Біологічні особливості томатів

Помідори належать до групи вимогливих до тепла рослин. Вимогливість ця змінюється в різні фази росту й розвитку та від сорту.

Насіння починає проростати при 11 °C, але найсприятливішою для цього є температура 22 — 25 °C. При достатній кількості вологи в ґрунті, неглибокому загортанні і сприятливій температурі сходи з’являються через 5 — 6 днів після сівби. Орієнтовно така сама температура потрібна і для нормального росту й розвитку помідорів. При зниженні температури до 13—15 °С у рослин не розкриваються бутони, вони обсипаються, а при 10 °C їх ріст припиняється. Згубно позначаються на рослинах температури нижче мінус 3 °C. За вимогливістю до вологи помідори належать до рослин відносно посухостійких. Кращий розвиток їх на менш зволожених ґрунтах пояснюється тим, що вони мають сильну кореневу систему, яка проникає глибоко в ґрунт і здатна забезпечувати рослини водою.

Помідори до початку розвитку плодів на чорноземних ґрунтах можуть задовільно рости при вологості 60% найменшої вологоємкості (НВ). Оптимальною ж є вологість ґрунту 70 — 80% НВ. Достатня зволоженість ґрунту потрібна для кращого використання добрив. Якщо вологи в ґрунті не вистачає, добрива використовуються неповністю. В окремих випадках при високій концентрації солей ґрунтового розчину можливі навіть обліки.

Крім того, засвоювання поживних речовин рослинами помідорів значно погіршується.

Забезпеченість ґрунту вологою впливає не тільки на оптимальні умови розвитку рослин, а й на рівень урожайності та якість продукції. При недостатньому зволоженні помідори часто бувають дерев’янистими, з грубою шкіркою, іноді набувають гіркуватого смаку; за умов надмірної вологості корені загнивають, рослини хворіють і гинуть.

Для нормального росту помідорів потрібна оптимальна відносна вологість повітря. Якщо воно сухе, корені не встигають забезпечувати листки водою, внаслідок чого вони в’януть, асиміляція й ріст припиняються. Помідори краще ростуть і розвиваються при відносній вологості повітря 50 — 60%. На рості й розвитку помідорів позначаються інтенсивність освітлення, склад спектра і тривалість світлового дня. Помідори — світлолюбна культура. В умовах часткового затінення вони знижують урожайність на 30 — 40%. Потреба рослин в освітленні в різні фази розвитку неоднакова. Особливо чутливі до світла сходи і молоді рослини. Тому при вирощуванні розсади взимку в теплиці потрібне електродосвічування. При нестачі світла вуглець засвоюється повільно, а ріст і розвиток рослин затримується.

Слід зазначити, що не всі сорти помідорів однаковою мірою світлолюбні. Сорти, виведені в зонах з тривалим днем, вимогливіші до світла і, навпаки, відселекціоновані в місцевості з коротким днем, менш вимогливі.

Порівняно з іншими овочевими культурами помідори менш вимогливі до ґрунтів. їх можна вирощувати на різних за механічним складом ґрунтах. Оптимальна реакція середовища — рН 5,5 — 6,5. Задовільно ростуть вони як при слабо-кислій, так і при слабо-лужній реакції ґрунтового розчину.

Добрі врожаї дають помідори на легких структурних чорноземах, на ґрунтах, що добре прогріваються і багатих на органічну речовину. — Важкі солонцюваті запливаючі ґрунти мало придатні для цієї культури. В Україні - районовано 29 сортів помідорів, різних за тривалістю вегетаційного періоду, в тому числі: 10 ранньостиглих, вегетаційний період яких (від появи сходів до достигання перших плодів) становить 100 — 105 днів, 10 середньоранніх (106 — 110), 5 середньостиглих (111 — 115) і 4 середньопізніх та пізніх (116 — 120 днів).