Загальна характеристика роботи
Автором проаналізовано історіографічну спадщину з даної проблематики і виявлено своєрідність історіографічного процесу; до наукового обігу введено 153 архівні справи, зокрема інноваційне введення джерельного комплексу Державного архіву Саратовської області. У роботі визначено церковно-територіальний устрій, систему управління християнських конфесій, репрезентованих на Катеринославщині. Досліджено… Читати ще >
Загальна характеристика роботи (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Актуальність теми дослідження пов’зана з постійним зростанням уваги наукової спільноти до церковно-релігійних аспектів історії України, без яких неможливо всебічно висвітлити історію українського народу. Важливе значення в цьому сенсі належить науковим працям з регіональної історії, в яких простежуються як своєрідні, так і загальні риси церковно-релігійного розвитку на різних територіях нашої держави. Особливий інтерес становлять регіони з поліконфесійним та поліетнічним населенням, до яких традиційно належали землі Катеринославщини. Поряд з православною конфесією — найвпливовішою складовою церковно-релігійного життя — в останній чверті ХVIII — на початку ХХ ст. там відбувалося становлення та розвиток римо-католицьких, лютеранських, менонітських спільнот, поширювалися інші християнські течії. Будучи тісно взаємопов'язаними зі світськими державними установами, суспільством, церковні інституції зазнавали впливів процесів, які відбувалися в різних сферах життя Південної України і водночас самі в тій чи іншій мірі були їх суб'єктами. У цьому контексті процес становлення та розвитку християнських конфесій Катеринославщини останньої чверті ХVIII — початку ХХ ст. можна розглядати як важливу наукову проблему, що значно розширює грані регіональної історії Південної України.
Визначений напрям наукових пошуків до цього часу залишається малодослідженим: ґрунтовні праці, присвячені історії християнських конфесій Катеринославщини останньої чверті ХVIII — початку ХХ ст., на сьогодні відсутні. Попередні дослідники, зокрема А. Скальковський, Гавриїл (Розанов), Феодосій (Макаревський), В. Біднов та інші автори у своїх розвідках порушили важливі проблеми з історії православ’я Південної України в цілому, але недостатньо уваги приділили іншим християнським конфесіям та течіям. Мозаїка описаних у сучасній історіографії сюжетів з церковно-релігійного життя не дає можливості створити цілісну картину становлення та розвитку християнських конфесій на Катеринославщині останньої чверті ХVIII — початку ХХ ст. Необхідність створення комплексного дослідження з цієї проблематики актуалізується умовами cучасного розвитку українського суспільства, зростанням ролі церков та малих конфесій у суспільно-політичному житті, посиленням їхнього впливу на соціокультурні процеси в регіонах. Коріння багатьох церковно-релігійних проблем, які досі зберігають вплив на український соціум, знаходяться саме в тих темпорально-історичних пластах, які автор обрав об'єктом свого наукового інтересу. Це обумовлює актуальність роботи і дає підстави розраховувати, що інтерес до неї не обмежиться суто академічною аудиторією.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науково-дослідною темою науково-дослідної лабораторії комп’ютерних технологій та кафедри історії України Дніпропетровського національного університету «Теоретико-методологічні проблеми етнонаціональної та соціальної історії Наддніпрянської України ХVI — ХХ ст.» (номер державної реєстрації 0106U000789).
Об'єктом дослідження є процес становлення та розвитку християнських конфесій на Катеринославщині впродовж останньої чверті ХVIII — початку ХХ ст.
Предметом дослідження є організаційно-структурні та функціональні особливості, правові засади, комунікативні аспекти розвитку християнських конфесій Катеринославщини у визначений період.
Хронологічні рамки дисертації охоплюють період останньої чверті ХVIII ст. до початку ХХ ст. Початковий рубіж вивчення теми логічно обумовлений ліквідацією Запорозької Січі, початком реформування православ’я та становленням інших християнських інституцій. Верхня межа обмежується 1905 р., коли з наданням християнським спільнотам статусу «легального віросповідання» згідно з Маніфестом Миколи II від 17 жовтня 1905 р. «О даровании населению незыблемых основ гражданской свободы на началах действительной неприкосновенности личности, свободы совести, слова, собраний, союзов», розпочався принципово новий етап церковної історії.
Географічні межі дослідження охоплюють землі Катеринославської губернії в кордонах 1817 р., коли остаточно визначився її адміністративно-територіальний поділ на повіти. Для показу більш широкої панорами церковно-релігійного життя в ряді випадків географічні рамки розширюються за межі Катеринославщини, торкаючись тих територій, які в певні історичні періоди складали з нею спільні церковно-адміністративні одиниці.
Зважаючи на актуальність даної теми, її наукове і практичне значення, автор поставив за мету дисертаційної роботи висвітлити процес становлення та розвитку християнських конфесій на Катеринославщині в останній чверті ХVIII — на початку ХХ ст. Відповідно до поставленої мети основна увага була зосереджена на вирішенні таких завдань:
- — дослідити наявну історіографічну традицію та комплекс першоджерел за темою дисертації, виявити стан історіографічної розробки проблеми та особливості джерельної бази; обґрунтувати доцільність використання певної методології;
- — визначити організаційно-структурні та функціональні аспекти розбудови церковних інституцій на Катеринославщині впродовж останньої чверті ХVIII — початку ХХ ст.;
- — висвітлити сутність та особливості процесу поширення християнських течій у краї;
- — розкрити основні напрями церковної політики Російської імперії стосовно християнських конфесій та течій у визначений період;
- — дослідити генезу, особливості та наслідки міжконфесійних взаємин на Катеринославщині.
Методологія дослідження базується на основі регіонального і системного підходів. Автором застосовані проблемно-хронологічний метод для виділення окремих змістовних блоків і синхронного розгляду подій і порівняльно-історичний — для розкриття суті зазначених явищ за типовими або винятково їм притаманними якостями та ознаками в різних територіальних середовищах. У дослідженні використані також загальнонаукові методи: аналізу й синтезу, статистичний, типологізації та базові принципи історичного аналізу — історизм, системність, об'єктивність.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на основі осмислення досягнень української історіографії та залучення нового масиву документальних матеріалів, процес становлення й розвитку християнських конфесій Катеринославщини останньої чверті ХVIII — початку ХХ ст. вперше розглядається як об'єкт історичного дослідження.
Автором проаналізовано історіографічну спадщину з даної проблематики і виявлено своєрідність історіографічного процесу; до наукового обігу введено 153 архівні справи, зокрема інноваційне введення джерельного комплексу Державного архіву Саратовської області. У роботі визначено церковно-територіальний устрій, систему управління християнських конфесій, репрезентованих на Катеринославщині. Досліджено моральний, правовий, матеріальний стан найбільш чисельної групи кліру — білого православного духовенства, визначено особливості функціонування римо-католицьких та протестантських спільнот.
З’ясовано, що структурно-організаційному розвитку християнського середовища краю була притаманна нерівномірність і суперечливість, наявність тенденцій як інтеграційного, так і дезінтеграційного характеру, зумовлених процесами поширення християнських течій. У дисертації знайшла подальший розвиток тема духовних пошуків релігійних дисидентів, яких не задовольняла існуюча система ціностей. Автором розглянуті особливості ідеології адептів християнських течій, трансформації християнського віровчення в їхніх поглядах. Визначено, що євангельським рухам властива інституалізація громад, поява об'єднань, заснованих на нетрадиційних для України принципах автономії її членів.
На Катеринославщині реалізовувалася модель стосунків між владою і конфесіями, що склалася в Російській імперії в останній чверті ХVIII ст. Особливості її полягали в існуванні єдиної державної церкви, вірними якої вважалися всі особи титульної національності, відносна толерантність до історичних християнських церков, ставлення до представників християнських течій на підставі запровадженого законодавством Російської імперії в 1837 р. поділу за рівнем «шкідливості», що визначався залежно від визнання релігійною опозицією молитви за імператора.
Здійснена корекція усталених у літературі поглядів на Катеринославщину як територію з виключно толерантним співіснуванням представників різних конфесій і течій. Як доведено в дослідженні, поширення християнських течій з другої половини ХIХ ст. супроводжувалося численними конфліктами як на індивідуальному, так і на колективному рівнях.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що теоретичні положення, фактичні дані, узагальнення та висновки можуть бути використані під час підготовки праць з історії України та історії релігій, відповідних лекційних курсів, спецкурсів та практичних занять для вузів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Дніпропетровського національного університету. Загальна концепція дослідження та його окремі аспекти знайшли відображення в доповідях та повідомленнях на наукових конференціях, зокрема ХVII Міжнародному круглому столі «Історія релігій в Україні» (Львів, 1998 р.), Дніпропетровській обласній науковій конференції до Міжнародного дня музеїв (Дніпропетровськ, 2003 р.), ХVI Міжнародній науковій конференції «Історія релігій в Україні», яка проводилась у Львові Інститутом релігієзнавства у травні 2006 р., науковій сесії Дніпропетровської філії Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції «Наддніпрянська Україна в контексті історичного розвитку Центрально-Східної Європи» (Дніпропетровськ, 2006 р.).
Публікації. Здобуті автором наукові результати опубліковано в 4 монографіях, дві з яких безпосередньо за темою дисертації; 8 наукових статтях, три з яких — у фахових виданнях, загальним обсягом 57, 9 ум. друк. арк., з них — 20 ум. друк. арк. безпосередньо за темою дисертації.
Структура дисертації визначена темою, метою і завданнями дослідження, комплексним характером роботи, регіональним та системним підходами до вивчення історичного явища. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (560 позицій). Загальний обсяг становить 245 сторінок, основний текст — 195 сторінок.