Чому на Поліссі мозолю називають жабою

Чому на Поліссі мозолю називають жабою

Номен жаба ‘Rana' < *zaba належить нині до етимологізованих: більшість дериватів від *zab- зводяться до архісеми ‘волога, аморфна маса' [ЕСУМ, II, 183; ЭСБМ, III, 190; Фасмер, II, 32]. Не викликає сумніву, що *žaba ‘Rana' первинно ‘волога, аморфна, драглиста маса', оскільки відповідники праслов’янському номену, що сягає індоєвропейського *guebha знаходимо й в інших індоєвропейських мовах (переважно германських). Однак семантична дисперсність номінантів з коренем *žabу слов’янських мовах (див. додаток) не дозволяє однозначно звести їх до однієї архісеми. Зовсім непросто семантично обґрунтувати етимологічну близькість жаба ‘Rana', зхпл. жаба ‘мозоля', схсл. жаба ‘стенокардія', срдпл. жабіцца ‘гнутись', п. діал. zabica ‘поперечна або скісна палка у дверях'. Можливо, для пояснення слов’янських утворень із коренем жабварто брати до уваги кілька архісем.

Безхвості земноводні (далі б.з.) відомі з другого періоду кайнозойської ери [УРЕ, V, 40]. У Європі поширено їх 8 родів, 12 видів (усього в природі, відповідно, 138 і 800) [БЕ, V, 320]. Проте, не зважаючи на таку древність реалії (кілька мільйонів років), номени для її позначення оригінальні і спільні лише для споріднених мов, як досить оригінальна (часто навіть національна) їхня мотивація:

англ. Frog, нім. Frosch зводяться до *preu- ‘стрибати' [Wahrig, 505; Kluge, 211; OD, 378];

англ. toadдо *tadige, *tadde [OD, 927];

псл. *zaba, лат. Bufo — до guēbh-‘слизистий, в’ялий, відвислий' [ЕСУМ, II, 183; Walde, I, 121]; допускається як звуконаслідувальне [ЭСБМ, III, 190; Machek, 721];

лат. Rana, фр. grenouille пов’язуються з лат. ranuncula, яке, у свою чергу, зводиться до *racsna ‘крикун' [Walde, II, 416; Gammilscheg, 497];

фр. crapaud — до crape ‘сміття, нечистоти', ‘лишай, короста' [Gammilscheg, 272];

нім. Krote, гр. batracoz — до *guredh-, *gurdhn ‘жаба' [Kluge, 408; Boisacq, 117];

гр. batracox деякі дослідники допускають зближення з лат. Botrax ‘ящірка' [Chantraine, 170];

укр., блр., ропуха, п., ч. ropucha — до *хorp-/ *korp- ‘шершавий, нерівний' [Фасмер, III, 503; ЕСУМ, III, 41];

лит. Rupeze. лтс. rupuris пов’язуються з rupus ‘шершавий, вибоїстий' і зводяться до *uraksna ‘шиповатий, шершавий', а далі до гр. racix ‘хребет' [Walde, II, 416];

рос. лягушка пов’язується з ляга і далі зводиться до семи ‘слизький, мокрий' [Фасмер, 11, 548; Маковский, 124].

Таким чином, основні мотиваційні ознаки (м.о.) номенів на позначення б.з. в індоєвропейських мовах зводяться до:

‘слизистий, аморфний, в’ялий';

‘нерівний, шершавий';

‘нечистоти, непотріб';

‘звуконаслідування'.

Попри значну кількість видів б.з. і велику їх зовнішню подібність, у мовах (індоєвропейські, тюркські, фіно-угорські [Севортьян, 42; УРС, 52; ВРС, 74]) послідовно протиставляються лише дві назви:

укр. жаба — ропуха;

блр. Жаба — ропуха;

рос. лягушка — жаба;

п. žaba — ropucha;

ч. žaba — ropucha;

лат. Rana — Bufo;

анг. Frog — toad;

нім. Frosсh — Kröte;

фр. Grenouille — crapaud;

ісп. Rana — sapo;

італ. Rana — rospo,.

лит. Varle — rupuze;

уг. Beka — varanqy;

каз. Бака — курбака;

тур. Kurbaga — kara kurbagasi.

Звичайно, на наддіалектному рівні кожна мова представлена значно більшою кількістю номінантів для позначення ‘Rana' і ‘Bufo': пор. укр. жабалуха, скока, кряка, веселока, пернатка, скрекотень, плюгавка тощо ‘Rana' та рапуха, крокуха, ропавка, коропаня, коропавиця, куртавка, землячка, шкраба, скрега, скога, порохнавка, порхавка, коропка, чарапиха, підтрамниця, короставка, порплиця, клешня, сикавка, куртавка, босорка тощо ‘Bufo' [Дзендзелівський, 243]; п. ropucha, xrostuk, xrast, xrustavo žaba parsyvo žaba, skropac, karpavo žaba [AJS, IV, 588]; purchacz, krostawa [RLTN, XXIII] ‘Bufo'. Тут бачимо значну лексичну дисперсність, різну мотивацію постання номенів, однак знову ж таки в одній конкретній мовній системі протиставляються дві назви.

Така диномінація б. з., очевидно, пов’язана зі способом життя їх та уявленнями про жаб різних народів, представленими численними віруваннями, міфами.

Жабу людина бачить як у воді, так і на суші. І хоч всі жаби погано переносять нестачу вологи, разом з тим вони можуть упадати в літню сплячку у вологих місцях (під час засух), а з першим дощем вилазять. Звідси і вірування, що жаби приносять дощ [БЕ, V, 321].

У різних міфопоетичних системах функції жаби як позитивні (зв'язок з плодоріддям, родючістю, відродженням), так і негативні (зв'язок з хтонічним світом, мороком, хворобою, смертю [МНМ, П, 84; Плачинда, 174; Скуратівський, 381−384; ССМ, 256−257; Судник, Цивьян, 137−152; Чубинський I, 70]. Жаба — символічна тварина нижнього царства, водночас і хтонічна, і мудра (про що свідчить багато фольклорних мотивів), часто пов’язана з вологою, заклинанням дощу, проте, як і з усіма гадами, з жабою пов’язують нечисту силу. Крізь призму таких вірувань, напевно, й можна пояснити двоназивання б.з. у більшості мов. Причому слід відзначити, що за одним із номенів, як правило, закріплюється можливість розвитку негативної експресії; інше ж, переважно, стилістично нейтральне:

укр. жаба — переважно нейтральне;

ропуха — тільки негативне (нею лякають дітей, саме вона забирає молоко у корови тощо);

рос. лягушка — нейтральне (навіть швидше позитивне);

жаба — тільки негативне ‘зла баба', ‘назола', різні захворювання.

Баба, что жаба. Бил дед бабу, грозясь на жабу [Даль];

англ. frod — переважно, нейтральне;

toad — завжди негативне (a big toad in a little pudle ‘місцевий поводир, глава, туз'; eat smb’s бути підлизою' [Кунін, 767]; toad-eating ‘плазування, низькопоклонство'; toadstool ‘поганка' [АУС, ІІ, 531];

нім. Frosch — нейтральне;

Kröte — негативне (giftige Kröte ‘відьма, злюка', krötig ‘нахабний' [Москальская, I" 752]. До речі, відома російська казка «Царевна лягушка» на всі мови перекладається саме стилістично нейтральним номеном. Немислимий переклад в укр. «Царівна ропуха» чи в нім. «Zarenkröte».

Саме негативна семантика однієї з назв б.з., що базується на міфологічних уявленнях про жабу, і дала підставу для номінації різних захворювань у слов’янських мовах [див. 2, 3, 4, 46, 47, 48, 49, 60, 63, 68, 74, 75, 79, 80, 85−88]*. Найчастіше у діалектах Східної Славії та Польщі жабою називають стенокардію та ангіну, а також різноманітні запалення горла, зіва у людей і худоби. Мотивувати постання назв перших двох хвороб можна існуючими віруваннями та переказами про деякі захворювання у слов’ян. Так дання на Поліссі досить часто є наслідком проникнення в організм, саме в область грудної клітки, гада: жаби або гадюки. Слабким місцем цього припущення є те, що ніде на Поліссі дання не номінують жабою. Зрештою, чому інші захворювання (біль у животі, голові) не називають жабою. Можливо, сенс тут у больових відчуттях: при стенокардії - відчуття тиску у грудях «жаба давить»; при ангіні та різних запаленнях — відчуття опіку. Тобто маємо співвіднесеність сем ‘жаба' - ‘тиснути, гнути' та ‘жаба' - ‘горіти'.

Подібні семантичні перенесення помічено і в інших мовах та мовних групах:

да. tosca ‘Rana, Bufo' і двн. zuscan ‘палити' ;

лат. rana і arere ‘горіти';

да. усе ‘Rana' і rot aukan да. eacian лит. аugu.

‘рости, збільшуватися ' < ‘гнути';

нд. Pagge ‘Rana', Bufo' і гот. fahan ‘хапати'< ‘гнути';

лит. varle і вірм. varim ‘палю' [Маковский, 124].

Підтвердженням таких міжмовних перенесень може служити подібність семантичного поля номена жаба у різних мовах (не лише індоєвропейських).

Міжмовні семантико-типологічні паралелі номена жаба.

*Тут і надалі для ілюстрації вказується порядковий номер семеми, наведеної в додатку.

Зведення псл *zaba до *guēbha ‘аморфна, волога, слизиста маса' на фонетичному і семантичному рівнях обґрунтоване. Зваживши на розвиток семантичної структури індоєвропейських (і не тільки) номенів, пов’язаних із називанням б. з., обґрунтованою видається і семантична дисперсність у ряді мов (див. табл.). В етимологіях лексем, що маніфестують б. з. у різних мовах, простежується тенденція:

архісема (‘слизистий, в’ялий, відвислий', ‘стрибати', ‘нечистоти, сміття', ‘звуконаслідування') > ‘Rana', властива кільком мовам (як правило, спорідненим) і від неї весь подальший семантичний розвиток. Тобто, семема ‘Rana' є первинною по відношенні до решти: ‘хвороба', ‘технічний пристрій', ‘бур'ян', ‘кривизна' тощо.

Щодо псл. *žaba, то тут можливий інший розвиток. У праформах чотирьох мовних сімей, поданих у словнику В.М.Ілліча-Світича.

алт. gübä- / göbä- ‘зігнений, опуклий'.

картв. ġib ‘вивихнути';

с. -х. g (w)b-/ k (w)p-‘ згинатися, випуклість';

i.-e. ghueb- ‘згинатися, кривий' [Иллич — Свитыч, 236],.

об'єднаних інтерсемою ‘нерівність — гнути', як бачимо, наявні елементи g (p), b (k). Такі ж кореневі g, b маємо і в і.-є *guēbh-, з якого і виводиться псл. *žaba. У матеріалах словника В.М.Ілліча-Світича не фіксуються праформи з кореневими g (p), b (k) із семантикою ‘вологість, аморфність'. Можна припустити, що *gebh-, яке дало життя номенам на позначення Rana у слов’янських та ряді діалектів германських мов, — пізнє праіндоєвропейське утворення.

Разом з тим в і.-є. прамові чітко виділяються деривати із семантикою ‘згинатися, кривий', які зводяться до *gheub-, що й могло призвести, зважаючи на фономорфологічну близькість *guēbhта *gheub-, до омонімії вже на праслов’янському мовному ґрунті (пор. лит. źabankai ‘пастка', źabas ‘хмиз', балт. Gabas ‘гак, вішалка' [Лаучюте, 66, 45, 102].

Враховуючи вищенаведений матеріал, можливо, не варто шукати типологічні паралелі і пов’язувати із жабою блр. жабіць ‘перегинати' за зразком лат. angina < ango ‘душити' [Меркулова, 2−78]. Не просто семантично об'єднати жаба ‘Rana' і поліські лінгвеми жабка ‘пристрій, на якому підвішується нит' (33), жабка ‘держак у сковороді '(34), рос. діал. Жабок ‘розпірка у бороні '(65), п. діал. żaba ‘частина деревини, у якій обертається воротний бігун' (92).

Простіше й очевидніше збагнути, що коли граб жабіцца‘ гнеться', то це і є первинна семантика цього вербатива, яка зводиться до і. -є. *gheub- ‘згинатися, кривий'. Звідси не буде позбавленим рації й припущення, що зхпл. жаба ‘мозоля' теж таїть архаїчну семантику, адже поява мозолі зумовлена тисненням < ‘випуклість, гнути'.

ДОДАТОК.

Слов’янські утворення від *žab;

Žaba ‘Rana' весь ареал;

д-р.жаба ‘хвороба ротової порожнини' [СР-Я, У, 68];

укр. «жаба ‘мозоля' [КСПГ];

‘хвороба великої рогатої худоби, в результаті якої присихає шкіра до хребта5 [КСПГ];

" жабка ‘юркоподібна дерев’яна паличка, закріплена на шнурках, на яких висить нит або ляда' [Никончук «Матеріали, 252];

‘колодка з вирізом' (заглибленням) для каточка [Грінченко, І, 469];

‘ковпачок на кінці осі' [Онишкевич, І, 247];

‘стрілка на кінському копиті' [Ibidem];

‘металевий штир, який вставляють у вісь, щоб не спадало колесо' [Никончук, 68];

‘регулятор у плузі, що служить для підняття чи опускання леміша' [Грінченко, П, 469];

‘паличка в однойменній грі' [Ibidem];

‘ракета' [Ibidem];

" жабник ‘жовтець їдкий' [Смик, 334];

‘частуха подорожникова' [Смик, 194];

‘перстач сріблястий' [Смик, 320];

‘жовтець отруйний' [Смик, 335];

" жаблір ‘перстач гусячий' [Смик, 328];

жаб’яча цибуля ‘сусак зонтичний' [Смик, 216];

жаб’ячі конопельки ‘гадючник в «язолистий' [Смик, 263];

жаб «ячі вогірочки ‘бобівник трилистий' [Смик, 304];

жабин корінь ‘дзвоники сибірські' [Смик, 221];

жабій ‘хвощ польовий' [Смик, 256];

жабки ‘льонок звичайний' [Смик, 294];

жабрей ‘шавлія кільчаста' [Смик, 347];

жаб яче молоко ‘молочай кипарисовидний' [Смик, 260];

жабинець ‘жовтець їдкий' [Смик, 334];

блр. жаба ‘нерівне місце на лезі коси' [ММ4970, 48];

‘помилка під час ткання, недобій нитки' [ДСБ, 63];

‘деталь у плузі для приєднання полиці і ручок' [Шаталава, 54];

жабка ‘колодочка з дірочкою на верхньому камені жорен' [Шаталава, 54];

‘залізна набивна підківка для взуття' [ЖНС, 126];

‘металева скобка' [ТС, П, 55];

‘ пристрій, на якому підвішується нит' [ТС, П, 55];

‘держак у сковороді' [ДСБ, 63];

жаб’кі ‘картопля в лушпайках' [ДСБ, 63];

жа «бяк ‘вид щупака' [СБГ, ІІ, 128];

жабові «кі ‘неїстивні гриби' [ТС, ІІ, 55];

жа «бурок ‘цурка, тріска' [СБГ, ІІ, 129];

жабан «кі ‘павутиння' [СБГ, ІІ, 128];

жаб «рына ‘ребро' [СБГ, ІІ, 129];

" жабіцца ‘вигинатись' [ТС, П, 55];

" жабіны «хаткі ‘раковини молюсків' [СБГ, ІІ, 128];

" жабіна ‘язвина, ямка, вибоїна' [ТС, 11, 130];

рос. Жаба ‘рот, паща' [СРНГ, IX, 49];

‘круп' [Brückner, 660];

‘хвороба, вроки' [СРНГ, IX, 49];

‘короста нариви на морді у коня' [Brückner, 660];

" жабка ‘запалення язика та слизової оболонки рота' [СРНГ, IX, 51];

‘пухлина на шиї' [Маковский, 78];

‘деревина палиця у млинарстві, кінець якої окований залізом' [СВГ, 85];

‘ямка в нижньому жорні' [СВГ, 85];

‘кістяний наріст на бабках у коня ' [СДГ, І, 147];

жабикъ ‘дорогоцінний камінь' [СРЯ, V, 68];

" жабрей ‘перекотиполе' [СДГ, І, 147];

‘чебрець' [СДГ, 1,147];

жабтиться ‘скупитись' [Маковский, 78];

" жабицца ‘морщитись' [Расторгуев, 98];

" жабиться ‘корчитись від спеки' [СРНГ, IX, 50];

жа «бать ‘їсти, жерти' [СРНГ, IX, 49];

жа «бище ‘невизначена хвороба у замовляннях' [СРНГ, ЇХ, 49];

" жабина ‘вибоїна, яма' [СРНГ, IX, 50];

" жаблина ‘нерівне місце (впадина чи випуклість) на дошці або дереві'.

" жабица ‘свинка, хвороба горла' [СРНГ, IX, 50];

" жабородка ‘бородавка' [СРНГ, IX, 50];

жа «бок ‘розпірка на бороні' [СДГ, І, 147];

" жабица ‘частина жорен' [СРНГ, ІХ, 50];

жабер «цы ‘зазубні, нарізи на кінці вудки «' [СРНГ, IX, 50];

блг. жаба ‘ «хвороба губ у домашньої худоби від отруєння' [БД 245];

" залізний пристрій на осі, який тримає колесо, щоб воно не спадало [БД 245];

" жабам ‘брати, хапати' [БД 245];

схр. žaba ‘маля сома' [Mihajlovic, 100];

чеськ žabak ‘калюжа' [Маковский, 78];

žabnik ‘водяний жовтець '[Шамота, 18];

п. žaba ‘біль у шлунку' [S, VI, 262];

‘струп, шрам від рани' [Іbidem];

‘порохнявий сук у деревині' [Іbidem];

žabä ‘взуття з дерев «яною підошвою' [Іbidem];

‘засохлі соплі' [Іbidem];

žaba ‘хвороба худоби'[Fed, 412];

‘катаракта' [S, VI, 262];

‘хвороба у корови на очах' [РМGR];

‘равлик' [МРKJ, Ш, 175];

‘виїмка у нижньому жорновому камені' [АQМ, V, 223];

‘вид штучного вогню (типу бенгальського)' [РКJ, XVI];

‘хвороба на язиці' [Vislа, IV, 870];

‘хвороба шлунка у корів' [PMGR];

‘хвороба пліснявка' [PMGR];

‘хвороба горла' [Zb., Ш, 46];

‘брак у полотні' [PMGR];

‘насадка, ковпачок на лампі'[PMGR];

‘частина коси біля п’ятки' [PMGR];

‘частина деревини, у якій обертається воротний бігун' [Маz., III, 42];

‘м'яке місце на середній частині копита коня' [PMGR];

‘неїстивний гриб Соrpinus аtrameatariua [PMGR];

žabica ‘поперечна або скісна палиця у дверях' [Pobt, 119];

‘кругленькі дрібні камінчики в полі ' [Visla, VIII, 217];

‘вид вологої скелі' [PMGR];

žabka ‘залізний пристрій на кінці дишла, що тримає нашийник' [Pobt, 119];

‘частина сорочки, що з «єднує комір з бережками' [PMGR];

‘залізні штабки, якими кріпляться до дверей дерев’яні замки' [РF, У];

‘виїмка в товщій частині пірамідальної дерев’яної деталі вітряка, яка допомагає тримати лопасті' [PMGR];

žaрka ‘підківка на носку черевика' [PYPAN, LXXП];

‘шуруп зі спеціальною головкою' [Іbidem];

104. ‘вид спеціального ключа для вигвинчування шурупів' [Іbidem].

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ.

БД — Българска диалектология. — София, 1976.

БЕ — Ф. А. Брокгаузъ, И. А. Ефронъ. Энциклопедический словарь. У 80 томах.- СПб., 1890−1904.

ВРС — Венгерско-русский словарь. — М.-Будапешт, 1974.

Грінченко — Гринченко Б. Д. Словарь украинского язика. Тт.1−4. К., 1958;1959.

Даль — Даль В. И. Толковий словарь живого великорусского языка. Тт. 1−4. — СПб, 1996.

Дзендзелівський — Дзендзелівський И. О. Програма для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови. — К., 1984.

ДСБ — Дыялектны слоўнік Брэстчыны. — Мінск, 1989.

ЖНС — Живое народнае слова.- Мінск, 1992.

Иллич-Свитыч — Иллич-Свитыч В. М. Опыт сравнения ностратических языков. Сравнительный словарь Ь — К.-М., 1971.

КСПГ — Картотека словника поліських говорів. Знаходиться на кафедрі української мови Житомирського педінституту.

Кунин — Кунин А. В. Англо-русский фразеологический словарь.- М., 1984.

Лаучюте — Лаучюте Ю. А. Словарь балтизмов в славянских языках.- Л., 1982.

Маковский — Маковский. Удивительный мир слов и значений.- М., 1989.

Меркулова — Меркулова В. А. … // Этимология 1963. М., 1964.

ММ-1970 — Матэрыялы для слоўніка мінска-маладзечанскіх гаворак.- Мінск, 1970.

Никончук — Никончук М. В., Никончук О. М. Транспортна лексика правобережного Полісся у системі східнослов «янських мов.- К., 1990.

Никончук, Матеріали — Никончук М. В. Матеріали до Лексичного атласу української мови. (Правобережне Полісся). — К., 1979.

Онишкевич — Онишкевич М. И. Словник бойківських говірок. У двох частинах. К., 1984.

Расторгуев — Расторгуев П. А. Словарь народних говоров Западной Брянщины. — Мінск, 1978.

СБГ — Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусіі і яе пагранічча. В 5-ці тг. — Мінск, 1979. — 1986.

СВГ — Словарь вологодских говоров. — Вологда, 1985.

СДГ — Словарь русских донских говоров. Тт. 1−3. — Ростов-на-Дону, 1975;1976.

Севортьян — Севортьян Э. В. Этимологический словарь тюркских языков. «Б ». — М., 1978.

Скуратівський — Скуратівський В.Т. Русалії. — К., 1997.

Смик — Смик Г. К. Корисні та рідкісні рослини України: Словник-довідник народних назв.- К., 1991.

СРНГ — Словарь русских народних говоров. Вып. 1−22. — М., 1965;1987.

ССМ — Словарь славянской мифологии. (Под ред. Грушко Е. А., Медведева Ю.М.). — Нижний Новгород, 1996.

Судник, Цивьян — Судник Т. М., Цивьян Т. В. О мифологии лягушки // Балто-славянские исследования.- 1981.-М., 1982.

ТС — Тураўскі слоўнік. Тт. 1−4. -Мінск, 1982;1985.

УРЕ — Українська радянська енциклопедія. В 17-ти томах.- К.

УРС — Узбекско-русский словарь. — М., — К., 1959.

Чубинський — Чубинський П. П. Мудрість віків. У 2-х томах. — К., 1995.

Шамота — Шамота. Назви рослин в українській мові. — К., 1985.

Шаталава — Шаталава Л. Ф. Беларускае дыялектнае слова. — Мінск, 1975.

ЭСБМ — Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. Тт. 1−6. — Мінск, 1978 — 1990.

AGM — Atlas gwar mazowieckich. T. I Halina Horodyska-Gadkowska i Alina Stryżеwska-Zaręba. Wrozlaw — Warszawa — Krakòw — Gdańsk, 1971; 1975.

AJS — Alfred Zaręba. Atlas językowy Śląska. T. I, П, Krakòw 1969, 1970 t. Ш, ІУ. Warszawa — Krakòw 1972, 1974.

Brückner — Brückner A. Słownik etymologiсzne języka polskiego. — Warszawa, 1957.

Boisacq — Boisacq E. Dictionnaire etymologique de la Lanque Grecque. — Pans, 1923.

Chantraine — Chantraine P. Dictionnaire etymologique de la Lanque Grecque. A — K. Paris.

Gammilscheg — Gammilscheg E. Etymologisches Wörterbuch der Franzözischen Sprache. — Heidelberg. 1969.

Fed. — Michał Federowski. Lud okolic Żarek, Siewierza i Pilicy jego zwyczaję, sposòb życiа, obrzędy i właśziwośсi mowy. I, П. Warszawa, 1888, 1889.

Kluge — Kluge F. Etymologische Wörterbuch der deutscher Sprache. -Berlin-New — York, 1975.

Machek — Machek V. Etymologický slovnik jazyka českého. Praha, 1968.

Maz. — Oskar Kolberg. Mazowsze. Obraz etnografіczny. I — V. Krakòw, 1885 — 90.

MPKJ, III — Kaziemiez Nitsch. Dialekty polskie Prus Zachodnich. 1907.

Michajlovic — Michajlovic V., Vukovic G. Srpskohrvatska leksika ribarstva. — Novi Sad, 1977.

OD — Oxford Dictionaіy of English Etymologie. — Oxford, 1985.

PKJ, XVI — Adam Tomaszewski. Gwara łopienna i okolicy w pòłnochej. Wielkopolsze 1930.

PMGR — Polskie materiały gwarowe rękopiśmienne pochodzą z kartoteki Słownika gwar polskich znajdującej się w prazowni Dialektologii Polskiej Instytutu Języka Polskiego w Krakowe.

Pobł. — Gustaw Pobłocki. Słownik kaszubski z dodatkiem idiotyzmòw chełmińskiech i kociewskich. Chełmno 1887.

PF, V — Prace Filologiczne. Warszawa od 1885. Hieronjm Lopaсiński. Pryczynkie do novego słownika języka polskiego 1899.

PYPAN — Praze językoznawcze Polskiej Akademii Nauk Wrocław od 1954. Mieczysław Szymczak. Słownik gwary Domaniewka w powiecie lęczyckim, cz. VIII, Z-Ż. 1973.

S — Bernard Sychta. Słownik gwar kaszubskich na tle kultury ludovej. VI, U- Ż 1973.

Wahrig — Wahrig. Deutsches Wörterbuch. — Güterslon-München, 1986 — 1991.

Walde — Walde A. Leteinisches etymologisches Wörterbuch. — Heidelberg, 1938.

Wisła, VIII — Miesięcznik geograficzno-etnograficzny. I-XX.

Warszawa od 1885. Władisław Matlakowski Przy międleniu lnu na Podhalu 1894.

Zb. X, XI — Stanisław Cieczewski. Lud rolniczo-gòrniczy z ocolic Sławkowa w powiecie olkuskim. 1886, 1887.