Урбанізація - феномен XXI століття

Урбанизация-феномен XXI века.

Творча робота з географії учня 10 «Б» класу школи № 648 Артюшенко Максима.

[pic].

р. Москва 2001 р. Надзвичайна доля терміна «урбанізація ». З’явившись 1905 року майже одночасно у роки в XIX ст., він до 1960;х років двадцятого століття мало вузько фахове й суто наукове значення. Тривалий час він означав, передусім, зростання чисельності міського населення і ще значення міст. Ще порівняно нещодавно у країнах урбанізація нерідко трактувалася як зростання, забудова та їх реконструкція тих чи інших частин міст. Сучасне трактування урбанізації може бути відособлена від природної й екологічної ситуації. Урбанізація створює щодо обмежені площі особливо інтенсивного взаємодії населення, суспільства, господарства з природою. Міста й їх природне середовище утворюють єдине ціле. Сучасна урбанізація супроводжується погіршенням стану міської довкілля, особливо в країнах. Вони вона стала загрозливим здоров’ю населення, стало гальмом подолання господарської відсталості. У містах країн переплітаються прояви й наслідки низки криз, надають згубне вплив попри всі боку їхнього життя. До цих криз ставляться триває в країнах демографічний вибух, голод і недоїдання значній своїй частині їх населення, що викликає погіршення якості людського потенціалу. Особливо неблагополучно стан довкілля у містах в найбільших центрах з населенням понад 250 тис. жителів. Саме це міста ростуть особливо швидко, збільшуючи своє населення приблизно за 10% на рік. Відбувається руйнівну порушення екологічного рівноваги в найбільших і великих центрах всіх регіонів і більш «третього світу ». Взаємозв'язок урбанізації і стан довкілля обумовлена цілою низкою чинників у складній системі соціально-економічного розвитку та взаємодії суспільства і природи. Розуміння спільне коріння й конкретних особливостей стану навколишнього природного довкілля у містах та розвитку країн важливо задля вироблення довгострокової стратегії міжнародного співробітництва у сфері глобальних проблем населення Криму і довкілля. Великі найбільші центри стали осередком більшості глобальних проблем людства. Саме вони надають наймасштабніший вплив на стан довкілля на великих просторах. Небачені темпи та масштаби урбанізації у другій половині ХХ в., що отримали назву «міської революції», посилення її впливу в б нас і там на трансформацію суспільства сприяли значному поглибленню досліджень цього глобального процесу у різних країнах світу. У Росії її воно сьогодні особливо на часі у зв’язку з поступовим визволенням науки від ідеологізованих міфів та надмірній схематизації географічної реальності. Лише у перші 20 років «міської революції» (1950;1970) приріст чисельності городян у світі трохи менше, ніж загальна кількість жителів міст, що утворилися за історію людства (83,4%), а й за такі 20 років (1970;1990) чисельність міського населення збільшилася ще на 68,7%. А загалом за 1950;1990 рр. чисельність міського населення світу зросла в 3,1 рази, й зберігає тенденцію до подальшого значного зростання У першій чверті XXI в. Ми почали свідками приголомшуючого за темпами освіти у другій половині ХХ в. єдиного і водночас дуже диференційованого міського світу, який утвердився, передусім, в розвинених країн (з 50-х рр.), а початку XXI в. стане переважним і в країнах. Це відбувається у зв’язки України із усвідомленням необхідності розгляду виробництва та громадського прогресу загалом контексті функціонування складних еколого-економічних систем, особливо у містах. Але саме у містах країн екологічна інфраструктура відповідає потребам поліпшення стану довкілля. Дедалі більше провідних центрів у країнах відбуває о число найбільших міст світу. 1950;го р. серед 10 їх у країнах була лише два центру — Буенос-Айрес і Калькутта. У 2000р. їх вже 7 у тому числі Мехіко, Сан-Паулу, Калькутта, Бомбей, Сеул, Рио-деЖанейро, Делі. У 1960 р. у що розвиваються міст із населенням більш 1 мільйона жителів було 52, до 2000 р. — 279, до 2025 р. їх — 486. «Міський вибух» у що розвиваються як найтісніше пов’язані з динамічними внутрішніми міграційними потоками. Там переважно країн доводиться від 40% до 50% загального зростання міського населення. Можна прогнозувати, що ж становище збережеться і перспективу, особливо приймаючи до уваги що зберігаються високих темпів зростання населення і побудову переважання у ньому молодих вікових груп (близько 2/5 населення молодший 15 років). Вибуховий характер зростання міського населення країнах не можна спрощено пояснювати лише «виштовхуванням «селян із села і «притяганням «міграційних потоків містами. Внутрішні міграції типів «село-крупный місто », «село-малый город-крупный місто «стали найважливішим елементом соціально-економічного життя країн. Такі міграційні потоки характеризуються як «перенесення злиднів «із сільської місцевості до міст. Це призводить загострення соціально-економічних і екологічних проблем у містах і погіршення стану здоров’я великих груп їх населення. У промислових ж містах відзначається нова стадія урбанізації. Вона пов’язана з тим, що бідні групи населення поступово витісняються з центральних районів міста. Відбувається свого роду їх облагородження. Процес відродження і підвищення соціально-економічної ролі центральних частин міст отримав назву «реурбанизация ». Вона не торкнулася найбільші і великі міста, у та розвитку странах.