Програмування рухів. 
Загальні механізми формування довільних рухів

Кожному цілеспрямованому руху передує формування програми, що дозволяє прогнозувати зміни зовнішнього середовища й додати майбутньому руху адаптивний характер. Результат звірення рухової програми з інформацією про рух, що передається по системі зворотного зв’язка, є основним чинником перебудови програми. Останнє залежить від умотивованості руху, його тимчасових параметрів, складності й автоматизованості.

Мотивації визначають загальну стратегію руху. Кожний конкретний руховий акт нерідко являє собою крок до задоволення тієї або іншої потреби. Біологічні мотивації приведуть до запуску або твердих, у значній мірі генетично обумовлених моторних програм, або формують нові складні програми. Однак мотивація визначає не тільки мета руху і його програму, вона ж спричиняється залежність руху від зовнішніх стимулів. Як зворотний зв’язок тут виступає задоволення потреби.

Рухова команда визначає, як буде здійснюватися запрограмований рух, тобто яке розподіл у часі тих аферентних залпів, що направляють до мотонейронам спинного мозку, які викличуть активацію різних м’язових груп. На відміну від програм команди рухи повинні точно відповідати функціональному стану самого скелетно-рухового апарата як безпосереднього виконавця цих команд. Безпосереднє керування рухом обумовлює активністю моторної зони кори, смугастого тіла й мозочка. Смугасте тіло бере участь у перетворенні «наміру діяти» у відповідні «командні сигнали» для ініціації й контролю рухів.

Особливу роль у програмуванні руху грають асоціативні системи мозку, і в першу чергу таламопарієтальна асоціативна система. По-перше, саме вона бере участь у формуванні інтегральної схеми тіла. При цьому всі частини тіла співвідносяться не тільки один з одним, але й з вестибулярними й зоровими сигналами. По-друге, вона регулює напрямок уваги до стимулів, що надходять із навколишнього середовища так, щоб ураховувалася орієнтація всього тіла щодо цих стимулів. Ця система «прив'язана» на цей момент часу й до аналізу просторових взаємин разномодальных ознак.

Таламофронтальна асоціативна система відповідає за переробку інформації про мотиваційний стан і вегетативні зміни, що відбуваються в організмі. Фронтальна асоціативна область кори опосредует мотиваційні впливи на організацію поводження в цілому завдяки зв’язкам з іншими асоціативними областями й підкірковими структурами. Таким чином, фронтальні відділи кори більших півкуль, контролюючи стан внутрішнього середовища організму, сенсорні й моторні механізми мозку, забезпечують гнучку адаптацію організму до мінливих умов середовища.