Медовий запас місцевості

Для правильної організації та раціонального використання кормової бази бджільництва велике значення має оцінка місцевості щодо медоносності, тобто визначення медоносних ресурсів.

Медоносні ресурси — це запас нектару, що виділяється квітками медоносних рослин на певній території за сезон. Запас нектару визначають на ділянці, площа якої дорівнює площі кола радіусом 2 км, тобто 125 га.

Дані про медоносні ресурси необхідні при організації пасік, визначенні оптимальних розмірів точка, для правильного розміщення пасік на місцевості, перспективного планування галузі, а також при розробці заходів щодо поліпшення кормової бази бджільництва.

Визначення запасів нектару полягає у виявленні площ медоносних угідь, розрахунку нектарної продуктивності 1 га кожного угіддя і балансу медового запасу місцевості. При цьому велике значення має не тільки кількість квітуючих медоносів, а й тривалість їх цвітіння. Чим різноманітніший видовий склад медоносних рослин й різночасне їх цвітіння, тим довше триватиме медозбір. Найкращі медозбірні умови мають місця з пересіченим рельєфом, де поєднується лісовий, лучний і польовий медозбори.

Нектарозапас місцевості визначають на підставі даних видового складу і площі основних медоносів, їх нектаропродуктивності та строків цвітіння.

Для визначення площі медоносних угідь, що входять у радіус продуктивного льоту бджіл, необхідно зняти копію з карти землекористування господарства, де зазначено не тільки площу, а й склад медоносних рослин. Склад лісу беруть з матеріалів лісництва по таксації порід дерев і кущів.

Щоб скласти медовий баланс місцевості, необхідно медопродуктивність відповідних сільськогосподарських ентомофільних рослин, що входять у радіус продуктивного льоту бджіл, помножити на площу ділянки.

Значно важче визначити медопродуктивність лук і пасовищ, де медоносна рослинність різноманітна, а окремі медоноси розміщені на площі нерівномірно. Тому потрібно проводити спеціальне обстеження таких угідь, користуючись рамкою, довжина однієї сторони якої 50 см. Проходячи по діагоналі угіддя і кладучи на землю рамку через однакову відстань, підраховують в ній кількість всіх видів медоносних рослин. Дані по всіх ділянках додають і визначають процентне співвідношення їх рослин у травостої та площу під кожним видом медоносних рослин.

У лісовій місцевості медоносні трав’янисті рослини обліковують аналогічно.

Таблиця 2.

Недобір меду складає:

З 15.04 до 15.05 — 50%.

З 16.05 до 05.06 — 35%.

З 06.06 до 20.06 — 10%.

З 21.06 до 15.07 — 35%.

З 20.07 до 15.09 — 50%.

Знаходимо загальний запас меду з кожної культури окремо, кг Біла акація 25*1200=30 000.

Клен гостролистий 10*200=2000.

Липа дрібнолиста 15*1000=15 000.

Люцерна посівна 20*120=2400.

Конюшина гібридна 70*145=10 150.

Знаходимо недобір меду з кожної культури окремо, кг Біла акація 30 000*35%=10 500.

Клен гостролистий 2000*50%=1000.

Липа дрібнолиста 15 000*35%=5250.

Люцерна посівна 2400*45%(35%+10%)=1080.

Конюшина гібридна 10 150*50%=5075.

Визначаємо фактичний запас меду, кг Біла акація 30 000−10 500=19500.

Клен гостролистий 2000;1000=1000.

Липа дрібнолиста 15 000−5250=9750.

Люцерна посівна 2400−1080=1320.

Конюшина гібридна 10 150−5075=5075.

Висновок: одна бджолина сім`я споживає 90 кг корму за рік. Ми маємо 114 б. с отже, можемо визначити медовий запас місцевості для використання власних потреб. Для цього потрібно знайти необхідну кількість корму на рік для 114 б.с.:

114*90=10 260 кг З таблиці 3 бачимо, що на площі 125 га ми всього маємо 36 645 кг фактичного запасу меду. Таким чином, медовий запас даної місцевості становить 36 645 — 10 260 =26 385 кг.