Проблеми форм організації навчання

Проблеми форм організації навчання

Проблеми форм організації навчання.

Дискусії навколо проблеми форм організації навчального процесу в школі не затихають на сторінках педагогічної літератури. І це не випадково.

Чіткого визначення в педагогічній науці понять «форма організації навчання» чи «організаційні форми навчання», як і поняття «форми навчальної роботи» як педагогічних категорій поки що немає.

І.Ф.Халамов правий, констатуючи, що «на жаль це поняття не має в дидактиці чіткого визначення» і що «більшість вчених просто обходять це питання і обмежуються буденними уявленнями про сутність даної категорії» .

В свою чергу методам навчання, від яких залежить немалий успіх роботи учителя і школи в цілому теж, присвячений не один десяток фундаментальних досліджень як в теорії педагогіки, так і в приватних методиках викладання окремих навчальних предметів. І не дивлячись на це, проблема методів навчання як в теорії навчання, так і в реальній педагогічній практиці залишається дуже актуальною і час від часу породжує гострі дискусії на сторінках педагогічної літератури. Вони пояснюються безперервними спробами теоретиків-дидактів перейти від емпіричних описів окремих груп методів до обгрунтування наукової системи методів навчання і пояснення їх сутності на основі розкриття природи методів навчання і розробки основ їх класифікації.

Історія розвитку і становлення методів навчання дуже своєрідна. Вчені-педагоги, спостерігаючи за процесом навчання в школі, звернули увагу на величезну різноманітність видів діяльності вчителів та учнів на уроці. Ці види діяльності вони і почали називати методами навчання. Наприклад, учитель пояснює новий матеріал — він використовує метод пояснення, учні самостійно вивчають матеріал — це метод самостійної роботи, учень виконує практичні завдання — метод практичної роботи і т.д. Такий підхід до виділення методів навчання послужив приводом різним авторам виділяти різну кількість методів навчання та давати їм вкрай різноманітні назви. Та не дивлячись на різноманітні визначення, які дають цьому поняттю окремі дидакти та методисти, загальним являється те, що більшість авторів схильні вважати метод навчання способом організації навчальної діяльності.

Тема дослідження: Структурно-діяльний аналіз організаціних форм і методів навчання молодших школярів.

Мета дослідження — визначити які методи та організаційні форми навчання присутні в педагогічній літературі, а які використовуються в загальноосвітній школі.

Висновки.

Історії світової педагогічної думки і практиці навчання відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, поступове відмирання окремих із них пов" язане з вимогами, потребами суспільства, що розвивається. Кожний новий історичний етап в розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. В результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал в цій області.

Узагальнивши все, можна зробити висновок, що найбільш стійкішою формою організації навчання виявилась класно-урочна система, яка й сьогодні є основною в загальноосвітній школі. Вона полягає в тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки (класом), протягом певного часу і за встановленим розкладом (у формі уроку).

Позитивним у класно-урочній системі навчання є:

а) керівна роль вчителя,.

б) зміна видів занять,.

в) можливість використання різних методів навчання,.

г) забезпечення активності учнів,.

д) раціональне використання часу,.

е) забезпечення послідовного, систематичного вивчення матеріалу.

Недоліками класно-урочної системи навчання є:

а) вчитель у процесі навчання розраховує на середнього учня,.

б) ніхто з учнів не може «спішити» відповідно до своїх можливостей,.

в) важко здійснювати індивідуальний підхід до учнів,.

г) учні залишаються на повторний курс, якщо не засвоїли якісь предмети.

Не менш важливим у процесі навчання є вибір методів навчання. Обираючи той чи інший метод навчання, учителю необхідно одночасно враховувати багато залежностей: методи, загальні умови. Випадкові (невідомі) причини, величину і спрямованість яких не можна передбачити завчасно. При першому наближенні до проблеми вибору методів останніми доводиться зневажати, проте слід пам" ятати, що саме наявністю непредбачених причин зумовлюється надійність прогностичних висновків. Завдання оптимізації методів формулюється однозначно: у конкретних умовах з багатьох методів слід виділити ті, які забезпечують найвищу ефективність навчання за прийнятими критеріями.

Майже всі методи навчання, що вказані в педагогічній літературі, використовуються в загальноосвітній школі. Окремі застосовуються з певними змінами та доповненнями.

Складовою частиною методів навчання є засоби навчання. Одним з найважливіших, на мою думку, засобів навчання є комп" ютер, який, на жаль, нечасто використовується в сучасній школі. Роль і місце ЕОМ у промисловості, на транспорті, у сфері обслуговування, науці сьогодні настільки великі, що вміти працювати з ними повинен кожен. Все ширшає коло професій, пов" язаних з комп" ютерами. Школа не може стояти осторонь цієї справи. Якщо узагальнити сучасні уявлення про можливості комп" ютеризації у сфері освіти. То можна виявити таких чотири напрямки використання комп" ютерів: комп" ютер як об" єкт вивчення, комп" ютер як засіб навчання, комп" ютер як складова частина системи управління народною освітою, комп" ютер як елемент методики наукових досліджень. За допомогою комп" ютера можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Його можна використати як засіб навчального моделювання науково-технічних об" єктів і процесів. В обов" язки вчителя при використанні комп" ютера входить проведення вступної і підсумкової бесід за матеріалами уроку, теми, розділу.

М.І. Пирогов у свій час писав:

" Головне в навчанні не тільки те, що повідомляється, а й те, як повідомляється… Найзвичаніші щоденні предмети, які майстерно прищеплюються дитині, для неї у стократ корисніші в майбутньому, ніж високі істини, погано викладені й анітрохи не пристосовані до його понять" .

Список використаної літератури.

1. Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі. — К., 1973.

2. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. — М., 1982.

3. Безпалько В. П. Программированое обучение. — М., 1970.

4. Выбор методов обучения в средней школе / Под ред. Ю. К. Бабанского. — М., 1982.

5. Галузинський В. М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. — К., 1995.

6. Галузинський В. М. Индивидуальный подход в воспитании учащегося. — К. 1982.

7. Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні. — К., 1997.

8. Дидактика середньої школи під ред. М.Н.Скаткіна: 2-ге вид. — М., 1982.

9. Дидактика современной школы. — К. 1987.

10. Журавлёв В. И. Педагогика в системе наук о человеке. — М., 1990.

11. Загвязинский В. И. Учитель как исследователь. — М., 1980.

12. Зотов Ю. Б. Організація сучасного уроку. — М., 1984.

13. Кирилов Г. Д. Теорія і практика уроку в умовах розвиваючого навчання. — М. 1980.

14. Коротов В. М. Общая методика учебно-воспитательного процесса. — М., 1983.

15. Коротаєв Б.І. Методи навчально-пізнавальної діяльності учнів. — К. 1991.

16. Красовицкий М. Ю. От педагогической науки к практике. — К., 1990.

17. Куписевич Ч. Основы общей дидактики. — М., 1986.

18. Лернер И. Я. Дидактическиє мотивации учения в школьном возрасте. — М., 1983.

19. Маркова А. К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. — М., 1983.

20. Махмутов М. И. Организация проблемного обучения в школе. — М., 1977.

21. Махмутов М.І. Сучасний урок. — М., 1985.

22. Онищук В. О. Структура і методика уроку в школі. — К., 1985.

23. Педагогіка: 2-ге вид. — М., 1990.

24. Педагогіка / За ред. М. Д. Ярамаченка. — К., 1986.

25. Педагогика / Под ред. Ю. К. Бабанского. — М., 1983.

26. Педагогічна енциклопедія. — М.: Радянська енциклопедія. ІІ т., 1965.

27. Педагогічний пошук. — К. 1989.

28. Пидкасистый П. И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. — М., 1980.

29. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. — К., 1989.

30. Проблемы методов обучения в современной общеобразовательной школе. — М., 1980.

31. Стельмахович М. Г. Народна педагогіка. — К., 1985.

32. Сухорський С. Ф. Система обліку успішності в школі. — К., 1968.

33. Тестова перевірка знань. — Київ, 1973.

34. Ушинський К. Д. Твори в шести томах. — К.: Рад.Шк., 1954 — т.1.

35. Харлашов И. Ф. Педагогика: 2-е изд. — М., 1990.

36. Шамова?? Т. И. Активизация учения школьников. — М., 1982.

37. Шпак О. Т. Економічне виховання учнів. — К., 1985.

38. Щукин Г. И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. — М., 1979.