.

Для білорусько-українського Полісся характерна порівняно невисока щільність населення — приблизно 70 осіб у квадратний кілометр. До аварії на ЧАЕС загальна кількість населення 30-кілометрової зоні навколо станції становить близько 100 тисяч жителів. Будівництво енергетичного гіганта велося чергами, кожна з яких включала у собі два енергоблоку. Джерелом водопостачання перших чотирьох енергоблоків є наливної став-охолодник площею 22 км². Предусмотрены також окремі насосні станції 3-го і 4-го блоків. Є резервне електропостачання від дизель-генераторів. Навіть далеко ще не повне перерахування різних споруд ЧАЕС свідчить, наскільки великим був цей енергетичний об'єкт, як важко було його створити. Слід зазначити, що третій і четвертий енергоблоки, входять у другу чергу ЧАЕС, ставляться до другого поколінню атомних станцій. Вони розміщувалися не окремо друг від одну немов 1-ї та 2-ї енергоблоки, а одному будинку, розділені між собою лише внутрішніми стінами і гадки службовими приміщеннями. У ніч із 25 на 26 квітня 1986 року, коли сталася аварія, на першою і другої черги станції перебувало 176 людина чергового експлуатаційного персоналу, і навіть працівників різноманітних цехів і ремонтних служб. Крім того спорудженні третьої черги ЧАЕС (5-ї і 6-ї енергоблоки) працювало 268 будівельників монтажників… Картина аварії. Аварія відбулася на 4-му енергоблоці 26 квітня 1986 року приблизно 01:23 за московським часом. Як наслідок сталось руйнація активної зони реакторної встановлення і частини будинків 4-го енергоблоку, і навіть стався викид радіоактивних продуктів у повітря. Стався теплової вибух. У реакторі почалося інтенсивне освіту пара. Потім відбувся криза тепловіддачі, розігрів палива, його руйнацію, бурхливе кипіння теплоносія, куди потрапили частки зруйнованого палива, різко підвищився тиск у технологічних каналах. Це й призвело до тепловому вибуху, разрушившему реактор. За свідченням очевидців, що були поза територією станції, приблизно 01:24 пролунали послідовно два вибуху. Над 4-му енергоблоком злетіли іскри, якісь світні шматки, частина у тому числі впала на дах машинного залу. День 25 квітня 1986 року в 4-му енергоблоці ЧАЕС планувався як і зовсім звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Перед зупинкою було заплановано випробування однієї з турбогенераторів як, мовою фахівців, вибігу з навантаженням потреб блоку. Суть експерименту залежить від моделюванні ситуації, коли турбогенератор може залишитися без своєї рушійної сили, то є без подачі пара. І тому був розроблений спеціальний режим, в відповідність, з яким при відключенні пара з допомогою інерційного обертання ротора генератор що час продовжував виробляти електроенергію, необхідну потреб, зокрема на харчування головних циркуляційних насосів. 25 квітня 1986 року розвивалася так: 13 годин 00 хвилин — Відповідно до графіка зупинки реактора на плановопопереджувальний ремонт (ППР), персонал розпочав зниження потужності апарату, працював на номінальних параметрах. 13 годин 05 хвилин — При теплової потужності 1600 МВт відключений від мережі сьомий турбогенератор, входить у систему 4-го енергоблоку. Електроживлення власних служб (ГЦН та інші споживачі) перевели восьмій турбогенератор. 14 годин 00 хвилин — Відповідно до програмою випробувань, відключається система аварійного охолодження реактора. Оскільки реактор ні експлуатуватися без системи аварійного охолодження, необхідно було зупинити. Проте диспетчер «Київенерго «назву дозволу зупинку реактора. І реактор продовжував працювати без САОР. 23 години 10 хвилин — Отримано дозволу зупинку реактора. Почалося подальше його потужності до 1000−700 МВт (теплових), як і передбачалося програмою випробувань. Але оператор — не впорався зі управлінням, і потужність реактора скоротився майже нанівець. У разі реактор повинен глушиться. Але персонал похвалитися не порахувався з цим вимогою. Почали підйом потужності. 26 Апрєля. 1 годину 00 хвилин — Персоналу, нарешті, вдалося підняти міць і стабілізувати на рівні 200 МВт замість 1000 МВт, запланованих програмою випробувань. 1 годину 03 хвилини і одну годину 07 хвилин — До шести працюючим ГЦН додатково підключили решта 2, щоби підвищити надійність охолодження активної зони реактора після випробувань. Підготовка до експерименту. 1 годину 20 хвилин — Стрижні автоматичного регулювання (АР) вийшли з активної зони на верхні концевики, і оператор навіть допомагав цьому із допомогою ручного управління. Тільки таким чином вдалося стримати потужність апарату лише на рівні 200 МВт (теплових). Але якою ціною? Ціною порушення якнайсуворішого заборони працювати на реакторі без певного запасу стрижнів — поглиначів нейтронів. 1 годину 22 хвилини 30 секунд — У активної зоні перебувало тільки шість-вісім стрижнів. Ця величина приблизно вдвічі нижча гранично допустимою, і знову реактор вимагалося заглушити. 1 годину 23 хвилини 4 секунди — Оператор закрив стопорно-регулюючі клапани восьмого турбогенератора. Подача пара нею припинилася. Почався режим вибігу. У час відключення другого турбогенератора мусила спрацювати ще одне автоматична захист по зупинці реактора. Але персонал, знаючи це, завчасно відключив її, щоб, очевидно, мати можливість повторити випробування, якщо перша спроба вдасться. У ситуації, яка виникла у результаті нерегламентированных дій персоналу, реактор потрапив (по витраті теплоносія) до такого стану, коли навіть невеличке зміна потужності призводить до збільшення об'ємного паросодержания, в багато разів більшого, аніж за номінальною потужності. Зростання об'ємного паросодержания викликав поява позитивної реактивності. Коливання потужності остаточному підсумку могла призвести до подальшого його зростання. 1 годину 23 хвилини — Начальник зміни 4-го енергоблоку, зрозумівши небезпека ситуації, наказав старшому інженеру управління реактором натиснути кнопку найефективнішою аварійного захисту (АЗ-5). Стрижні пішли униз, проте через лічені секунди пролунали удари, і оператор побачив, що поглиначі зупинилися. Тоді він знеструмив муфти сервоприводов, щоб стрижні впали у активну зону під впливом власної тяжкості. Та більшість стрижнівпоглиначів і залишилося серед верхньої половині активної зони. 26 Апрєля 1986 року у 1 годину 23 хвилини 40 секунд стався взрыв…

Причины аварії Аварія такого типу, яка відбулася на Чорнобильською АЕС, як і малоймовірна, як і гіпотетичні аварії. Причиною трагедії стало непередбачувана поєднання порушень регламенту та режиму експлуатації енергоблоку, допущених обслуживавшим його персоналом. У результаті цих порушень виникла ситуація, у якій проявилися деякі які були до аварії, і усунуті нині недоліки реакторів типу РВПК-1000. Конструктори і керівники атомної енергетики, які здійснювали проектування експлуатацію РВПК-1000, не допускали, а, отже, і враховували можливість такої кількості різних відступів від встановлених і обов’язкових виспівати правил, особливо з боку осіб, яким безпосередньо доручалося ознайомитися з безпекою ядерного реактора. Ліквідація наслідків Першочергове завдання із наслідків аварії було здійснення комплексу робіт, спрямованих припинення викидів радіоактивних речовин у навколишнє середу з зруйнованого реактора. Важливим етапом цієї стало спорудження укриття над зруйнованим реактором з єдиною метою забезпечення нормальної радіаційної обстановки на оточуючої території у повітряним простором. Поруч із проводилися дезактивационные роботи на майданчику атомної станції й у 30-кілометрової зоні. Чорнобиль у долі Десногорцев З перших годин, що минули від початку аварії на ЧАЕС, персонал Смоленської атомної електростанції прийняв особиста участь у ліквідації її наслідків. Першими на зону поразки з САЭС були спрямовані дозиметристы — треба було зробити детальну розвідку території станції і навколишнього її району виявлення ступеня забруднення, визначення рівня радіації. У місті Десногорске, нині мешкає майже 1500 учасників ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС і близько людина, евакуйованих із міста Прип’яті, зокрема близько 100 дітей. Понад 50 людина є інвалідами (інвалідність пов’язані з аварією на ЧАЕС). З всього числа наших його учасників і евакуйованих, понад 40 кримінальних людина померли від онкологічних захворювань. Смоленська АЕС зіграла основну роль на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, персонал САЭС координував і організовував роботи у надвисоких радіаційних полях з допомогою сил Міноборони СРСР. Так було в травні 1986 року, директором ЧАЕС призначили директор САЭС Поздышев Ерік Миколайович, частку котрої випала нелегка доля з підготовки ЧАЕС до експлуатації, по розселенню евакуйованого персоналу ЧАЕС інших містах (переважно у Києві). Перед від'їздом на ЧАЕС, Э. Н. Поздышев звернувся з пропозицією до працівникам Смоленської АЕС вирушити із ним допомогу у ліквідацію наслідків аварії. Багато людей відгукнулися цей заклик. Шукали і призначали керівниками таких людей, які можуть самостійно розв’язувати всі питання. І таких було багато. Штаб із наслідків аварії на ЧАЕС очолив колишній заступник цеху САЭС Самойленко Юрію Миколайовичу. Членами цього штабу були інші працівники САЭС: Васильченко Дмитро Леонтійович, Голубєв Віктор Васильович і ще. З цих людей з середини травня, і кінця року безвиїзно із зони ЧАЕС організовували і закон ухвалювався особисту участь у широкомасштабних ліквідаційних роботах на ЧАЕС надвисоких радіаційних полях, отримавши у своїй сверхдопустимые індивідуальні дози опромінення. У час вони пенсіонери і є інвалідами II групи. З 1987 по 1993 займали високі керівні посади на працях з ЛПА на ЧАЕС, впроваджуючи у своїй сучасні технології, техніку, методи і т. буд. Самойленко Ю. Н. в 1986 року присвоєно звання «Герой Соціалістичної Праці СРСР », Васильченко Д. Л. і Воробйов В. В. мають високі державні нагороди. А загалом містом Десногорску, за роботи з ліквідації наслідків на ЧАЕС нагороджені урядовими нагородами більш п’ятдесяти людина, зокрема двоє нагороджені посмертно. Складна економічна ситуація Демшевського не дозволяє державі повною мірою надавати посильну допомогу чорнобильцям. І тепер цих людей є практично беззахисними. Усе це змусило їх об'єднатись у громадську організацію «Союзу-Чорнобиль », основним завданням якої є боротьби з чиновниками різних рівнів за права, гарантовані конституцією і федеральними законами. Уроки у майбутнє. Після аварії на Чорнобильській АЕС країні прийнято низку додаткових організаційних і науково-технічних рішень, вкладених у підвищення безпеки атомної енергетики. Реалізовано зведені заходи щодо підвищенню надійності та безпеки діючих атомних станцій. Здійснено заходи щодо підвищення безпеки реакторів РВПК-1000. Вони включили у собі установку додаткових стерженей-поглотителей в реакторі зниження парового коефіцієнта радіоактивності, підвищення ефективності і швидкодії аварійного захисту (БАЗ). З урахуванням аналізу причин аварії переглянута нормативно-технічна документація по АЕС, внесено певні зміни щодо в загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій та правил ядерної безпеки. Усі знову прийняті, і навіть вже працівники атомних станціях фахівці проходять психофізіологічне обстеження. Створено сучасні тренажери. Одне з них, призначений спеціально тим, хто дбає про РБМК, діє на Смоленської АЕС. Він дає змогу з допомогою електроніки створювати навчальному пульті управління найрізноманітніші ситуації, зокрема й аварійні, щоб самому підготувати операторів до правильним дій у екстремальних ситуациях.