Д.І. Фонвізін

Д. І. Фонвизин.

(1744 чи 1745 -1792).

Серед російських писателеи мали дар побачити й передавати все безглузде в життя, першим був Фонвизин. В про свої твори він майстерно використовував і підбирав висловлювання, котрі з довгий час залишалися у пам’яті читателя. Фонвизин вважав що у навколишній світ більше зла ніж добра ,і він глибоко стурбований через недосконалість чоловіки й суспільства. Денис Іванович Фонвізін був із багатою дворянській семьи. В 1755−62 він вчиться у гімназії при Московському университете. В 1762 року він переежает в Санкт-Петербург і він здобуває там посаду перекладача комісії іноземних дел. Но вже у 1763 вона є секретарем у кабінеті однієї з міністрів Росії. І. П. Елагина.1782 року він виходить у відставку і вирішує повністю посвітить себе літературі. Увійшов у літературу як із приймачів Контемира і Сумарокова. Он був вихований на переконанні що дворярство, якому він сама і належав, має бути освіченим, гуманним, безперестану піклуватися про інтереси суспільства, а царська влада — висувати задля спільної користі достоиных дворян на високі должности. А тоді Фонвізін бачив на дворянській «арені» багато неуків — коханців імператриці, які за керівництві державою виходили власними інтересів, а чи не з інтересів народу. Мені здається, що Фонвізін був однією з саиых талановитих письменників свого часу, жалб щойно він бачив у слищком що свідчить злостиво й був тієюсамим пессимистом.