Залізодефіцитна анемія (малокрів " я)

Залізодефіцитна анемія (малокрів «я)

Необхідність популяризації знань про дану хворобу, за моїми глибокими переконаннями, категорично необхідна. І не тільки тому, що ця патологія е однією із найбільш розповсюджених — за даними ВООЗ від залізодефіцитної анемії (ЗДА) на земній кулі страждає більше 700 млн. населення, серед якого переважно жінки та діти. Зокрема, у жінок дітородного піку ЗДА зустрічається у кожної дев «ятої особи, а прихований, або латентний залізодефіцит — у кожної четвертої. На ЗДА страждають 27% дітей білої раси і 40% — дітей негрів. Серед підлітків 16−18 років ця патологія зустрічається у 6,5%), і переважна більшість із них особи жіночої статі. Чоловіки страждають на ЗДА значно рідше — 1,2%.

До цього слід додати, що жінка, яка хворіє па ЗДА, ніколи не зможе народити повноцінну дитину. Діти у таких матерів здебільшого недосконалі як у фізичному, так і розумовому аспекті.

Які ж найсуттєвіші причини розвитку даної патології? Найчастіше до виникнення залізодефіциту призводять хронічні крововтрати. На першому місці серед них стоять маткові кровотечі: об «ємні і довготривалі місячні, післяабортні і післяпологові кровотечі, кровотечі на грунті запальних захворювань статевих органів (ендометрити, ендексити), маткові кровотечі при захворюваннях крові та інші. Найчастіше з них зустрічаються надмірні .крововтрати з місячними. І в цьому плані найбільш вражаючим є те, що більшість жінок не знають не тільки допустимих («нормальних ») крововтрат з місячними, а й своїх особистих. Я вважаю, що це злочин стосовно себе і здоров «я своїх майбутніх дітей.

Другим вагомим джерелом втрат заліза у жінок є вагітність, пологи і вигодовування дітей грудним молоком. На виношування, народження і вигодовування однієї дитини жінка витрачає в середньому 800 мг заліза, що складає майже п «яту частину всього заліза в організмі. І щоб відновити ці витрати при нормальному харчуванні, необхідно мінімум чотири роки!

У дівчаток підліткового віку розвиток ЗДА пов «язаний з початком місячних (некомпенсовані крововтрати) та швидким фізичним розвитком у цей період, на який витрачаються запаси заліза.

Рідше причинами розвитку ЗДА бувають шлунково-кишкові кровотечі при виразковій хворобі, ерозивному гастриті, варикозному розширенні вен, хворобах стравоходу та інвазіях глистами. Варто зауважити, що серед багатьох.

причин ЗДА може бути і часте донорство. За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров «я донор-чоловік може здавати кров не більше трьох разів на рік, а донор-жінка — тільки двічі з обов «язковим прийомом препаратів заліза — протягом двох тижнів після кожної кровоздачі.

Якщо ж уникнути розвитку залізодефіцитної анемії не вдалося, то необхідно знати головні прояви хвороби, що супроводжують ЗДА, і при їхній появі негайно звернутись до лікарів. Найпершим із них є загальне нездужання, в «ялість, підвищена втомлюваність, втрата працездатності. Це той період хвороби, коли зниження гемоглобіну і еритроцитів у крові ще немає. Є тільки зниження запасів заліза і зменшення його кількості в тканинах та залізовмісних ферментах, які необхідні для повноцінної роботи м «язів. Так що поява немотивованої втомлюваності найчастіше є першим «дзвіночком «ЗДА. З «являються прискорене серцебиття, запаморочення, головний біль. Пізніше — блідість та сухість шкіри, поява тріщин на шкірі рук та ніг, зокрема в куточках рота (заїди). Разом з тим відбувається деформація нігтів — сплющення, увігнутість, потоншення, поперечна та поздовжня горбистість, ламкість. Частою ознакою ЗДА с біль і почервоніння язика, згладження сосочків на ньому, а також затруднене ковтання. Цікавим проявом ЗДА є спотворення смаку — з «являється бажання їсти крейду, глину, сирі крупи чи тісто або фарш: спотворення нюху — починають подобатися запахи ацетону, бензину, лаку для нігтів, вихлопних газів автомобілів чи паровозів.

Характерною ознакою ЗДЛ є нестерпні позиви на сечоспускання — неможливість стримати сечу під час кашлю та сміху — частіше у дівчаток-підлітків та дітей.

Інколи, особливо у дітей, спостерігається підвищення температури тіла до 37−37,2 градуса за Цельсієм, яку батьки, а часом і лікарі, пояснюють хронічною інфекцією, яку настирливо шукають, лікують, але ніщо не допомагає.

Отже, при прояві однієї чи кількох із вище перерахованих клінічних ознак ЗДА радимо негайно звернутися до лікаря. Чим швидше ви це зробите, тим більше шансів у вас буде на повне вилікування.

Однак слід пам «ятати, що хворобу легше попередити, ніж вилікувати. Це особливо стосується залізодефіцитної анемії.

Найголовнішим у цьому плані я вважаю необхідність кожній жінці знати. скільки крові вона втрачає з місячними. Визначити це дуже просто: шляхом зглажування прокладок, які використовувались для збору виділень. Якщо від цієї ваги відняти вагу сухих прокладок, отримаємо кількість грамів крові, що витрачається. Якщо у вас кількість виділень і тривалість менструації однакові, то таке зважування досить робити 1 раз у рік. Якщо втрата крові не перевищує 80−90 грамів — це нормально. Тому що 90 грамів крові — це 45 мг заліза. А такі «додаткові «витрати заліза поповнюються при нормальному харчуванні за один місяць. Якщо ж крововтрати з місячними перевищують 90 мг, то обов «язково розвивається залізодефіцит, бо організм жінки не може засвоїти з їжею більше, ніж 75 мг заліза за місяць.

Наприклад, коли крововтрати з місячними складатимуть 120 грамів (це 60 мг заліза), то загальні втрати заліза будуть дорівнювати 90 мг, враховуючи це залізо (ЗО мг), яке втрачається з потом, калом, слиною, епітелієм та епідермісом, що злущується, і т.д. Таким чином, щоб поповнити витрати заліза, необхідно щодобово засвоювати 3 мг заліза. А цього бути не може, оскільки навіть жіночий організм не може «всмоктати «з їжі більше 2,5 мг заліза на добу. Значить, дефіцит заліза її наведеному прикладі за місяць складатиме мінімум 15 мг, за рік — 180 мг, за 10 років — майже 2 грами, за 20 років — до 4 грамів. А всього в організмі дорослої людини масою 70 кг міститься в середньому 4,5 грамів заліза. У наведеному прикладі за 20 років розвивається хвороблива ситуація, яка практично несумісна з життям. Тому ще раз наголошую: у цивілізованому суспільстві кожна жінка повинна знати об «єм своїх крововтрат з місячними!

Другою важливою обставиною профілактики залізодефіциту, зокрема у новонароджених, є необхідність дотримання перерви в народженні дітей — друга дитина повинна бути молодшою від попередніх па 4−5 років.

Принципи і перспективи лікування:

1. Тривалість лікування, як правило, два-три місяці, тому що перші три тижні йде аварійне вичерпаних запасів заліза в організмі. Потім відбувається наростання кількості еритроцитів і гемоглобіну — це другий етап. У залежності від ступеня вираженості ЗДА він триває 1−2 місяці. На третьому етапі, який триває 3 тижні, відбувається остаточне поповнення запасів заліза в організмі. А у випадках, коли причину залізодефіциту ліквідувати неможливо, здійснюється прийом препаратів заліза протягом місяця щороку.

2. Стосовно дієти: найкраще всмоктується залізо з білків, що містять гем, тобто з м «яса. А найкращим м «ясом у цьому плані є м «ясо телятини, де 90% заліза міститься у вигляді гема. Із телятини всмоктується до 22% заліза. А із риби, де залізо міститься у вигляді гемосидерину і ферритину, — всмоктується лише 11%. Приблизно стільки ж всмоктується заліза й із печінки.

З продуктів рослинного походження найкращими є бобові: із бобів, сої всмоктується 7% заліза, квасолі. кукурудзи, гороху — 3%, фруктів —2−3%, овочів —1%).

Профілактичні заходи:

1) всім жінкам, у яких місячні тривають 5 і більше днів, приймати таблетовані препарати двохвалентного заліза стільки днів щомісяця, скільки тривають місячні;

2) дівчаткам у період статевого дозрівання або при інтенсивних заняттях спортом — приймати препарати за.ііза у визначений лікарем час:

3) вагітним з ймовірним прихованим дефіцитом за.ііза — приймати препарати заліза впродовж всієї вагітності, що важливо не тільки для повноцінного розвитку плоду, а й для профілактики можливих у таких осіб передчасних пологів і попередження розвитку анемії у дитини;

4) донорам після кожної кровоздачі приймати препарати заліза протягом двох тижнів;

5) осіб «групи ризику «(діти раннього віку, дівчатка періоду статевого дозрівання при швидкому рості, жінки з тривалими місячними, що супроводжуються значною крововтратою, вагітні, донори, хворі, які страждають кровотечами із шлунково-кишкового тракту) — обстежувати лабораторно.