Що таке нова облікова політика підприємства?

Система бухгалтерського обліку — це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ на підприємстві.

Як відомо, методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінського, бухгалтерського та податкового), виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки звітності. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та звітності - облікової політики підприємства.

«Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» — таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07. 99 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухоблік).

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Ведення теперішнього бізнесу супроводжується потребою розв’язання завдань різної складності. Дедалі частіше організації та індивідуальні підприємці зіштовхуються з проблемою неповернення із боку несумлінних контрагентів. Виникаючі у своїй на поверхню вже є невід'ємною частиною життя суспільства.

Натомість, дебіторська заборгованість належить до високоліквідним активам організацій, які мають підвищеним ризиком. Великий обсяг простроченої й безнадійною дебіторську заборгованість істотно вдвічі збільшує видатки обслуговування позикового капіталу, підвищує витрати організації, наслідком чого стане зменшення фактичної виручки, рентабельності і ліквідності оборотних засобів, отже, і негативно б'є по фінансової стійкості, підвищує ризик фінансових втрат компанії.

Дебіторська заборгованість є елементом збутової концепцію діяльності будь-якого підприємства. Занадто висока частка дебіторську заборгованість у структурі активів знижує ліквідність і фінансовий стійкість підприємства міста і підвищує ризик фінансових втрат компанії. Розумне ж використання комерційного кредиту сприяє збільшенню продажу, збільшення частка ринку як наслідок, позитивно впливає фінансові результати компанії.

Сучасна систему управління дебіторської заборгованістю повинна мати всю сукупність методів аналізу, контролю та оцінки дебіторську заборгованість. Разом про те, управління дебіторської заборгованістю — це роботу з джерелами виникнення простроченої заборгованості - стала роботу з контрагентами, куди входять як формування кредитної політики підприємства міста і організацію договірної роботи, а й управління борговими зобов’язаннями.

Питання управління та якісного аналізу дебіторську заборгованість підприємств у рамках теорії фінансового менеджменту розглянуті на роботах таких фахівців, як В. В. Бочаров, О. В. Грушина, В. В. Ковальов, Г. М. Колпакова, М. Н. Крейнина, Л. Н. Павлова, А. Д. Шеремет та інших. Окремі питання, присвяченівзаиморасчетам між підприємствами, було розглянуто на роботах таких дослідників, як М. П. Березина, О. С. Генкин, Ф. А. Гудков, М. А. Делягин, А. А. Золотарьова, В.М. Іванов, Э. А. Козловська, Л. М. Ледерман, І.В. Лі, О. В. Луговой, Б.М. Соколін, P.M. Энтов.

Наукові й цілком практичні питання, пов’язані з недостатнім розвитком фінансів підприємств у сучасних умовах, викладом загальних методологічних і методичних підходів до формування фінансового механізму використання обігового капіталу, відбито у працях І.А. Бланка, О. В. Гончарук, Л. А. Дробозиной, М. И. Книша, В. М. Мокина, В. П. Попкова, М. В. Романовського, Б. М. Сабанти, Д. В. Шопенко, К. П. Янковського. Разом про те не отримали достатньої розробки питання, пов’язані з розкриттям сутності та причин що обумовлюють криза взаєморозрахунків між підприємствами у російській економіці, з формуванням комплексної системи управління дебіторської заборгованістю для підприємства, що визначило вибір цілі й завдань дипломного дослідження.