Фізико-хімічні властивості ґрунту

Фізичні та водно-фізичні властивості дерново-підзолистих ґрунтів свідчать, що щільність твердої фази переважно залежить від мінералогічного складу і у профілі змінюється несуттєво. Щільність гумусово-елювіального горизонту вища за оптимальну (1,34−1,48), проте менша ніж у нижче лежачих елювіальному і особливо ілювіальному горизонтах, де вона становить — 1,61−1,67 у неоглеєному та 1,42−1,50 г/см3 в оглеєному ґрунті. Аналогічно змінюються величини максимальної гігроскопічності та вологості в’янення.

Результатом такої диференціації є зміни водних властивостей. Так, водопроникність ілювіального горизонту різко знижується порівняно з гумусово-елювіальним. Диференціація водопроникності нерідко призводить до перезволоження НЕ горизонту, а іноді і до його оглеєння. Проте за рахунок нижчих показників вологості в’янення і вищих показників найменшої вологоємкості оглеєні ґрунти краще забезпечені вологою. Отже, водно-повітряний режим дерново-підзолистих ґрунтів нестійкий. Ріст і розвиток рослин на таких ґрунтах значною мірою залежить від частоти дощів і кількості опадів.

Для дерново-підзолистих ґрунтів характерна низька ємність катіонного обміну. Вони бідні на кальцій, магній та поживні речовини. Реакція ґрунтового розчину кисла: рН сольової витяжки — 4.2 — 5,6.

Дерново-підзолисті ґрунти мають низьку вологоємність, підвищену водопроникність і дуже низьку гігроскопічність.

Таблиця 3 — Водно-фізичні властивості ґрунту.

Таблиця 4 — Фізико-хімічні властивості ґрунту.