Архитектура Брунеллески під час Раннього Возрождения

Архітектура Брунеллески під час Раннього Возрождения.

У культурі італійського Відродження архітектура займає видатне місце. За кількістю талановитих майстрів, розмаху і різноманіттю художньої творчості, а головне, з його сміливому новаторства Італія випередила в 15 в. й інші країни Європи. Італійське мистецтво Кватроченто розвивалося у межах локальних шкіл. Архітектура склалася тонка, ломбардская, венеціанська школи, в стилістиці яких нові віяння нерідко поєднувалися із місцевими традициями.

Початком радикальних змін мистецтво належить до перших десятиліттям 15 в. Лідером в творчих пошуках і відкриттях в художньої сфері, як й у гуманізмі, протягом від цього століття була Флоренція. Брунеллески, Донателло, Мазаччо — три флорентійських генія — відкрили нову добу в архітектурі й образотворчому искусстве.

Створивши оригінальну конструкцію бані флорентійського собору Санта Марія дель Фьоре, Філіппо Брунеллески (1377−1446) дав потужний імпульс новаторському розвитку італійської архітектури. Його нововведення був восьмигранний купол діаметром 42 м. У Оспедале дельи Инноченти в противагу устремлінню будинку вгору, властивого готиці, Брунеллески вперше створив фасаду як легкого портика, розгорнутої по горизонталі на повну його ширину і примикає на площу. Ця архітектура, що викликає враження домірності й спокою, започаткувала формування нового, ренесансного образу міських громадських будівель. Однією з найбільш досконалих творів Брунеллески стала капела Пацци — яка за замовлення цієї родини молитовня, невеличке крите куполом будинок із портиком, розташоване у дворі монастиря. Архітектор й тут застосовує ордер, виявляє, на відміну готики, несе роль стіни в конструкції здания.

Будівлі Брунеллески з харакерными їм портиками, арками, колонами відрізняють гармонійність, ясність пропорцій, соизмеримость масштабів архітектури з человеком.