История міжнародного туризма

Министерство Освіти Російської Федерации.

Інститут міжнародного туризму й соціально-культурного сервиса.

Контрольна работа.

1. історія розвиток міжнародного туризма.

Выполнила:

Проверила:

.

Владивосток.

2001.

Витоки виникнення і етапи розвитку міжнародної туризма.

Міжнародний туризм бере початок у середині в XIX ст., тобто. зі часу зміцнення капіталістичного ладу найрозвиненіших країнах світу. Міжнародний туризм розвивається у тісний взаємозв'язок коїться з іншими сторонами міжнародному житті реагує як на загальний політичний і економічне позиції у світі, а й у окремих країнах. Цим пояснюється нерівномірність розвитку у різні годы.

Стати самостійним, буденною і звичайним виглядом подорожей туризм зміг тільки певному щаблі розвитку громадських відносин, з урахуванням високорозвиненої та сталого економічного, політичного і охорони культурної спілкування між народами. Це збігаються з періодом формування міжнародного ринку, зростання міжнародної торгівлі, і появи коштів транспорта.

Колискою туризму стала Європа, їхньому частку припадати майже 2/3 кількості іноземних туристів, таку ж частку у світовому туристському потоці становлять європейці, які, зазвичай, мало виїжджають межі континента.

Оскільки кожному туристському району необхідно забезпечити прийом, розміщення та харчування пасажирів — туристів, знадобилися будівництві туристських об'єктів, возводившихся залізничними управліннями, котрі взяли він фінансування, рекламу й створення фірм, обслуговуючих путешествующих.

Однією з країн, у якій перемогла буржуазна революція, і почав розвиватися капіталізм, була Англія. Саме і утворилися перші туристські організації, развившие своєї діяльності спочатку всередині країни, та був і її пределами.

Першим відомим туристським агентом був англієць Томас Кук, який на пільгових умов у червні 1841 р. закупив оптом 570 квитків суспільству тверезості на турпоїздку з Лейстера в Лафборо поездом.

Цій події більшою мірою сприяв промисловий переворот і пов’язані з нею зростання рухливості населення і побудову поява масового транспортного средства-железных доріг. Т. Кук почав активно використовувати нові можливості. Коли 1851 р. у Лондоні відбулася перша Міжнародна промислова виставка, тільки з Йоркшира їм була організована відправка 165 тис. відвідувачів. У 1854 р. в Англії видається перший довідник по готелям, адресований мандрівникам і туристам. у ньому було зазначено близько 8 тис. гостиниц.

Активне розвиток туристського бізнесу у країні спонукало Т. Кука до організації зарубіжних поїздок. Перша їх було здійснена до Франції в 1855 р., та як і Парижі початку своєї роботи Всесвітня виставка. З 1856 р. він починає організовувати туристські подорожі до інших європейські государства.

У 50−70 роках англійці становили більшу частину іноземних туристів, котрі відвідували Европу. Большую роль розвитку туризму у Європі у другій половині ХIX в. сыграло збільшення протяжності залізниць. У 1888 р. на європейському континенті побувало вже 500 тис. туристів з Англії. Із середини 1960;х років починає розвиватися туризм між Англією та. Заслуга тут також належить Т. Куку, що у 1865 р. організував турпоїздки і з Америки до Англії і з Англії Америку. У 1866 р. перші групи англійських туристів відвідали США.

З 1867 р. починаються морські туристські подорожі Кука. Не обмежуючись укладанням договорів із залізничними і пароплавними компаніями, власниками готелів і ресторанів, суспільство уважно вивчав попит, становила маршрути поїздок і програми перебування. Новий бізнес зацікавив багатьох підприємців. Після фірмою Т. Кука в Англії виникають туристські організації Треймза і сера Генрі Ланна, утворюються Велосипедний туристський клуб, політехнічна туристська асоціація, Кооперативна асоціація відпочинку тощо. Трохи пізніше туристські фірми та продюсерської агенції з’являються мови у Франції, Італії, Швейцарії та інших країнах Європейського континенту. У 1885 р. у Петербурзі починає своєї діяльності перша туристська компанія Л. Липсона. Про розвиток туризму у Росії у той час слід сказати окремо. У другій половині ХІХ ст. багато уваги тут приділяється екскурсійної діяльності. У цей час отримують поширення: Суспільство любителів природознавства, яка мала своїх філій у низці міст імперії, зокрема й у як-от Петербург, Москва, Казань, Тифліс, Єкатеринбург; Кримський гірський клуб. Діяла Одеси; Кавказьке гірниче суспільство, тримав, а П’ятигорську. Починаючи з 1899 р. в Москві при Педагогічному суспільстві працювала комісія з організації загальноосвітніх екскурсій для учащихся.

Розвиток екскурсійної діяльності супроводжувалося відкриттям різних виставок, музеїв, історичних і культурних пам’яток. Попри елітарний характері і певну роз'єднаність у діяльності, НАТО і ЄС зіграли важливу позитивну роль залученні молоді до пізнання історичних, культурних і природних достопримечательностей.

Друга половина ХІХ ст. у Росії ознаменувалися поширенням гірського туризму. Кримський гірський клуб, створений у 1890 р. Одеси, відкриває своїх філій у Ялті й Севастополе.

Поширення піших ходів і велосипедних прогулянок, гірських сходжень і екскурсій, увагу, яку приділяли туризму із боку багатьох навчальних закладів, наукових і фахових товариств, прагнення російської інтелігенції використовувати туризм і екскурсійну діяльність з метою освіти народу усе це сформувало необхідні передумови для об'єднання любителів туризму у спеціалізовані організації. У 1895 р. створюється Російське суспільство туристів, в 1901 р. — Російське гірниче суспільство. Ці дві організації, виниклі межі століть, до жовтня 1917 р. було провідними туристськими організаціями России.

Слід сказати, що туризм у складі Імперії цілому не був масовим, позаяк у країні досить великий відсоток бідного і неписьменного населения.

Досягнення у сфері транспорту на початку ХХІ в. позначилися розвиток туризму. Для подорожей і екскурсій використовувалися залізниці, пароплави, а кілька днів і автомобільний транспорт. Швидкість, дальність, комфортність пересувань постійно росли. Морський транспорт теж вдосконалювався. Збільшувалися тоннажність, швидкість, підвищувалася комфортабельність кораблів, поліпшувалася їх технічна оснащенность.

Настільки швидке розвиток судноплавства супроводжувалося збільшенням кількості американських туристов.

вибухнула Перша світова війна 1914;1918 рр. вкрай негативно відбилася на розвитку міжнародних туристських зв’язків. Можна упевнено сказати, що у період туризм призупинив своєї діяльності. Проте слід відзначити, що військові потреби сприяли вдосконалення як залізничного, і автомобільного транспорту, ще, для перевезень людей початку вживатись і авиация.

Закінчення першої Першої світової поклало початок нового етапу у розвитку міжнародного туризму. Передусім це пов’язані з зростанням ролі США перевищив на світової арені активізацією американського капіталу у Європі. Притік американців в західноєвропейські країни у цей час значно зростає й перевершує число англійських туристов.

Досить швидко обсяг міжнародного туризму й подорожей досяг передвоєнного рівня, через три-чотири роки перевершив їх у більшості государств.

У 20-ті роки значно розширюється географічний простір для закордонного туризму. Так, перед війною більшість туристів спрямовувалася в Італію та Швейцарію, а після закінчення майже всі держави Європи втягнулися до сфери туризма.

1925;го р. у Гаазі відбулося перше конгрес Міжнародної спілки офіційних організацій із впровадження туризму. У ньому взяли активне участь представители14 країн Європи. Серйозним чинником, вплинув в розвитку туризму у 20−30 роки, стало бурхливий розвиток нових видів транспорта-автомобильного і авиационного.

Однак цей самий період характеризується цілою низкою чинників, що досить негативно позначились в міжнародному туризмі, багато в чому затримали його розвиток. Це насамперед світовий економічний криза 1929; 1933 рр. до 1932 р. число іноземних туристів, які побували у Англії, скоротилося до рівня початку 20-х годов.

Ще одна важлива причиною, яка забарилася темпи зростання іноземного туризму у 1930;ті роки, стало загострення політичну обстановку у Європі на через відкликання приходом до влади Німеччини нацисткой партії Гітлера та підготовкою Німеччини до войне.

У зв’язку з цим чинником як і раніше про досить специфічної особливості закордонного туризму як масової форми спілкування людей. При загостренні міжнародної обстановки іноземний туризм привертає мою увагу різних спецслужб і розвідувальних органів як каналу для збору інформації, і навіть щодо політичної й підривної роботи. Другої світової війни різко скоротила обсяг міжнародного туризму. Радість перемоги над фашизмом була затьмарена горем втрат, ще, багато міст Європи лежали в руїнах. І було відновлюють зруйновані готелю, бази, дороги, електростанції, вокзали тощо. у перших повоєнні роки гостро відчувався дефіцит коштів, топливноенергетичних ресурсів, продовольства, кваліфікованих кадров.

Лише кілька років по закінченні Другої світової війни міжнародний туризм у Європі почав відроджуватися. Довоєнний рівень був досягнуто кінці 40-х років. У цей час туристські обміни і «подорожі отримали значне поширення до й Канаді. Успішно розвивався туризм в Мексиці, Панамі, на Кубі (основну частину туристів становили американці). 1950;го р. загальна кількість іноземних туристів, зареєстроване в усьому світі, початок перевищувати довоєнний рівень добробуту й досягло 25 млн. человек.

Необхідність розвитку через міжнародні туристські зв’язку відносин між державами у політичних, економічних, соціальних і культурних аспектах ще 20-х роках нашого століття висунула на порядок денний питання про узгодження у цьому напрямі співдії між національними туристськими і транспортними організаціями різних країн. Так було в 1925 р. створили Міжнародний конгрес офіційних асоціацій пропаганди туризму (МКОАПТ), 1927 р.- Міжнародний конгрес офіційних туристських організацій (МКОТО), а 1930 р. було засновано Міжнародна телекомунікаційна спілка громадських організацій і пропаганди туризму (МСОПТ). На той час міжнародний туризм, постійно розвиваючись і удосконалюючись, вже зумів практично вийти з індивідуальних форм до організованим. Це зажадало формування більш досконалої організаційної структури у керівництві світовим туризмом.

50-ті роки ознаменувалися підйомом міжнародного туризму. До 1960 р. число туристів, що виїжджають зарубіжних країн, досягло 71 млн. людина, тобто. зросла майже у трьох раза.

Період із 1961 по 1970 р. супроводжувався подальшим підйомом туристського бізнесу, що переконливо засвідчує збільшення кількості іноземних туристів, кількість яких в 1971 р. досягло 168,4 млн. человек.

Зростання значення закордонного туризму у зовнішньополітичній і зовнішньоекономічної діяльності багатьох держав привело до того, що Організація Об'єднаних Націй і його спеціалізовані органи почали більше уваги приділяти цієї швидко що розвивається галузі міжнародного співробітництва. Так було в 1963 р. у Римі було проведено I Конференція ООН по туризму і подорожам. Тут розглянуто широкий, спектр проблем, що стосуються туризму, і вироблені рекомендації, які б прискореному розвитку цієї форми спілкування людей.

Важливим результатом Римської конференції стало прийняття офіційного визначення таких понять, як «тимчасовий відвідувач», «турист», «екскурсант», що необхідно, зокрема, задля забезпечення певної уніфікації і політичного аналізу статистичного обліку туризму. Увага у роботі конференції приділено України і питань, пов’язані з спрощенням прикордонних і митних формальностей, процедур.

Було зачеплено й питання, як загальне напрям розвитку, формування задоволення його весь зростаючих запитів відповідної матеріальної бази, системи підготовки кваліфікованих кадрів, і навіть допомогу країнам у створенні індустрії туризма.

У 1969 р. відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН неурядова організація МСОТО реорганізували в міжурядову Всесвітню туристську організацію (СОТ). Це з’явився свідченням загального визнання як економічного, соціального, культурного, а й політичне значення міжнародного туризма.

СОТ — міжнародна організація спеціальної компетенції згідно зі ст. 1 свого Статуту належить до категорії організацій міжурядового характера.

Уся діяльність СОТ спрямовано здійснення міжнародного співробітництва держав у сфері туризму й цілком відповідає принципам сучасного права.

Головна мета СОТ залежить від заохочення та розвитку туризму про те, щоб зробити внесок у економічного розвитку, міжнародне порозуміння, світ, прогрес і загальна повагу та дотримання правами людини і основних свобод всім незалежно від раси, статі, мови та религии.

80-х років передував період туристичного підйому. За 30 років кількість учасників міжнародних туристських зв’язків виросло в партії 11 раз. Туризм на той час розвивався в усьому світі, однак у різних регіонах його зростання було є неоднаковим. Збільшення обсягів міжнародного туристичного обміну у Європі, Африці та Латинській Америці було в рівні середньосвітових показників, а країнах Близького Сходу воно перевищила їх більш ніж 3 разу, у країнах Південній Азіїбільш ніж 5 разів у східної Азіїбільш ніж 10 раз.

У 80 роки держави Європи й Америки залишилися на лідируючих позиціях, як у прийому іноземних туристів, і про відправку громадян за кордон. До країн, котрі були «постачальниками» туристів, ввійшли Японія та Австралія. Держави Північної Африки та Азії стали головними конкурентами южно-европейских країн Середземномор’я, оскільки вони пропонували туристський продукт (море-солнце-пляж) за доступнішими ценам.

У нашій країни й інших соціалістичних країнах у період 1985;1992 рр. сталися істотні демократичні зміни, процеси політичної демократизації, становлення ринкових відносин. Зовнішньополітичний курс радянського керівництва на закінчення «холодної громадянської війни» і припинення конфронтації Заходу, гасла «гласність» і «перебудова» викликали широкий інтерес з боку міжнародної спільноти, що ні уповільнило позначиться і такий сфері міжнародних відносин, як туризм. У 80-ті роки міжнародний туризм став важливою частиною цьогорічного міжнародних економічних зв’язків. Саме тоді простежується зростання доходів від міжнародного туристського обмена.

Сформувалася тенденція зміну структури туристського попиту, світової туристський ринок став найрізноманітнішим. Можна впевнено сказати про його поділі втричі частини: молодіжний туризм, дорослий туризм, туризм для людей («туризм третього віку»). У цей час велике значення у розвиток туризму мала зріст міського населення індустріальних країн Заходу. Це сприяло збільшення обсягів як внутрішнього, і міжнародного туризма.

У соціальний аспект для 80-х характерно підвищення попиту туристські послуги з боку верств населення, чиї доходи є середніми і навіть невисокими. Отже, можна сказати й про зміну структури туристського попиту. Тоді ж збільшився відсоток групового туризму, оскільки вартість туру нижче з допомогою знижок за групове обслуговування, наданий готельними підприємствами, і пільгових тарифів на транспорте.