Перспективы розвитку комп'ютерна техніка (новітні розробки 2005г.)

Здесь може бути титульний лист… Оглавление Введение з. 3.

Глава I. Оптичний комп’ютер із чотирьох Глава II. Квантовий комп’ютер Глава III. Нейрокомп’ютер Глава IV. Новітні достижения Заключение Список використаної литературы.

Вступление.

Останнім часом комп’ютери стали невід'ємною частиною нашого повсякденні. Ще п’ятнадцять років тому було рідкістю побачити якийнибудь персонального комп’ютера — вони були дуже дорогими, і рідкісними. Аж ніяк не кожна фірма могла дозволити собі мати в себе у офісі ЕОМ. Нині ж? Тепер майже кожному будинку є комп’ютер, якого ми можемо вже немислимо нашого существования.

Сучасні обчислювальні машини представляють одне з значимих досягнень людську думку, вплив, якого в розвитку науково-технічного прогресу важко переоцінити. Області застосування ЕОМ безупинно розширюються, чому значною мірою сприяє поширення персональних комп’ютерів, і особливо микроПК. Тому ми вважаємо дуже актуальним дослідження розвитку комп’ютерної техніки й порушуємо це метою справжньої работы.

У ході дослідження передбачається рішення наступних задач:

1. Визначення розвитку ЕОМ й докладне пояснення таких понять, як оптичний комп’ютер, квантовий комп’ютер, нейрокомпьютер.

2. Аналіз новітніх досягнень до комп’ютерної технике.

Глава I. Оптичний компьютер

Розвиток обчислювальної техніки є постійно що змінюють одне одного фізичні способи реалізації логічних алгоритмів — від механічних пристроїв (обчислювальну машину Бэббиджа) до ламповим (комп'ютери 40−50 років Марк I і Марк II), потім до транзисторным і, нарешті, до інтегральним схемами. І вже в межі ХХІ сторіччя йшли розмови про швидкому досягненні меж застосування напівпровідникових технологій і появу обчислювальних пристроїв, працівників іншому принципі. Усе свідчить у тому, що прогрес не на місці, і плином часу вчені відкривають нові можливість створення обчислювальних систем, принципово від широко застосовуваних комп’ютерів. Існує кілька можливих альтернатив заміни сучасних комп’ютерів, одне з яких — створення про оптичних комп’ютерів, носієм інформацією яких світловий поток.

Проникнення оптичних методів у обчислювальну техніку ведеться за трьом основним напрямам. Перше грунтується на використанні аналогових інтерференційних оптичних обчислень на вирішення окремих спеціальних завдань, викликаних необхідністю швидкого виконання інтегральних перетворень. Другий напрямок пов’язані з використанням оптичних сполук передачі сигналів в різних щаблях ієрархії елементів обчислювальної техніки, тобто. створення суто оптичних чи гібридних (оптоэлектронных) сполук замість звичайних, менш надійних, електричних сполук. Причому у конструкції комп’ютера з’являються нові елементи — оптоэлектронные перетворювачі електричних сигналів в оптичні і навпаки. Та особливо найперспективнішим напрямом розвитку оптичних обчислювальних пристроїв є створення комп’ютера, повністю який перебуває з оптичних пристроїв обробки інформації. Цей новий напрям інтенсивно розвивають початку 80-х провідні наукові центри (MTI, Sandia Laboratories та інших.) й захопити основні компанії-виробники комп’ютерного устаткування (Intel, IBM, AMD).

У основі роботи різних компонентів оптичного комп’ютера (трансфазаторы-оптические транзистори, тригери, осередки пам’яті, носії інформації) лежить явище оптичної бистабильности. Оптична бистабильность — це один із проявів взаємодії світла з речовиною в нелінійних системах із другого зв’язком, у якому певної інтенсивності і поляризації падаючого на речовина випромінювання відповідають два (аналог 0 і одну в напівпровідникових системах) можливих стаціонарних стану світловий хвилі, минулої через речовина, відмінних амплітудою і (чи) параметрами поляризації. Причому попереднє стан речовини однозначно визначає, який із двох станів світловий хвилі реалізується не вдома. Для більшого розуміння явище оптичної бистабильности можна порівняти зі звичайною петлею магнітного гистерезиса (ефект, вживаний у магнітних носіях інформації). Збільшення інтенсивності падаючого на речовина світлового променя до деякого значення I1 призводить до різкого зростанню інтенсивності минулого променя; на зворотному ж ході при зменшенні інтенсивності падаючого променя до деякого значення I2.