Особенности озер Росії
Озеро Искандеркуль розміщено між відрогами Гіссарського хребта Таджикистані. По переказам, він був, коли воїни Олександра Македонського затопили непокірливий місто. З історичних хронік відомо, що у 329 р. до зв. е. Олександр Македонський на чолі грецького війська вторгся в Согд (Согдиану) — древнє середньоазіатське держава. Тільки після 3 роки грекам вдалося захопити гірські оплоти согдийцев… Читати ще >
Особенности озер Росії (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Особенности озер России
Реферат виконав Алпатов Денис, 8 «У» класс Озеро Ріца — перлина Кавказу, своєрідний еталон краси гірського пейзажу. Місцеві жителі дуже з гордістю показують ця дивовижна творіння природи для своїх гостей. Здається досить дивним, що сама назва озера немає згадки в історичних хроніках. Не говориться про нього й у давньогрецької легенді про аргонавтів, які у VIII в. до зв. е. під керівництвом Ясона прибутку на Колхіду за золотим руном (хоча описи країн, якими проходив їх шлях, дивовижно точні утримують розповіді про визначні пам’ятки). Ніяких відомостей звідси найгарнішому озері немає й у записках мандрівників, відвідували Кавказ пізніше… Виявляється, побувати на тамтешніх берегах озера Ріца у ті часи просто неможливо. Адже озеро з’явилося результаті величезного обвалу лише близько 250 років як розв’язано, 2 тис. років після подорожі аргонавтов.
В середині XVIII в. з гори Пшегишхва обрушилася величезну масу вапняків і перегородила долину річки Лашипсе. Завал мав довжину 4 км і ширину близько 1 км. Неподалік Чорноморського узбережжя на південному схилі Великого Кавказу води загаченому річки утворили озеро глибокого зеленовато-аквамаринового кольору. Воно оточене крутими і високими горами, що поросли віковими смереками, буками і соснами. З озера випливає ріка Юпшара, яка харчується водою, яка просочується крізь створену обвалом перемичку, а частково і переливається через неё.
Озеро розташований у сейсмонебезпечній зоні. Воно постало у часи, коли сейсмічність на Західному Кавказі посилилася. Про землетрус згадується й у старовинної абхазької легенді. Колись березі річки жила бідна вдова під назвою Рейху, що має було багато дітей. Щоб нагодувати їх, вона вкрала у багатого князя хліб, і той побив її при цьому. І тоді вдова прокляла князя… Від прокляття затрусило земля, розкололася гора Пшегишхва і впала, загородивши річку. Так, відповідно до сказанню, з’явилося озеро Рица.
Первые дослідники побували на озері лише 1913 р. Підійти щодо нього вони змогли не зі боку моря/ і з півночі — з долини сусідньої річки. Густі лісові зарості і скелі надійно приховували скарб. Невеликий відстань 12 км, отделявшее озеро від проторённой стежки, учасники наукової експедиції подолали за чотири дня. На озері вони знайшли лише сліди перебування місцевих мисливців та ченців, що їх намагалися тут уединиться.
Ещё у 30-ті рр. XX в. озеро Ріца був майже недоступним. Інтенсивно освоювати озеро та її околиці почали наприкінці 40-х — початку 50-х гг.
ИСКАНДЕРКУЛЬ — ОЗЕРО ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСКОГО
Озеро Искандеркуль розміщено між відрогами Гіссарського хребта Таджикистані. По переказам, він був, коли воїни Олександра Македонського затопили непокірливий місто. З історичних хронік відомо, що у 329 р. до зв. е. Олександр Македонський на чолі грецького війська вторгся в Согд (Согдиану) — древнє середньоазіатське держава. Тільки після 3 роки грекам вдалося захопити гірські оплоти согдийцев. Мабуть, під час цієї війни Олександр Македонський зі своїми воїнами побував на озері, яке згодом назвали Искандеркуль — «Озеро Олександра». Переказ розповідає, що під час битви знаменитий полководець втратив тут свого бойового коня Буцефала, який зірвався з кручі і потонув в озері. Існує переказ у тому, що Буцефал в літні місячні ночі виходить із води та пасётся на опасистих пасовищах в гирлах річок, які впадають у озеро.
Какова ж реальну історію і природа озера? Вона знаходиться в розквіті 2195 м на розширеному ділянці річковий долини, який кілька десятків тисяч років тому був практично заповнений льодовиками, спускавшимися з навколишніх вершин. Коли вони відступили, з крутого схилу заввишки майже 2 км до долини річки Искандердарьи зірвалися колосальні брили вапняків. Утворилася гребля заввишки 400 метрів і довжиною понад п’ять км. На величезних вапнякових брилах завалу мандрівники люблять залишати автографы.
Переливающаяся через завал Искандердарья утворює 24-метровий водоспад, який таїться від цікавих очей у дуже вузькому і глибокому каньйоні. Відразу після обвалу розміри озера та її глибина були більш. Річка, поступово «перепиливая» греблю, знижувала рівень озера, і на його берегах тепер добре помітні сліди колишнього рівня води (на 100 м вище сучасного). Можна не сумніватися, що це озеро виникла після зледеніння, але набагато раніше знаменитих походів Олександра Македонского.