Экономическое становище в Україні (фінансовий аспект)

Экономическое становище в Україні (фінансовий аспект)

Как і припускав багато хто московські аналітики, у минулому фінансовому році фінансово-економічна ситуація в Україні характеризувалася (у деяких випадках різким, за іншими — більш плавним) зниженням всіх фінансових показателей.

Так, за даними Центрального Банку України, протягом лише двох «передвиборних» місяців (липень-серпень) 1999 року девальвація гривні становила 30%, у результаті курс національної валюти вийшов поза межі валютного коридору. За прогнозами фінансистів, працюючих як у українському, і російському фінансових ринках, загальний обвал гривні на майбутній період проти станом на період серпня 1999 року мав скласти 40%, що, продовжує залишатися актуальным.

И річ тут в наступному. Після серпневого кризи 1999 року у Росії, українська гривня виявилася сильно недевальвированной стосовно російського рубля: карбованець упав вчетверо, а гривня лише вдвічі. Про це водночас український експорт у Росію (але це більше 60% усього експорту) скоротився на 48%. При «важкої» гривні українські товари перестала бути конкурентно-способными російському ринку, у якому — в водночаспредставлено все виробництва, що є основою української економіки. У результаті, українські фінансово-промислові групи, що у своє розпорядження пакети акцій підприємств-експортерів, виявилися кровно зацікавлені у серйозної девальвації української гривні у тому, щоб забезпечити успішний експорт у Росію просування українських товарів. Тим більше що, лобіювання девальвації гривні виявилося необхідним зазначених підприємств як по «експортним», а й у «приватизаційним» міркувань, що у ході зазначеної девальвації з неминучістю нівелювалися околоинвестиционные зобов’язання підприємств, які, відповідно до українського «Закону про приватизацію», вони змушені були брати він під час «передачі акцій у управління на тендері». Ще одна аспект зазначеної проблеми у тому, що у виборчу кампанію Л. Д. Кучми, щодо необхідного Президенту референдуму з зміни Конституції України, українським правлячому класом було витрачено витрачати величезні кошти, по деякими даними порівнянні з 2/3 національного доходу. Після перемоги Кучми ці гроші виявилося необхідним заповнити. Інших джерел поповнення національного бюджету крім зовнішніх запозичень Україна має. Тому єдиним виходом для правлячої еліти «звести баланс у фінансовому сфері» є девальвація національної валюти. І те, що оглушливого обвалу гривні досі цього не сталося, свідчить лише про тому, що майбутня девальвація гривні виявиться ще більше грандіозної, ніж прогнозували російські аналітики і потягне у себе ще тяжчі соціальні последствия.

Далее. 2000;го року виплати за зовнішнім боргом України склали 1,4 млрд. дол., тим більше, що золотовалютні резерви Національного банку України з його власним даним становлять 1, 5 млрд. За словами колишнього віце-премьєра України У. Пинзеника, 2000 року «за зовнішніми та внутрішньою боргах Україна повинна буде виплатити більше чотирьох млрд. дол., яка сума перевищує всю дохідної частини бюджету і валютні резерви Національного банка.

Кроме того протязі двох останніх відтік капіталу з України відбувається дедалі більше які прискорюють темпами. Так, скажімо, лише у третьому кварталі 1999 року ця відтік склав 18% загальних потреб країни зовнішнього фінансування (близько 200 млн. дол. США), що, зокрема, свідчить зниження середньомісячного обороту обмінних пунктів у 10 разів у порівнянні з минулим годом.

В той самий період на 175 млн. дол. США зросла заборгованість нерезидентів перед державними органами України у імпортовані товари та. Одночасно збільшився розмір зовнішнього боргу України. Так, приріст кредиторську заборгованість в зазначені період становив 117 млн. дол. США, основну частину якого становили борги за енергоносії. На 147 млн. дол. США зросла заборгованість по короткотерміновим кредитах, виданими резидентами страны.

За третій квартал 1999 року було використано довгострокових кредитів у сумі 726 млн. дол. США, більшу частину у тому числі, склали кредити МВФ за програмою розширеного фінансування й Світового банку за програмою розвитку підприємств. 34% загальних потреб зовнішнього фінансування було задоволено з допомогою безоплатних надходжень і инвестиций.

Здесь слід спеціально відзначити, що найбільші за обсягом інвестиції вкладались економіці України нерезидентами з Сполучених Штатів Америки — 571 млн. дол. США (18, 3% від загального обсягу інвестицій), нерезидентами Нідерланди — 298 млн. дол. США (7,?%), Російської Федерації - 288 млн. дол. США (9,2%), Німеччини — 241 млн. дол. США (7,7%), Великобританії - 238 млн. дол. США (7,8%). Інвестиції з офшорних зон (Кіпр, Віргінські острова (Великобританія), Ліхтенштейн) склали 12%.

Таким чином, сучасне фінансове становище України можна охарактеризувати, як абсолютну залежність від країн-кредиторів головним чином, країн Західного мира.

С інший боку, у третій кварталі 1999 року з України в світову економіку по офіційним каналам було спрямовано близько 1 млн. дол. США. Тим більше що, по становищу на період до 01.10.1999 року, загальні обсяги прямих інвестицій з України у економіку інших країнах склали 99.3 млн. дол. США, зокрема в країни і Балтії - 18,8 млн. дол. США (18, 9% від загального обсягу), а інші країни світу — 80, 5 млн. дол. США (81,1%). Усе це вочевидь свідчить про все розширення масштабах «втечі капіталу» з страны.

Наряду з цим, слід зазначити істотну залежність країни від імпортних товарів. До сьогоденню вона становить 42% від загального обсягу товарів та послуг. При цьому, основною частиною імпорту України є продукція паливно-енергетичного комплексу (41,3% від загального обсягу імпорту товарів), а основною частиною експорту — чорні і кольорові метали і виготовлена їх продукція (41,1% від загального обсягу експорту товаров).

При ніж, експортне постачання чорних металів і виготовленої їх продукції зменшилися у цей період на виборах 4%, зокрема країн СНД і Балтії - на 27%. Продукція металургії та хімічної промисловості, що є більше половини експортного потенціалу України, за зізнанням за Центральний банк країни «продовжує втрачати своїми панівними позиціями». Що зумовлено руйнацією промислового потенціалу провідних промислових регіонів країни й, передусім, Донбасса.

Далее. По думці ряду українських експертів, частка тіньової економіки нашій країні становить від 50% до70% валового національний продукт. За даними Податкової служби України, 1998 року через рахунки 2,7 тис. фіктивних фірм було обналичено від 13,5 млрд. грн. до 15 млрд. грн., а й за що вісім місяців 1999 року через рахунки 3300 фіктивних фірм минуло від 16,5 млрд. грн. до 18 млрд. грн. (Так, поданим ДПАУ, 1997 року лише у Києві через рахунки «конвертаційних» фірм минуло близько 3,2 млрд. грн. Порівняйте — бюджет міста, у тому самому 97-му становив 3,5 млрд грн.).

И усе це — зрозуміло — дуже приблизний цифри, бо реальну кількість фіктивних фірм офіційному обліку не поддается.

Перманентно що стан фінансів України багатьма українськими аналітиками пояснюється відсутністю країні готівки. Тим більше що, за даними Держкомстату, протягом останніх вісім років надійшло загальний обсяг непродуктивного споживання на в Україні виріс, в «крайніх» своїх проявах, до 26,06%.

Так, скажімо, невиробниче споживання в Україні виросло — від 19,16% ВВП 1990 року до 26,06% — 1998;го году, государственное споживання — від 16,8% до 22,8%,.

соответственно, чисті податки — від 8,4% до 20,4%.

На останній чинник платник податків відреагував збільшенням частки грошей, що є «поза банківської системи «- від 12,6% 1991 року до 46,8% - 1998;го. У цьому, шляхом проведенні регресійного аналізу аналітиками Держкомстату України була виявлено, частка грошей оборачивающаяся поза банківської системи виявилася тим більша, чем:

больше невиробниче споживання — з коефіцієнтом 0.7815,.

значительнее державне споживання — з коефіцієнтом 0.7604,.

выше рівень чистих податків виробництво та імпорт — з коефіцієнтом 0.9191.

Иными словами, непродумана експансія держави у податкової сфері, і сферах державного і невиробничого споживання в Україні, здійснювана Урядом країни у останні роки, призвела до витіснення вітчизняного капіталу «тіньові» сектори экономики.

Причины того що відбувається слід шукати, передусім, формуванні неблагополучної інституціональної середовища української економіки, що зумовлює «тіньову» оборотність капіталів, впливаючи щодо розподілу грошової маси між готівкою і «безготівково», соціальній та перевищенні межі оподаткування в Україні, яка, за даними українських економістів, була «подолана» протягом 1995 року, коли «чисті податки «в Україні перевищили 19% внутрішнього валовий продукт. Починаючи з 1995 року, система фіскальних відносин «платник податку — держава «стала надавати руйнівну впливом геть українську економіку, було основним каталізатором ентропійних процесів, які у фінансової сфере.

И всі ці процеси відбувалися й трапляються і натомість невтримного злодійства київських і регіональних чиновників, т.зв. украинских"промышленников", загалом народонаселення країни. У цьому сенсі може стати показовими, в частковості, результати перевірки Рахункової палатою діяльність Національного банку України у жовтні 1999 року, за якими, вказане установа, без погодження з Парламентом України, як комп’ютерів, оргтехніки, автомобілів і квартир «подарував» своїх співробітників, різним приватним та маніпулюваннями суспільною організаціям понад 300 млн. грн. (33 млн. дол.). Всі ці витрати були вкриті ніякими доходами, а 135,5 млн. гривень із них Національний банк просто приховав від контроля.

Аналогичные процеси відбуваються всіх рівнях державної влади і життя України, — приклади тут множити нескінченно (соот. приклади див., скажімо, у книзі «Подорож у країну негодяев»).

В силу сказаного, можна буде усвідомити, що, у стратегічному відношенні, фінансове становище в Україні в найближчій історичної перспективі буде планомірно погіршуватися і «альтернативи даному розвитку подій не просматривается.

Список литературы

Р.В.Манекин. Економічний стан в Україні (фінансовий аспект).