Методы прогнозування ёмкости регіонального рынка

Методом ковзаючого середнього та методом експоненційного згладжування виконати розрахунок прогнозу продажів на запланований рік у Таблиці 1.

Ковзна середня — наступний у часі показник зі своєї величині дорівнює середньої, розрахованої протягом останніх три месяца.

Експоненціальне згладжування — представляє прогноз показника на майбутній період вигляді суми фактичного показника за певний період і прогнозу даний період, зважених з допомогою спеціальних коэффициентов.

Завдання 2.

Необхідно розрахувати ёмкость регіонального ринку п’ять років за виду побутової техніки від, яку продає фірма. Визначити реалізацію продукції з років п’ятирічки за збереження частка ринку даної фірми по Таблиці 2. Побудувати прогноз ёмкости регіонального ринку з даному товару.

Ёмкость ринку є загальний обсяг попиту даний товар. Включає дві составляющие:

— нові зразки побутової техніки від, об'єкти, куплені замість старих, термін служби яких истек:

С1=Ко*(1/tс+G+(1+G)*a)=Ko*(1/tс+w).

Ct=Kt-1*(1/tc+w).

— знову приобретаемое кількість побутової техніки від у зв’язку з зростанням потреб у з нею й збільшенням семей:

K1=Ko+C1-Ko*1/tc=Ko*(1+w).

t.

Kt=Ko*(1+w).

Розрахунок прогнозованою ємності ринку равен:

t-1.

Ct=Kt-1*(1/tc+w)= Ko*(1+w) *(1/tc+w).

Обсяг реалізації продукції за збереження частка ринку определяется:

Сt (ф)=Сt*d (ф)/100.

Завдання 3.

Встановити параметри лінійної однофакторной моделі розрахунку потреби у трудових ресурсах, які потрібні у разі зростання використання устаткування за встановлений період по Таблиці 4. Побудувати графік однофакторной моделі за параметрами. Побудувати графік фактичних даних зростання кількості персоналу з заданому тимчасовому ряду.

Екстраполяція динамічного низки проводиться у разі рівнянню прямой:

Y=a+b*t, де y — необхідне у робочих, t — порядковий номер динамічного низки, a, b — параметри уравнения.

[pic], де N — місць базисного периода.

[pic].

[pic].

[pic].

Завдання 4.

Потрібна методом експертного ранжирування із групи кадрового резерву, що включає у собі сім кандидатів, відібрати найбільш гідного, на думку колективу, з десяти экспертов.

Після колективного ранжирування експертами ступеня підготовленості і особистісних властивостей всіх представників групи кадрового резерву і вибору одного з найкращих них визначити рівень узгодженості думок групи экспертов.

Сума елементів будь-якого шпальти равна:

[pic].

Розрахунок середнього рангу кожного з кандидатов.

[pic].

Середній ранг виявляє найбільш підготовленого. У першому місці кандидат, має мінімальний ранг, що відповідати усредненному думки колективу з N экспертов.

Питання № 18. Метод «комиссий».

Під методами прогнозування слід розуміти сукупність прийомів і способів мислення, дозволяють з урахуванням аналізу ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв’язків об'єкта прогнозування, і навіть їх до рамках аналізованого явища чи процесу вивести судження певної достовірності щодо його (об'єкта) майбутнього развития.

За оцінками вітчизняних і зарубіжних учених, нині налічується понад двадцять методів прогнозування, проте число базових значно менше (15−20). Чимало з цих методів ставляться швидше окремим прийомів і процедурам, враховує нюанси об'єкта прогнозування. Інші є набір окремих прийомів, від базових чи друг від друга кількістю приватних прийомів і послідовністю їх применения.

В джерелах представлені різні класифікаційні принципи методів прогнозування. Однією з найважливіших класифікаційних ознак методів прогнозування є ступінь формалізації, що досить повно охоплює прогностичні методи. Другим класифікаційним ознакою може бути загальний принцип дії методів прогнозування, третім — спосіб отримання прогнозної інформації. На рис. 1. представлена класифікаційна схема методів прогнозирования.

Як свідчить нинішній схема, представлена на рис. 1., за рівнем формалізації (за першим класифікаційного ознакою) методи економічного прогнозування можна розділити на інтуїтивні і формалізовані. Інтуїтивні методи прогнозування використовують у тому випадку, коли неможливо врахувати вплив багатьох чинників через значної складності об'єкта прогнозування. І тут використовуються оцінки експертів. При цьому розрізняють індивідуальні і колективні експертні оценки.

До складу індивідуальних експертні оцінки входять: метод «інтерв'ю», у якому здійснюється безпосередній контакт експерта зі фахівцем щодо схемою «питання — відповідь»; аналітичний метод, у якому здійснюється логічний аналіз будь-якої прогнозованою ситуації, складаються аналітичні доповідних записок; метод написання сценарію, який грунтується на визначенні логіки процесу чи явища у часі при різних умовах. [pic] Рис. 1.

Методи колективних експертні оцінки містять у собі метод «комісій», «колективної генерації ідей» («мозкова атака»), метод «Дельфі», матричний метод. Ця група методів полягає в тому, що з колективному мисленні, по-перше, вище точність результату, по-друге, при обробці індивідуальних незалежних оцінок, винесених експертами, по меншою мірою виникатимуть продуктивні идеи.

Прямі в експертних оцінках будуються за принципом отримання й опрацювання незалежного узагальненого думки колективу експертів (чи однієї з них) за відсутності на думка кожного експерта думки іншого експерта й всього колективу. Експертні оцінки із другого зв’язком у цьому чи іншій формі реалізують принцип зворотний зв’язок з урахуванням на оцінку експертної групи (жодного експерта) думками, отриманими раніше від цього групи (чи то з однієї з экспертов).

Складність вибору найефективнішого методу економічного прогнозування залежить від визначенні щодо класифікації методів прогнозування характеристик кожного з методів, переліку вимог до ретроспективної інформації та прогнозному фону.

Отже, у процесі систематизованого науково обгрунтованого прогнозування розвитку соціально-економічних процесів відбувалося розвиток методології прогнозування, як сукупності методів, прийомів і способів мислення, дозволяють з урахуванням аналізу ретроспективних даних, екзогенних і ендогенних зв’язків об'єкта прогнозування, і навіть їх до рамках аналізованого явища чи процесу вивести судження певної достовірності щодо її майбутнього развития.

Дослідження різних класифікаційних схем методів прогнозування дає можливість окреслити як основних класів фактографічні, експертні і комбіновані методи, спеціалізація яких обумовлена специфікою цілей і завдань, кількістю і якістю вихідної інформації, періодом попередження прогнозу. У наступному розділі розглядатимуться проблеми вибору адекватних методів прогнозування та їх застосування країни з розвиненою экономикой.

Питання № 8. Метод сценариев.

Специфічним методом прогнозування є сценарний прогноз — це свого роду метод описи логічно послідовного процесу, події з сформований ситуації. Опис сценаріїв ведеться від урахуванням тимчасових оцінок. Основне призначення сценарію — визначення генеральної мети розвитку прогнозованого об'єкта, явища і формулювання критеріїв з оцінки верхніх рівнів «дерева цілей». Сценарії зазвичай розробляються з урахуванням даних попереднього прогнозу і вихідних матеріалів по розвитку прогнозного об'єкта. До вихідним матеріалам слід віднести техникоекономічні характеристики й економічні показники основних процесів виробничу краще й наукової бази щодо рішення поставленої цели.

Сценарій — це картина, яка відображає послідовне детальне вирішення завдання, виявлення можливих перешкод, виявлення серйозних недоліків, аби визначити питання можливий припинення розпочатих чи завершенні проведених робіт з прогнозованому об'єкту. Сценарій, по котрого має складатися прогноз розвитку об'єкта чи процесів, повинен утримувати у собі питання розвитку лише науку й техніки, а й економіки, зовнішньою і внутрішньою політики. Тому сценарії повинні розроблятися висококваліфікованими фахівцями відповідного профілю прогнозованого об'єкта. Сценарій зі своєї описательности є акумулятором вихідної інформації, з урахуванням якого має будуватися вся робота з розвитку прогнозованого об'єкта. Тому сценарій в готовому вигляді може бути підданий ретельному анализу.

Питання № 38. Конкурентні сили отрасли Конкурентные сили галузі через модель «П'ять сил М. Портера».

Модель «П'ять сил Майкла Портера «характеризує динаміку конкурентної боротьби в окремо взятому галузі. На рис. 2 «Аналіз галузі з моделі «П'яти сил Портера «схематично змальовується коло гравців (учасників ринку), що спільними зусиллями формують галузь. У цьому малюнку розкриваються конкурентні сили, що визначають загальну дохідність отрасли.

Рис. 2. Аналіз галузі з моделі «П'яти сил Портера «[pic] Ці п’ять сил взаємодіють наступним образом.

1. Всередині найбільшої галузі компанії виборюють частку ринку, намагаючись залучити до свій бік споживачів, переманюючи їхнього капіталу від конкурентов.

Активна діяльність компанії зустрічає реакцію інший, яка, своєю чергою, викликає дій у відповідь інших компаній над ринком. У групі тих галузях, де кількість конкуруючих компаній високо, спостерігається гостріша конкурентна боротьба, яка веде у результаті до з того що прибутковість цієї галузі прагне уменьшению.

Саме це цикл конкурентної боротьби впливають такі конкуруючі силы.

2. Постачальники (організації та особи, щоб забезпечити необхідний внесок у виробництво товару) можуть бути досить великими у тому, щоб відстоювати свої власні інтереси і небажання досягати вигоди під час переговорів з компанією. Чи вони можуть об'єднати зусилля для колективної боротьби за інтереси. Впливові постачальники може збільшити ціну своїх постачання і, зрештою, зменшити прибутку компаній, які користуються їхніми послугами (товарами).

3. Клієнти-покупці (ті, хто набуває продукцію, випущену даним підприємством) можуть у в індивідуальному порядку чи спільні зусилля закупити достатньо продукції у тому, щоб вплинути у бік на політику компанії. Також це може спричинити і до зниження цін на товар.

4. Потенційно нові гравці можуть загрожувати тому, що може забрати земельну частку над ринком у які діють там компаній. Це можна зробити шляхом надання, наприклад, покупцям певних вигод (знижок) чи через укладання преференційних договорів із покупцями і поставщиками.

5. Товару даної компанії може загрожувати заміщення із боку товарів іншій галузі, які відповідають самі потреби покупателя.

Наприклад, автомобіль може заміщати авіаі залізничні перевозки.

Колективне взаємодія всіх п’яти сил створює конкурентне обстановку, де кожна конкуруюча компанія захисту своїх власних повинна адекватно відповідати до дій своїх конкурентів (та ще краще — їх передбачити). На закінчення конкурентного аналізу необхідно створити концепцію конкуренции:

— концепція сотрудничества;

— концепція соперничества;

— комбінована концепция.

Концепция співробітництва передбачає спільну роботи з потенційним конкурентом у тому чи іншого формі з єдиною метою найповнішого задоволення споживача. Отже, гідністю цю концепцію є концентрація увагу споживачах (покупців) і більше раціональне використання своїх ресурсів. Концепція суперництва вигідна споживачам, та як загострення конкурентної боротьби часто призводить до зниження ціни товар надання споживачеві інших выгод.

Исходя з аналізу всіх згаданих чинників і прогнозування можливих реакцій конкурентів, підприємство приймає остаточне постанову по стратегії свого входження ринку, например:

— з допомогою витіснення конкурентов;

— з допомогою витіснення товаров-заменителей;

— рахунок збільшення спроса;

— пошуком нових, або незайнятих сегментів рынка.