Деятельность транснаціональних банків для формування кредитної системы

Министерство освіти Украины НТУ «ХПИ».

Факультет бізнесу і информатики РЕФЕРАТ по курсу «Зовнішньоекономічна деятельность».

на тему «Діяльність транснаціональних банків для формування кредитної системы».

Харьков 2001.

Развитие транснаціональних банків призвела до того, що й економічна міць стала фінансової опорою всієї системи державно-монополістичного капіталізму, отже, і держави.

ТНБ надають величезну допомогу державі, кредитуючи його за тривалі терміни шляхом придбання державних займов.

Международные банки бувають однонаціональними і многонациональными.

Первые однонациональны за складом капіталу, але международны посвоей діяльності, другі международны як за складом капіталу, і формою діяльності. Під міжнародними маються на увазі банки цих двох типів. У щонайширшому значенні слова сюди ставляться також міждержавні кредитно-фінансові установи (Міжнародний фонд, Міжнародний банк реконструкції й розвитку, Банк міжнародних розрахунків, Межамериканский банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку та т.д.).

Не торкаючись такого очевидного ознаки транснаціоналізації банків, яким їх панування національними ринках позичкових капіталів, доцільно виділити ще четыре.

1.Деятельность транснаціональних банків відрізняється справжньої международностью тому, що його ведуть систематично, в широких масштабах, тяжіє до світових фінансовим центрам, сосредоточивающим основного обсягу міжнародних операций.

2.Огромный розмах зовнішньої активності транснаціональних банків припускає наявність великої мережі зарубіжних підрозділів у вигляді цілісного механізму, що дозволяє оперативно і гнучко акумулювати і перерозподіляти позичковий капітал, монополізувати ресурси як країн, а й усього світового капіталістичного хозяйства.

3.Транснациональные банки международны як зі своєї організаційну структуру, а й функціонально Від національних банків вони різняться своєрідністю операції, відносин із своєї клієнтурою. Обслуговування переважно капиталообмена, а чи не зовнішньої торгівлі накладає серйозний відбиток як у пасивну, і активне боку балансу ТНБ, наповнює новим змістом деякі традиційні услуги.

4.Обобщающим, якісним ознакою ТНБ, що дозволяє як виділити їх із маси кредитних установ, а й оцінювати рівень розвитку форми міжнародної банківської монополії, є структура їхніх прибутків. Обов’язкове умова для ТНБстійка і що підвищує частка прибуток від операцій безпосередньо там в сукупному доході, істотне вплив таких доходів на результативність діяльності банку цілому. Використовуючи цей критерій, можна встановити, що найбільшої розвиненості досягли банки США, Швейцарії, Великобритании.

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ В США налічується близько 14 тис. комерційних банківбільше, ніж будь-коли інший капіталістичної країні. Переважна більшість їхустанови місцевого масштабу, діяльність яких обмежується рамками міста, чи штату. Проте не визначають позиції американського банківського капіталу на міжнародній арені. Зарубіжні підрозділи має приблизно лише 1% комерційних банків США, причому більшість їх має лише одною (часто формальним) відділенням у будь-якій так званої «податкової гавані» неподалік узбережжя США (зазвичай на Багамських чи Кайманових островах). На початок 80-х за статистикою ООН, лише 22 американських комерційних банку володіли 5 і більш іноземними відділеннями, їх частку перших 20 доводилося 92% зарубіжних активів і 83% зарубіжних філій всіх комерційних банків країни. Саме це які міжнародний бізнес банки формують групу транснаціональних банків США.

Американские транснаціональні банки беруть участь у діяльності практично світових фінансових центрів — і грають там дуже помітну роль. Так, у що свідчить завдяки зусиллям «Бенк оф. Америка» Сінгапур спромігся стати одним з опорних пунктів на азійський ринок евродолларов. С метою закріплення своїх позицій на международно-кредитном ринку провідні американські ТНБ протягом кількох років чинили тиск на уряд країни, домагаючись запровадження спеціального режиму регулювання операцій на іноземних валютах з нерезидентами.

ФРАНЦИЯ Внешняя експансія найбільших банків Франції має давні історичне коріння: значні закордонні операції найстаріших кредитних установ країни ще наприкінці ХІХпочатку ХХ в. переважно полягали у розміщення іноземних державних позик. У нинішніх умовах, що характеризуються зростання интернализацией господарських зв’язків, пріоритетним напрямом французького банківського бізнесу стало його широке що у різноманітних зарубіжних операціях. Ця обставина зумовлено передусім потребами національного монополістичного капіталу, стратегія якого заглиблена у зміцнення своїх позицій на світовому ринку. Активізувати закордонну діяльність змусило і загострення конкурентної боротьби з іншими банками як у внутрішньому, і міжнародною рынке.

В певної міри розширення зовнішньої експансії французьких банків пов’язано з практикою кредитних обмежень у країні, і з не меншою тоді як банками інших країнах дохідністю банківських операцій на ринку. Зростання зарубіжних операцій французьких банків, особливо у першій половині 80-х, викликаний також необхідністю запозичення ними коштів у міжнародному ринку капіталів покриття дефіциту зовнішньоторговельного балансу і за фінансування величезного зовнішнього долга.

В західної Європі найбільше кредитно-фінансових установ французького походження розміщено в Великобританії, Швейцарії, Бельгії, Люксембурзі. Французькі банки здійснюють різноманітні операції насамперед евровалютном ринку. Останніми роками значно підвищили земельну частку в капіталі лондонських брокерських фірм 4 французьких банка-«Креди коммерсьяль де Франс», «Париба», «Сосьєте женераль» і «Банк насьональ де Парі». Розширення складу «Спільного рынка"увеличило представництво французьких банків Греції,.

Испании, Португалії, Ирландии.

«БАНК НАСЬОНАЛЬ ДЕ ПАРИ».

Депозитный банк, котрий обіймав за обсягом активів 1997 р. друге місце у Франції та 10-е-среди 500 найбільших банків світу. Освічений в 1966 г. посредством поєднання двох націоналізованих в 1945 г депозитних банків -«Банк насьональ пур де коммерс е лендюстри» і «Котуар насьональ дэсконт де Парі», кожен із яких виник у серединеХ1Х століття. Здійснює універсальну банківську діяльність. Банк-ведущий гарант розміщення державних цінних паперів, і навіть гарантованих державою цінних паперів компаній, одна з головних учасників на паризькому ринку еврокредитов.

Международная діяльність БНП різноманітна: надає експортні кредити національним компаніям, позички іноземним фірмам -імпортерам французьких товарів, бере участь у міжнародному проектному фінансуванні, надає «околобанковские» послуги експортерам з допомогою своїх спеціалізованих установ («Промсьон е энформатик энтерсьональ», «Энвестэкспорт» та інших.) і зарубіжних філій. Займає 10-те місце серед провідних банків світу і 1-е місце — серед французьких банків за обсягом операцій на євроринку ЄВРО. Учасник міжнародної банківської групи АБЕКОР, член банківського консорціуму, створеного зв’язки й з розробкою підводного тунелю під Ла-Маншем.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Банківська монополія перетворюється на стан, перетворюючись з національної до міжнародної після досягнення дуже високого рівня концентрації та централізації капіталу. Вже на початку століття процес концентрації призвів до виділенню невеличкий групи банків, котрим стала «тісно» в національних межах (їхня діяльність на внутрішніх ринках перестала забезпечувати достатній рівень банківської прибутку) і який приступили як наслідок до економічного поділу світу. Сучасна банківська концентрація цьому плані показова як своєї інтенсивністю, а й багатоплановістю, і навіть істинної международностью. Усі чинники та прискорювачі діють нині із надзвичайною силой.

Список використаної літератури Кірєєв А.І. Міжнародна економіка. Едвін Джон Доллан, Коллин Д. Кембел, Розмарі Д. Кембел «Гроші, насип, денежнокредитная політика». Солюс Г. П. «Міжнародні банки і страхові компанії, у світі капіталу»