Види і способи обробки рельєфів

ЗМІСТ

Розділ 1. Вступ Розділ 2. Тканини Розділ 3. Обладнання Розділ 4. Обробка рельєфів

4.1 Види рельєфів

4.2 Накладний рельєфний шов

4.3 Настрочний рельєфний шов

4.4 Застрочні рельєфні шви

4.5 Зшивні рельєфні шви Висновок Список використаної літератури

РОЗДІЛ 1. ВСТУП

Перед легкою промисловістю стоять задачі більш повного задоволення попиту населення на промислові товари, насичення ринку потрібною продукцією, поліпшення якості і розширення асортименту міжсезонного одягу з застосуванням легких утеплюючих прокладок, модних і практичних виробів і комплектів. А одним із найпоширених завдань в роботі по розширенню асортименту швейних виробів являється: розвиток і зміцнення співробітництва між будинками моделей і підприємствами суміжних галузей промисловості, які виготовляють тканини, фурнітуру, види оздоблення, прикладні матеріали.

При виповненні поставленої мети значна роль належить правильній організації художнього проектування виробів, створених для промислового виробництва. Художнє проектування визначає подальше життя виробів.

Результатом правильно організованого процесу художнього проектування (дизайну) являється його продукт — вибір, оптимально вирішено з точки зору технології, економіки і естетики.

Найбільшої сили естетичне виховання досягає лиш тоді, коли увесь предметний світ, оточуючий людину, буде пронизаний красотою, гармонією, коли культура в поведінці і одягу стане нормою. Постійне поповнення асортименту і підвищення естетичного рівня швейних виробів — це єдина мета, яка згуртовує колективи будинків моделей одягу і суміжних підприємств.

В результаті нової проведеної правлінням структурної перебудови народного господарства в країні складається принципово нові економічні відносини.

Програма технічного процесу переоснащення галузі зачепила взагалі великі об'єднання і підприємства і це стало причиною відставання технічної інформаційної бази будинків моделей, адже розвиток моди і асортименту конкурентна здібність продукції, яку не можна уявити без нових тканин і матеріалів, висококваліфікованих спеціалістів. Зараз, безпосередньо на підприємствах легкої промисловості повинні вирішуватися всі питання зв’язані з виробництвом товарів, матеріально-технічним забезпеченням, збутом, експортом. Тому, діяльність правління і галузевих органів правління водночас направляється на покращення матеріального положення підприємств, з метою підвищення ефективності виробництва і реалізації товарів, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Ріст об'єму швейних виробів і покращення якості виготовленого одягу знаходяться в прямій залежності від подальшої вдосконаленості технологічних процесів, обладнання підприємств новою високоефективною технікою вдосконаленості структури і управління виробництвом, організація праці, раціонального використання матеріальних і енергетичних ресурсів, впровадження досягнень науки і техніки, покращення якості роботи в усіх ланках виробництва.

При виконанні поставлених завдань значне місце належить правильній організації художнього проектування виробів призначених для промислового виробництва. Художнє проектування в більшості випадків визначає майбутнє «життя виробів» .

В поняття «якості виробів» входить і модна новизна їх, і сучасність матеріалів, і рівень промислового виготовлення.

В останні роки швейна промисловість стала все більше перетворювалися в високоефективну галузь.

РОЗДІЛ 2. ТКАНИНИ

З костюмних видів тканини виготовляють такі види одягу як чоловічі і жіночі костюми, піджаки, жакети, штани, спідниці, сарафани. Чоловічий костюм один з найбільш консервативних за формою і призначенням видів одягу. На його виготовлення йдуть традиційні класичні матеріали — чисто вовняні і напівшерстяні тканини, а також тканини з синтетичних ниток. Для жіночих костюмів вибирають тканини більш легкі, тонкі, м’які з розрідженими структурами, різного зовнішнього оформлення і забарвлень, а також різні трикотажні полотна.

Найбільш значущими вимогами костюмним тканинам є вимоги надійності, тому що термін експлуатації костюма становить 1−3 роки. Костюмні тканини повинні мати незминаємість, зносостійкість, стійкість до формоутворення і формозакріплення, стійкістю до розтягування.

Другими за значимістю є естетичні вимоги, матеріали для костюмів повинні підбиратися з урахуванням напрямку моди, відповідати статтю, віком, характером людини, відповідати художньому образу, силуету, формі моделі з пластики, фактурі, колориту. Досить важливими для костюмних тканин є ергономічні вимоги.

Матеріал повинен забезпечувати вентиляцію підодежного повітря в результаті повітропроникності матеріалу. Матеріали для літніх костюмів повинні бути гігроскопічні. Матеріали для костюмів осінньо-зимового сезону мають володіти хорошими теплозахисними властивостями. Наступними за значущістю є економічні показники, матеріал повинен бути доступний за ціною, витрати по догляду повинні бути мінімальними (прання в домашніх умовах, і не дорога хімчистка).

Різновид костюмної тканини.

Оксамит — важка, м’яка, блискуча тканина з густим невисоким ворсом. З оксамиту шиють вечірні сукні, ошатні накидки, плащі, дитячий одяг, штани.

Оксамит-стрейч чудово тягнеться і відмінно сидить по фігурі, завдяки додаванню до складу еластичних волокон.

Оксамит-хамелеон м’яка, переливчаста тканина, більш тонка і гладка, ніж класичний оксамит.

Панбархат — дуже блискуча оксамитова тканина з пресованим ворсом.

Букле — тканина з характерною хвилястою поверхнею (завитками). Набагато м’якше і тонше пальтову букле і на відміну від нього не повнить фігуру. Недолік: така тканина гірше тримає форму.

Вельвет — це оксамитова тканина з рельєфними поздовжніми рубчиками. Вельвет міцний, розтягується. Його види в широкий рубчик (вельвет-корд) чудово підходять для пошиття курток, види в тонкий рубчик — для сорочок і штанів.

Товстий в широкий рубчик вельвет болотних відтінків — швидше за все, вітчизняний продукт. А от німецькі колекції показують, що він може бути ще й тонким, ніжним, вишуканим.

Тканини представлені в широкій колірній гамі з перевагою природних відтінків. Особливо привабливо, майже ошатно, виглядає білий і бежевий вельвет в тонкий дрібний рубчик.

Товстий вельвет підійде для теплих штанів, більш тонкий, ніжний, в дрібний рубчик — для весни і літа.

Велюр — важка, еластична тканина, з грубою бархатистою поверхнею і коротким ворсом.

Часто вона буває з домішкою шляхетних вовняних волокон, таких, як мохер і альпака, які роблять її м’якою і пухнастою. При додаванні синтетики, наприклад, поліаміду, велюр добре тримає форму.

Габардин — пружна, м’яка, дуже щільна тканина в рубчик. До її складу входить шерсть, віскозне або синтетичне волокно. Часто зустрічаються габардин з 100% поліестеру. Товстий габардин підійде для зимових костюмів, з тонкого шиють навіть топи.

Джинсові тканини — тканини переважно бавовняні, іноді з додаванням еластану або лайкри. Можуть бути м’якими, пухнастими або грубими, рубчиковим. Із джинсової тканини шиють брюки, куртки, сарафани, спідниці.

Денім — джинсова тканина, у якої забарвлена?? лише нитка основи. Інша нитка — біла. Завдяки такому переплетення лицьова сторона найчастіше синя або чорна, а виворітна — біла.

Джинса з вишивкою — бавовняна тканина з додаванням еластану або лайкри зазвичай м’яка і трохи ворсиста.

Німецька джинса з бавовни з 4% додаванням еластану дорожче поліестерового аналога, але набагато зручніше в жарку погоду. Перфорована німецька та італійська джинса — з ефектом «рваних» квітів і візерунків — найдорожчий варіант.

Джинсова тафта — щільна тканина з яскраво вираженою структурою деніму. Вкраплення металевих ниток створює м’яке мерехтіння і виробляє досить несподіване враження.

Замша «Амаретто» — дуже ніжний тонкий матеріал виробництва Німеччини. Благородна матова поверхня і своєрідне туше натуральної замші зараз чудово імітується штучними матеріалами, в нашому випадку — 100% поліестер.

Шкіра штучна — матеріал, що імітує натуральну шкіру. Найчастіше можна зустріти шкіру з 100% поліестеру, на трикотажній основі, з водовідштовхувальним покриттям. Вона тонше натуральної, не мнеться, пластична, добре облягає фігуру. З шкіри зараз шиють все, що завгодно: куртки і плащі, костюми, спідниці, штани, сумочки. Цей матеріал відрізняється в основному за фактурою:

Шкіра «під рептилію» — самий розповсюджений зараз вид штучної шкіри. Завдяки спеціальній вичинці, матеріал імітує шкіру змії, крокодила, ящірки. Може бути блискучою або матовою, з великими або дрібними «лусочками» .

Шкіра «Мезік» — матеріал, що імітує шкіру буйвола — щільний, матовий, переважно темних відтінків. Цікава фактура такої шкіри — тиснення великими «розводами». Прекрасна альтернатива «лускатим» видам шкіри.

Костюмна тканина під льон представлена десятками варіантів — від надтонких гладких структур до грубуватих і нерегулярних. Наприклад, «лляні» тканини-компаньйони з 100% поліестеру ідеально підійдуть для елегантного костюма: гладкофарбований варіант використовуйте для спідниці, комірця і манжетів жакета, а набивний — з тануть акварельними стеблинками — для верху.

Костюмна — льон з додаванням бавовни та віскози має актуальний ефект м’ятість. Тканина настільки тонка і легка, що цілком підійде для «неформальної» сорочки.

Костюмна тканина з 98% вовни з додаванням еластану може стати зразком ідеальної зимової костюму. Складний сіро-зелений колір, легка подворсовка додають тканини свіжий і разом з тим елегантний вигляд.

Особлива принадність і відчутна теплота є у ворсовані костюмних тканин — приємно матових і як би припорошених. Поряд з ними успішно виступають глянцеві зразки, що підходять для святкових моделей.

Костюмна тканина з бахромою, болотного і бордового відтінків, як ніби спеціально створена для теплих речей в актуальному «сільському стилі» — широких спідниць із запахом, жилетів, затишних накидок. Дивно легка, м’яка, але в міру об'ємна тканина з натуральної вовни. Невелика домішка поліестеру використовується тільки для ще більшого комфорту.

Лакові тканини — блискучі матеріали з водовідштовхувальним покриттям і при цьому добре пропускають повітря, міцні Лакові тканини — блискучі матеріали з водовідштовхувальним покриттям і при цьому добре пропускають повітря, міцні і в той же час надзвичайно легкі.

Льон-букле — тонка, напівпрозора тканина, на дотик шорстка і зовні нагадує букле (з нерівною, вузлуватої поверхнею). З неї можна шити легкі літні костюми.

Італійський льон, міцний, малорастяжімий, з виразною рельєфною поверхнею, ще й дивовижно гігроскопічний. На нього і варто звернути увагу повним дамам.

Рогожка. Під непрезентабельною назвою ховається чудова чистововняна тканина. Щільна і грубувата, як би пов’язана виворітними петлями, вона нагадує класичні англійські тканини ручної роботи. У ній змішуються натуральні кольори меду, моху, кави, освіжаючи сяючий червоний.

Спандекс — щільна, прекрасно тягнеться тканина, з бархатистою лицьовою стороною і гладким виворотом.

Твід — абсолютний фаворит сезону. Ця вовняна тканина чудово підійде і для ділового жакета, і для вихідної спідниці. Щільний твід в яскраво виражену «ялинку» вважається класичним варіантом. Саме таку тканину з грубої вовни колись почали ткати англійці.

Джерсі - важкий, малоеластичний двосторонній трикотаж, з обох сторін має лицьові петлі.

Джерсі-меланж — щільна, легка, шерстиста тканина з ворсинками-прожилками. Чудово тягнеться і чудово облягає фігуру.

Трикотаж-локшина — еластичний матеріал у широку подовжню смужку, що нагадує в’язання («гумку»). Класичний вид трикотажу, ідеальний для пошиття водолазок.

Трикотаж в рубчик — еластичний матеріал, з чергуються лицьовими і виворітними петлями.

Трикотаж під шкіру — вся родзинка цього легкого пластичного матеріалу в спеціальному плівковому покритті, завдяки якому тканину зовні майже не відрізняється від шкіри. Еластичну структуру і помітний малюнок тиснення обов’язково оцінять шанувальниці облягаючих нарядів.

Трикотаж під хутро — рельєфний, ажурний, об'ємний і суперлегкий, він просто приречений на те, щоб бути матеріалом номер один наступаючої зими. Один з кращих матеріалів для актуальних об'ємних жилетів та накидок без рукавів.

Фланель-стрейч — тканина з бавовни, віскози або вовни з ворсовані поверхнею. Вовняні фланелі з додаванням еластичних волокон ідеальні для пошиття брючних і спідничні костюмів, оскільки забезпечують бездоганну посадку на фігурі, не витягуються і гарантують найвищий комфорт в носінні.

" Шанель" - модна костюмна тканина з вузликової поверхнею. Подібний матеріал використовувала Коко Шанель для створення своїх знаменитих дамських костюмів. Зазвичай виробляється з натуральної вовни з додаванням бавовни і синтетики. Чорно-біла фактура — «перець з сіллю» або «гусяча лапка» виглядають дуже привабливо. Прекрасно підійде для теплого осіннього костюма.

Шотландка — картата щільна тканина з 100% вовни, іноді з додаванням мінімальної кількості синтетики. Класичні кольори клітини у такої тканини — чорний, червоний, зелений. Але зустрічаються і більш спокійні відтінки.

РОЗДІЛ 3. ОБЛАДНАННЯ

Способи обробки рельєфів передбачають застосування як ручного так і машинного обладнання.

Ручне обладнання.

Для пошиття одягу необхідні ручна голка, наперсток, ножиці, сантиметрова стрічка, лінійка, різець, крейда. (Рис. 3.1).

Основним інструментом при виконанні ручних пошивних робіт є голка. Товщина голок та ниток залежить від товщини тканини: чим тонше тканина, тим тонше застосовувані голка і нитки.

Рисунок 3.1. Інструменти і засоби, що застосовують при пошиві одягу:

аголка; б — наперсток; в — ножиці; г — сантиметрова стрічка; д — різець.

Наперсток, за допомогою якого голка проштовхується в тканину, надягається на середній палець правої руки (рис. 3.2), при цьому палець охороняється від уколів голкою.

Кутник і лінійки з сантиметровими і міліметровими поділками застосовуються при побудові креслень викрійок, а вузька клейонкова стрічка довжиною в півтора метра, розділена на сантиметри і міліметри, часто звана сантиметром, служить для зняття мірок і інших вимірів.

Різець необхідний головним чином для копіровки ліній і знаків на подібних між собою деталях викрійки.

Всі інструменти і приладдя повинні бути справними і гарної якості.

Сантиметрова стрічка (рис. 3.3, а) виконана з еластичної клейончатої або бавовняної, просоченої оліфою тасьми, довжина її 150 см. Перші 10 см мають також міліметровий поділ. На обох кінцях стрічки металеві закріпки.

Сантиметрову стрічку застосовують для зняття мірок на фігурі, при конструюванні креслень, розкрої матеріалу, при шитті і перевірці розмірів виконуваних виробів. У процесі виготовлення виробу використовують одну й ту ж сантиметрову стрічку, щоб уникнути неточностей в мірках.

Рейсшина (рис. 3.3, б) повинна бути довжиною 80 — 90 см. Застосовують її для вимірювання довгих ліній, наприклад довжини спинки або переду. Для вимірювання менших відстаней користуються лінійкою (рис. 3.3, в) з міліметровими поділками довжиною 30 — 40 см. Для вимірювання та перевірки довжини, наприклад петель, ширини зрізу або пояса зручна лінійка довжиною 10 см.

Рисунок 3.3. Інструменти для виміру та креслення:

а — сантиметрова стрічка; б — рейсшина; в — лінійка; г — лінійний картонний шаблон; д — трикутник; е, ж — лекала

Лінійний картонний шаблон (рис. 3.3, г) використовують для вимірювання в різних місцях ділянок однієї ширини, наприклад защипами, складок, довжини петель, або відстаней, наприклад між лініями простьобування. Шаблон можна виготовити зі смуги картону шириною 3 см і довжиною від 6 до 10 см.

Прямокутний трикутник (рис. 3.3, д) необхідний для правильної побудови креслень викрійок.

Лекала (рис. 3.3, е, ж) застосовують при кресленні відповідно кривих ліній і кіл.

Для конструювання та моделювання викрійок необхідні також міцний папір — товстий або тонкий пергамент, цигарковий папір для перекладу контурів викрійок, олівці, точилка і м’яка гумка для стирання ліній.

Ножиці діють за принципом подвійного важеля — прикладається сила залежить від розташування гвинта, що з'єднує частини ножиць. Ножиці з довгими ріжучими крайками застосовують для виконання довгих розрізів тонких матеріалів і паперу, а ножиці з короткими ріжучими кромками і довгими рукоятками — для коротких розрізів товстих важкоріжучих матеріалів. Для розкрою звичайних матеріалів найбільш прийнятні ножиці довжиною 18 см з довжиною різальної крайки 8 см (рис. 3.4, а) Для розкрою тонких матеріалів та інших робіт застосовують ножиці довжиною 15,5 см з довжиною різальної крайки 6,5 см (рис. 3.4, б). Для обрізання ниток зручні маленькі ножиці довжиною 10 см (рис. 3.4, в).

При застосуванні для розкрою кравецькі ножиці з різними вістрями під матеріал поміщають вужче вістря. При вузькому вістрі рукоятка сформована на великий палець, а при широкому — на інші пальці. У великих ножицях (рис. 3.4, г) для розрізання товстих матеріалів рукоятка на чотири пальці має так звану п’яточку, яка при різанні рухається по столу і полегшує виконання рівної лінії розрізу.

Вістря ножиць повинні бути ретельно відшліфовані і вигнуті так, щоб після складання кінці їх з'єднувалися. За цих умов забезпечується точне пересування під час різання. Вершина більш вузького вістря злегка зрізана, а більш широкого — закругленої форми.

Довговічність ножиць залежить від догляду за ними: усунення забруднення та періодичної точці в майстерні. Кравецькі ножиці не вживайте для різання паперу (вони швидше затупляються).

Рисунок 3.4. Ножиці:

а — для розкрою матеріалу середньої товщини; б — для розкрою тонкого матеріалу і інших робіт; в — маленькі; г — для розкрою товстого матеріалу.

Голка складається з вушка, стрижня та вістря (рис. 3.5, а). Вістря повинно бути добре відшліфоване, з гострим (нанівець) закінченням. У матеріалі голка повинна вільно пересуватися. Для ручного шиття голки повинні бути підібрані по довжині і товщині залежно від товщини матеріалу і номеру ниток, а також виду виконуваних стібків.

Незнання основних відомостей про застосування голок і ниток може призвести до неправильного виконання навіть самих елементарних операцій. Так, підшитий товстими нитками і товстою голкою зріз буде помітний на лицьовій стороні виробу. Товста голка розтягує і розсовує нитки тканини, а надто товсті нитки фіксують цю деформацію.

Для непомітної підшивки зрізів, підкрійних деталей і обметуванням петель застосовують короткі і тонкі голки (№ 10, 11, 12). Для товстих матеріалів, а також для зшивання застосовують голки № 4, 5, 6. Для шовкових матеріалів потрібні тонкі нитки і голки від № 7 до № 9. Всі голки повинні бути з високоякісної сталі.

При зшиванні дуже товстих матеріалів застосовують іноді спеціальний проколювач (рис. 3.5, б).

Шпильки можуть бути з металевою або скляною головкою (рис. 3.6). Застосовують їх для сколювання частин паперових викрійок, приколюючи їх до матеріалів, і сколювання деталей.

Шпильки повинні бути тонкими, в міру еластичними, добре загостреними і відшліфованими. Кращими є шпильки з нержавіючої сталі. Не рекомендується застосовувати також тупі шпильки, так як вони можуть залишити сліди на лицьовій стороні виробу.

Рисунок 3.6. Шпильки Наперсток (рис. 3.7, а, б) охороняє середній палець руки від уколу голки. Зовні наперсток має невеликі поглиблення, в які впирається вушко голки при шитті. Величина наперстка повинна точно відповідати товщині пальця: занадто великий наперсток зіскакує, а надто маленький здавлює палець, викликаючи його оніміння і незручність при шитті.

Рисунок 3.7. Наперсток:

а — для шиття тонких матеріалів; б — для шиття товстих матеріалів

Пристосування для перекладу контурів викрійки, або копіювальний ролик (рис. 3.8), складається з зубчастого коліщатка, металевого вигнутого стрижня і дерев’яної ручки. Зубчате коліщатко направляють по лінії, яку слід перевести на папір або матеріал. При цьому утворюються проколи. Копіювальний ролик застосовують для зняття викрійок і перенесення їх контурів на бавовняну і лляну з гладкою поверхнею і щільним переплетенням тканину. На матеріалах вовняних або злегка пухнастих проколи ролика непомітні. Матеріали ж штучні і синтетичні ролик може зіпсувати, прорізавши слабкі волокна. Освічені дірочки помітні відразу після першого прання.

При знятті викрійок під лист з викрійками підкладають такого ж розміру інший аркуш паперу й уважно ведуть ролик вздовж позначених ліній.

Рисунок 3.8. Копіровальний ролик Крейда застосовують для позначення на матеріалі контурів викрійок, розрізів, швів, а також для позначення під час примірки виробу на фігурі місця для виправлення. крейду періодично обточують для отримання тонкої, але помітної лінії. Найчастіше крейда буває білим або світло-сірим. Кольоровий крейда (блакитний або рожевий) застосовують для світлих кольорів.

При шитті виробів з товстих тканин з нерівною поверхнею контури викройок позначають висушеним милом (обмилки). Мило залишає тонкий, добре помітний і легко усувний слід.

Подушечка для голок і шпильок повинна бути прямокутної або овальної форми. Її набивають стружкою або щипаної шерстю. Подушечку можна приклеїти до кришки коробочки, в якій зберігаються шпильки (рис. 3.9, а). Можна також пришити подушечку до спеціальної кишені (мал. 3.9, б) з тканини. Дуже зручні під час примірок подушечки, прикріплені на руці (мал. 3.9, в).

Рисунок 3.9. Подушечка для голок і шпильок:

а — приклеєна до коробки з шпильками; б — з карманом для зберігання мілкого інструменту; в — ручна, закріплена на резинці або поясі.

Пристосування для видалення намітки дуже зручно при шитті і являє собою кілочок довжиною близько 10 см, загострений з одного боку. Його форма нагадує веретено. Такі кілочки виготовляють з дерева, скла або кістки. Гострим кінцем кілочка підхоплюють нитку намітки і легко витягають її. Кінець кілочка на відміну від ножиць або товстої голки не захоплює ниток матеріалу.

Кілочок застосовують також для проколювання круглих отворів, при закріпленні рулика для застібки, тасьми, шнурочків і т. п.

Електромеханічні швейні машинки. Застосовуються для автоматичного та швидкого нанесення швів (Рис. 3.10).

РОЗДІЛ 4. ОБРОБКА РЕЛЬЄФІВ

4.1 Види рельєфів

Рельєфи (рис. 4.1) бувають різної конфігурації і застосовується при обробці виробу. Для виконання рельєфу на деталі намічають лінію рельєфу, деталь складають лицьовою стороною всередину, потім прострочують по згину. Ширина шва встановлюється в залежності від фасону. Рельєфний шов може бути прострочені і з лицьової сторони виробу шовковими нитками.

Рисунок 4.1. Види рельєфів Рельєфні шви бувають застрочні, вистрочниі без шнура і з шнуром, виточні і настрочні.

Застрочні рельєфи виконують по лицьовій стороні деталі (чи по виворітній), перегнутого по надсічку.

Відстань від рядка до перегину 1,5−2 мм. При виконанні декількох паралельних швів розмічають лінію перегину тільки для першого шва, наступні виконують за допомогою пристроїв, що обмежують відстань між швами і ширину шва.

Вистрочні шви виконують на двох-або чотирьох-голкової машині, для опуклості підкладаючи знизу смужку ватину або м’якого драпу. Положення першого рядка попередньо намічають. Для отримання більш рельєфного шва знизу підкладають тонку підкладкову тканину, простягаючи між рядками і шаром тканини шнур, — отримують шов з шнуром. Шви складної конфігурації виконують на одноголкові машині. При застосуванні двоголкові машини з одним човником досить опуклий шов отримують і без шнура. Для цього на голкової пластині роблять виступ, а в підошві лапки — паз для вигинання матеріалу.

Рельєфні шви широко застосовують для обробки жіночого та дитячого одягу, а застрочні - в ошатних чоловічих сорочках.

Витачні і настрочні рельєфи виконують на цільній деталі, в результаті чого економиться матеріал. Застосовують дані шви при виготовленні неотрезних кокеток, рельєфів на тканинах в клітку та інших, де потрібна підгонка деталей по малюнку. Шви з додатковою смужкою матеріалу використовують у виробах з підкладкою. Витачний рельєф розмічають по виворітній стороні однією лінією. Деталь перегинають по наміченій лінії лицьовою стороною всередину і застрочують на відстані 1,5−2 мм від лінії перегину, підкладаючи смужку тканини.

Настрочний оздоблювальний рельєф виконують без смужки і з смужкою тканини. У першому випадку на виворітну сторону деталі наносять лінію шва, перегинають деталь по цій лінії лицьовою стороною всередину і застрочують на ширину шва по моделі. Деталь розташовують лицьовою стороною вгору, намічають лінію настрочування або за допомогою пристосування настрочують деталь на припуск. Якщо деталь має інші оздоблювальні шви і строчки, кінці яких необхідно приховати, застосовують настрочний шов більш складної конструкції. Лінію такого шва намічають з лицьового боку деталі, по ній виконують сполучний рядок, підкладаючи з виворітного боку деталі смужку тканини. Далі деталь перегинають лицьовою стороною всередину і застрочують на відстані 1,5−2 мм від рядка. Смужку тканини перегинають і розташовують по інший бік рядка. Потім деталь відгинають на смужку і настрочують.

4.2 Накладний рельєфний шов

Накладний шов застосовується при з'єднанні складових частин різних прокладок. Для цього край однієї деталі (рис. 4.2, а), не підгинаючи, накладають на край іншої деталі. Відстань між обрізними краями повинно бути не менше 1,0 см, і деталі з'єднують один з одним простим однолінійним рядком або зигзагоподібним. Накладний шов застосовується також при з'єднанні з виробом накладних кишень, кокеток, планок і т. д. (рис. 4.2, б). Для цього підгинають обрізні краї кишень на 1,0−1,5 см, пришивають і настрочують обробним рядком. Ширина рядка залежить від фасону і може бути від 0,5 до 3 см.

Рисунок 4.2. Накладний рельєфний шов

4.3 Настрочний рельєфний шов

Конфігурація даних швів поділяються на шви з відкритими зрізами (рис. 4.3, а) і з одним закритим зрізом (рис. 4.3, б).

Шви з відкритими зрізами з'єднують три шари тканини, при цьому зрізи тканин видно з вивороту виробу. Для виконання настрочних швів тканини складають лицьовими сторонами всередину, сточують, відгинають верхню тканину в протилежну сторону і накладають другий рядок. При закритому зрізі край однієї тканини після настрочки виявляється закритим усередині шва. При відкритому зрізі відстань рядка від лінії згину менше, ніж ширина шва, і залежить від фасону.

Відстань між рядками визначається щільністю тканини і призначенням шва. При виконанні настрочного шва з закритим зрізом на щільних тканинах ширина шва з боку верхньої тканини дорівнює 0,5 см, а нижню тканину випускають на ширину настрочки, яка залежить від фасону виробу.

Рисунок 4.3. Настрочний рельєфний шов

4.4 Застрочні рельєфні шви

Цей шов широко застосовують в білизні, корсетах, спортивних виробах і у виробах з матеріалів, які важко піддаються прасуванню. Такий шов застосовують так само, як декоративний. Запрасовані і складені складки застрочують у лінії згину (мал. 4.4, а) у тонких матеріалах і на деякій відстані від неї (мал. 4.4, б) в матеріалах товстих і середньої товщини. Зустрічні складки також застрочують (мал. 4.4, в).

Рисунок 4.4. Застрочний рельєфний шов:

а — в складках з тонких матеріалів; б — в складках з товстих і середньої товщини матеріалах, в — у зустрічних складках

4.5 Зшивні рельєфні шви

Зшивний рельєфний шов (рис. 4.5) застосовується зазвичай при з'єднанні складових деталей жорсткої прокладки для виробів з тонких тканин. Особливість шва — відсутність потовщень. Для виконання шва зрізи двох деталей щільно приганяють один до одного, знизу підкладають смужку тонкої тканини (бязь, ситець, коленкор, сатин, шовк та ін) і прикріплюють до неї основну тканину двома рядками, а краї зрізів скріплюють один з одним зигзагоподібним рядком.

Рисунок 4.5. зшивний рельєфний шов

ВИСНОВОК

Отже, ріст об'єму швейних виробів і покращення якості виготовленого одягу знаходяться в прямій залежності від подальшої вдосконаленості технологічних процесів, обладнання підприємств новою високоефективною технікою вдосконаленості структури і управління виробництвом, організація праці, раціонального використання матеріальних і енергетичних ресурсів, впровадження досягнень науки і техніки, покращення якості роботи в усіх ланках виробництва, зокрема застосування сучасного виконання рельєфного способу обробки швів.

З костюмних видів тканини виготовляють такі види одягу як чоловічі і жіночі костюми, піджаки, жакети, штани, спідниці, сарафани. Чоловічий костюм один з найбільш консервативних за формою і призначенням видів одягу. На його виготовлення йдуть традиційні класичні матеріали — чистововняні і напівшерстяні тканини, а також тканини з синтетичних ниток. Для жіночих костюмів вибирають тканини більш легкі, тонкі, м’які з розрідженими структурами, різного зовнішнього оформлення і забарвлень, а також різні трикотажні полотна.

Способи обробки рельєфів передбачають застосування як ручного так і машинного обладнання. Рельєфи бувають різної конфігурації і застосовується при обробці виробу: застрочні, вистрочні без шнура і з шнуром, виточні і настрочні.

костюм тканина велюр швейний рельєф

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конструювання одягу з елементами САГІР: Підручник для вузів/Е.Б.Коблякова, Г. С.Івлева, В. Е. Романов й др. — М: Легпромбітиздат.2008р.

2. Лабораторний практикум по конструюванню одягу. Підручник .Посібник для студентів вузів легкої промисловості. М.: Легка індустрія. 2006 рік.

3. ГОСТ 4103– — 82 Швейні вироби. Трикотажні, хутрові.

4. ГОСТ 17 037– — 85 Вироби швейні і трикотажні. Терміни і визначення.

5. ГОСТ 17– — 66 -77 Швейні вироби. Трикотажні, хутрові. Типові фігури дівчат. Розмірні признаки для проектування одягу.

6. ГОСТ 4103– — 82. Швейні вироби. Методи контролю якості.

7. ГОСТ 2.301 — 68. Єдина система конструкторської документації. Формати.

8. ГОСТ 2.301- 68. Єдина система конструкторської документації. Масштаби.

9. ГОСТ 2.301- 68. Єдина система конструкторської документації. Лінії.

10. Методика конструювання одягу для дівчат. М: Легпромбітиздат.2002 рік.