Форма безпосереднього здійснення муніципальної влади територіальною громадою

Форма безпосереднього здійснення муніципальної влади територіальною громадою.

.

.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Воно може здійснюватися територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі комітети.

Органами місцевого самоврядування, які репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, є районні та обласні ради.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів і майна. До складу цих рад входять депутати, що їх обирають жителі села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням строком на чотири роки.

Територіальні громади на підставі вищезгаданих принципів виборчого права обирають також строком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Голови районної та обласної рад обираються відповідною радою та очолюють її виконавчий комітет.

Усі передбачені Конституцією та законодавством України органи самоврядування й самоорганізації мають власну матеріальну та фінансову основу, на яку поширюється їхня компетенція. Так, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного й культурного розвитку та контролюють їх виконання; затверджують місцеві бюджети і т. ін.

Обласні й районні ради мають приблизно аналогічну компетенцію, що поширюється на їхні території.

Органам місцевого самоврядування закон може надавати окремі повноваження органів виконавчої влади, а тому з цих питань вони підпорядковані відповідним органам виконавчої влади.

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. складається з преамбули та 5 розділів (80 статей).

Цим Законом, з огляду на вищезгадані загальні засади організації та діяльності органів місцевого самоврядування, проголошено, що місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на основі принципів: народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах власних повноважень і т. ін.

До системи місцевого самоврядування включають: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що репрезентують спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Остання може вирішувати питання, що належать до її компетенції, через місцеві референдуми, загальні збори, місцеві ініціативи.

Сільські, селищні, міські ради також є органами місцевого самоврядування, які репрезентують відповідні територіальні громади та здійснюють від їхнього імені певні повноваження. Виконавчими органами цих рад є їхні виконавчі комітети, відділи, управління. Виконавчі органи очолюються відповідно сільським, селищним, міським головою, що визнається головною посадовою особою певної територіальної громади. Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Сільські, селищні міські ради мають виключну компетенцію, під якою розуміють питання, що вирішуються тільки на їхніх пленарних засіданнях. До неї відносять:

• затвердження регламенту ради;

• утворення й ліквідацію постійних та інших комісій ради, затвердження та зміну їхнього складу, обрання голів комісій;

• утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск;

• винесення рішення про проведення місцевого референдуму;

• винесення рішень щодо випуску місцевих позик;

• затвердження статуту територіальної громади і т. ін.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають повноваження у сферах і галузях: соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку, бюджету, фінансів і цін, управління комунальною власністю, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку, будівництва, освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, соціального захисту населення, зовнішньоекономічної діяльності, оборонної роботи, адміністративно-територіального устрою, забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, відзначення державними нагородами, відзнаками Президента України та присвоєння почесних звань України.

Сільський, селищний, міський голова: забезпечує здійснення повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету.

Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:

• обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади;

• утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їхнього складу, обрання голів комісій;

• утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї;

• затвердження регламенту ради і т. ін.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, яких обирає населення відповідної території на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням. Строк повноважень рад — чотири роки. Усі ради працюють сесійно. Сесії складаються з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. У радах створюються постійні й тимчасові контрольні комісії. Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з-поміж її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради її виконавчого комітету. Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, що обираються з-поміж її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань. Рада в межах її повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, Інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також на пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежилі приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування, на інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені як об'єкти права комунальної власності, а також на кошти, отримані від їх відчуження.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Держава гарантує та спрямовує свої зусилля на розвиток місцевого самоврядування в Україні.

Поняття «місцеве самоврядування», яке міститься в Конституції і Законі, є значно переобтяженим. Зайвими, на нашу думку, є такі словосполучення, як «гарантоване державою» (адже хіба можливі «гарантовані державою права» поза межами Конституції і законів України?) та «жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста». Виникла ситуація, коли одне поняття, будучи частково позбавленим логіки й правового змісту, містить у собі інше поняття, причому неповне і фрагментарне, (поняття «територіальної громади», яке визначене в ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

В юридичній науці існують також інші визначення поняття «місцеве самоврядування». За Б. Ковальчуком, місцеве самоврядування — це (суспільно-політична і господарська) діяльність територіальної громади і сформованих нею представницьких та виконавчих органів, спрямована на вирішення питань місцевого (територіального) значення в межах Конституції і законів України. Неточністю в даному визначенні є те, що виконавчі органи місцевого самоврядування формуються не територіальною громадою, а її представницькими органами.

В. Пархоменко вважає, що місцеве самоврядування є забезпеченою у правовому і матеріальному розумінні функцією територіальних громад (або органів місцевого самоврядування (як у Хартії) здійснювати регулювання й управління суттєвою частиною громадських справ на свою відповідальність та в інтересах місцевого населення.

Як бачимо, в одному нормативно-правовому акті в поняття «місцеве самоврядування» вкладається один зміст, а в іншому — інший. Наковці також по-різному розуміють та визначають сутність місцевого самоврядування. Логічна недосконалість та нечітке означення такого важливого поняття як з боку законодавців, так і наукових дослідників, призводить до того, що на практиці місцеве самоврядування розуміється неоднозначно, а відтак може застосовуватися навіть у спекулятивних цілях.

Використана література.

1. Конституція України — Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Європейська Хартія про місцеве самоврядування // Віче. 1993. № 6. С.33(39.

3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року // Офіційний вісник України. 1997. № 25.

4. Афонін А. Закони слабкі без звичаїв // Місцеве самоврядування. 1998. № 1(2. С. 39(40.

5. Ковальчук Б. Громадяни і законодавець: проблеми взаєморозуміння / Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 24(25 червня 1999 р.). Львів, 1999. С. 185(196.

6. Пархоменко В. Проблеми місцевого самоврядування в Україні 1990;х років. К., 1999. — 252 с.

7. Шургина Е. С. Муниципальное право: Учебное пособие. Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1995. — 268 с.

.

.

_.

.