Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту

Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту.

Фонетичні особливості підляських говірок на основі вокальної системи говірки села Малинники Більського повіту.

Метою роботи є доведення приналежності говірки села Малинники до підляських говірок на основі вокальної системи.

Малинники — це село в Підляському воєводстві, ґміні Орля, Більського повіту. Село з православним населенням розташоване 13 км. на південний — схід від Більська Підляського.

Засноване в XVI ст. Перша згадка з 1592 р. У 1790 р. нараховувало 36 домів. Панщину відробляли у місцевому дворі. Майно двору поділено в 1914 р. Внаслідок біженства 1915 р. жителі села перебували декілька років у Росії. У 1945 р. 15 родин виїхало до Радянського Союзу [пор. AGWB 58 — 59]. Зараз — близько 120 домів і 450 жителів [пор. Гав].

Населення села двомовне. Примарною системою є система українська, секундарною — польська. Українська говірка вживається у щоденних міжсусідських контактах представниками усіх поколінь. Польська мова вживається найчастіше молодим поколінням у спілкуванні з людьми з-поза села та при нагоді виїзду до міста.

Основою доповіді є матеріали, зібрані восени 1999 р. на підставі спеціальної програми для збирання говірок (P.Smoczynski, Kwestionariusz do badania gwar Lubelszczyzny, Lublin 1965). Матеріали підібрані з огляду на їхню архаїчність та стать інформаторів.

Вихідною точкою для опису вокальної системи говірки є праслов’янський стан. Йдеться про той період розвитку праслов’янської мови, в якому не дійшло ще до діалектного поділу на східну та західну частини.

Загальна характеристика підляських говірок.

Мова корінних жителів Підляшшя, яких народна культура виводиться з культури східнослов'янських племен — волинян та бужан, зараховується до найдавніших діалектів української мови.

Підляшшя — це територія значної частини Підляського воєводства, аж до міста Володава у Люблінському воєводстві. Корінне населення цієї території від ріки Нарви на півночі, вздовж р. Буг до лінії Володава — Парчів на півдні, вживає говірки, що належать до північноукраїнського наріччя. Їх називаємо українськими підляськими говірками.

Незалежно від того, що ця територія від XIV ст. стала частиною Великого Литовського Князівства, а від Люблінської унії 1569 р. частиною Польщі, підляські говірки затримали свій суто український характер і в архаїчній формі виступають у людей, які після Другої світової війни не виїхали до Радянського Союзу, або не були вивезені у 1947 р. на польські західні та північні землі (Більськ Підляський, Гайнівка, Кліщелі, Сім'ятичі, Константинів, Янів Підляський, Біла Підляська, Парчів, Володава) [пор. ЛесО 86].

Якщо йдеться про вокальну систему підляских говірок, то слід навести такі найбільш характерні фонетичні інновації:

тверда вимова приголосних перед давнім *е типу: сестр (а, систр (а, зел'(ониі, зил'(ониі, мен (е, теб (е, себ (е,.

вимова давнього *e як і або и: б'ід (а, бид (а, в'ідр (о, видр (о, гн?(іздо, гн (издо,.

ці приклади показують риси типові для української мови взагалі, а також для північноукраїнських говірок [пор. ЛесУ 394].

Від білоруських говірок, українські підляські говірки відрізняються такими фонетичними явищами:

дифтонги або і на місці псл.*e: л'іес, л'іс, с?(іено, с?(іно, в'(іет?ор, в'(іт?ор, т (іесто, т (исто, діед, дид,.

дифтонг на місці псл. *о у новому закритому складі: куон?, куот,.

вимова с?іем, с?ім, шиест?, шисц?,.

тверда вимова приголосних перед е: с (естри, т (еплиі, м (еду, (овес, (увес, (осин?, (осен?, бер (озамеж (а, весн (а [пор. ЛесУ 395].

Риси, що відрізняють вокальну систему підляських говірок від загальноукраїнської системи:

дифтонги: р (уодина, буох, сн?іех,.

е на місці загальноукраїнського йа: пам (етку,.

у на місці загальноукраїнського і в ненаголошеному складі: з?(омкув, небор (акув,.

к'і замість ки: мук'(і,.

е замість, а у формах іменників середнього роду типу: л (ист?е, шч (аст?е без подвоєння приголосного: пудл'|аше, одруст?(ін?е, мовч?(ін?е, нас?(ін?е,.

голосний і в ненаголошеній позиції змінюється в и: сиром (аха, барвин (очки, к (ости, в (ерби,.

голосний е переходить в о частіше, ніж у загальноукраїнській мові: ост (ан?:оіе, ц?(оіе, п (ол'ом, с (ерц?ом, д (ошчом, невес (оле [пор. ЛесО 90 — 99, ЛесУ 401].

Вокальна система говірки.

Вокальна система говірки села Малинники може бути кваліфікована як континуант пізностарослов'янської вокальної системи, що складалася з 11 фонем: *і,*у,*и,*е,*e,*а,*ь,*ъ,*e,*a. (Для позначення старослов’янських фонем вживаю латинські літери для відрізнення їх від сучасних фонем, позначених кирилицею).

Рефлекси псл.*а.

А: Континуанти псл.*а.

Псл.*а залишається без змін:

після твердих приголосних: б (аран, вод (а, кос (а [пор. AGWB I 15],.

перед нескладотворчим ў (? в): пр (аўда, даў, л (аўка, труск (аўк'і [пор. AGWB I 18, АУМ ІІ 50].

Б: Континуанти псл.*?а (після м’якого приголосного).

Псл.*?а після фонетично та позиційно м’яких приголосних (псл.*c?,*z?,*s?) залишається без змін як під наголосом, так і в ненаголошеній позиції, після м’яких та після стверділих приголосних: д?іт?(а, јабл (ин?а јабл (ико, свин?(а меж (а, ш (апка, ржа [пор. AGWB I 41, АУМ ІІ 48, KurR 222 — 223, 228, KurRut 126 — 127], п (аша, ґр (уша, жарл?(іве, жавор (оночок, с (ажа, д (уша [пор. KurRut 225, 227, 230, zal.1, AGWB I 39].

В: а — на початку слова.

А — на початку слова виступає найчастіше з протезом ј: јарм (о, јагн?(а, јаг (ода, јаловн (нк, ј(астреп [пор. AGWB I 32 — 33].

У запозиченнях неслов’янських протезом може бути:

г: г (арбус ((дин?:

о: аґр (ест.

Рефлекси псл.*e.

А: Континуанти псл.*e.

Рефлекси псл.*e залежать від наголосу.

У наголошеній позиції континуантом псл.*e є системний дифтонг іе: л'іес, с?(іено, л'(іето, хл'іеп, хл'іеф, д?(іешка, п'(іера, б (іелий, б'(іелка, охф'(іера, лем'(іешка [пор.AGWB II 43].

У декількох прикладах записано і? *e: д?(іжечка, б'(ілка, можливо, під впливом української мови [пор. CzyzF 41].

У ненаголошеній позиції зафіксовано два рефлекси псл.*e:

і: б'ід (а, в'ідр (о, м'іш (ок, сл'іп (иі,.

и: бид (а, видр (о, гнизд (о, миш (ок, стин (а [пор. AGWB I 26, 27, AGWB II 82].

Б: Континуанти груп *ce,*ze,*se.

Псл. групи *ce,*ze,*se (?*ke,*ge,*xe) розвинулися у старослов’янський період у групи ча, жа, ша [пор. Жовт 85, CzyzF 43], тобто розвиток їхніх континуантів є згідним з розвитком континуантів псл.*?а: жавор (оночок, час, ш (апка, крич (аў.

Рефлекси псл.*е.

А: Континуанти псл.*іе -.

Псл.*іе — па початку слова розвинулося в системне о [пор. Pop 3, Жовт 146, RiegD 24 — 25]: (осин?, (озеро, ос (ина. У досліджуваній говірці початкове о (?*іе-) виступає без протетичного приголосного [пор. AGWB II 58 — 60, 62 — 64, АУМ ІІ 30, 36].

Б: Континуанти псл. груп *ТerT,*TelT.

Псл. групи *TerT,*TelT розвинулися у VII — X століттях і на староруському ґрунті перейшли у групи з повноголоссям — ере — , — оло — [пор. MoszWs 182, Stieb 42, Жовт 154]. Такі континуанти є й у досліджуваній говірці:

ере -: б (ерех, бер (еза, дерев (о, жереб (іе, серед (ина, череп (ате, переж (уваіе, перел'(істи [пор. AGWB I 39, 40].

оло —: молок (о, молот (ити, молоз (иво, полов (ина.

Крім системних, згідних з історичним розвитком псл. груп *TerT,*TelT у говірці села виступають деякі приклади:

континуантів без повноголосся: д (ерво,.

запозичень з польської мови: джж (ево, ф с? р (отку.

В: Континуанти псл.*е після ч, ж, ш, ј, р.

Псл.*е після ч, ж, ш, ј, р, а перед твердим приголосним розвинулося в о [пор. CzyzF 52]. Такі рефлекси зафіксовано у Малинниках: чолов'(іек, хрешч (они, јом (у, ч (орни, подвеч (орок.

У деяких прикладах на місці очікуваного о записано е: обмер (ежений, ш (ершен?, ст (ужечка, жеж (уха, реш (ето, ґж (ех [пор. AGWB I 21].

Інший розвиток псл.*е після ч, ж, ш, ј, р у позиції перед складом з голосним переднього ряду, тобто маємо тут, а? *е. Такий розвиток слід тлумачити диспалаталізацією шиплячих, а у зв’язку з цим, зміною артикуляції псл.*е [пор. Жовт 292, CzyzF 53].

У досліджуваній говірці зафіксовано два рефлекси псл.*е у вищеназваній позиції:

а: ч (асник, крас (идло, јал (ина ((јал'(іна [пор. AGWB II 85],.

е: пшен?(іца, шч (ен?а, ч (ер'ін [пор. AGWB I 21].

Г: Континуанти давнього е (?*е, *ь) перед твердим приголосним (а в іншій позиції як після шиплячих).

Континуантом давнього е (?*е, *ь) перед твердим приголосним у говірці досліджуваного села є е: с (естри, т (еплиі, дал (еко, хрест, (овес, тв (ердиі, четв (ертиі, мен (е, теб (е, тр (еба, п (евно [пор. AGWB II 51 — 57].

В одному випадку записано польську форму: криш.

Ґ: Континуанти псл.*е у відкритому складі.

Рефлекси псл.*е у відкритому складі є різними в залежності від наголосу.

У наголошеній позиції зафіксовано лише один континуант е: мен (е, теб (е, себ (е, вич (ера, гр (ечка, вр (една [пор. AGWB I 25, CzyzF 54].

У ненаголошеному складі виступають два континуанти, як перед, так і після наголосу. Першим рефлексом є е: меж (а, весн (а, печ (у, вел'(ік'іі, д (ерево, чорн (ен?ке, б (уде, п (одушечка (пор. AGWB I 19, 20, 22 — 24, 29 — 31, АУМ І 41,ІІ 37, CzyzF 55]. Другим — и: биж (ит, вист (и, пирш (аточка, висн (а, цид (илок, вич (ера, д (ериво [пор. АУМ І 41, ІІ 37, CzyzF 56].

Д: Континуанти псл.*е у новому закритому складі.

У новому закритому складі рефлекси псл.*е також залежні від наголосу.

У наголошеному складі континуантами псл.*е виступають: дифтонг іе після твердих, губного або передньоязикового приголосних: піеч, міет, сіем, вес (іел'е, з (іел'е [пор. AGWB II 50, 52, АУМ І 35, 38,ІІ 24, 25, 28, 29, KurP, KurZ, KurU, KurNaj, KurNo, CzyzF 56].

У декількох прикладах засвідчений у цій же позиції голосний і: вис?(іл'а, чер'(ін, з?(іл'е [пор. АУМ І 38], а також е: з?(ел'е.

У ненаголошеному складі на місці давнього е теж звучить е (після твердого приголосного): к (амен?, пл (омен?, п (опоел', вимет (ати, м (етла [пор. AGWB II 58, АУМ ІІ 30, 31], а можливо, під впливом польської мови? е (після м’якого приголосного): (оґ'ер.

Рефлекси псл.*о.

А: Континуанти псл. груп *orT,*olT,*TorT,*TolT.

Псл. групи *orT,*olT,*TorT,*TolT на давньоруському ґрунті розвинулися у групи з повноголоссям — оро — , — оло —. Це буває:

в середині слова:

— оро-,-оло-: ж (олоп, морозов (атиі, порос?(а, солон (ечник, порохн (о, папор (от?, вор (она, сор (очка,.

— уро-,-уло-((-улу-: кур (ова, мулок (о ((мулук (о [пор. AGWB I 2, 37, 38, АУМ ІІ 72, 73]. Під наголосом на місці давнього о може виступати, у відповідності з наголошеним континуантом псл.*о, дифтонг уо: дор (уога, гор (уох, кур (уова.

— у групах ро-, ло-, ра-, лана початку слова в залежності від інтонації акутової та циркумфлексової [пор. Жовт 164] (Псл. групи *orT,*olT розвинулися у східнослов'янських діалектах в ро-, лопід циркумфлексовою інтонацією, та у ра-, лапід акутовою інтонацією. Цей процес учені вважають ранішим, ніж розвиток псл. груп *TorT,*TolT [пор. StiebZ 38, ФілО 23 цит за CzyzF, Жовт 164]).: роб (ити, локот', р (ало [пор. CzyzF 72,73].

У деяких прикладах фіксуються форми без повноголосся: пл (омен?, оґрод (ови, постр (онок, трост (ина, кр (оста, що можна пояснити впливом польської мови [пор. AGWB I 37 — 40, АУМ ІІ 72, CzyzF 73].

Б: Континуанти псл. *она початку слова.

На початку слова псл.*о під наголосом може мати рефлекс о-: (опцас, (оґ'ер. Одиничний приклад зміни початкового ов у-: в (ул'ха. Інших протез крім в не зафіксовано [пор. AGWB IІ 46, 62, 64, AУМ ІІ 125].

У ненаголошеній позиції давнє о (також о? је) на початку слова репрезентується континуантом о-: оп (ен?к'і, ов (ечка, он (учка, ор (ати, об (іет, оф'іц (ерк'і, об (уфка, ов'(іік'і, ос (уот ((ос (от, ож (ина, ос (ина, омол (а [пор. AGWB II 58, АУМ ІІ 56]. В окремих випадках початкове оможе прикриватися протезом ў: ўог (урок, ўон (о, ўов (ечка, ўон (учка [пор. AGWB II 55, 62, 64, АУМ ІІ 124, CzyzF 77].

В: Континуанти псл.*о у відкритому складі.

Псл. *о у відкритому складі розвинулося в о: г (олуп, ж (олоп, нед (обре, по сф (оіему, шк (ода, гов (орат [пор. AGWB II 47, 48, CzyzF 78].

У той же час у ненаголошеному складі континуантами псл.*о найчастіше є о: вод (а, ног (а, коз (а, кош (ара, доб (иток, рост (е, т'(істо, л'(іето, н (ебо, ж (ито, ј(агоди, дор (ого [пор. AGWB I 2, 12, 13, АУМ ІІ 55]. Одночасно окремі приклади в наших матеріалах засвідчують можливість його відповідника у: п (арубок, кус?(ец [пор. AGWB I 7, CzyzF 80].

Г: Континуанти псл. *о у новому закритому складі.

У новому закритому складі псл. *о також може мати різні рефлекси залежно від наголосу.

Так, у наголошеному складі псл.*о розвинулося, незалежно від місця у слові, в дифтонг уо: буор, буоп, буох, куот, нуош, топ (уол', сок (уор, вербол (уос, пуост, руок, звуон [пор. AGWB II 44, 47, АУМ І 57, 58, KurP, KurZ, KurU, KurNaj, KurNo, CzyzF 83]. У той же час нерідкими є прикладами з континуантом о: веч (ор, стол, хвор (ост, мох, вош, двор, г (орше [пор. АУМ ІІ 51, 52, CzyzF 84 — 85].

У ненаголошеній позиції теж зафіксовано два континуанти давнього о, як на початку, так і в середині слова: о: окн (о, об (ух, пост (ел'а, под (ушка, кож (ух, ж (олодз?, д?(ахт?ол, б (ус?ол [пор. AGWB I 14, 17, АУМ ІІ 53, CzyzF 87 — 88],.

у: нучл'(іех, кун (ец?, пуст (ел'а, також форма пуд (?*podъ) у ролі як префікса, так і прийменника: путк (ова, сп (удн?іца, пуд (ошва, путп (алок, пудвеч (орок, пут сн (одом, пут но (гоіу (пор. AGWB I 8 — 11, 13, 16, 17, АУМ ІІ 53, KurRut 52, CzyzF 87 — 88].

Рефлекси псл.*и (? *ои,*аи,*еи).

Псл. *и залишилося, як в українській мові, так і в діалектах, без будь — яких інтонаційних змін [пор. ЖовтУ 14]. Такий же стан засвідчений у говірці села Малинники.

У середині слова: бат?(ушка, мат (ушка, дух, л'ітурґ'(ііа, кум (а, шн (урк'і, х (устка, б (урка, пав (ук, заз (ул'а, шчур, к (урка, лоп (ух, луч (ина, г (уіданка [пор. AGWB I, CzyzF 104 — 195].

Аналогічно він представляється і на початку слова: (ухо, (угарач, уч (епка, упр (авиўс?а, уп (ораўс?а, (ул'іі, убр (атис?а [пор. AGWB II 65, CzyzF 105 — 106].

Одним прикладом засвідчено прикриття початкового у протетичним ј: ј(ушка [пор. AGWB II 65, АУМ ІІ, CzyzF 106].

Рефлекси псл.*і,*у.

А: Континуанти псл.*і,*у після губних та передньоязикових приголосних.

Континуантами псл.*і,*у після губних та передньоязикових приголосних у досліджуваній говірці можуть бути як і, так і и. Розвиток цих голосних у говірці села Малинники не пройшов так, як у загальноукраїнській мові, а залишився на певному етапі розвитку [пор. StiebSw 121 — 123, CzyzF 109]. Звідси наявні в нашій говірці два рефлекси: і, и, які можуть виступати паралельно у тих самих формах. Однак фрекфенція фонеми (и (є дещо більшою стосовано фонеми (і(:

и: год (ина, т (ихо, гост (инец?, христ (ини, сфин?(а, постав (или, род (иўс?а, рок (ови, в (игон, б (истра, крут (ила, в (ипусток, бич (ок, в (ишн?а, смород (ини, м (усит', нат (ина, м (иска, в'(ісит [пор. KurRut 157 — 159, Жил 171, AGWB I 42, II 86 — 88, АУМ ІІ 17 — 19, CzyzF 110 — 114],.

і: рок (ов'і, м (ус?іт, см (ерт'і, п'(івен?, в д (уплов'і, с? ц'(іпка, ск'(іпка, к'(іс?ел', корз'(інка, од?ін (ако, сф'(ін?а, м'(іскa [пор. KurRut 157 — 159, Жил 171, AGWB I 42, II 86 — 88, АУМ ІІ 17 — 19, CzyzF 110 — 114].

У той же час після передньоязикових приголосних р та л, згідно з розвитком підляських говірок [пор. KurNaj, KurT, ЛесУ 409 — 410], виступають:

після р виступає системне и, тобто р майже завжди є твердим приголосним: хр (истини, вар (ила, тр (иск'і, прин (есеш, скр (ин?а, пр (искринок, причеп (иў, гр (иби [пор. AGWB II 127, 140, АУМ ІІ 16, 17, CzyzF 113 — 114]. Такий же континуант бачимо також у називному множини: пазур (и, двер (и [пор. CzyzF 113] та після польського ш? р: пш (илепок. Лише в поодиноких випадках бачимо на місці и фонему (і(: стар'(іше, пазур'(і, можливо, під впливом літературної мови.

після л континуантом псл.*і,*у найчастіше є і: мл'ін, кл'ін (у, бл'іск (аіе, кол'(іс?, вел'(ік'іі, ж (ил'і, кашл'(іва, ск (омл'іт, в (ил'івок, перл'(ічка, (ул'іі, мал'(іни, ст (ол'ік, л'(іна, кос (ил'і [пор. AGWB II 95, 96, 89, 133, KurRut 25 — 30, 159]. Тільки у декількох прикладах на місці і вживається фонема (и (: кол (ис?, вел (ике, пол (иц'а, л (ихо, колих (ати [пор. AGWB II 157, CzyzF 114].

Б: Континуанти псл.*і після шиплячих *c?,*z?,*s?.

Рефлекси псл.*і після шиплячих *c?,*z?,*s? у відповідності з послідовно здійсненою диспалаталізацією шиплячих в українській мові найчастіше є и: жив (ут, луч (ини, пудл (ожиш, чигун (и, рошчин?(ати, чи, б'іж (ит, круш (ина, кр (ишитс'а [пор. AGWB II 103, III 153, АУМ ІІ 15, KurUk, CzyzF 116 — 117]. Тільки в окремих прикладах засвідчено вживання, як і в українській літературній мові, континуанта і: ноч?(і, шч?(іпка, корч?(і [пор. АУМ І 18, CzyzF 117].

В: Континуанти псл.*у (?*ky,*gy,*xy).

Континуантами псл.*у після задньоязикових приголосних є і, рідко и. Якщо в загальноукраїнській мові праслов’янські сполуки *ky,*gy,*xy? д.русь. к'і, ґ'і, х'і? дали укр. ки, ги, хи [пор. Жовт 250, CzyzF 117] після переходу і? и, то в діалектах української мови [пор. АУМ І 21, ІІ 20, 21], в тому числі й підляських говірках і в досліджуваній говірці, засвідчений континуант і: так'(іх, жувак'(і, к'ід (али, к'іі, з бл (ах'і, м (ух'і, ґ'ідз?(іл'кі [пор. AGWB I 20, II 111, III 167, АУМ ІІ 15 — 17, 20, 21, Жил 71]. Паралельно, можливо, під впливом літературної мови, вживаються іноді приклади з континуантом и: так (иі, к (идати [пор. CzyzF 117 — 119].

Рефлекси псл.*ъ,*ь.

В загальноукраїнській мові псл.*ъ,*ь в сильній позиції розвинулися в: *ъ? о, *ь? е [пор. Жовт 180]. Такою ж є репрезентація їх і в говірці Малинників.

А: Континуанти псл.*ъ в сильній позиції.

Псл.*ъ у сильній позиції постійно переходить в о: м (орква, дошч, ж (орна, д (оска, боршч, м (орва, ч (орни [пор. AGWB I 3, II 112, АУМ 39, 40, CzyzF 130]. Так само репрезентується він і в суфіксі -ок (? *-ъкъ): кол (ок, в (ипусток, бич (ок, в (ил'івок, гач (ок, вал (ок, осуш (ок, шчит (ок [пор. AGWB I 14, CzyzF 131].

У звукосполученнях *TrъT,*TlъT *ъ також переходить в о: дрот, кров, крот, л (ошка, в (оўна, воўк, с (онце, т (овкач ((т (оўкач, стовп [пор. AGWB II 109, АУМ ІІ 69, CzyzF 131, 132].

Зафіксовано також польські рефлекси псл.*ъ: дешч.

Б: Континуанти псл.*ь у сильній позиції.

Аналогічно як і псл.*ъ, псл.*ь у сильній позиції розвинувся в е: тес? ц', ден?, пен?, весн (а, меж (а, к (озел ((к (оз?оў, ов (ечка, пл (омен?, п (ерстен?, нап (ерсток, терт’ух (и [пор. AGWB II 77, 78, АУМ ІІ 39, 40, CzyzF 130]. У звукосполученнях *TrьT,*TlьT*ь також розвинувся в е: хрест [пор. CzyzF 131].

Польські рефлекси груп *TrьT,*TlьT трапляються у формі: криш.

В: Континуанти псл. груп *TrъT,*TlъT,*TrьT,*TlьT з єрами у слабкій позиції.

Псл. групи *TrъT,*TlъT,*TrьT,*TlьT з єрами у слабій позиції, якщо виступали в наголошеному складі, розвинулися в загальноукраїнській мові ври, -ли [пор. Жовт 137, 185]. У досліджуваній говірці вони перейшли в:

— ри, -ли: ј(аблико, ц (ебрик [пор. АУМ ІІ 70, CzyzF 131 — 132],.

о: др (ова, сл'(оза, бр (ови. бл (оха [пор. AGWB s.64, АУМ ІІ 68, 70],.

згідно з рефлексами в українській літературній мові. (Мовознавці вважають, що перехід *ь,*ъ e у звукосполученнях *TrъT,*TlъT,*TrьT,*TlьT в о (у формах тину сл'(оза (? *slьzъ), бр (ови (? *brъvi), др (ова (?*drъvъ) можна тлумачити аналогією до форм типу коз (а (? *koza) [пор. Жовт 137,187,CzyzF 132, прим.175]).

Зафіксовано також форми з польським континуантом: цеб (ерек, ј(ас?ек.

Рефлекси псл. носових *a,*e.

У загальноукраїнській мові псл. носові приголосні *a,*e континуються як: *a? у,*e? ?а (після м’якого приголосного) [пор. Жовт]. У досліджуваній говірці носові *a,*e мають такі ж, як і в загальноукраїнській мові, відповідники — у ,?а. Так і в окремих лексемах в одиничних випадках засвідчено вживання польських форм [пор. CzyzK].

А: Континуанти псл.*a.

У зібраних матеріалах виявлено три різні рефлекси цього голосного:

у: ут (ок, гус?, г (олуп, стручк'(і, кр (угла, мук (а, хр (укати, рук (а, рук (аў, труб (а [пор. CzyzF 135],.

е: жел (о, пред (еш [пор. AGWB II 132],.

он: обж (онтк'і, м (онка, окр (онґли [пор. АУМ ІІ 85].

Б: Континуанти псл.*e.

Рефлекси псл.*e можуть бути різні в залежності від наголосу.

Під наголосом псл.*e вживається найчастіше ?а після м’якого приголосного: дит'(а, мі(ата, мі(асо, т?(ашко, тел'(атко, жеребі(атко, курен?(атко, гусен?(атко, j (ачна, міахк (а, п'і(ат?і, д?(ахт?оў, сф'(ато [пор. AGWB I 6, 18, 22, 33, 35, 41, II 82, 99, III 143, 161, 169, KurR, АУМ ІІ 41, 43, 47].

Крім історичного, характерного для української мови рефлексу псл.*e, зафіксовано два польські континуанти цього голосного:

ен: мі(енсни, пі(енкни, н (ендз?а [пор. AGWB I 34,36],.

он: пі(онтек, що тлумачити треба впливом польської мови [пор. AGWB III 147, KurR, LesP, LesPol, CzyzK].

У ненаголошеній позиції псл.*e може континуватися як:

е: д (евет?, д (есет?, на м (онке, петл'(а, з (аіес [пор. AGWB I 34, 36, АУМ ІІ 42, KurRut 134, 136, 139, CzyzF 139, 140],.

и: глиб (ока [пор.АУМ ІІ 42, 45].

Підсумки.

Як представлено на підставі вокальної системи, говірка села Малинники належить до підляських говірок. Про це свідчать різні діалектні інновації, а саме:

вживання дифтонгів на місці давніх *о, *е у новому закритому складі та на місці *e,.

перехід давнього *e в и ((і у ненаголошеній позиції,.

перехід ненаголошеного о в у т.зв. укання,.

тверда вимова приголосних перед е,.

фонологічне з'єднання голосних и та і,.

голосний е без подвоєння приголосного в іменниках середнього роду, та інші.

Нестандартні скорочення.

АУМ — Атлас української мови, т. І: Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі, ред. І. Г. Матвіяс.- К., 1984, Т. ІІ: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі / ред. Й. В. Закревська.- К., 1988.

Гав — Ю. Гаврилюк. Наші міста й села: Словник.- Ч. 6, [в:] НБіН 4 — 5 1996.

Жил — Ф. Т. Жилко. Нариси з діалектології української мови.- К., 1966.

Жовт — Історія української мови. Фонетика / М. А. Жовтобрюх, В.В.Русанівський, В. Х. Скляренко.- К., 1979.

ЖовтУ — Украинская грaмматика [фонетика и фонология — М. А. Жовтобрюх]. — К., 1986.

ЛесО — М. Лесів. Особливості говору українців Холмщини та Підляшшя // Холмщина та Підляшшя.- К., 1997.- С. 86 — 100.

ЛесУ — М. Лесів. Українські говірки у Польщі.- Варшава, 1997.

Тоць — Т. І. Тоцька. Голосні фонеми української літературної мови- К., 1973.

ФілО — Ф. П. Филин. Образование языка восточных славиян.- М.-Л., 1962.

AGWB Atlas gwar wschodnioslowianskich Bialostocczyzny, t. I, pod red. S. Glinki, A. Obrebskiej — Jablonskiej i J. Siatkowskiego, Wroclaw — Warszawa — Krakow — Gdansk 1980, t. II, pod red. S. Glinki, Wroclaw — Warszawa — Krakow — Gdansk, 1989, t. III, pod red. S. Glinki, Wroclaw — Warszawa — Krakow — Gdansk, 1993.

CzyzF — F. Czyzewski, Fonetyka i fonologia gwar polskich i ukrainskich poludniowo — wschodniego Podlasia, Lublin 1994.

CzyzK — F. Czyzewski, Kontynuanty samoglosek nosowych w ukrainskich i polskich gwarach b. powiatu wlodawskiego, RKJLNT XXVI, 1980, s. 21 — 39.

DejF — K. Dejna, Fonologiczny system jezyka ukrainskiego, BPTJ X, 1950, s. 149 — 152,.

DejPr — K. Dejna, Praslowianskie systemy fonologiczne, SLTN XXII, 1968, 12, s. 1 — 7.

KurNaj — W. Kuraszkiewicz, Najwazniejsze zjawiska jezykowe ruskie w gwarach miedzy Bugiem i Narwia, [в:] Monografia statystyczno — gospodarcza wojewodztwa lubelskiego, t. 1, Lublin 1931, s. 301 — 308, 314 — 315, 319 — 322, [передрук в:] KurRut 8 — 20.

KurNo — W. Kuraszkiewicz, Nowe uwagi o rozwoju ikawizmu ukrainskiego, [в:] Jezyki i literatury wschodnioslowianskie. Materialy Ogolnopolskiej Konferencji Naukowej, Lodz 14 — 15 czerwca 1976, Lodz 1976, s. 3 — 12, [передрук в:] KurRut s. 181 — 188.

KurP — W Kuraszkiewicz, Przyczynek do iloczasu maloruskiego, LS III, 1934, s. A40 — A47, [передрук в:] KurRut s, 84 — 92.

KurR — W. Kuraszkiewicz, Rozwoj? a na tle dyftongow i palatalizacji w dawnych gwarach ruskich Podlasia i Chelmszczyzny, SFPS III, 1958, s. 211 — 241, [передрук в:] KurRut s. 120 — 165.

KurRut — W. Kuraszkiewicz, Ruthenica. Studia z historycznej i wspolczesnej dialektologii wschodnioslowianskiej, Warszawa 1985.

KurU — W. Kuraszkiewicz, Ukrainskie i bialoruskie dyftongi i ich redukcje w gwarach od Sanu po Narew, ZPSS V, 1978, s. 73 — 79, [передрук в:] KurRut s. 166 — 172.

KurUk — W. Kuraszkiewicz, Ukrainska dyspalatalizacja w gwarach podlaskich, ZPSS II, 1963, s. 23 — 37, [передрук в:] KurRut s. 151 — 165.

KurZ W. Kuraszkiewicz, Z badan nad gwarami polnocno — maloruskimi, RS X, 1931, s. 175 — 209, [передрук в:] KurRut s. 49 — 83.

LesP M. Lesiow, Polonizmy ukrainskiej gwary wsi Kolechowice, JP XXXVIII, 1958, s. 362 — 369.

LesPol M. Lesiow, Polszczyzna na gruncie gwar zachodnioukrainskich, JP XXVI, 1956, s. 36 — 39.

PopZ H. Popowska — Taborska, Z dawnych podzialow Slowianszczyzny. Slowianska alternacja (j)e-: o-, Wroclaw 1984.

Rieg J. Rieger, Z dziejow jezyka rosyjskiego, Warszawa 1989.

Stieb Z. Stieber, Zarys gramatyki porownawczej jezykow slowianskich. Fonologia, Warszawa 1969, [передрук в:] Z. Stieber, Zarys gramatyki porownawczej jezykow slowianskich, wyd. 3, Warszawa 1989.

StiebZ Z. Stieber, Z fonetyki historycznej dialektow Lemkow, [в:] Z. Stieber, Swiat jezykowy Slowian, Warszawa 1974, s. 448 — 464.

НБіН «Над Бугом і Нарвою», Більськ Підляський.

BPTJ «Biuletyn Lubelskiego Towarzystwa Naukowego». Humanistyka.- Lublin, 1963.

JP «Jezyk Polski».- Krakow, 1913.

LS «Lud Slowianski».- Krakow, 1929 — 1938.

RKJLTN «Rozprawy Komisji Jezykowej Lodzkiego Towarzystwa Naukowego».- Lodz, 1954.

RS «Rocznik Slawistyczny».- Krakow, 1908.

SFPS «Studia z Filologii Polskiej i Slowianskiej».- Warszawa, 1955.

SLTN «Sprawozdania z Czynnosci i Posiedzen Naukowych Lodzkiego Towarzystwa Naukowego».- Lodz, 1946.

ZPSS Z polskich studiow slawistycznych, seria Jezykoznawstwo.- Warszawa, 1958.

Адреса для листування: Статтю подано до редколегії 20.12.2000 р.

Польща, м. Люблін,.

Люблінський університет Марії Склодовської-Кюрі.

УДК 81. 282.

Г. Л.Аркушин (-.

кандидат філологічних наук, докторант.

Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Словотвірна субституція в західнополіських говірках.

Роботу виконано на кафедрі.

історії та культури української мови ВДУ.

У статті проаналізовано словотвірну субституцію у запозичених словах, що вживаються в говірках Західного Полісся. Помічено, що для запозичень з російської мови це явище менш характерне, тобто росіянізми повністю зберігають своє значення, а більшість словотворчих афіксів не змінюється. А слова з польської мови за допомогою словотвірної субституції і вимовою, і будовою наближаються до говіркових слів. У запозиченнях з німецької мови деякі частинки слів сприймаються як словотворчі афікси і замінюються українськими суфіксами.

Ключові слова: діалекти, запозичені слова, суфіксальні утворення, адаптація, субституція.

Arkushin G.L. Word-forming substitution in the dialects of Western Polissya. In the article a word-forming substitution in the borrowings which are used in the dialects of Western Polissya has been analysed. It was observed that this phenomenon is less typical for the borrowings from the Russian language, that is, Russicisms preserve their meanings completely and the majority of word-forming affixes don’t change. And the words from Polish are getting closer to dialectal words by their pronunciation and structure with the help of the word-forming substitution. In the borrowings from German some parts of words are taken for the word-forming affixes.

Key words: dialects, the borrowed words, formation (education), adaption, substitution.

У лексичному складі окраїнних говірок відсоток чужомовних слів завжди вищий, ніж у центральних. За нашими спостереженнями, у сучасних західнополіських говірках найбільше запозичень, відсутніх у літературній мові, — з російської мови, на другому місці - полонізми, на третьому — германізми, далі йдуть запозичення з інших мов. Ці чужомовні слова по-різному засвоєні говірками Західного Полісся. Виділяємо три етапи їх засвоєння: цитування, адаптація і деривація.

Польський мовознавець В. Дорошевський визначає цитування як «найбільш поверхову форму впливу однієї мови на іншу» [8, 47]. Цитування докорінно відрізняється від уживання в говірках запозиченого слова. Цитується тільки принагідно, в певній ситуації, у певному контексті і не всіма мовцями, а запозичення вживаються постійно, не залежать ні од стилю мовлення, ні від освіти чи статі мовців і т.ін., при цитуванні намагаються якнайточніше передати звучання і семантику лексеми, підкреслюючи цим, що то не рідне слово. У побутовому чи літературному мовленні цим словам відповідають інші вирази, звичні для українського вуха. Наведемо декілька прикладів.

Цитування з російської мови.

У певній ситуації цитуються уривки з художніх творів російської літератури: Йа пaм’етн'ік с’еб’e воздв’iґ, У сaмово с’iн’ево мoр’а, Пр’еступл’eн’iйе і наказaн'ійе, Д’eт'і Арбaта, Умoм Рас’iйу н’е пан’aт', Прашчaй, н’емuтайа Рас’iйа. Оскільки зарубіжна література вивчалася у школі в курсі російської, то й класичні цитати іноді теж наводять російською мовою: Друз’йa — вoри вр’eм’ен’i, Жр’eб'ій брoшен, Бит' iл'і н’е бит'.

Часті прислів'я, фразеологізми: Мал мaла м’eн’ше, На н’ет і судa н’ет, Билa н’е билa, Д’eло табaк, Ап’aт' двaцат' п’ат', Н'і колa н'і дворa, уривки з пропагандистських пісень (тепер з іронічним підтекстом): Ширакa странa майa раднaйа, От Масквu да сaмих да акрaін, Йа другoй такoй странu н’е знaйу, гд’е так вoл’но дuшит ч'ілов'eк, вислови компартійців: Ми вс’о маґ'iм, В’ез’д’e вс’о майo, Т’е ч’о — савeцкайа влас’т' н’е нрaв'іц:а? та ін. Іноді при такому цитуванні подається вказівка на джерело: йак кaжут' рос'ійaни (москал'i), скажy мoвойу нaшого п'івн'iчного сус’iда, пов'ідoмл'у на обшепан’aтном.

Якщо ж мовець не зміг швидко дібрати українського відповідника і вжив російське слово, то це не можна вважати цитуванням.

Цитування з польської мови.

У західнополіських говірках найбільш поширеними є цитати з польського мовленнєвого етикету: дз’ен' дoбри, до в'ідзeн'а, дз’ен’кyйе, прoшем пaна, бaрдзо прoше, чеш’ц' та ін. Божіння: Йак Бoґа кoхам!, вирази: слoво ґонoру, Мaтка Бoска, св’eнти Йeзус, прислів'я та фразеологізми: Йaка мaтка, тaк'і дз’aтки, Попaв м'іж ворoни, то крач, йак oни, Цо за дyжо, то н’е здрoво, до кол’oру до вибoру, різні гасла: до л’aсу!, н’е позвaл’ам, од мoжа до мoжа та ін. При таких цитатах може вживатися вставна конструкція йак пoл’ак мyв'і або йак пол’aци мув’iл'і (детальніше див. [1, 260−262]).

Цитати з інших мов рідкісні: ґyтен таґ, ґот м'іт унс, нах гaус, гeнде гох, aхтунґ!, бон жур, мерс’i, сел’ав’i, о’кей, чaо.

Варто відзначити, що чужомовні слова досить часто підлягають змінам внаслідок народної етимології, напр.: норомaл’на водa ‘мінеральна вода' (на противагу лимонаду), живилo і живул’oт ‘вид капсуля у мисливських патронах' (від назви французької фірми), жил’eтка ‘лезо для гоління' [4, 115] (від назви французької фірми Gillette), мил’онu ‘нитки для вишивання' (з фр. moulinet). Детальніше про народну етимологію в українській мові можна прочитати в двох статтях Й. Дзендзелівського [3, 53−57, 3, 78−111]. Іноді внаслідок контамінації виникають нові слова, пор.: міліціонер+поліціянт=м'іл'іц'ійaнт.

Отже, першим етапом засвоєння чужомовних слів є цитування, а другим — адаптація, зокрема словотвірна субституція.

Словотвірна субституція церковнослов’янізмів.

Церковнослов’янізмів у західнополіських говірках небагато, в основному це назви християнських свят та лексеми, що стосуються церковної служби. Такі найменування здавна вживані в діалектній мові, тому зазнавали різної адаптації, зокрема фонетичної. Зрідка використовується словотвірна субституція — старослов’янські суфікси замінюються українськими або своїм звучанням наближаються до них, пор.:

Въздвижени" > Воздвuжен':а ‘Воздвиження Чесного Животворящого Христа Господнього' (27 вересня), Оусьпiни" > Усп’iн':а ‘Успіння Пресвятої Богородиці' (28 серпня), Обрgтgни" > Обертeн':е ‘Свято знайдення голови Іоанна Хрестителя' (9 березня). Пор., як складне утворення замінюється суфіксальним: mesojastъ [5, III, 156] > Мйаснuц'і / Мйаснuци ‘період від Різдва до Великого посту'. Інший приклад: Пасха (староєврейське) > Пaска / пaска «с вторичным введением по народн. этимологии суф. -ка» [6, III, 216]. Цей приклад може бути ілюстрацією до словотвірної субституції.

У результаті народної етимології виникли такі назви: Од'ійaн'ійе ‘Великодня ніч' (бо цієї ночі читають у церкві о дh" ни" хъ апостоловъ), Наказaнс’ке ‘Свято ікони Божої Матері Казанської' (4 листопада) (ця назва вживається у тій групі говірок, що навколо с. Клубочина Ківерцівського району Волинської області, саме у цей день 1942 року фашисти розстріляли жителів села, «наказано»), пор.: Обрєтєни" ‘знайдення' і обертeн':е зближення з дієсловом обертатись (обернутись). Іноді церковнослов’янізми змінюються до «невпізнання», пор.: Сплeн':е / Сплен':e ‘Успіння Пресвятої Богородиці', Вшeс’т’е ‘Зішестя (Зіслання) Святого Духа на апостолів', Чинaш ‘Отче наш…', Мн’aца Сuна ‘Во им" Отъца и Сына…' та ін.

Як бачимо, поліщуки ці назви пристосовували до особливостей своїх говірок.

Словотвірна субституція росіянізмів.

Уся політика в колишньому Радянському Союзі була направлена на створення спільності - так званої «радянської людини», яку публіцисти охрестили гомо совєтікос. А для цього силою насаджувалася російська мова.

У школах, крім російської мови і літератури, на які відводилося більше годин, ніж на українську, по-російськи викладалася зарубіжна література, фізкультура, цивільна оборона, початкова військова підготовка, була навіть рекомендація, щоб половину тижневих годин математики викладати російською мовою. Українське радіо у більшості транслювало передачі московського, телебачення тільки й того, що мало у своїй назві прикметник «українське», кінофільми на українську тематику були озвучені по-російськи. Керівниками заводів та установ призначалися росіяни, це утверджувало російську мову як робочу (бо ж начальник говорить так!), усі написи, бланки та документи мовою іншого народу. Навіть на курсах механізаторів для сільської молоді викладання велося російською мовою, що призвело до того, що сучасні шофери і механізатори у своєму мовленні не вживають такі слова, як гальмо, кермо, швидкість, потужність, зчеплення, причеп, самоскид та багато інших.

Тодішні словники рекомендували вживати лексеми і вирази, спільні з російською мовою чи скальковані, а власне українські або стояли на останньому місці, або взагалі були відсутні (сучасне визначення — російсько-російські словники).

У переважній більшості росіянізми запозичувалися без будь-яких змін. Деякі слова зазнавали фонетичної адаптації - мовці пристосовували їх до особливостей фонетики української мови, зокрема до говіркової системи: печенье > п'ічeн'ійе, клубника > клубн’iка, сейчас > с'ічaс, утреник > yтр'ін'ік, согласный > суглaсний і т.д. Деякі росіянізми або слова з інших мов через посередництво російської, засвоювалися усним шляхом (переважно в мовленні людей старшого віку), про що свідчать форми слів з оглушеними приголосними: вuпиў молокa крyшечку ‘кухлик', здалa дохторaм вс'і анaл'іси, пор. гіперичне: така гaрна охв’iша на к'інo (Сильно Ківерц Влн). А в мовленні молодих людей у словах, спільних з російською мовою, переважає російський наголос: спинa, дoчка, кидaти, одuнац’ат', середuна, прoстий, притель та ін. Іноді в таких запозиченннях відбувається морфологічна субституція: любой человек > л’убuй чолов’iк, мороженое > морoжене / морoжено, самая первая > сaма пeрша та ін.

Варто відзначити, що в запозичених іменниках лише зрідка замінюються російські суфікси українськими:

— ик (звучить — 'ік) > -ик: прaздник > прaзник, пор.: зoнтик > зoнтик,.

— ин-а (звучить — 'ін-а) > -ин-а: говядина > гоўйaдина,.

— иц-а > -иц'-а: певица > п'івuц'а,.

— ник (звучить — н'ік) > -ник: начальник > начaл’ник, помощник > помoшник, школьник > шкoл’ник,.

— ниц-а > -ниц'-а: больница > бoл’ница,.

— ость > -ис?т? / -'іс?т?/ -ус?т?: скoрость > скoрис? т? / скорус? т?, плотность > плoтнус? т?,.

— тель > -тел? (фонетична адаптація): свидетель > св'ід'eтел?, глушитель > глушuтел?, проигрыватель > проiгрувател?,.

— тель > -ач: проигрыватель > проiгрувач,.

— ущ-ий > -уч-ий (у субстантинованих дієприкметниках): верующий > в’iруйучий /ўйiруйуча, заведующий > зав’eдуйучий,.

— щик > -чик: нагонщик > нагoнчик (звірів).

Зрідка фіксується субституція і серед префіксів:

при- (звучить пр?і-) > при-: присмотр > присмoтр, прибор > прибoр, приказ > прикaз,.

от- > в'ід-: отпуск > в’iдпуск ‘відпустка', отказ > в'ідкaз ‘відмова'.

Цікаве діалектне (очевидно, оказіональне) утворення однострaн: ий у значенні ‘рос. иностранный' (однострaн:а рушнuц’а — то бел’г’iйка).

Словотвірна субституція серед дієслів:

Інфінітивне -ть > -ти: вызвать > вuзвати ‘викликати', начать > начaти, открыть > открuти, надеть > над’iти, стирать > ст'ірaти і т.д., алет' зберігається у тих говірках, де така форма загальновживана: пон?імaт?, спросuт?, ремонт? iроват?.

Дієслівний суфіксовазамінюється наува-: пробовать > прoбувати, советовать > сов’eтувати /сов'iтувати.

Суфіксыва- > -ува-: опаздывать > опaздувати, откладывать > отклaдувати.

Однак треба ще раз зауважити, що у більшості росіянізми запозичуються у західнополіські говірки без будь-яких змін.

Словотвірна субституція у полонізмах.

Українсько-польські зв’язки тривають здавна, як здавна живуть поруч українці і поляки. Територіальна суміжність, торгівля, культурний вплив, перебування цих народів в одній державі, де панівною була польська мова, -ось ті чинники, які сприяли проникненню, а потім і запозиченню польських слів в українській мові.

Мовознавці по-різному датують початки українсько-польських мовних контактів — XV, XIV і навіть ХІ століття (детальніше див.: [1, 257−258]). Ці контакти то посилювалися, то послаблювались, так само відмічені періоди, коли полонізми були звичайним явищем і коли вони зрідка вживалися (пор. для Західної України періоди 1919 — 1939рр. і кінець XX століття).

У західнополіських говірках загальновживаних полонізмів лише 39,7% від усіх запозичень з польської мови (отже, ці слова ще будуть довго уживатися), у пасивному запасі майже 11% слів (через деякий час ці лексеми взагалі вийдуть з ужитку, тепер вони використовуються тільки в розповідях про події, що відбувалися «за Пoл’шчи»), і майже 50% полонізмів уживає лише найстарше і старше покоління поліщуків (можна прогнозувати, що через певний час і вони будуть утрачені).

Нам уже приходилося стисло писати про словотвірну субституцію полонізмів [1, 267]. Нові спостереження дають змогу значно розширити цю тему.

Подаємо найбільш характерну заміну польських суфіксів.

1. -апзамінюється на -ун: bocian > бoц? ун /бoцун ‘лелека'.

— arz замінюється на -ар: twarz > твар ‘лице', wilczarz > в'іл?чaр ‘мисливський собака для полювання на вовків', kominiarz > комин’aр ‘сажотрус'.

Субституція суфікса -ek:

а) -ок: huczek > гучoк ‘наганяч звірів під час панського полювання', cukierek > цук? eрок, kawalek > кавaлок, kubek > кубок ‘маленька сироїжка', majatek > майoнток, parobek > пaрубок ‘наймит', oberek > гобeрок ‘танець', trzonek > трoнок ‘ручка сапки', zakamarek > закамaрок та ін.

б) -ик: kubek > кyбик ‘чашка', kulczek > кyл? чик ‘сережка', placek > пл? aцик ‘дирун', paczek > пoнчик, пор. у варіантах імен: Janek > Йaник, Jurek > Йyрик, Marek > Мaрик,.

в) -ік (аломорф суфіксаик): kubek > кyб?ік ‘чашка', slojek > слoйік, у варіантах імен: Juzek > Йyз?ік, Wlоdek > Лoд?ік, пор. ще приклад: jasiek > йaс'ік ‘маленька подушечка',.

г) -к-а: bucek > бyцка ‘кусочок, шматок', kwiatek > кйaтка, mazurek > мазyрка, rozporek > рoспорка ‘ширінка', placek > пл’aцка ‘дерун', czaczek > чaчка ‘іграшка' (заміна суфіксаek нак-а призводить до зміни роду полонізмів),.

ґ) -к-о: oberek > бобeрко ‘танець'.

Замінаel наил' (лише в тих говірках, де в післянаголошеному складі замість е вживається и: пaлиц', клuниц', хлопиц'): kurdupel > курдyпил' ‘низькоросла людина'.

— ес > -ец': польська діал. studzieniec > студенeц' ‘холодець'.

— ik > -ок: obrazik > образoк ‘ікона в хаті'.

— isk-o > -ис'к-о: stanowisko > становuс’ко ‘місце, на якому стоїть мисливець під час групового полювання', nazwisko > назвuс’ко ‘назва'.

— k-a > -ок: zapalka > запaлок ‘сірник', rozrywka > розрuвок ‘відпочинок' (цей суфікс змінює рід полонізмів).

Заміна суфікса -k-o:

а) — ок: lozko > лyжок ‘ліжко',.

б) — ц — е: siclelko > сидeл? це ‘ петля для лову звірів, сильце', okienko > ок? eнце.

Суфікс — nik замінюється:

а) — ник: krypnik > крупнuк ‘ суп з крупами ', karmnik > кaрмник ‘годований кабан', slonecznik > сулунeчник ‘соняшник',.

б) — ец: bezrekajwnik > безр?інкaвец? ‘ верхній одяг без рукавів '.

— nic — a> - ниц? — а (аломорф — ниц — а): piwnica > пивнuц? а ‘комора, підвал', miednica > миднuц? а ‘ велика миска ', zausznica > загyшница ‘сережка'.

— orz > op: wegorz > в?інгoр ‘вугор'.

Субституція суфікса — owk — a:

а) — івк — а (- ивк — а): szrotowka > шрот’iвка ‘старовинна мисливська рушниця', jalowka > йaл'івка ‘молода корова', dubeltowka > дубел’тuвка ‘мисливська рушниця', zarowka > жарuвка ‘електрична лампочка',.

б) -овк-а: ponowka > понoвка ‘свіжий сніг', jalowka > йaловка, papierowka > папирoвка ‘сорт яблук' (-owk-a зберігається в тих говірках, де в новозакритих складах о замінюється на у: шротyвка, крижyвка ‘порода диких качок', гайyвка ‘хатинка лісника у лісі').

Субституція префіксів.

Префікс ризамінюється звичним по-: pulap > пoлап ‘стеля', pulapka > пoлапка ‘пастка для лову мишей'.

Префікс przeна пере-: przeskok > перeскок ‘стежка, якою дикі звірі ходять до водопою'.

Субституція у запозичених прикметниках.

Запозичені прикметники у більшості західнополіських говірок мають закінченняий: wegrowaty > венґрувaтий ‘про сало з крупинками', sliczny > сл’iчний ‘гарний', tlusty > тлyстий ‘жирний', szybki > шuбкий ‘швидкий', однак у говірках східної частини прикметники чоловічого роду мають усічене закінчення: wilgotny > вил’гoтни ‘вологий', wyscigowy > вис’т'іґoви ‘стрункий', пор. субстантивований прикметник gajowy > гайoви ‘лісник', якщо основа закінчується задньоязиковим, то прикметникове закінченняі: niebieski > небeс’к'і ‘блакитний'.

Прикметниковий суфіксsk-і замінюється звичнимс’к-ий або зрідкас'к'-і: dziarski > дз’oрс’кий ‘дратівливий, рвучкий', kiepski > к’eпс’к'і, суфіксaw-y замінюється наат-ий: krepawy > кримпaтий ‘опецькуватий (про людину)', інша заміна: bzikowaty > бз'ікувaти (й) ‘такий, що швидко сердиться'.

Субституція в дієсловах-полонізмах.

Своєрідно адаптуються запозичені дієслова.

У неозначеній форміc послідовно замінюється нати: badac > бадaти ‘перевіряти стан здоров’я', wskurac > скyрати ‘отримати покарання', taszczyc > ташчuти ‘згрібати сіно', lykac > ликaти ‘ковтати', лише в окремих західнополіських говірках замінюється нат', якщо там така інфінітивна форма загальновживана: nastreczyc > настрeнчит' ‘порадити', zgorowac > згорувaт' ‘вистрілити вище цілі', badac > бадaт', bydlowac > бидлувaт' ‘паруватися (про корову)'.

Польське sie при дієсловах замінюється на постфікс з такими формами:

а) -с'а: pеndrzyc > пeндритис’а ‘задаватися, зазнаватися',.

б) -са (перехідні говірки від західнодо середньополіських): meldowac sie > мел’дувaтиса ‘повідомляти про свій приїзд',.

в) -с': wypierzyc sie > вuп'іритис' ‘втратити пір'я, вилиняти (про птахів)',.

г) -с: wedzic sie > вeндитис ‘переживати',.

ґ) іноді постфікс з’являється і в запозиченнях без sie: marcowac > марцувaтиса ‘паруватися (про котів)', mocowac > моцувaтиса ‘боротися, випробовуючи свою міць'.

Дієслівний суфіксowaабо замінюєтьсяува- (bydlоwac > бидлувaти, mocowac > моцувaтиса) або іноді втрачається: gorowac > гyрати ‘вітати з днем народження, підкидаючи вгору'.

Префікс wy-, як правило, передається українським ви- (wypierzyc sie > вuп'іритис'), лише у прибузьких говірках замінюється на в'і- (wyprezac > в'іпрeнджуватис'а).

Префікс przyзамінюється на при-: przystawac > приставaти ‘втомлюватися'.

Субституція у прислівниках-полонізмах.

Суфіксem замінюється наом: pedem > пeндом ‘швидко', ogolem > oгyлом ‘усі разом, цілою партією'.

-ie замінюється -о: momentalnie > моментaл’но, ogolnie > огyл’но, fajnie > файно.

— e > -у: na piechote > на п’eхoту, naprawde > напрaвду.

Отже, уся різноманітність словотвірної субституції залежить насамперед від системи говірки, у яку запозичуються полонізми.

Словотвірна субституція германізмів.

Запозичення з німецької мови потрапляли в західнополіські говірки різними шляхами: а) з української літературної мови, б) через польське та, значно рідше, російське посередництво, в) з мовлення євреїв (мова ідиш), г) з мовлення ремісників, ґ) безпосередньо від німецьких колоністів. Значний відсоток германізмів серед мисливської, будівельної та ремісницької лексики. пор. також: «Серед давніх запозичених формантів […] давнє германське засвоєння -ипд (укр. -унок, польськ. -unek, чеськ. -unek)» [7, 233].

Оскільки українська і німецька мови належать до різних груп (слов'янська і германська), то й словотвірна субституція має інший характер, ніж це у росіянізмів чи полонізмів, зокрема фінал слова сприймається як суфікс і тому може замінюватися українськими наростками.

Позаяк більшу частину запозичень з німецької мови засвоєно через посередництво польської, то подаємо, де це можливо, і польські форми.

Формантк-а.

Мовознавці давно вже звернули увагу на цей суфікс, пор.: «…потрібно вказати на утворення іменників, запозичених з інших мов у різні історичні періоди. Суфікс -к (а) виступав при цьому як один із важливіших засобів засвоєння чужого слова (тарілка)» [2, 9]. Порівняйте інші приклади:

Lauf > lufa > л’yхка ‘ствол рушниці, люхва'.

Spule > шпyл’ка ‘котушка у швейній машині'.

Суфіксел' (-ил', -'іл').

Hitzel > hycel > гuцел', г’iцил' ‘той, хто виловлює собак'.

Franse (італ., фр.) > fredzla > фрeнзел' ‘китиця'.

Pinzel > pedzel, pezel > пeнзел', пeнзил' ‘щітка білити хату'.

Zunge, Zungel > cyngiel > цuнґел', цuнґ'іл', дзuнґил' ‘спусковий курок мисливської рушниці'.

Суфіксец' (аморфец).

Pflanze > flanca > пл’aнец, пфл’aнец, фл’aнец' ‘саджанець лісових дерев'.

Суфіксик.

Pinzel > pedzel, pezel > пeнзик ‘щітка білити хату'.

Kork > korek > кoрик ‘підбор у взутті'.

Формантл'-а.

Schanfel > szufel, szufla > шyфл’а, шyхл’а ‘совкова лопата'.

Формантл'-і.

Gabel > ґaбл'і ‘вила з тупими кінцями для накидання коренеплодів'.

Суфіксок.

Kork > korek > кoрок ‘підбор у взутті'.

Scharwerk > szarwark > шaрварок ‘гуртова робота як повинність'.

Scharfhobel> шаршaебок, шершeпок ‘різновид рубанка'.

Суфіксор

Koffer (гр., лат., фр.) > kufer > кyхор ‘скриня для одягу'.

Messer > мeйсор ‘ніж'.

Суфіксур

Messer > мeйзур ‘складаний ніж'.

Проаналізувавши запозичення з російської, польської та німецької мов у західнопліських говірках, можна зробити висновок, що словотвірній субституції найменше підлягають росіянізми, найбільш різноманітну заміну суфіксів відзначаємо у полонізмах (можна припустити, що до 1939 року цієї різноманітності не було), цікаво відмітити, що у деяких германізмах кінець слова сприймається як суфікс, тому і замінюється українським наростком (шершeпок і шаршaебок ‘шерхебель').

Література.

Аркушин Г. Полонізми в західнополіських говірках // Studia nad polszczyzna kresowa. — T.IX. — Warszawa: Semper, 1999. — S.257−303.

Баценко Е. С. Суффиксальное образование имен существительных в поэме И. П. Котляревского «Энеида»: Автореферат дис. … канд. филол. наук. — К., 1958. — 20с.

Дзендзелівський Й. Із спостережень над народною етимологією в українській мові // Дзендзелівський Й. Українське і слов’янське мовознавство: Збірник праць. -Львів, 1996. — С.53−77, Спостереження над народною етимологією в українській мові // Дзендзелівський Й. Українське і слов’янське мовознавство: Збірник праць. -Львів, 1996. — С.78−111.

Корзонюк М.М. Матеріали до словника західнополіських говірок // Українська діалектна лексика. — К.: Наук. думка, 1987. — С.62−267.

Митр. Іларіон (Огієнко І.). Етимологічно-семантичний словник української мови: У 4 т. — Вінніпеґ, 1979 — 1994.

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. -М.: Прогресс, 1986 — 1987.

Царук О. Українська мова серед інших слов’янських: етнологічні та граматичні параметри. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. — 323с.

Doroszewski W. Jezyk polski w Stanach Zjednoczonych A.P. — Warszawa, 1938. — 256s.