Монолітні операційні системи
За підтримкою монолітних ОС виникає ряд проблем, пов’язаних з тим, що всі функції макроядра працюють у єдиному адресному просторі. По-перше, це небезпека виникнення конфлікту між різними частинами ядра; по-друге — складність підключення до ядра нових драйверів. Перевага мікроядерної архітектури перед монолітною полягає в тім, що кожний компонент системи являє собою самостійний процес, запуск або… Читати ще >
Монолітні операційні системи (реферат, курсова, диплом, контрольна)
несанкціонований програмний мережевий мікроядерний Монолітні ОС є прямою протилежністю мікроядерним ОС. При цьому можна погодитися з тим, як трактується архітектура монолітних ОС. У монолітної ОС, незважаючи на її можливу сильну структуризацію, дуже важко видалити один з рівнів багаторівневої модульної структури. Додавання нових функцій і зміна існуючих для монолітних ОС вимагає дуже гарного знання всієї архітектури ОС і надзвичайно більших зусиль. Тому більше сучасний підхід до проектування ОС, що може бути умовно названий як «клієнт-серверна» технологія, дозволяє в більшій мері й з меншими трудозатратами: реалізувати перераховані вище принципи проектування ОС.
Модель клієнт-сервер припускає наявність програмного компонента, що є споживачем якого-небудь сервісу — клієнта, і програмного компонента, що служить постачальником цього сервісу — сервера. Взаємодія між клієнтом і сервером стандартизується, так що сервер може обслуговувати клієнтів, реалізованих різними способами й, може бути, різними розроблювачами. При цьому головною вимогою є використання однакового інтерфейсу. Ініціатором обміну звичайно є клієнт, що надсилає запит на обслуговування серверу, що перебуває в стані очікування запиту. Той самий програмний компонент може бути клієнтом стосовно одного виду послуг і сервером для іншого виду послуг. Модель клієнт-сервер є скоріше зручним концептуальним засобом ясного подання функцій того або іншого програмного елемента в якої-небудь ситуації, ніж технологією. Ця модель успішно застосовується не тільки при побудові ОС, але й на всіх рівнях ПЗ й має в деяких випадках більше вузький, специфічний зміст, зберігаючи, природно, при цьому всі свої загальні риси.
За підтримкою монолітних ОС виникає ряд проблем, пов’язаних з тим, що всі функції макроядра працюють у єдиному адресному просторі. По-перше, це небезпека виникнення конфлікту між різними частинами ядра; по-друге — складність підключення до ядра нових драйверів. Перевага мікроядерної архітектури перед монолітною полягає в тім, що кожний компонент системи являє собою самостійний процес, запуск або зупинка якого не відбивається на працездатності інших процесів.