Сборка і монтаж окремих вузлів ЭВМ

Ангренский комп’ютерний колледж.

На тему:

«Складання і монтаж окремих вузлів ЭВМ».

Студент грн. 12−02.

Тошбоев Шавкат Ангрен-2004.

1. ЗАПРОВАДЖЕННЯ — - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 3 стр.

2. ОСНОВНІ БЛОКИ IBM PC — - - - - - - - - - - - - 4 стр.

3. ДОДАТКОВІ УСТРОЮ — - - - - - - - 5 стр.

4. ЛОГІЧНЕ ПРИСТРІЙ КОМП’ЮТЕРА — 6 стр.

1) «Складові «частини — - - - - - - - - - - - - - - - - 6 стр.

2) Мікропроцесор — - - - - - - - - - - - - - - - - - - 7 стр.

3) Види пам’яті - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 9 стр.

4) Монітори — - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 10 стр.

5) Клавіатура — - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 11 стр.

6) Модеми- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 12 стр.

7) Принтери — - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 13 стр.

8) Аудиоустройства- - - - - - - - - - - - - - - - - - 14 стр.

5. ВИСНОВОК — - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 17 стр.

6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ- - - - - - - - - - - - - - - - - 18 стр.

1.

Введение

.

Поширення персональних комп’ютерів до кінця 1970;х років призвело до деякого зниження попиту великі ЕОМ і міні ЕОМ. Це було предметом серйозного занепокоєння фірми IBM (International Bussines Machines Corporation) — провідною компанії із виробництва великих ЕОМ, й у 1979 року фірма IBM вирішила спробувати сили над ринком персональних компьютеров.

Проте керівництво фірми недооцінило майбутню важливість цього ринку нафтопродуктів та розглядало створення комп’ютера лише як дрібний експеримент — щото на кшталт одній з десятків що проводилися фірмі робіт зі створення нового устаткування. Щоб не на цей експеримент занадто багато грошей, керівництво фірми надав підрозділу, що відповідає за даний проект, небачену у фірмі свободу. Зокрема, і було дозволено не конструювати персонального комп’ютера «від початку », а використовувати блоки, виготовлені іншими фірмами. І це підрозділ сповна використало наданий шанс.

Насамперед, як основне мікропроцесора комп’ютера був обраний новітній тоді 16-разрядный мікропроцесор Intel-8088.Его використання дозволило приймати значно більшу потенційні можливості комп’ютера, тому що новий мікропроцесор дозволяв працювати із першого Мбайтом пам’яті, проте які були тоді комп’ютери були обмежені 64 Кбайтами. У комп’ютері було використано та інші комплектуючі різних фірм, яке програмне забезпечення доручили розробити невеличкий фірмі Microsoft.

Торішнього серпня 1981 року новий комп’ютер під назвою IBM PC був офіційно представлений публіці й невдовзі після цього він придбав велику популярність у користувачів. Через рік-два комп’ютер IBM PC зайняв чільне місце над ринком, витіснивши моделі 8-битовых комп’ютерів. Фактично IBM PC став стандартом самого персонального комп’ютера. Зараз такі комп’ютери («сумісні з IBM PC ») становлять близько 90 відсотків% усіх у світі персональних компьютеров.

2.Основные блоки IBM PC.

Зазвичай персональні комп’ютери IBM PC складаються із трьох частин (блоков):

1. системного блока;

2. клавіатури, що дозволяє вводити символи в компьютер;

3. монітора (чи дисплея) — для зображення текстовій та графічної информации.

Комп’ютери випускаються й у портативному варіанті - в «наколенном «(лэптор) чи «блокнотом «(ноутбук) виконанні. Тут системний блок, монітор і клавіатура укладено до одного корпус: системний блок заховано під клавіатурою, а монітор зроблено як кришка до клавиатуре.

Хоча з цих частин комп’ютера системний блок виглядає найменш ефектно, саме є в комп’ютері «головним ». У ньому розташовуються все основні вузли компьютера:

* електронні схеми, управляючі роботою комп’ютера (мікропроцесор, оперативна пам’ять, контролери пристрої і т.д.);

* блок харчування, перетворюючий електроживлення мережі постійно струм низького напруги, подаваний на електронні схеми компьютера;

* нагромаджувачі (чи дисководи) для гнучких магнітних дисків, використовувані для читання і запис на гнучкі магнітні диски.

(дискеты);

* нагромаджувач на жорсткого магнітному диску, готовий до читання і запис на несъёмный жорсткий магнітний диск (винчестер).

3.ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЕ УСТРОЙСТВА.

До системному блоку комп’ютера IBM PC можна підключати різні устрою вводу-виводу інформації, розширюючи цим його функціональні можливості. Багато устрою приєднуються через спеціальні гнізда (разъёмы), які перебувають зазвичай задній стінці системного блоку комп’ютера. Крім монітори і клавіатури, такими пристроями є, например:

> принтер — висновку на печатку текстовій та графічної информации;

> миша — пристрій, полегшуюче введення інформацією компьютер;

> джойстик — маніпулятор як укріпленої на шарнірі ручки з кнопкою, вживається переважно для комп’ютерних игр.

> плоттер — пристрій, що дозволяє представляти виведені з комп’ютера дані як малюнка чи графіка на папері. Називають зазвичай графопостроителем, чи плоттером.

> диджитайзер — координуючий перетворювач, що використовується переважно для завдань САПР. До складу диджитайзера крім самого планшети входить спеціальний покажчик з датчиком, нагадує авіаційний приціл Другої світової войны.

Деякі устрою можуть уставлятися всередину системного блоку компьютера:

> модем — обмінюватись інформацією коїться з іншими комп’ютерами через телефонну сеть;

> факс-модем — поєднує можливість модему і телефакса;

> стример — для зберігання даних на магнітної ленте.

Деякі устрою, наприклад, багато різновиду сканерів (приладів для введення рисунків і текстів в комп’ютер), використовують змішаний спосіб підключення: в системний блок комп’ютера вставляється лише електронна плата (контролер), управляюча роботою устрою, а саме пристрій приєднується до цієї платі кабелем.

4.ЛОГИЧЕСКОЕ ПРИСТРІЙ КОМПЬЮТЕРА.

I. «Складові «части.

1) МИКРОПРОЦЕССОР.

Найголовнішим елементом в комп’ютері, його «мозком », є мікропроцесор — невеличка (на кілька сантиметрів) електронна схема, виконує все обчислення і обробку інформації. Мікропроцесор вміє виробляти сотні різних операцій та робить це з швидкістю кілька десятків і навіть мільйонів операцій на секунду. У комп’ютерах типу IBM PC використовуються мікропроцесори фірми Intel, і навіть сумісні із нею мікропроцесори інших фірм (AMD, Cyrix, IBM і др.).

2) СОПРОЦЕССОР.

Там, коли за комп’ютером доводиться виконувати багато математичних обчислень (наприклад, в інженерних розрахунках), до основного микропроцессору додають математичний співпроцесор. Вона допомагає основному микропроцессору виконувати математичні операції над речовими числами. Новітні мікропроцесори фірми Intel (80 486 і Pentium) самі вміють виконувати операції над речовими числами, отож у них сопроцессоры не требуются.

3) ОПЕРАТИВНА ПАМЯТЬ.

Наступним дуже важливим елементом комп’ютера є оперативна пам’ять. Саме з неї процесор і співпроцесор беруть програми розвитку й вихідні дані в обробці, у неї вони записують отримані результати. Назва «оперативна «ця пам’ять отримала вона працює вельми швидко, отже процесору годі й говорити чекати під час читання даних із пам’яті чи запис у пам’ять. Проте які у ній дані зберігаються лише що комп’ютер включений, при вимиканні комп’ютера вміст оперативної пам’яті стирається (за винятками, про які йдеться ниже).

4) КОНТРОЛЕРИ І ШИНА.

Щоб комп’ютер міг працювати, необхідно, щоб її оперативної пам’яті перебували програму і дані. А потрапляють вони до нього з різних пристроїв комп’ютера — клавіатури, дисководів для магнітних дисків тощо. Зазвичай це устрою називають зовнішніми, хоча окремі можуть перебувати не зовні комп’ютера, а вбудовуватися всередину системного блоку, як і описувалося вище. Результати виконання програм виводяться на зовнішні устрою — монітор, диски, принтер і т.д.

Отже, до роботи комп’ютера необхідний обміну інформацією між оперативної пам’яттю зовнішніми пристроями. Такий обмін називається введеннямвисновком. Але це обмін немає безпосередньо: між будь-яким зовнішнім пристроєм і оперативної пам’яттю в комп’ютері є дві проміжних звена:

1.Для кожного зовнішнього влаштування у комп’ютері є електронна схема, яку вона управляє. Ця схема називається контролером, чи адаптером. Деякі контролери (наприклад, контролер дисків) можуть управляти відразу кількома устройствами.

2.Все контролери і адаптери взаємодіють із мікропроцесором і оперативної пам’яттю через системну магістраль передачі, що у просторіччі зазвичай називають шиной.

5) ЕЛЕКТРОННІ ПЛАТЫ.

Для спрощення підключення пристроїв електронні схеми IBM PC складаються з кількох модулів — електронних плат. На основний платі комп’ютера — системної, чи материнської, платі - зазвичай розміщуються основний мікропроцесор, співпроцесор, оперативна пам’ять і шина. Схеми, управляючі зовнішніми пристроями комп’ютера (контролери чи адаптери), перебувають у окремих платах, вставляющихся в уніфіковані разъёмы (слоты) на материнської платі. Через ці разъёмы контролери пристроїв підключаються безпосередньо до системної магістралі передачі в комп’ютері - шині. Отже, наявність вільних разъёмов шини забезпечує можливість додавання до комп’ютера нових пристроїв. Щоб замінити один схожий пристрій іншим (наприклад, застарілий адаптер монітора нового), треба просто вийняти відповідну плату з разъёма і вставити натомість іншу. Кілька складніше здійснюється заміна самої материнської платы.

6) БЛОК — СХЕМА.

На блок-схеме контролер клавіатури звичайно знаходиться на системної платі, оскільки це спрощує виготовлення комп’ютера. Іноді на системної платі розміщуються і контролери інших устройств.

7) КОНТРОЛЕРИ ПОРТОВ ВВЕДЕННЯ — ВЫВОДА.

Однією з контролерів, що є майже кожному комп’ютері, є контролер портів вводу-виводу. Ці порти бувають наступних типов:

1) паралельні (обозначаемые LPT1-LPT4), до них зазвичай підключаються принтеры;

2) асинхронні послідовні (обозначаемые СОМ1-СОМ3). Через них зазвичай приєднуються миша, модем і т.д.

3) ігровий порт — для підключення джойстика.

Деякі устрою можуть підключатися і до паралельним, і до послідовним портам. Паралельні порти виконують введення та виведення з більшої швидкістю, ніж послідовні (з допомогою використання більшого числа дротів в кабеле).

II. МИКРОПРОЦЕССОР.

Мікропроцесор є «мозком «комп'ютера. Він здійснює виконання програм, працівників комп’ютері, і управляє роботою інших пристроїв комп’ютера. Швидкість його досягнення в що свідчить визначає швидкодія комп’ютера. У IBM PC використовуються мікропроцесори, розроблені фірмою Intel, інколи ж — сумісні із нею мікропроцесори інших фирм.

1) ХАРАКТЕРИСТИКИ МИКРОПРОЦЕССОРОВ.

Мікропроцесори відрізняються одна від друга двома характеристиками: типом (моделлю) і тактовою частотою. Найпоширеніші моделі Intel — 8088, 80 286,80386SX, 80 386,80486 і Pentium, вони наведені у порядку зростання продуктивності і. Однакові моделі мікропроцесорів може мати різну тактову частоту — що стоїть тактова частота, то вище продуктивність і микропроцессора.

2) ТАКТОВА ЧАСТОТА вказує, скільки елементарних операцій (тактів) мікропроцесор виконує на одну секунду. Тактова частота вимірюється в мегагерцах (МГц). Слід зазначити, що різні моделі мікропроцесорів виконують одні й самі операції (наприклад, складання чи множення) за різну кількість тактів. Що модель мікропроцесора, тим, зазвичай, менше тактів потрібно виконання одним і тієї ж операцій. Тому, наприклад, мікропроцесор Intel-80 386 працює приблизно вдвічі швидше Intel- 80 286 такою ж тактовою частотой.

3) МОДЕЛІ МИКРОПРОЦЕССОРОВ.

Вихідний варіант комп’ютера IBM PC і модель IBM PC ХТ використовували мікропроцесор Intel-8088. На початку 80-х ці мікропроцесори випускали з тактовою частотою 4,77 МГц, потім було створено моделі з тактовою частотою 12 МГц (тобто. нові моделі працюють у 1,7−2,1 разу швидше). Моделі із збільшеною продуктивністю (тактовою частотою) іноді називаються Turbo-ХТ. Зараз мікропроцесори типу Intel-8088 виробляються у невеликих кількості, й закони використовують над комп’ютерах, а різних спеціалізованих устройствах.

Модель IBM PC АТ використано більш потужний мікропроцесор Intel-80 286, і її продуктивність приблизно 4−5 разів більше, ніж в IBM PC ХТ. Вихідні варіанти IBM PC АТ працювали на мікропроцесорах з тактовою частотою 6 МГц, потім було створено моделі цього мікропроцесора з тактовою частотою від 12 до 25 МГц, тобто. працюють у 2−3 разу швидше. Мікропроцесор Intel-80 286 має низку більші можливості порівняно з Intel-8088, але це додаткових можливостей використовуються дуже рідко, отже більшість програм, працівників АТ, працюватиме і ХТ. Зараз мікропроцесори типу Intel-80 286 також вважаються застарілими й у застосування в комп’ютерах не производятся.

4) ВИБІР ТИПУ МИКРОПРОЦЕССОРА.

Швидкодія основного мікропроцесора багато чому визначає швидкість роботи лише комп’ютера та, цим, діапазон застосування комп’ютера: o комп’ютери з урахуванням мікропроцесорів Intel-8088 (чи Intel-8086) працюють надто повільно, вони вже цілком застаріли і майже зовсім вийшли з ужитку; o комп’ютери з урахуванням мікропроцесора Intel-80 286 забезпечують необхідне швидкодія для набору текстів, введення вихідних даних для бухгалтерських і аналогічних завдань, багатьох ігор тощо. Проте нові комп’ютери такого класу не выпускаются.

(оскільки вважаються морально застарілими), а їхніх навряд чи доцільно навіть із супернизькими цінами, оскільки до роботи із більшістю сучасних програм з графічним интерфейсом.

(наприклад, з тими програмами, виконуваними серед Windows) вони непридатні; o комп’ютери з урахуванням мікропроцесорів Intel — 80386SX і DX, Intel;

80486SX забезпечують прийнятну обчислювальну потужність більшість робочих місць під керівництвом як DOS, і Windows: для програмування, роботи з невідь що великими базами даних, макетування (верстки) нескладних видань тощо. Проте задля комфортною роботи у середовищі Windows краще придбати потужніший комп’ютер; o мікропроцесори Intel-80486DX і DX2 застосовуються тим завдань, де потрібно високе швидкодія комп’ютера: для файл-серверов великих локальних мереж, для професійних видавничих, графічних чи анімаційних програм, на вирішення серйозних обчислювальних завдань тощо. буд. Щодо користувачів, які працюють з комп’ютером, то, можливо доцільно придбання комп’ютера з урахуванням Intel-80486DX чи DX2 навіть у разі, якщо вони використовують звичайнісінькі програми типу Word for Windows.

6.0, Excel 5.0 тощо., оскільки ті мікропроцесори зараз стоять набагато дорожче Intel-80 386 і 80486SX, а забезпечують помітно велику продуктивність; o мікропроцесори Pentium і з його використання системні плати доцільно застосовувати для таких додатків, як відтворення видеоизображений у часі, великі завдання тривимірного проектування й моделювання, створення потужних файлсерверів і багатопроцесорних систем.

5) МАТЕМАТИЧНИЙ СОПРОЦЕССОР.

Мікропроцесори Intel-80 286 і Intel-80 386 не містять спеціальних команд до роботи з числами з плаваючою точкою. Під час проведення розрахунків із такими числами кожна операція з них моделюється з допомогою кількох десятків операцій мікропроцесора. Це дуже знижує ефективність застосування комп’ютера фінансування наукових обчислень, під час використання машинної графіки та інших застосувань з інтенсивним використанням чисел з плаваючою точкою. Тож у таких випадках варто використовувати комп’ютери IBM PC з установленою математичним співпроцесором Intel-8087,Intel-80 287 чи Intel-80 387.Наличие співпроцесора може збільшити швидкість виконання операцій із плаваючою точкою в 5−15 раз. Мікропроцесори Intel-80486DX і DX2 і Pentium самі підтримують операції з плаваючою точкою, тому за її використанні математичний співпроцесор не требуется.

III. Види памяти.

1) ОПЕРАТИВНА ПАМЯТЬ.

Оперативна пам’ять комп’ютера IBM PC з процесором Intel-8088 чи Intel-8086 (наприклад, IBM PC XT) може мати розмір трохи більше 1 Мбайта, оскільки ті мікропроцесори можуть звертатися лише до 1 Мбайту пам’яті. Ця пам’ять і двох частин. Перші 640 Кбайт пам’яті можуть використовуватися прикладними програмами і операційній системою. Інші адреси пам’яті («верхня пам’ять ») зарезервовані для службових цілей: o для зберігання частини ОС DOS, що забезпечує тестування комп’ютера, початкову завантаження ОС, і навіть виконання основних низкоуровневых послуг вводу-виводу; o передачі зображення на екран; o для зберігання різних розширень ОС, що поставляються разом із додатковими пристроями компьютера.

Зазвичай, коли говорять про обсязі оперативної пам’яті комп’ютера, то мають на увазі саме першу її частка, яка можна використовувати прикладними програмами і операційній системою. Ми будемо надалі надходити таким образом.

2) КЕШ — ПАМЯТЬ.

Для досить швидких комп’ютерів (наприклад, з урахуванням Intel-80 386 з тактовою частотою понад 25 відсотків МГц чи Intel-80 486) необхідно забезпечити швидкий доступом до оперативної пам’яті, інакше мікропроцесор буде простоювати, і швидкодія комп’ютера зменшиться. І тому такі комп’ютери можуть оснащуватися кэш-памятью, тобто. «сверхоперативной «пам'яттю щодо невеликого обсягу (зазвичай від 64 до 256 Кбайт), у якій зберігаються найчастіше використовувані ділянки оперативної пам’яті. Кеш-пам'ять розташовується «між «мікропроцесором і оперативної пам’яттю, і за зверненні мікропроцесора до пам’яті спочатку виробляється пошук потрібних даних в кеш-пам'яті. Оскільки час доступу до кеш-пам'яті у кілька разів менше, ніж до звичайної пам’яті, а вона найчастіше необхідні микропроцессору дані утримуватися в кеш-пам'яті, середнє час доступу до пам’яті зменшується. Для комп’ютерів з урахуванням Intel-80386DX чи 80486SX розмір кешпам’яті на 64-му Кбайт є задовільним, 128 Кбайт — цілком достатнім. Комп’ютери з урахуванням Intel-80486DX іDX2 зазвичай оснащуються кэш-памятью ёмкостью 256 Кбайт.

IV. Мониторы.

Монітор (дисплей) комп’ютера IBM PC призначений висновку на екран текстовій та графічної інформації. Монітори бувають кольоровими і монохромними. Вони можуть працювати у одному з цих двох режимів: текстовому і графічному. а) Текстовый режим.

У текстовому режимі екран монітора умовно розбивається деякі ділянки — знакоместа, найчастіше на 25 рядків по 80 символів (знакомест). У кожне знакоместо то, можливо виведений одне із 256 заздалегідь заданих символів. До цих символів входять великі та малі латинські літери, цифри, символи, і навіть псевдографічні символи, використовувані висновку на екран таблиць і діаграм, побудови рамок навколо ділянок екрану і т.д. б) Графический режим.

Графічний режим монітора призначений висновку на екран графіків, рисунків і т.д. Зрозуміло, у тому режимі можна також ознайомитися виводити і текстову інформацію у різноманітних написів, причому ці написи може мати довільний шрифт, розмір літер і т.д.

У графічному режимі екран монітора складається з точок, кожна гілка яких то, можливо темній чи світлої на монохромних моніторах чи одного з кількох квітів — на кольоровому. Кількість точок за горизонталлю і вертикалі називається роздільну здатність монітора у цьому режимі. Слід зазначити, що що дозволяє здатність залежить від розміру екрана монітора, аналогічно, як і великий, і маленький телевізори мають на екрані 625 рядків розгорнення зображення. в) Часто використовувані мониторы.

Найбільшого поширення комп’ютері IBM PC отримали монітори типів MDA, CGA, Hercules, EGA і VGA.

Нині монітори MDA і CGA використовуються вже дуже рідко, так як вони мають належної роздільну здатність, що зумовлює швидкому стомленню очей. З іншого боку, немає можливості програмної завантаження шрифтів символів, для зображення кирилічних літер в текстовому режимі доводиться заміняти електронні схеми, бережуть шрифти (знакогенераторы). Іноді, втім, годі й заміняти знакогенератор, а записати до нього з допомогою спеціальних приладів потрібні шрифти символов.

Більшість комп’ютерів, випущених кінці 80-х, оснащували моніторами типу VGA. Вони забезпечують достатньо зображення на текстовому і графічному режимі екрана під час роботи з DOS-программами. Гірше те монітори EGA, вони вважаються ще більше застарілими. Для сучасних програм, використовують графічний інтерфейс взаємодії з користувачем, дозвіл VGA (640*480 точок) вже недостатньо. Тому все сучасні комп’ютери оснащуються моніторами типу Super-VGA, забезпечують розрізнювальну здатність 1024*768 і 800*600.

V. Клавиатура.

Клавіатура IBM PC варта входження у комп’ютер інформації від користувача. Розташування латинських літер на клавіатурі IBM PC, як правило, таку ж, як у англійської пишучої машинці, а кирилічних літер — як у російської пишучої машинке.

ВВЕДЕННЯ ПРОПИСНИХ І МАЛИХ ЛІТЕР БУКВ.

Для введення прописних літер та інших символів, розміщених на верхньому регістрі клавіатури, є клавіша Shift. Наприклад, щоб запровадити строчную букву «d », треба натиснути клавішу, де зображено «D », а щоб запровадити прописну букву «D », треба натиснути клавішу Shift і відпускаючи її, натиснути клавішу D.

Клавіша Caps Lock служить для фіксації режиму прописних літер. Це зручно при введення тексту, що складається з таких літер. Повторне натискання клавіші Caps Lock скасовує режим прописних літер. У режимі Caps Lock натискання клавіші Shift дає можливість введення малих літер літер. Іноді клавіша Caps Lock використовується з метою, наприклад, для переключення російський алфавит.

а)Специальные клавіші клавиатуры.

Крім алфавітно-цифрових клавіш і клавіш зі знаками пунктуації, на клавіатурі є велика число спеціальних клавиш.

. Клавіша Enter варта закінчення введення рядки. Наприклад, при введення команд DOS введення кожної команди повинен закінчуватися натисканням клавіші Enter.

. Клавіша BackSpace видаляє символ, які перебувають зліва курсора.

(курсор зазвичай змальовується миготливим символом, схожим на знак подчеркивания).

. Клавіша Del (Delete-удаление) використовується видалення символу, що під курсором.

. Клавіша Inc (Insert-вставка) варта перемикання між двома режимами введення символів: введення з розсуненням символів (вставка) і з заміщенням раніше набраних символів (замена).

. Клавіша Esc (escape-убегать, рятуватися), зазвичай, використовується для скасування будь-якого дії, виходячи з режиму програми розвитку й т.д.

. Клавіша Tab (табуляція) при редагуванні текстів зазвичай використовується до переходу до такої позиції табуляції. За інших програмах її значення може бути інакшим: переключення между.

" віконцями «на екрані, полями запиту і т.д.

. Функціональні клавіші F1-F12 (що на деяких клавіатурах F1-F10) призначені щодо різноманітних спеціальних дій. Їх дію визначається виконуваної програмою. б) Клавиши CTRL і ALT.

На клавіатурі є спеціальні клавіші Ctrl і Alt. Як клавіша Shift, вони призначені зміни значень інших клавіш. Клавіші Ctrl і Alt уводять у комбінації коїться з іншими клавішами, і выполняющаяся програма може певним чином реагувати таких комбінації клавиш.

VI. Модемы.

Коли комп’ютер використовується обмінюватись інформацією по телефонної мережі, необхідно пристрій, що може прийняти сигнал з телефонної сіті й перетворити їх у цифрову інформацію. На виході цього устрою інформація піддається МОдуляции, але в вході - ДЕМодуляции, тому й назва МОДЕМ. Призначення модему залежить від заміні сигналу, що надходить з комп’ютера (поєднання нулів і одиниць), електричним сигналом із частотою, відповідної робочому діапазону телефонній лінії. Акустичний канал лінії модем поділяє на смуги низької культури й високої частоти. Смуга низькою частоти застосовується передачі даних, а смуга високої частоти — прийому. Використовується багато способів кодування інформації, найвідомішими серед яких є метод FSK (Frequency Shift Keying) для швидкості передачі до 300 бод (бод — одиниця швидкості передачі, рівна 1 бит/с) і метод PSK (Phase Shift Keying) для ближчих модемів, зі швидкістю передачі до 2400 бод.

FSK використовує чотири виділені частоти. При передачі інформації сигнал частотою 1070 гц інтерпретується як логічний нуль, а сигнал частотою 1270 гц — як логічна одиниця. Під час прийому нуль відповідає сигналу 2025 гц, а одиниця — 2225 Гц.

PSK використовує дві частоти: передачі даних — 2400 гц, прийому — 1200 гц. Дані передаються дві біта, у своїй кодування здійснюється у вигляді зсуву фази сигналу. Використовуються такі зрушення фази для кодування: 0 градусів для поєднання бітов 00, 90 градусів для 01, 180 градусів для 10, 270 градусів для 11.

Існують і решта видів модуляції (DPSK, QAM, TCM).

Модем виконується або у формі зовнішнього устрою, яке одним виходом приєднується до телефонній лінії, іншим — до стандартному COMпоpту комп’ютера (розняття RS232 згідно з рекомендаціями CCITT V.24), або у формі звичайної друкованої плати, що встановлюється загальну шину комп’ютера. Внутрішні варіанти модемів можуть бути пристосовані як до звичайній ISA, і до PCI шинам.

Контролер модему — це, зазвичай, спеціалізований мікрокомп'ютер типу SC1107 чи SC1108, у якому восьмиразрядное АЛУ, ПЗУ у вісім Кбайт, ОЗУ 128 байт, таймер, командний регістр, контролер переривань, стік, порт ввода/вывода.

Якщо плата модему прилучена до системної шині ПК, то застосовується «паралельний «контролер SC1107. Якщо ж плата працює із комп’ютером у вигляді RS232, то використовується «послідовний «контролер SC1108. У деяких конструкціях роль контролера виконує процесор 8031 з зовнішнім ПЗУ (i2732, 2764) і мікросхемою 74LS373.

VII. Принтеры.

Класифікація існуючих типів друкованих устройств:

Матричні друкують устройства.

Коли говорять про матричних принтерах, зазвичай мають на увазі устрою ударного дії, наприклад всім відомі моделі Epson, Star і Microlin.

У послідовних матричних друкувальних пристроїв вертикальний ряд голок (чи 2 низки), чи молоточков, вколачивает барвник з стрічки просто у папір, формуючи послідовно символ за символом. Голчасті мають прийнятне якість друку, невисоку ціну витратних матеріалів й паперу, та й самих пристроїв. Для цих принтерів зазвичай можливо використання як форматній, і рулонної папери. Голівка принтера то, можливо оснащена 9, 18 чи 24 иголками.

Існують моделі принтерів і з широкої (А3), і із вузькою (А4) кареткой. Високе якість друку буває у режимах NLQ для 9- голчастих (майже машинописне) і LQ — для 24-игольчатых принтерів. Швидкість друку для високопродуктивних моделей їх може становити до 380 знаків в секунду. Більше високу продуктивність забезпечують построчные (постраничные) матричні принтери. Замість маленьких точечно-матричных головок вони використовують довгі масиви з велику кількість голок у своїй досягається швидкість порядку 1500 рядків хвилину. Матричні ударні друкують устрою створюють багато галасу, але це, погодьтеся, важливий чинник під час виборів принтера.

Струменеві принтеры.

Ставляться до безударным які друкують пристроям. Дані устрою працюють безшумно. Струменеві чорнильні принтери ставляться до класу послідовних матричних ненаголошених друкувальних пристроїв. І саме в своє чергу поділяються на устрою безперервного і дискретного дії. Вони може використати або пузырьковую технологію, або п'єзоефект. Майже всі сучасні устрою цього використовують дві останніх технології. При друку високої якості швидкість виведення не перевершує зазвичай 2−3 (близько 200 знаків в секунду), хоча максимальні значення можуть досягати навіть 7 сторінок на хвилину. Зазвичай, струменеві принтери дозволяють эмулировать роботу найпопулярніших моделей ударних пристроїв і підтримувати відповідне програмне обеспечение.

Лазерні і LED — принтеры.

У лазерних принтерах використовується электрографический засіб створення зображення — приблизно такою самою, як й у ксероксах.

Крім лазерних існують LED — принтери, які отримали своє назва тому, що напівпровідниковий лазер у яких був замінили «гребёнкой» дрібних светодиодов.

VIII. Аудиоустройства.

Будь-який мультимедиа-ПК має у собі плату-аудио адаптер. Для що хоче потрібна? З її легкої руки фірми Creative Labs (Сінгапур), назвала свої перші аудіо адаптери дзвінким словом Sound Blaster, ці устрою часто іменуються «саундбластерами». Аудіо адаптер дав комп’ютера як стереофоническое звучання, а й можливість записи на зовнішні носії звукових сигналів. Як було зазначено раніше, дискові нагромаджувачі ПК не підходять для записи звичайних (аналогових) звукових сигналів, так як розраховані для записи лише цифрових сигналів, що практично не спотворюються за її передачі лініями связи.

Аудіо адаптер має аналогово-цифровой перетворювач (АЦП), періодично який рівень звукового сигналу і перетворює цей відлік у цифровій код. Воно й записується зовнішній носій вже проводяться як цифровий сигнал.

Цифрові вибірки реального звукового сигналу зберігаються у пам’яті комп’ютера (наприклад, як WAV-файлов). Лічений з диска цифровий сигнал подається на цифро-аналоговый перетворювач (ЦАП), який перетворює цифрові сигнали в аналогові. Після фільтрації їх можна підсилити повноваження й подати на акустичні колонки на відтворення. Важливими параметрами аудіо адаптера є частота квантування звукових сигналів і розрядність квантования.

Частоти квантування показують, скільки ж разів в секунду беруться вибірки сигналу для перетворення на цифровий код. Зазвичай лежать не більше від 4−5 Кгц до 45−48 Кгц.

Розрядність квантування характеризує число щаблів квантування і змінюється ступенем числа 2. Так, 8-разрядные аудіо адаптери мають 28=256 ступенів, вочевидь замало для високоякісного кодування звукових сигналів. Тому сьогодні застосовуються переважно 16-разрядные аудіо адаптери, мають 216=65 536 щаблів квантування — як в звукового компакт-диска.

|Частотний діапазон |Вигляд сигналу |Частота квантування | |400 — 3500 гц |Йдеться (ледь розбірлива) |5.5 Кгц | |250 — 5500 гц |Йдеться (середнє якість) |11.025 Кгц | |40 — 10 000 гц |Якість звучання УКВ-приемника |22.040 Кгц | |20 — 20 000 гц |Звук високої якості |44.100 Кгц |.

Інший спосіб відтворення звуку у його синтезі. При вступі синтезатор деякою керуючої інформації з ній формується відповідний вихідний сигнал. Сучасні аудіо адаптери синтезують музичні звуки двома шляхами: методом частотною модуляції FM (Frequency Modulation) і з допомогою хвильового синтезу (обираючи звуки з таблиці звуків, Wave Table). Другий спосіб забезпечує більш натуральне звучание.

Частотний синтез (FM) виник 1974 року (PC-Speaker). У 1985 року з’явився AdLib, який, використовуючи частотну модуляцію, міг грати музику. Нова звукова карта SoundBlaster вже могла записувати і відтворювати звук. Стандартний FM-синтез має середні звукові характеристики, на картах встановлюються складні системи фільтрів проти можливих звукових помех.

Суть технології WT-синтеза ось у чому. На самої звуковий карті встановлюється модуль ПЗУ з «зашитими» до нього зразками звучання справжніх музичних інструментів — сэмплами, а WT — процесор з допомогою спеціальних алгоритмів навіть із одному тону інструмента відтворює все його інші звуки. З іншого боку багато виробників оснащують свої звукові карти модуляторами ОЗУ, тож є можливість як записувати довільні сэмплы, а й довантажувати нові инструменты.

До речі, управляючі команди для синтезу звуку можуть надходити на звукову карту тільки від комп’ютера, а й від іншого, наприклад, MIDI (Musical Instruments Digital Interface) устрою. Власне MIDI визначає протокол передачі команд за стандартним інтерфейсу. MIDI-сообщение містить посилання ноти, а чи не запис музики як такої. У частковості, коли звукова карта отримує подібне повідомлення, воно розшифровується (які ноти яких інструментів повинні звучати) і відпрацьовується на синтезаторі. Натомість комп’ютер може через MIDI управляти різними «інтелектуальними» музичними інструментами з відповідним интерфейсом.

Для електронних синтезаторів зазвичай вказується число одночасно лунаючих інструментів, і їх загальну число (від 20 до 32). Також важлива й програмна сумісність аудіо адаптера з типовими звуковими платформами (SoundBlaster, Roland, AdLib, Microsoft Sound System, Gravies Ultrasound і др.).

Як приклад розглянемо склад вузлів однієї з потужних аудіо адаптерів — SoundBlaster AWE 32 Value. Він має два микрофонных малошумящих підсилювача з автоматичними регулюванням посилення для сигналів, які від мікрофона, два лінійних підсилювача для сигналів, вступників з лінії, з програвача звукових дисків чи музичного синтезатора. З іншого боку, сюди ж входять программно-управляемый електронний микшер, який би змішання сигналів від різних джерел постачання та регулювання їх рівня життя та стерео балансу, 20-голосый синтезатор музичних звуків частотною модуляції FM, програмно керований хвильової (табличний) синтезатор музичних звуків і звукових ефектів (16 каналів, 32 голоси, 128 інструментів), аналогово-цифровой 16-разрядный перетворювач для перетворення аналогового сигналу із виходу мікшера у цифровій сигнал, систему стискування цифрової інформації із можливістю застосування розширеного звукового процесора ASP. Нарешті, аудіо адаптер має цифро-аналоговый перетворювач (ЦАП) для перетворення цифрових сигналів, несучих інформацію про звуці, в аналоговий сигнал, адаптивний електронний фільтр не вдома ЦАП, що знижує перешкоди від квантування сигналу, двухканальный підсилювач потужності по 4 Вт на канал з ручним і программно-управляемым регулятором гучності і MIDI-разъем для підключення музичних инструментов.

Як очевидно з цього, аудіо адаптер — досить складна технічний механізм, побудоване з урахуванням їх використання набутків у аналогової та цифрового аудиотехнике.

У новітні звукові карти входить цифровий сигнальний процесор DSP (Digital Signal Processor) чи розширений сигнальний процесор ASP (Advanced Signal Processor). Просто вони використовують скоєні алгоритми для цифровий компресії і декомпресії звукових сигналів, належала для розширення бази стереозвука, створення відлуння і забезпечення об'ємного (квадрофонического) звучання. Програма підтримки ASP QSound поставляється безплатно фірмою Intel на CD-ROM «Software Developer CD». Важливо, що процесор ASP використовується при звичайних двухканальных стереофонических запису і відтворенні звуку. Його застосування не завантажує акустичні тракти мультимедіа компьютеров.

5.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Звісно, у межах одного реферату дуже важко охопити повністю таку велику тему. Розвиток електронній промисловості для і комп’ютеробудування здійснюється такими все швидше, що саме через 1−2 року сьогоднішнє «диво техніки «стає морально застарілим. Проте принципи устрою комп’ютера залишаються незмінними ще сіло моменту, як знаменитий математик Джон фон Нейман в 1945 року підготував доповідь про побудову і функціонуванні універсальних обчислювальних пристроїв, тобто. компьютеров.

До того ж, кожен користувач, експлуатує персональний комп’ютер, знає коло завдань на вирішення що їх використовує комп’ютер, а, отже, і десяти років тому я приобретённая «286-я машина », справно працююча, яка задовольнить запити тієї чи іншої фахівця є незамінним його помічником в повсякденному труде.

Тому розглянута вище тема дає наочне уявлення у тому, яке чільне місце у суспільства займають у час персональні комп’ютери, сфера застосування яких безгранична.

6.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

.

1. Жигарьов А. М. Основи комп’ютерної грамоти. — Л.: Машиностроение.

Ленинг. отд-ие, 1987 р. 2. Кузнєцов Є. Ю., Осман У. М. Персональні комп’ютери і программируемые микрокалькуляторы: Учеб. посібник для ВТУЗов. — М.: Высш. шк., 1991 р. 3. Растригин Л. А. З комп’ютером наодинці. — М.: Радіо і зв’язок, 1990 г.

———————————- [pic].