З чого починається Батьківщина

Сценарій.

«З чого починається Батьківщина».

Мета заходу: Виховання любові до Вітчизни.

(Сцена оформлена у вигляді світлиці. На сцені - портрет Т. Г. Шевченка, збільшені фотокартки батьків, дідусів і бабусь, прикрашені вишитими рушниками).

Беруть участь: ведуча (вчитель), учні, рідні, ветерани війни. На столі - альбом (журнал) «Батьківщина». Хтось із учнів перегортає і називає його сторінки.

Учні. 1-й. Гостей дорогих ми вітаємо щиро, Стрічаємо з хлібом, любов «ю і миром.

2-й. Для людей відкрита наша хата біла, Тільки б жодна кривда в ній не згоріла.

5-й Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,.

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі,.

(подають хліб-сіль на вишитому руїннику ветерану).

Ведуча. Сьогодні ми з вами в нашій світлиці поведемо розмову про найдорожче серцю кожної людини — Батьківщину. Зробимо це у вигляді усного журналу.

Сторінка перша. Що таке Батьківщина?

Ведуча. «Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо і живуть довго. Інші з часом стираються, темніють, як мідяки, і щезають з пам «яті людської. Але є слова, які можуть зникнути лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить прекрасне і просте слово — Батьківщина. Воно вічне, як вічний народ», — ці слова належать поетові В. Симоненку. Ми часто чуємо словосполучення «рідна земля», «рідний край». Що означають вони? Чому вони для нас найдорожчі? Послухаємо вірші.

Учні. 1-й.

Що таке Батьківщини?

Під віконцем калина, Тиха казка бабусі,.

Ніжна пісня матусі,.

Дужі руки у тата.

Під. тополями хата.

Під вербою криниця, В чистім полі пшениця, Серед лугу лелека.

І діброва далека,.

І веселка на лісом,.

І стрімкий обеліск…

2-й Україно, земле рідна.

Земле сонячна і хлібна, Ти навік у нас одна, Ти, як мати, пайрідніша, Ти з дитинства наймиліша,.

Ти і взимку найтешііша ;

Наша отча сторона,.

3-й. Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,.

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати Співала малому, коли засинав?

Чи молена забути ту стежку до хати,.

Що босим колись протоптав?

4-й. У рідному краї і серце співає,.

Лелеки здалека нам весни несуть, У рідному краї і небо безкрає,.

І ріки — потоки, мов струни течуть, Тут кожна травинка і кожна билинка Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в саду материнка, Оспівані щедро в піснях.

5-й. Тут мамина пісня лунає і нині,.

Й підхопили поля і гаї,.

її вечорами по всій Україні.

Співають в садах солов «ї.

1 я припадаю до неї устами.

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами Збідніє, збідніє земля назавжди.

6-й. Одна Батьківщина, і більше не буває.

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,.

Той долі не знайде в житті.

(Звучить пісня «Наша славна Україна»).

Ведуча. Отже, діти, Батьківщина — це наш рідний край, наша Україна. Це земля, на якій ми народилися, наші батьки, дідусі й бабусі, де поховані наші предки. Тому вона для нас — свята. Батьківщина — це найдорожче, найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, все те, що ми найбільше любимо і шануємо своїм серцем.

Сторінка друга. З чого починається Батьківщина?

Ведуча. Україну часто називають Матір «ю. Батьківщина, як і мама, -одна, найрідніша. Вони для людини — як два крила у птаха, що дані для польоту. Батьківщина для нас починається з мами.

Матері… З першої миті життя схиляються над нами їхні обличчя. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються матері у своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Мама народжує не лише тіло дитини, народжує й душу. Разом з маминою колисаноч-кою в неї вливається ніжність і доброта. Дитина не розуміє маминих слів, але, як весняна земля, ловить рясний дощ, так і вона ловить лагідність з маминого голосу і стає ніжною, як квіточка, що простягає своїпелюстки до сонечка.

(Мама співає колискову) Батьківщина починається також із дужих батьківських рук, готових завжди підтримати, з мудрого батькового слова. Мати й батько — найдорожчі для нас люди. «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі і довголітнім ти був на землі», — вчить Біблія.

Батьки… Все життя вони піклуються про нас, навіть тоді, коли ми вже дорослі, бажають нам добра і щастя, сподіваються, що ми будемо жити гідно серед людей і творити добро. Слово «Батьківщина» бере початок від слова «батьки». Подаруємо їм, нашим найрідиі-шим, пісню «На калині мене мати колихала».

Ведуча. Рідна земля — це казковий світ дитинства і юності. Це невичерпне джерело, що все життя живить душу людини добром і світлом, куди б потім не завели її шляхи долі. І в тому дитинстві - рідна хата, наша берегиня. Біла хата у вишневому садку… Біла барва в Українісимвол чистоти, морального здоров «я, душевної краси.

(Виконується пісня «Хата моя, біла хата» та уривок з твору В. Симоненка «Виростеш ти, сину…»).

x0160.

x0152.

$.

x0160.

x0152.

x0152.

O.

$.

x0160.

x2403×1201×6864×0101×3100 $x2437×3800 $x2448×6100×0124×1500тимістична доля. Тому й уявляється українська хата величезною, де долівка — земля, стіни — гори і ліси, а стеля — небо з зірками.

(Звучить запис по магнітофону — пісня у виконанні Н. Матвіспко «…Без коріння саду не цвісти…» На фоні музики ведуча читає далі слова").

У цій хаті народжувались люди, вік вікували і помирали, щоб поступитися місцем прийдешнім поколінням. У ній корінь нашого роду, все довічне, як життя, святе, як мамина пісня. Той корінь — то наші предки, наша історія, наше минуле, без якого немає майбутнього. Як у пісні:

З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без устремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе…

Тож торкнемось серцем нашої історії.

Сторінка третя. Мій край — моя історія жива. Читець:

Є щось святе в словах «мій рідний Край».

Для мене — цематусі пісня ніжна,.

І рідний сад, від квіту білосніжний,.

І той колисковий у тихім лузі гай.

Його історія… В пій стільки гіркоти!

І тим рідний мечі ти, краю рідний, Що вже назад поламані мости,.

1 день встає, як райдуга, погідний.

Ведуча. З гіркотою згадуємо минуле України. Історія кожного наро- ., ду має героїчні й трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. На долю. нашого народу випало більше трагічних. Русь-Україна — наша предковічна прадідівська земля. Вона відома всьому світові багатими землями, хлібом «-сіллю, піснею, добрими людьми. Так склалось, що споконвіку наші природні багатства були ласим шматком для сусідів. Вижити, вистояти в боротьбі проти їхніх зазіхань — було найголовніше для українців. Пригадаймо навали татарських орд, турецьких яничар, польських феодалів, які хотіли поневолити український народ. Російський царизм заборонив писати і друкувати українською мовою, мати власну історію.

Історії ж бо пишуть на столі,.

Ми ж пишем кров «ю на своїй землі,.

" Ми пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невільницьким плачем.

(Ліна Костенко).

Звучить пісня «Рідний край».

Україна була весь час у ярмі. Багатства розграбовані, людипоневолені.

Ми боронились… Нашу правду і кривду, наш дух незнищеннрсті залишали нащадкам у піснях, легендах і думах, які розносили по світу кобзарі. Хто складав ці пісні, нам невідомо, але серед найславетні-ших авторів вічно горітиме ім «я легендарної піснярки часів Хмельниччини Марусі Чурай, якій належить понад 200 пісень.

(Звучить пісня «За світ встали козаченьки»).

Сторінка п «ята. «А я не скорилася, із сльози відродилася…».

Ведуча. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьків-. щина має славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Довгим і тернистим був шлях до омріяної волі. І ось збулось. 24 серпня 1991 року Україну проголошено незалежною демократичною державою. Відроджується і мова, і культура, і традиції.

(Пісня «Україночка», муз. Г. Татарчснка, сл. Л. Демиденка) Читець.

Встала мити УкраїнаСонце засвітило, Пробудилася народна Незнищенна сила. Сотні літ нас розпинали. Та не побороли, Бо не вмерла Україна І не вмре ніколи. Слава тобі, Україно, Невмируща слава, Да святиться твоя воля І твоя держава. Слава тобі, Україно, Від роду до роду, Як накажеш — ми полижем За твою свободу. (Звучить пісня «Наш стяг») ,.

Сторінка шоста.

«Люби свій край, всю душу солов «їну і серця жар йому віддай».

Ведуча. «Важко знайти ніжні й сердечні слова, які не були б вже сказані про Вітчизну. Велика, священна і прекрасна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях.

Наша любов до рідної Вітчизни — творча любов. Патріот не той, хто вміє виголошувати пишні фрази, а гой, хто своєю копіткою, щоденною працею множить багатства рідної землі, прикрашає, перебудовує свою Батьківщину".

Ці слова В. Симоненка актуальні і зараз.

А тепер послухаймо гостя, який захищав нашу Батьківщину від ворогів.

Ветеран. (Спочатку коротко розповідає про свій шлях бойовий, а потім звертається до учнів).

Ви, діти, наймолодші сини й дочки нашої Вітчизни. Майбутнє України у ваших руках. Від вас залежить, яким воно буде. Задумайтесь, чи гідні ви сини своїх батьків, чи шануєте ви їх, чи допомагаєте у праці, чи любите рідну землю, чи готові стати на її захист? Я бажаю вам стати відданими синами своєї Вітчизни.

(Учні дарують квіти ветерану).

Ведуча. Людське безсмертя з роду і до роду Увись росте корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,.

Хто знає, береже минуле,.

Хто вміє шанувати сучасне, ;

Вивершить прекрасне.

(Пісня «Водограй»).

Читець. Босоніж стежка побіжить Левадою в городи…

Як любо тут, як славно жить -.

Серед цієї вроди.

Кохаю край наш дорогий,.

Що зветься Україна.

Вітчизні хочу я своїй.

Зрости достойним сином.

Є в світі зваби немалі,.

Цікава стежка кожна…

Але до різної землі.

Збайдужітись не можна.

Люби, шануй, піднось до зір

Її пісні і мову,.

Нема солодшої, повір,.

За неї, пречудову.

(Пісня «О, Україно»).

Ведуча. Ми прощаємося з вами. Дякуємо за добре слово і гарну пісню. Хай щастить вам усім.