Стандартизація поштових відправлень

Введення

Сучасний поштовий зв’язок — складний механізм, що функціонує в системі соціально-економічного комплексу держави, — є однією з найважливіших галузей народного господарства України. Високоякісна робота зв’язку має величезне значення для розвитку країни, зміцнення її економічної і оборонної здатності, для успішної діяльності державного апарату, всебічного задоволення культурно-побутових запитів населення.

Поштовий зв’язок у незалежній Україні вступив у новий етап свого розвитку. До 1994 р. пошта в Україні функціонувала як єдиний господарський комплекс з електрозв’язком, а внаслідок реформи галузі зв’язку пошта працює окремо.

Справжнім надбанням нашої держави є поштова мережа. Українська пошта здійснює прямий поштовий обмін з усіма країнами світу. Загальна політика щодо поштового зв’язку на найближчу перспективу полягає в реалізації сучасних вимог до надійності, швидкості й безпеки, а саме: в подальшій оптимізації мережі поштового зв’язку, вдосконаленні системи поштових маршрутів, переході до механізації та автоматизації виробничих процесів на всіх ланках технологічного процесу; створенні автоматизованої інформаційно-технологічної системи поштового зв’язку; прискоренні проходження пошти і наближенні термінів доставки поштових відправлень до рівня розвинених країн.

Одним з головних напрямків стратегії розвитку поштового зв’язку загального користування є впровадження сучасних видів послуг, що базуються на інформаційних та телекомунікаційних новітніх технологіях, застосуванні єдиних стандартів якості, а також інтеграції систем обробки інформації. Сфера поштового зв’язку постійно оновлюється, потребує нових різноманітних знань. поштовий зв’язок кореспонденція стандартизація У даний час поштою України щодня доставляється близько 20 млн. поштових відправлень. Хоча багато одержувачів не задоволені швидкістю доставки, але неможливо заперечувати, що пошта намагається крокувати в ногу з часом і наполегливо прагне використовувати самі новітні засоби транспорту.

Як зазначалось, основним завданням поштового зв’язку є приймання, обробка, пересилання та доставка різних поштових відправлень.

Стандартизація поштових відправлень

Створення високопродуктивних машин, комплексів, ліній і в цілому поштового технологічного процесу неможливо без вирішення питань стандартизації поштових відправлень. Раціональний вибір упакування поштових відправлень, дотримання обмежень габаритів і маси оброблюваних предметів, правильне розміщення поштової адреси на поверхні поштового відправлення дають можливість успішно вирішувати питання уніфікації технологічних операцій і процесів і використовувати в поштовому виробництві ефективні методи й технічні засоби механізації й автоматизації.

Для письмової кореспонденції передбачені такі габарити 114×162 мм, 162×229 мм, 229×324 мм (для листів), 105×148 мм (для поштових карток), а також 110×220 мм (конвертового зразка). Гранична маса листа 2 кг. При розробці стандарту насамперед враховувалися виголи, що надаються клієнтурі. Оскільки стандартний лист паперу має розміри 210×297 мм, то для його упакування без перегину були випущені конверти розміром 229×324 мм, що дуже зручно для пересилання технічної документації підприємствами, організаціями й установами. Два інших типи розмірів поштових конвертів забезпечують упакування письмових вкладень, складених вдвоє і вчетверо.

Переважна більшість листів (90%) у даний час пересилається в конвертах розміром 114×162, 110×220, 114×229 мм причому значна частина поштових карток (листівок) також вкладається в конверти, що сприяє збереженню їх товарного виду. Відправлення листів такого формату має свої вигоди для клієнтури, тому що їх можна опускати в зовнішні поштові скриньки. Оскільки основну масу письмової кореспонденції складають конверти розміром 114×162, 110×220, 114×229 мм і поштові картки, то питання механізації й автоматизації праці в процесі їх обробки с найбільш актуальними.

Відхилення від стандарту спричинює необхідність ручної обробки, що в 1.4−1,6 раза збільшує трудові витрати і зменшує швидкість обробки листів. Крім того, на машинну обробку допускається до 10% нестандартної кореспонденції (повістки, повідомлення, негабаритні листівки тощо), що є причиною заторів і, як наслідок, виникнення ушкоджень як нестандартних листів, що потрапили в затор, так і стандартних. Змушені простої поштовооброблювапьного устаткування значно знижують ефективність застосування машин, а додаткові витрати на виділення нестандартної кореспонденції з наступною її обробкою вручну практично зводять нанівець виграш від застосування машинної технології. Негабаритна кореспонденція, неправильно поліграфічне оформлені листи підлягають поверненню відправнику.

Великогабаритна кореспонденція (162×229 і 229×324 мм) відправляється за допомогою спеціальних поштових скриньок, установлених на підприємствах поштового зв’язку, або через вікно оператора, або по каналах міської службової пошти.

Листи і бандеролі з оголошеною цінністю подаються на підприємство зв’язку відкритими так, щоб можна було перевірити їх вкладення. Максимальний розмір бандеролі в одному із трьох вимірів — 450 мм, а згорнутих трубкою — 700 мм у довжину і 150 мм у діаметрі. Якщо вкладення не може бути перегнуто (карти, схеми, креслення і т.д.), то довжина бандеролі може досягати 1 500 мм. Мінімальні розміри бандеролей — 100 мм в одному вимірі і не менше 50 мм в іншому (при будь-якій мінімальній товщині), а згорнуті в трубку -100 мм у довжину і діаметром не менше 50 мм.

Маса бандеролей не повинна перевищувати 2 кг. Винятком є бандеролі з вкладенням однієї книги масою до 3 кг.

Граничні розміри посилки 500×500×400 мм. Приймаються також великогабаритні посилки завдовжки до 2 000 мм, якщо периметр найбільшого поперечного перерізу неподільного предмета не перевищує 1 500 мм. Мінімальний розмір посилки — 90×140×50 мм. Посилка масою до 3 кг І сумою трьох вимірів не більше 650 мм, при найбільшому боці до 350 мм, називається дрібною. Гранична маса посилки — ЗО кг. Максимальна маса прямого контейнера не повинна перевищувати 500 кг.

Основним упакуванням посилок є прямокутні розбірні гофрокартонні ящики розмірами від 120×100×60 до 469×279×190 мм.

Для пересилання фруктів застосовуються звичайно фанерні ящики, що мають на бічних стінках вентиляційні отвори або щілини. Найбільш поширені як пакувальна тара ящики з гофрованого картону розмірами 469×279×190 і 374×247×190мм.

Допускається пересилання посилок в оболонці з тканини і цупкого паперу, що мають форму, яка значно відрізняється від прямокутної. Наявність великої кількості негабаритних посилок, а також використання оболонок не прямокутної форми створюють значні перешкоди при машинній обробці посилок на великих сортувальних поштамтах.

Розв’язати задачу стандартизації посилкової тари можна в двох напрямках:

• * виробництва тари багаторазового використання;
• * виробництва тари з матеріалів типу гофрованого картону.

Для посилкової тари багаторазового використання доцільно застосовувати легкі й міцні пластмасові матеріали. Цей метод вимагає значних капітальних вкладень і спричинює виникнення зворотних потоків порожньої тари. Тому зараз розширюють виробництво одноразової тари з гофрованого картону. При цьому, у першу чергу, має бути розв’язана задача стандартизації типорозмірів посилок, що дасть можливість оптимально розкроїти гофрований картон і звести до мінімуму кількість типів посилкової тари, не ущемляючи інтересів клієнтури.

Кількість типорозмірів посилкової тари регламентує середній об'єм посилок:

де V, — місткість посилкової тари i-го типорозміру — імовірність використання відправниками i-го типорозміру.

Чим більша кількість типорозмірів, тим вища якість послуг, наданих клієнтурі, більший ступінь використання об'ємів тари і, як наслідок цього, менший середній об'єм посилок.

Однак збільшення кількості типорозмірів посилок спричинює необхідність ускладнення конструкції поштовооброблювального і вантажнорозвантажувального устаткування, а також утруднює виробництво посилкової тари. Тому різноманітність типорозмірів посилкової тари доцільно обмежити розумним мінімумом.

Перелік літератури

• 1. Скляренко «Поштовий зв’язок», 2003 г.
• 2. Гулян «Почтовая связь», 2003 г.