Покоритель Сибіру (отаман Єрмак Тимофевич)

Покоритель Сибіру (отаман Єрмак Тимофевич)

О походження і перші роки життя волзького отамана Єрмака Тимофійовича (? — 1585) нічого невідомо. Перші вичерпні відомості про про неї з’являються лише кінці 1970;х років XVI століття, що його козачий загін був найнятий на службу багатющими купцями і промисловцями Строгановыми й в Орел-городок (Кередин).

В той час почастішали напади проти прикордонні землі загонів, які приходили з території Сибірського ханства, де правил тоді хан Кучум. Найбільший збитки набіги підвладних йому племен хантов і мансі завдавали владениям Строгановых, що перебували на східних межах Московської держави. Вони і почали наймати для боротьби з сибірськими татарами козачі загони. Командував цими дружинами отаман Єрмак Тимофійович, що прославився своїми походами проти ногаев в Дике Поле, встиг поучаствовавать й у Лівонської війні. Його найближчими помічниками були отамани Іван Кільце, Матвій Мещеряк, Микита Пан і Богдан Брязга. Завдяки козачим дружинам у війні стався перелом. Відчувши це Строгановы вирішили завдати удару ворогу з його території. Вони доповнили козаків усіма необхідними припасами, зброєю, дали їм проводирок, котрі знали шлях у Сибір. Цікаво, що організатори походу, які діяли тому випадку на свій острах і соціальний ризик, викликали явне невдоволення царя, вже 16 листопада який направив М.Я. і Н. Г. Строгановым так звану «гнівну «грамоту, у якій називав дії солепромышленников «злодійством «і «изменою «і він потребував повернення війська Єрмака тому.

1 вересня 1581 року загін Єрмака (за даними 840 людина, на інших — близько 1500 людина) виступив у похід. По річках Чусова і Серебрянка козаки подолали Уральські гори. Навесні наступного військо Єрмака, перезимовавшее в побудованому козаками Кокуй-городке, річками Баранчук і Тагіл спустилося на стругах у ріку Туру, де вже починалися володіння сибірських татар. Тут і сталися перші сутички з противником. У результаті однієї з них же в полон був захоплений знатний татарин Таузак, і він повідомив Єрмаку докладних відомостей про Сибірському ханстві та її Збройні сили. Тоді то козачий ватажок і прийняв рішення на столицю Кучума місто Кашлый, розташований на Іртишеві в гирло Тоболу. А перші бої татарами продемонстрували колосальне перевага козаків у озброєнні. Мали на озброєнні великокаліберні іспанські мушкети, воїни Єрмака легко розсіювали численні, але погано навчені і озброєні татарські загони. Козакам вдалося зайняти Епанчин-городок (Туринск), та був стару столицю сибірських татар Чимга-Туру, розбити війська Кучума в урочищі Бабсан. Коли струги з козаками підійшли до того що місцеві березі Тоболу, де було татарське військо (за деякими даними до 10 тисяч жителів), ворог розпочав обстрілювати росіян із луків з високого береги ріки. Щоб убезпечити подальший шлях по Тоболу Єрмак наказав козакам пристати до берега і почав в бій із татарами. Щойно струги пристали до берега, як противник атакував козацьке військо. Але татари зустріли рушничним і гарматним вогнем і бігли.

Встревоженный успіхами російських Кучум зібрав велику військо, але з наважуючись вступити з козаками на відкрите зіткнення, вирішив зміцнити засеками береги ріки Тобол, уникнути яку, двинувшийся до Кашлыку Єрмак, було. Головне командування армією, зосередженого у Чуваського мису (Чувашьей гори) Кучум доручив племіннику кращому своєму полководцеві царевичеві Маметкулу.

Сражение у Чуваського мису (Чувашьей гори) — головний епізод переможного походу Єрмака Тимофійовича у Сибір. Сталося воно 23 -25 жовтня 1582 р. Оволодівши двома укріпленими містечками, що прикривали подальше просування до Кашлыку — Карачиным і Атиком, військо Єрмака наблизилося до добре укріпленому Чувашскому мису, де за засеками і завалами сховалися загони Маметкула. Щоб підійти до цього місцеві козакам довелося прориватися через справжню засічу річці. Скориставшись тим, що річка Тобол у Карсульского Яру звужується, татари влаштували впоперек її загородження з пов’язаних між собою колод з загостреними суками. Приблизившиеся козачі струги противник обстрілював з луків. Єрмак змушений був відступити доречно, де берега були настільки круті. Висадившись з здебільшого війська до берега (на стругах залишилися близько 200 козаків), Єрмак зайшов татарам в тил і рвучкої атакою змусив бігти.

Приблизившись доречно розташування головного татарського війська, козаки пішли шляхом напад засічи на Чуваському мисі. Противник, заручившись нечисленності російського загону, сам, розібравши у трьох місцях загородження, атакував воїнів Єрмака. Козаки зайняли кругову оборону, ставши щільно зімкнутими рядами. Стрілянина велася майже безупинно. Вистріливши, козаки змінювалися місцями з товаришами і, швидко перезарядивши пищаль чи мушкет, поверталися до ладу. Попри щільний рушничний вогонь, несучи великих втрат, татари кілька разів проривалися впритул до російської пищальникам і сходилися з ними рукопашну. Під час однієї з цих атак я був поранений царевич Маметкул. Бій тривав до вечора. Після наступу темряви козаки відійшли до містечка Атик-Мурза. Вранці бій відновилося і тривали ще 2 дні. 25 жовтня 1582 р. татари були остаточно розбиті. Підвладні Кучуму князі почали йти від цього відносини із своїми загонами. Залишившись із деякими воїнами, хан залишив свою столицю. 26 жовтня 1582 р. переможне військо Єрмака перейшло лише Кашлык. Дізнавшись звідси отаману скорилися князь мансі Бояр князі хантов Имбердей і Суклей, які надіслали козакам дари і ясак.

Не бажаючи із поразкою, Кучум зібрав останні війська і кинув в бій проти Ерамака. Сталося вона в озера Абалак. Попри розпачливі атаки своїх кінних орд, хан знову розбитий і утік у Барабинскую степ. Проте опору не припинив, продовжуючи тривожить російських раптовими набігами.

После підкорення столиці Сибірського ханства у Москві до царя Івана Грозного було спрямоване козацьке посольство на чолі з отаманом Іваном Кільце. Прибувши столицю, козаки «вклонилося «великому государеві Землею Сибірській і дарами, отриманими від місцевих князів. Зраділий першим за багато років успіхом цар щедро подарував посольство і від зауральські володіння під свою високу руку. Ніхто на допомогу Єрмаку було відправлено 300 стрільців під керівництвом князя Семена Болховского, а через рік невдовзі стрільців на чолі з воєводою Мансуровым.

Несмотря на загибель Єрмака, вночі на 6 серпня 1585 року під час чергової раптового нападу Кучума утонувшего у річці Іртиш (у місця впадання у ній р. Вагай) у час несподіваного нападу Кучума, завоювання Сибіру тривало. У 1598 року решта ще б під руками Кучума татарські війська було розбито воєводою А. Воейковым, майже уся сім'я його узята в полон, а сам хан ледь врятувався, спливши вниз річкою Обь. Згодом цей завзятий ворог Русі намагався захисток у Ногайської орді, але його там віроломно убитий мурзами, боявшимися гніву Москви.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.