Висновки. 
Особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми групи ризику

Соціальний педагог з’явився в масовій школі порівняно недавно, введення цієї посади було зумовлено насамперед складається на початку 90-х років ситуацією в області виховання підростаючого покоління. Надалі ж сфера діяльності соціального педагога стала обмежуватися не тільки певною групою дітей — важкими. У поле його діяльності знаходяться всі діти освітньої установи, в тому числі і так звані «діти групи ризику. Статистика невблаганна: практично в кожному класі із загального числа учнів двоє або троє дітей з неблагополучної родини з тим або іншим видом неблагополуччя. 425 тис. дітей перебуває на обліку в підрозділах щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх.

Поняття «дезадаптовані діти» та «діти з девіантною поведінкою» мають соціальний, або скоріше соціальнопсихологічний, відтінок і характеризують цю категорію дітей з позиції соціальної норми, а точніше — невідповідності їй. Найбільш характерними проявами соціальної та психолого-педагогічної дезадаптації цих дітей є їх агресивна поведінка, конфлікти з вчителями і однолітками, вживання алкоголю і наркотиків, вчинення правопорушень (бійки, крадіжки, шахрайство тощо), невідвідування школи, бродяжництво, спроби суїциду.

В основі протиправної поведінки неповнолітніх лежать мотиви, зумовлені: навіюванням, наслідуванням, імпульсивністю, мотиви ситуаційного характеру, помилкового самоствердження, групової поведінки. З віком така поведінка поступається місцем поведінки «раціональному», тобто заздалегідь спланованим, умисним. Такі діти, як правило, позбавлені нормальних умов для розвитку, що і призводить до, різного роду негативних наслідків психологічного та соціального характеру. Робота соціального педагога з девіантними дітьми і підлітками повинна грунтуватися як на роботі з конкретними симптомами відхилень, так і на профілактичному підході.