Облік оплати праці

Заробітна плата займає одне із значних місць в системі бухгалтерського обліку на підприємстві. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата — це винагородою, визначеною, як правело у грошовому вимірнику, яку згідно з трудовою угодою власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності і умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства.

Структура заробітної плати на підприємстві така:

основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу згідно з установленими нормами праці та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців;

додаткова заробітна плата — винагорода, яка включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні витрати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій;

інші заохочувальні і компенсаційні витрати. До них належать витрати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або здійснюються понад установлену зазначеними актами норму.

Відповідно до статуту підприємства визначено його штатна чисельність в кількості 10 чоловік. Штатний розклад затверджений керівником фірми .

Категорії працівників підприємства за штатним розкладом:

Директор.

Заступник директора Завідувач відділом Менеджер з продажу Головний бухгалтер.

Бухгалтер-касир Економіст.

Продавці.(2).

Прибиральниця.

На всіх працівників прийнятий на роботу заведені особові картки, необхідні для аналізу й обліку руху кадрів. Особові справи зберігаються у відділі кадрів у спеціальному сейфі. Крім того ведеться книга обліку трудових книжок, де реєструється всі трудові книжки.

До облікових документів належить табель робочого часу.

Заробітна плата нараховується на основі спостережного табелю з оплатою праці згідно штатного розкладу і фактично відпрацьованого часу.

Заробітна плата є основною виплатою, що здійснюється роботодавцем своїм працівникам. Відповідно чинного законодавства зарплата включається до складу об'єкта обкладання соціальними внесками т податком з доходів фізичних осіб. До цих внесків належать:

внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.

Виконуючи норми чинного законодавства підприємством здійснюється нарахування на зарплату відповідних соціальних фондів і утримання з зарплати соціальних внесків.

Розміри внесків на пенсійне страхування для роботодавця в розмірі 33,2%, для найманого працівника — 1% або 2% в залежності від розміру загального оподаткованого доходу.

Розмір внесків на соціальне страхування з тимчасової непрацездатності 1,5% і з зарплати працівників 0,5% або 1% в залежності від розмірів оподаткованого доходу.

Внески на страхування на випадок безробіття нараховується підприємством в розмірі 1,3% на фонд зарплати і 0,5% - утримується з зарплати працівника.

Внесок на страхування від нещасних випадків нараховується в розмірі 1,16% від суми нарахованої зарплати.

Терміни оплати утриманих внесків проводиться в день видачі зарплати, не пізніше кожного 20 числа, наступного за останнім днем базового місяця.

З 1.01.2007 р. питання оподаткування доходів фізичних осіб в т. ч. зарплати регулюються Законом № 889, відповідно до якого, проводиться утримання з зарплати кожного працівника податку в розмірі 15%. Для обкладання даним податком зарплата зменшується на всі соціальні внески, що утримуються із заробітної плати, а також на розмір соціальних пільг.

Податок з доходів фізичних осіб сплачується до бюджету в день виплати зарплати, але на пізніше термінів, встановлених законом для місячного податкового періоду, тобто 30 числа наступного місяця. На основі нарахованого доходу і утриманого податку складається Податковий розрахунок ф. № 1 ДФ, який подається до органів державної податкової служби в строки протягом 40 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Облік розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб веться на рахунку 641/4.