Организация праці нових економічних условиях

1. Сутність і значення організації праці в підприємстві, її місце у системі організації діяльності 1.1 Основи організації праці 1.2 Місце організації праці системі організації діяльності. 1.3 Елементи організації праці та її форми 1.4 Нормування праці в підприємстві 1.4.1 Загальні засади 1.4.2 Вивчення витрат робочого дня 1.4.3 Методи нормування труда.

2 Аналіз організації праці бухгалтерської служби для підприємства й розробка заходів із підвищення його эффективности.

2.1 Організаційно-правові основи 2.2 Оцінка забезпеченості підприємства керівниками й російськими фахівцями бухгалтерської служби, ефективності їх использования.

2.3 Аналіз умов праці управлінського персонала.

2.4 Здійснення добору, розстановки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів на предприятии.

2.5 Планування роботи керівників і спеціалістів, поліпшення інформаційного їх обслуживания.

Заключение

Список використовуваної литературы.

У своїй курсової роботі я спробую висвітлити діяльність однієї з підприємств м. Москви у плані вдосконалення організації праці працівників однією з ключових служб цього підприємства. Діяльність найповніше буде відбито стан організації праці умовах цьому підприємстві, проведуть аналіз достоїнств і повним вад даного метода.

Робота міститиме як теоретичну частина і практичну часть.

У теоретичної частини розгляд проблем буде проводиться через призму предмета «Економіка і соціологія праці». Широке розгортання ринкових відносин пред’являє нові вимоги до професійної підготовки й рівню знань економістів за працею у сфері організації, нормування, аналізу соціально-економічні проблеми праці. Будуть розглянуті сучасні методи нормування труда.

У практичній частини буде приведено приклад організації праці бухгалтерської службі для підприємства ЗАТ «Ізотерм «м. Москва (підприємство виробляє і реалізацією пластикових окон).

Також у цієї маленької частини буде вказано, що конкретна відповідальність за загальне керівництво трудовими ресурсами у крупних організаціях зазвичай покладено на професійно підготовлених працівників відділів кадрів, зазвичай, у складі штабних служб. Щоб такі фахівці активно сприяти реалізації цілей організації, їм потрібні як знання і набутий компетенція у своїй конкретної області, а й поінформованість про потреби керівників нижчої ланки. Разом про те, якщо керівники нижчого ланки не розуміють специфіки управління трудовими ресурсами, його механізму, можливостей та недоліків, то не можуть у повною мірою скористатися послугами специалистов-кадровиков. Тому важливо, щоб усе керівники знали і розуміли кошти та методи управління людьми.

Управління трудовими ресурсами включає у собі такі этапы:

1. Планування ресурсів: розробка плану задоволення майбутніх потреб у людських ресурсах.

2. Набір персоналу: створення резерву потенційних кандидатів за всі должностям.

3. Відбір: оцінка кандидатів на робочі місця та відбір кращих із резерву, створеного ході набора.

4. Визначення заробітної плати пільг: розробка структури заробітної плати пільг з метою залучення, наймання та збереження служащих.

5. Профорієнтація і адаптація: запровадження найнятих працівників у організацію та влитися її підрозділи, розвиток в працівників розуміння, що хоче від нього організація та який праця викладачів у ній отримує заслужену оценку.

6. Навчання: розробка програм на навчання трудовим навичок, потрібними для ефективного виконання работы.

7. Оцінка праці: розробка методик оцінки трудовий роботи і доведенні до работника.

8. Підвищення, зниження, переклад, звільнення: розробляються методи переміщення працівників при посаді з більшою або з не меншою відповідальністю, розвитку з їх професійного досвіду шляхом переміщення на інші посади або ділянки роботи, і навіть процедур припинення договору найма.

9. Підготовка керівні кадри, управління просуванням службовими щаблями: розробка програм, вкладених у розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадров.

Мета цієї роботи знайти шляхи вдосконалення організації праці фахівців бухгалтерської службы.

Завдання:. вивчити теоретичні аспекти питання;. проаналізувати організацію праці бухгалтерської служби ЗАО.

«Ізотерм» (забезпеченість кадрами, умови роботи, інформаційне обслуговування, добір і на підвищення кваліфікації кадрів т.д.);. робити висновків виходячи з проведеного аналізу та внести свої предложения.

1. Сутність і значення організації праці сучасних умовах, її місце у системі організації деятельности.

1.1 Основи організації труда.

Організація праці, або організаційні відносини — це форма, в якої реалізуються економічні результати праці. Тому організація праці сприймається як складова частина економіки труда.

У разі ринкової економіки зростає значення різних чинників, які впливають на ефективність виробництва, позаяк у силу відроджуваної конкуренції результативність діяльності стає вирішальної передумовою існування й розвитку підприємств. Серед основних факторів ефективності істотне його місце займає організація праці. Так, навіть найсучасніше обладнання та високопродуктивна техніка не дадуть бажаного результату при низькою організації виробництва їхньої обслуговування і навпаки, при наукову організацію труднощів можна одержати окрайчик від відповідного технічного оснащення виробництва максимальний результат.

Що й казати розуміється під організацією праці в підприємстві? Щоб відповісти це питання треба зазначити, термін «організація» має низку значений.

У випадку під організацією розуміють будова, пристрій чогонибудь, його структуру, внутрішню упорядкованість, взаємне розташування частин будь-якого цілого явища тощо. У цьому сенсі організація позначає деяку систему, щось встановлений, продумане, що має певні властивості. Визначення, що розкриває поняття «організація праці» у зазначеному вище сенсі, називають атрибутивною (від слова «атрибут» суттєвий ознака, невід'ємне властивість чогось), оскільки таке визначення має характеризувати істотне властивість аналізованого явища. У цьому сенсі організація праці в підприємстві — це система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та друг з одним, утворює певний порядок здійснення трудового процесу. Істотним властивістю організації праці є порядок трудового процесу у на відміну від безладдя як ознаки відсутності організації труда.

Іншим разом під організацією праці розуміють функцію управління, пов’язану з впровадження, зміною чи упорядкуванням чогось. Це так званий функціональний сенс терміна «організація». У цьому вся значенні організація праці «для підприємства — це дії з встановленню чи зміни порядку здійснення трудового процесу пов’язаних із нею виробничих взаємодій працівників із засобами виробництва та друг з другом.

Після розкриття сутності організації праці в підприємстві необхідно встановити зміст, тобто. показати, з яких складових частин чи елементів складається той самий порядок трудового процесу, про яку йшла мова выше.

І тому відзначимо, що порядок здійснення трудового процесу передбачає, по-перше, встановлення мети діяльності; по-друге, керуючись технологією виробництва, встановлення переліку виробничих операцій та їх послідовність; по-третє, поділ всіх видів робіт між працівниками встановлення з-поміж них системи взаємодії, тобто. певної кооперації праці; по-четверте, пристосування робочих місць для зручності роботи; по-п'яте, організацію обслуговування робочих місць різного роду допоміжними роботами; по-шосте, розробку раціональних прийомів і методів праці; по-сьоме, встановлення норм праці та системи оплати. Задля більшої відповідної організації праці необхідні також створення для підприємства безпечних і здорових умов праці, планування обліку праці, виховання дисципліни праці, добір і підготовка кадров.

Вирішення перелічених завдань становить зміст організації праці для підприємства, та її елементами будут:

1. Підбір, підготовка, перепідготовка і на підвищення кваліфікації работников.

2. Поділ праці, тобто. розстановка працівників із робочих місць і закріплення по них певних обязанностей.

3. Кооперація праці, тобто. встановлення системи виробничої взаємозв'язку між работниками.

4. Організація робочих мест.

5. Організація обслуговування робочих мест.

6. Розробка раціональних прийомів і методів труда.

7. Встановлення обгрунтованих норм труда.

8. Створення безпечних і здорових умов труда.

9. Організація оплати й Матеріального стимулювання труда.

10. Планування обліку труда.

11. Виховання дисципліни труда.

З сказаного, організація праці в підприємстві — це, з одного боку, система виробничих взаємозв'язків працівників зі засобами виробництва та друг з одним, утворює певний порядок трудового процесу, який складається з поділу праці та його кооперації між працівниками, організації робочих місць та молодіжні організації їх обслуговування, раціональних прийомів і методів праці, обгрунтованих норм праці, її оплати та матеріальним стимулюванням, планування і врахування праці та що забезпечується добором, підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів, створенням безпечних і здоров’я умов праці, і навіть вихованням дисципліни труда.

Організація праці в підприємстві — це, з іншого боку, дії з встановленню, упорядкування чи зміни порядку здійснення трудового процесу пов’язаних із нею виробничих взаємодій працівників зі засобами виробництва та друг з другом.

Зміни техніки і технології виробництва вимагають відповідного зміни чи вдосконалення організації праці. З іншого боку, наука про організації праці збагачується новими даними, виникає передовий досвід нових решений.

Якщо виробництво чуйно реагує попри всі нове, що виникає в області організації праці, і систематично впроваджує його до своєї практику, ми вправі казати про наукову організацію праці (НЗП). Науковий підхід до організації праці дозволяє найкраще з'єднати у процесі виробництва техніку й людей, забезпечує найефективніший використання потребує матеріальних та фінансових ресурсів, зниження трудомісткості і зростання продуктивність праці. Він спрямовано збереження здоров’я працівників, збагачення вмісту труда.

Важливим ознакою НЗП є його спрямованість влади на рішення взаємозалежне груп задач:

— економічних (економія ресурсів, підвищення якості продукції, зростання результативності производства);

— психофізіологічних (оздоровлення виробничої середовища, гармонізація психофізіологічних навантажень на людини, зниження тяжкості і нервно-психической напруженості труда);

— соціальних (підвищення розмаїття праці, його змістовності, престижності, забезпечення повноцінної оплати труда).

Розвитком поглядів на завданнях НЗП є положення про її функціях, тобто. специфічні особливості прояви НЗП для підприємства, її вплив ні різні сторони виробництва. Категорія «функція» дає можливість конкретизувати спільні завдання НЗП, виділити в межах кожної особливі напрями впливу НЗП на виробництво та її суб'єкт — людини, виявити принципові розбіжності між організацією праці наукової і «звичайній», яка досить часто упускає важливих моментів у створенні праці, що загрожує втратами для производства.

Аналіз впливу НЗП виробництва дає можливість окреслити такі її функции.

Ресурсосберегающая, зокрема трудосберегающая, спрямовано економію робочого дня, ефективне використання сировини, матеріалів, енергії, тобто. ресурсів. З іншого боку, економія праці включає у собі не лише економію коштів виробництва, а й усунення будь-якого непотрібного праці. Це досягається раціональним поділом і кооперацією праці, застосуванням раціональних прийомів і методів праці, чіткої організацією робочих місць і добре налагодженої системою їх обслуговування. Економії ресурсів є й спрямованість НЗП для підвищення якості продукції: кращу якість рівносильне більшій кількості. Ресурсозбереження — один з головних важелів інтенсифікації виробництва. За сучасних умов приріст потреби у паливі, енергії, металі та інших матеріалах повинен бути на 75−80% задоволений у цих колегіях економії. А ще необхідно націлити як технологію, а й організацію праці. Отже, однією з критеріїв науковості організації праці стає його здатність забезпечувати всебічну економію витрат живої і минулого труда.

Оптимизирующая функція проявляється у забезпеченні повній відповідності рівня організації праці прогресивному рівню технічного озброєння виробництва, у досягненні наукової обгрунтованості норм праці та інтенсивності праці, у забезпеченні відповідності рівня оплати праці його кінцевим результатам. Оптимізація у сучасних умовах — центральне направлення у пошуку шляхів розв’язання різних завдань у сфері організації труда.

Функція формування ефективного працівника. Це здійснення на суворо науковій основі професійної орієнтації й професійного відбору працівників, їх навчання, систематичного підвищення кваліфікації. Вимоги до якості добору працівників і до їхнього професійного майстерності за умов початку ринкових відносин істотно зростають. Збільшення складності використовуваної техніки веде до зростання відповідальності виконавців за своєчасні правильні рішення і дії. Науковий підхід до формування кадрів до підготовці — таке веління часу, і це важливою функцією НОТ.

Трудощадящая функція проявляється у створенні сприятливих, безпечних і здорових умов праці, у встановленні раціонального режиму праці та відпочинку, використання режиму гнучкого робочого дня, у полегшенні тяжкої праці до фізіологічно нормальної величины.

Турбота суспільства про охорону й зміцненні здоров’я людей — справа першорядної важливості. Проблеми здоров’я людей значною мірою визначаються виробничими умовами. Один із функцій НЗП у тому полягає, аби сприяти збереження здоров’я трудящих на производстве.

Функція вивищення праці. Це надзвичайно важлива функція організації громадського праці цивілізованій державі. Не можна сказати про НЗП, хоч яким экономичен був би працю, при цьому забувають про людині, з його соціальними запитами і прагненням до високо змістовному, престижному праці. Піднімає працю створення з виробництва умов гармонійного розвитку людини, підвищення змістовності і привабливості праці, викорінення рутинних і примітивних трудових процесів, забезпечення розмаїття праці та його гуманизации.

Виховна і активизирующая функції спрямовані розвиток дисципліни праці, розвиток трудовий активності і творчої ініціативи. Високий рівень організації праці сприяє формуванню цих якостей працівника, що вищий якості виконавців, тим вища і рівень організації труда.

Розуміння функцій НЗП дозволяє забезпечити всебічний, комплексний підхід мирно вирішити проблеми організації праці в підприємстві, чіткіше уявити механізм впливу НЗП на працівника і саме виробництво. Функції НЗП — це стосується її властивості та ознаки. Для наукову організацію праці має бути характерним єдність зазначених функций.

1.2 Місце організації праці системі організації деятельности.

Вимога системного походу до виробництва як одне з головних умов його ефективності визначає важливість розкриття взаємозв'язків і взаємозумовленості всіх організаційних явищ і процесів на производстве.

У закінченому вигляді організація виробництва як динамічна система то, можливо представленій у вигляді сукупності трьох підсистем: організації технологічних процесів, організації праці та організації управления.

Потребує пояснення поняття «організація технологічних процесів». Це те сукупність організаційних рішень, що визначає порядок функціонування коштів виробництва, застосування обох і просторове розміщення, і навіть порядок здійснення технологічних операцій та процедур, складових істота кожного виду виробничої деятельности.

Принципова схема організації виробництва то, можливо представлена як матричної таблиці, у якій зліва за вертикаллю вказуються види діяльності на промислове підприємство. Вони може бути деталізовані чи укрупнены, їх можна надати у будь-якій угрупованню: по фазам виробництва, по структурних підрозділах чи з іншими ознаками. У цьому має дотримуватися обов’язкова вимога: необхідно вказувати всі види діяльності для підприємства. Згори за горизонталлю в таблиці вказується система організації виробництва, у складі її трьох підсистем: підсистеми організації технологічних процесів (ОТП), підсистеми організації праці (ВІД) і підсистеми організації управління (ЗУ). Припустимо, що промислового виробництва складається з таких видів деятельности:

1. Техніко-технологічна підготовка виробництва (розробка технічною і технологічною документації на засоби виробництва, технологію, предмети праці, готові изделия).

2. Підбір, підготовка, перепідготовка і на підвищення кваліфікації кадров.

3. Матеріальна підготовка виробництва, постачання її всім необхідним: машинами, механізмами, оснащенням, сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, енергією і т.д.

Ці види діяльності передують виробництву матеріальних благ і є головними компонентами процесу производства.

4. Здійснення основного виробничого процесу з випуску продукції відповідності зі спеціалізацією предприятия.

5. Здійснення допоміжних й обслуговуючих виробничих процесів (виконати ремонт, енергетичне і транспортне обслуговування, контроль якості продукції, зберігання сировини, матеріалів та готовою продукції, господарські праці та др.).

6. Маркетинг.

7. Фінансова деятельность.

8. Управління виробництвом (підприємством) — менеджмент.

1.3 Елементи організації праці та її формы.

Підбір, підготовка, перепідготовка і на підвищення кваліфікації працівників. Фундаментальна обізнаність із кадрами належить до організації праці, оскільки без забезпечення певного рівня умілості працівника, без його професіоналізму не можна прогнозувати скільки-небудь ефективну діяльність производстве.

Підготовці кадрів повинен передувати професійний відбір кандидатів те що чи інше робоче місце. У нашій країні професійний відбір поширився поки що лише для укомплектування посад і професій, які пред’являють дуже високі вимоги до психофізіологічним якостям працівника і для її здоров’ю. Проте завдання професійного відбору — визначення придатності людини до виконання роботи і добір найефективніших виконавців, і керівників, а то й всім, то тут для більшості робочих місць і посад — таке завдання стає актуальною у системі ринкових отношений.

Професійна придатність встановлюється шляхом перевірки стану здоров’я, виміру певних психофізіологічних параметрів людини, необхідні обрану ним професії, використання тестового та інших методів контролю. При професійному відборі необхідно звертати особливе увагу до наявність або відсутність тих властивостей особистості, які піддаються зміни, тренуванні, формуванню і який визначаються генотипом людини у на відміну від фенотипу — сукупності властивостей людини, які можна формувати чи змінювати. Перелік необхідні конкретної професії особистих якостей виконавця відбивається у профессиограммах — документах, і котрих формулюються вимоги до ймовірним виконавцям чи працівникам взагалі. Підготовка працівників сучасного виробництва здійснюється системою професійно-технічної освіти і крізь навчання виробництві. Реформа загальноосвітньої і професійної шкіл передбачає перетворення професійнотехнічної освіти в основну форму підготовки кваліфікованих робочих з допомогою єдиного типу багатопрофільних профтехучилищ зі середнім терміном навчання 3 роки для закінчив неповну середня школа та до один рік — для випускників середньої школы.

Професійне навчання виробництві охоплює підготовку нових робочих, перепідготовку і навчання другим професій, підвищення його квалификации.

Підготовка нових робочих з виробництва здійснено у формі індивідуальної та груповий підготовки на робочих місць й додатковий курсовий системи навчання на навчально-виробничої базі підприємства чи навчально-курсових комбінатах. На підприємствах підготовка молодих робочих проводиться під керівництвом не звільнених основної роботи кваліфікованих робочих, в навчально-курсових комбінатах — під керівництвом майстрів виробничого обучения.

Перепідготовка має на меті навчання робочих нових професій в відповідно до вимог науково-технічного прогресса.

Навчання другим професій спрямоване розширення виробничого профілю робочих, до можливості суміщення професій з метою підвищення продуктивність праці, підвищення його змістовності і привлекательности.

Сучасне виробництво вимагає постійної зростання професійного майстерності робочих, вдосконаленням їхніх знань, навичок, умінь. Цьому сприяє система підвищення кваліфікації робочих, здійснювану шляхом навчання на виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення (чи оволодіти нової технікою і технологією), на курсах бригадирів та інших. Важливе значення стоїть у сучасних умовах перепідготовка працівників у відповідно до вимог ринку праці. Цю роботу організує Федеральна служба зайнятості населения.

Важливим елементом організації праці є розподіл праці, тобто. відокремлення видів праці між працівниками, бригадами і іншими підрозділами для підприємства. Це — провокує організації праці, який, з цілей виробництва, полягає у закріпленні за кожним працівником кожним підрозділом виконання обов’язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій. Вирішення питання має передбачати поруч із вимогою найбільш раціонального використання робочого дня і кваліфікації працівника таку спеціалізацію, щоб зберігалася змістовність праці, не допускалася його монотонність, забезпечувалася гармонізація фізичних і психічних нагрузок.

Розрізняють такі форми поділу праці в підприємствах: функціональне — залежно від характеру виконуваних працівниками функцій з виробництва та участі в виробничому процесі. У цій ознакою працівники діляться на робочих, службовців, молодший обслуговуючий персонал, сторожову і пожежну охорони, учнів. Натомість робочі можуть становити функціональні групи основних робітників і допоміжних. Серед останніх виділяються групи ремонтних і транспортних робочих, контролерів якості, робочих з енергетичного обслуговування та т.д.; технологічне — по фазам, видам робіт, виробам, вузлам, деталей, технологічним операціям. Воно визначає розстановку працівників у відповідність до технологією виробництва та значною мірою впливає рівень змістовності праці. При вузької спеціальності у роботі з’являється монотонність, при занадто широкої спеціалізації підвищується ймовірність неякісного виконання. Відповідальна завдання організатора праці полягає у перебування оптимальний рівень технологічного поділу праці. Різновидами цієї форми поділу є під сталеве, предметне і пооперационное розподіл праці; професійне — за фахами і професій. З цієї форми поділу праці встановлюється потрібна кількість працівників різних професій; кваліфікаційне — за складністю та точності робіт згідно з фахових знань і досвідом роботи. Поділ праці тут здійснюється за рівню кваліфікації працівників з необхідної кваліфікації работ.

Органічно пов’язані з поділом кооперація праці, тобто. встановлення системи виробничої взаємозв'язок харчування та взаємодії працівників і підрозділів між собой.

Існують такі форми кооперації праці: межцеховая кооперація спеціалізованих цехів, спрямовану забезпечення злагодженого їх взаємодії з випуску кінцевої продукції підприємства; внутрицеховая кооперація спеціалізованих ділянок, мету, якої — взаимоувязка своєї діяльності з випуску кінцевої продукції цеху; внутриучастковая кооперація окремих працівників чи виробничих бригад з випуску закріпленої за ділянкою продукції; внутрибригадная кооперація, що об'єднує робочих, спільно виконують єдине для бригади виробниче завдання й несучих колективну відповідальність за результати праці бригады.

Найважливішими напрямами вдосконалення поділу праці й кооперації праці є суміщення професій, розширення зон обслуговування, многостаночная робота. Великий простір прояви ініціативи робочих ^доцільною кооперації праці дає організація праці комплексних бригадах із застосуванням часткової чи повної взаимозаменяемостью.

Поєднання професій — це виконання протягом нормальної тривалості робочого дня, поруч із роботами з основний професії, робіт з другий або декільком професій. Поєднання професій доцільно застосовувати за тими роботах, де є тривалі тихнологическис перерви і під час робіт з основний спеціальності, а також там, де за роботи верстатах (з обслуговування агрегатів) є машино-свободное час, тобто час, протягом якого робочий при що працює верстаті (агрегаті) вільний від виробничої необхідності його обслуживания.

Опанування суміжними професіями має великий економічний і соціальний сенс навіть у тому випадку, коли вільного часу: протягом робочого дня немає, але робота відрізняється монотонністю. За цих умов доцільна зміна праці, зміна операцій, перехід за певним графіку з однієї робочого місця інше, що веде до підвищення розмаїття праці, підвищенню його змістовності і привабливості, сприятливо б'є по здоров’я та настрої працівників, на економічні результати труда.

Опанування суміжними професіями слід також за тими ділянках виробництва, де відсутня стабільна завантаження працівників, на роботах малопрестижных і майже фізично тяжелых.

На роботах, виконуваних робітниками однієї професії, одержало поширення розширення зон обслуговування, яке має на меті більш раціонального використання робочого дня, і навіть повнішої завантаження устаткування (наприклад, многостаночное обслуговування, коли однією або групою робочих одночасно обслуговуються кілька верстатів). Ручні операції у кожному з обслуговуваних верстатів здійснюються послідовно, після чого верстат до наступній ручний операції працює у автоматичному режиме.

Головною умовою організації многостаночного обслуговування є наявність машино-свободного часу кожному з обслуговуваних верстатів, рівного сумі ручного часу роботи з від інших обслуговуваних одним робочим станках.

При поділі і кооперації праці вирішується питання: хто й що робитиме, як і з ким взаємодіятиме. Для організації високопродуктивного праці слід також вирішити такий питання: як, як слід виконувати работу.

Досягають цього встановленням раціональних методів і прийомів праці. Звісно, засіб для досягнення роботи у значною мірою визначається технологією, але кожна технологічнаоперація можуть виконати порізного: з перемінним кількістю рухів, більш-менш вміло, з витратою різного кількості часу й фізіологічної енергії. Встановлення способу найбільш економного виконання кожного дії, прийому, операції, кожної роботи — це відповідальна завдання організатора праці. Вона передбачає аналіз політики та розробку всіх частин трудового процесу, включаючи колег і координацію рухів, вибір зручною робочої пози, способу володіння інструментом та управління автомобілями і механизмами.

Основний одиницею поділу праці є виробнича операція, під якої розуміють частина трудового процесу, виконувану одним чи групою робочих однією робоче місце, над одним предметом праці. Зміна хоча самого з цих ознак означає завершення однієї операції, і початок інший. Операція, своєю чергою, складається з прийомів, трудових діянь П. Лазаренка та движений.

Трудове рух є однократне переміщення рук, ніг, корпусу робочого у процесі труда.

Трудове дію — це сукупність трудових рухів, виконуваних безупинно і має приватне цільове назначение.

Трудової прийом. — це сукупність трудових дій, об'єднаних одним цільовим призначенням, і що становлять закінчену елементарну работу.

Спосіб виконання виробничого завдання, характеризується певним складом і послідовністю дій, прийомів, операцій утворює метод праці. Методи виконання трудових процесів повинні проектуватися разом із проектуванням технологічного процесу, а результати проектних розробок заносять в карти прийомів і методів праці, карти організації праці, в инструкционные чи технологічні карти. Їх використовують із навчання робочих раціональним прийомів і методам праці, для контролю та аналізу роботи; вони служать відправною точкою задля її подальшого вдосконалення трудового процесса.

Важливе значення підприємствам має виявлення і розповсюдження досвіду роботи новаторів виробництва, вивчення застосовуваних ними прийомів і методів праці. Прийоми й методи праці цікавими є, якщо робочі, їх які застосовують, отримують високі і стійкі результати праці, які характеризуються економією проти нормативними значеннями трудовитрат, сировини, матеріалів, інструментів, енергії, раціональним використанням устаткування, поліпшенням якості продукції під час досягнення оптимальної інтенсивності труда.

Завдання виявлення раціональних прийомів праці вирішується шляхом вивчення безпосередньо з виробництва праці робочих, значно перевыполняющих норми праці, які використовують ефективні засоби ведення трудового процесса.

Під час вивчення і відборі найбільш доцільних і ощадливих прийомів праці рекомендується зважати на:

— короткі найменш виснажливі руху рук, ніг, корпусу тіла працюючого, усунення різких змін у напрямі цих рухів, зменшенні маси переміщуваних вручну грузов;

— безперервні і плавні жести по дугового лінії, що більшощадливі, ніж руху прямолінійні з різкими остановками;

— одночасні і симетричні руху рук;

— скорочення рухів шляхом винятку зайвих, суміщення движений;

— досягнення зручного становища робочого, забезпечення перемінної пози «сидячи — стоячи», чергування періодів праці та відпочинку ж у залежність від тяжкості і нервно-психической напруженості труда.

Раціональні прийоми і силові методи праці, досвід новаторів виробництва поширюються у різний спосіб. Для цього використовують систему підготовки й підвищення кваліфікації кадрів, семінари, виставки, навчальні курси і др.

Необхідна частина організації праці — організація робочих місць. Робоча місце — це первинну ланку виробництва, зона трудовий діяльності робітника чи групи робочих (якщо робоче місце колективне), оснащена необхідними коштами до виконання виробничого завдання. Під організацією робочого місця розуміється система його обладнання і планування, підпорядкована цілям виробництва. Ці рішення, своєю чергою, залежить від характеру і спеціалізації робочого місця, з його виду та роль виробничому процессе.

Залежно від специфіки виробництва робочі місця може бути спеціалізованими і універсальними, індивідуальними і колективними, стаціонарними і рухливими, одно-станочными і многостаночными, постійними і тимчасовими, і навіть робочими місцями ручний роботи, механізованими, автоматизованими, апаратними, робочими місцями службовців і др.

Оснащення робочого місця складається з сукупності коштів, необхідні здійснення виробничого процесу. До них належать: основне технологічне і допоміжне устаткування; технологічна оснащення — робочий і мерительный інструмент, пристосування, запасні частини; організаційна оснащення — засоби зв’язку і сигналізації, робоча меблі, тара; робоча документація; кошти комунікації на шляху подання на робоче місце сировини, матеріалів, енергії; господарський інвентар для підтримки чистоти і порядку і др.

Повне і комплектне оснащення робочого місця дозволяє найкращим чином організувати процес праці. І тому необхідна раціональна планування коштів оснащення — розміщення робочому місці те щоб забезпечувалося зручність їх обслуговування, вільний доступом до механізмам та його окремим вузлам, які вимагають регулювання і місцевого контролю, економія рухів і переміщень працівника, зручна робоча поза, хороший огляд робочої зони, безпеку праці, економія виробничої площі, наявність проходів, під'їздів і проїздів для транспортних засобів, взаємозв'язок зі суміжними робочими місцями та в місці бригадира, майстра, іншого руководителя.

Проведені атестації робочих місць дозволяють виявляти відступу від нормативних вимог до них й удосконалювати організацію робочих місць у відповідно до вимог наукову організацію праці. За результатами атестації малоефективні робочі місця можуть упраздняться, у своїй з’являється можливість раціонального використання виробничих площ, установки сучасного високопродуктивного устаткування й інтенсифікації виробничого процесса.

Рівень організації праці в робоче місце залежить також від досконалості системи його обслуговування. Організація обслуговування робочих місць передбачає своєчасне забезпечення робочих місць всім необхідними, включаючи технічне обслуговування — наладку, мастило, регулювання; ремонтне і межремонтное обслуговування; забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, інструментом; подачу необхідних видів енергії — тепла, електроенергії, стиснутого повітря; межоперационный і фінішний контроль якості продукції; господарське обслуговування — збирання, чистку устаткування; транспортне обслуговування може й т.д.

Щоб організувати обслуговування робочих місць, вирішити такі вопросы:

— визначити, у яких видах обслуговування потребує кожне робоче место;

— за кожним видом обслуговування з’ясувати час його норму, тобто. обгрунтувати обсяг обслуговування на зміну, місяць, год;

— встановити регламент обслуговування, тобто. графік, періодичність і послідовність; закріпити виконання обов’язків з обслуговування за суворо певними исполнителями.

Ефективність обслуговування робочих місць можна досягти лише за дотримання: принципу люб’язності обслуговування, що передбачає виконання відповідних робіт доти, як процес виробництва перерветься з невчасного їх виконання; принципу оперативності обслуговування — швидкості реагування на можливі збої виробництва; принципу комплексності, вираженого у забезпеченні різнобічного обслуговування за всі його видам; принципу плановості, яка полягає у проведенні розрахунків потреби у видах, термінах та обсяги обслуговування кожного працівника места.

Прогрес в системах обслуговування робочих місць полягає у переході від чергового обслуговування, тобто. обслуговування за викликом з місця зупинки виробництва, до стандартному обслуговування, заснованого на розрахунках норм обслуговування та її реалізації планово-попереджувального проведення обслуговуючих работ.

Досягнення ефективного розв’язання з організації робочих місць і систем їх обслуговування полегшується використанням розроблених типових проектів організації праці для масових професій робітників і службовців. Типовий проект організації праці — це, як Правило, осередок передового досвіду організації праці, у якому висвітлюються все принципові питання організації праці, зокрема питання обладнання і планування робочих місць, організації виробництва їхньої обслуживания.

Складовим елементом організації праці є з’ясування технічно обгрунтованих норм праці. Норма праці вінчає процес встановлення певної організації праці є відправним пунктом на її подальшого вдосконалення. Докладно питання нормування праці розглядаються в п. 2.3. справжнього пособия.

Умови праці — це сукупність чинників довкілля, надають впливом геть працездатність і душевному здоров'ї людини під час праці. На працівника у виробничому середовищі впливає дуже багато зовнішніх чинників, котрі за своєму походженню можна розділити на дві групи. Перша включає у собі чинники, які залежать від особливостей виробництва, у тому числі географо-климатических, зумовлені географічним районом і кліматичної зоною розміщення підприємства, і соціально-економічні. Останні залежить від соціально-економічного ладу нашого суспільства та визначають становище трудящого у суспільстві загалом. Вони знаходять свій вияв у трудове законодавство, разом соціальних благ і гарантий.

Друга ж група включає у собі чинники, залежать від особливостей виробництва та його колективу. Ці чинники формуються, з одного боку, під впливом особливостей техніки, технології, економіки та організації виробництва (виробничо-технічні), з другого — під впливом особливостей колективу (социально-психологические).

Група виробничо-технічних чинників найбільш широка. У неї входят:

— техніко-технологічні чинники — особливості техніки і технології, рівень механізації і автоматизації праці, ступінь оснащеності робочих місць, режим праці та відпочинку. Під впливом цих факторів формуються фізичний тягар праці, характеризуемая обсягом фізичної праці та статичної навантаженням за зміну, і нервово-психічна напруженість, обумовлена обсягом перероблюваної інформації, інтенсивністю уваги, напруженістю анализаторно-мыслительной діяльності, ступенем монотонності праці, темпом работы;

— санітарно-гігієнічні чинники — температура, вологість, швидкість руху повітря на робочому приміщенні; рівні шуму, вібрації, запорошеності, загазованості, випромінювань; освітленість, контакт частин тіла працівника з водою, машинним олією, токсичними речовинами, загальний стан виробничих помещений;

— чинники безпеки, гарантують захист працівника" від механічних ушкоджень, уражень струмом, від хімічного і радіаційного загрязнения;

— инженерно-психологические чинники — комфортність на робочих місць, досконалість конструкції і планування техніки, органів управління і коштів контролю над ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механизмов;

— естетичні чинники — архітектурно-планувальні рішення інтер'єру і екстер'єру, естетично виразна форма і колір коштів праці, спецодягу, відповідне оформлення зон відпочинку і пр.;

— господарсько-побутові чинники — організація внутрисменного харчування працівників; наявність і соціальне становище побутовок, умивальників, душових, туалетів; організація прання, хімчистки і ремонту спецодягу, збирання приміщень та території Польщі і т.д.

Соціально-психологічні чинники — соціально-демографічна структура колективу, сукупність інтересів, ціннісних орієнтації працівників, стиль керівництва у підрозділах і підприємстві цілому, масштаб і характеру діяльності громадських організацій. Ці чинники формують морально-психологічний клімат коллективе.

Отже, на людини її працездатність впливає велика і складна сукупність чинників, які треба враховувати, щоб зробити найсприятливішу обстановку для високопродуктивного праці, що є одній з завдань його организации.

Необхідної складовою організації праці служать його планування обліку. Планування праці як встановлення пропорцій праці, його продуктивності, кількості персоналу, фонду зарплати для виконання виробничої програми — частина загальної системи, які забезпечують функціонування праці. Облік праці служить необхідною передумовою для встановлення результативності праці, її оплати та матеріального стимулирования.

Питання оплати й матеріальним стимулюванням працівників видаються також складовою організації праці. Докладно вони розглядаються розділ 3 справжнього пособия.

Ефективна організація праці може бути достигнуга без суворого дотримання встановлених правив і порядку з виробництва, тобто. без дисципліни труда.

Насправді розрізняють дисципліну трудову, виробничу, технологічну, .планову, фінансову, договірну та інших. Таке розмаїтість залежить від того, що різні правила, норми, вимоги встановлюються різними органами й, які трактують дотримання встановлених ними правил як відповідну дисципліну. Так, дотримання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку (своєчасне початок і закінчення робочого дня, перерви на обід і відпочинок), норм внутрішньовиробничого поведінки належить до трудовий дисципліни. Точне виконання всіх вимозі технології в кожному виробничому процесу становить дисципліну технологічну. Своєчасна і точна реалізація виробничих завданні, виконання посадових інструкції, дбайливе ставлення до устаткуванню, інструменту, оснастці, сировини і матеріалам, дотримання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, пожежної безпеки становлять виробничу дисципліну. Поняття дисципліни праці об'єднує перелічені різновиду дисциплін і проявляється у свідомому виконанні працівниками своїх службових обязанностей.

Організація праці в підприємстві підкріплюється трудовий активністю і творчої ініціативою трудящих. Розвиток дослідницько-експериментальної і поглиблення демократії у світі початку й з виробництва у реалізації реформ політичної системи та економіки p. s країні, зростання економічної самостійності підприємств створюють сприятливу обстановку підвищення трудовий активності і творчої ініціативи трудящих, і через ці найважливіші якості працівників впливають до зростання рівня організації праці та ефективності производства.

Є різноманітні форми організації праці, під якими розуміються її різновиду залежно від цього, як вирішуються питання планування, обліку, оплати праці, його поділу праці й кооперації, управління у колективі і др.

По способам встановлення планових завдань і врахування виконаною роботи можна выделить:

— індивідуальну форму організації праці, коли завдання встановлюється кожного працівника окремо, ведеться індивідуальний облік виконаної роботи і нараховується індивідуальний заробіток работнику;

— колективну форму організації, коли виробниче завдання встановлюється всьому колективу загалом, облік вироблення продукції також ведеться за кінцевим результатам роботи колективу та всьому колективу нараховується заработок.

Колективні форми організації праці за способу поділу праці й кооперації поділяються на коллективы:

— які з поділом праці, коли кожний працівник ангажований лише виконанням роботи виключно за свого фаху однією робочому месте;

— із застосуванням часткової взаимозаменяемостью, коли працівники володіють двома чи великою кількістю професій і може виконувати роботу як своєму робоче місце, а й у совмещаемой профессии;

— з повним взаимозаменяемостью, коли кожний член колективу може працювати будь-якою робочому місці або змінюватися робочими місцями із заздалегідь продуманої схеме.

По способу формування коштів на здійснення діяльності різняться такі форми організації праці: індивідуальна трудова діяльність, поспіль, оренда, кооператив, мале предприятие.

Форма організації праці залежить також від форми оплати. Розрізняють такі форми оплати труда.

По способам взаємодії з вищестоящими органами може бути такі форми організації праці: пряме підпорядкування, договір підряду, договір оренди, контракт.

По способам управління колективом розрізняють: повне самоврядування, часткове самоврядування, без самоуправления.

За розмірами трудових колективів та його місці в ієрархії управління на підприємстві колективні форми організації праці може бути: звеньевыми, бригадными, дільничними, цеховими, груповими, отдельскими і др.

Всі ці форми організації праці та їх різновиду можуть з'єднуватися у різних комбінаціях, наприклад, бригадна форма організації роботи з повної взаимозаменяемостью, бригадний поспіль, оренда підприємства міста і др.

Які що умови ефективності форм організації праці? І тому потрібно виділяти прогресивні елементи, характерні окремих форм. Прогресивними вважатимуться ті елементи, що забезпечують автономію та свободу вибору коштів на рішення виробничих завдань, зміну праці та гармонійний розвиток людей процесі роботи; створюють умови для самоврядування, прояви творчості полягає і ініціативи; сприяють економії часу, зростанню продуктивність праці; підвищують відповідальність за результати труда.

До таких елементам относятся:

— часткова чи повна взаємозамінність працівників у коллективе;

— планування з єдиного поряд і оплата лише кінцевий результат;

— підрядні і орендні отношения;

— самоврядування колективу; ;

— використання додаткових коштів у вигляді різних коефіцієнтів задля розподілення колективного заробітку між працівниками трудового коллектива;

— планування обліку як випуску продукції, а й тих чималих коштів, які потрібно затратити цей випуск, заохочення за економію експлуатаційних затрат;

— наскрізне побудова підрозділів, що працюють у многосменном режиме.

Якщо формуються колективи, де є усі поголовно чи більшість із названих елементів ефективності, можна бути впевненим, що робота їхнього буде успішною. У цьому треба говорити, що необхідно попереднє обгрунтування прийнятих прийняття рішень та проектування будь-яких організаційних новшеств.

Чітке Ставлення до сутності, змісті, форми і функціях організації праці в підприємстві, у пихатій інституції необхідно кожному фахівцю та керівнику будь-якого ранга.

1.4 Нормування праці в предприятии.

1.4.1 Загальні положения.

Нормування праці є частиною організації праці в підприємстві. Під нормуванням праці розуміють процес встановлення науково обгрунтованих норм витрат праці в здійснення якоїсь роботи. Наукове обгрунтування норм передбачає врахування технічних і техноло-гічних можливостей виробництва, облік особливостей застосовуваних предметів праці, використання прогресивних форм, прийомів і методів праці, його фізіологічно виправдану інтенсивність, нормальних умов труда.

Норми праці хіба що підбивають підсумок технічною освітою і організаційним рішенням з виробництва, вони фіксують досягнутий рівень техникотехнологічного і організаційного досконалості для підприємства й у цих умов встановлюють міру труда.

Норми праці є також необхідним елементом планування праці та виробництва: з допомогою норм праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну кількість персоналу і його структуру на предприятии.

Нарешті, норми праці — це складова частина організації оплати праці, оскільки з допомогою встановлюється розцінка — величина заробітку за виконання одиниці работы.

Насправді використовуються такі види норм труда:

— норма часу — кількість робочого дня, необхідного на виконання будь-якого вироби чи будь-якою работы;

— норма вироблення — кількість виробів, що слід випустити в одиницю часу (одну годину, робочу зміну тощо.). Між нормою часу і нормою вироблення існує назад пропорційна зависимость;

— норма обслуговування — кількість об'єктів (машин, механізмів, робочих місць тощо.), які працівник чи групу працівників повинні обслужити протягом одиниці робочого времени;

— норма часу обслуговування — цей час, необхідне обслуговування одного об'єкта. Між нормою обслуговування і нормою часу обслуговування теж є назад пропорційна зависимость;

— норма чисельності — кількість працівників певного профілю і кваліфікації, необхідне виконання конкретних робіт за певний период.

Щоб дізнатися, з яких частин складаються різні норми праці, необхідно вивчити класифікацію витрат робочого дня. У відповідність до ній усі робочий час виконавця чи групи працівників підрозділяється тимчасово праці та час перерывов.

Час роботи — період, протягом якого працівник здійснює підготовку й безпосереднє виконання отриманої роботи. Вона складається з часу роботи з виконання виробничого завдання й часу роботи, не передбаченого виробничим заданием.

Час роботи з виконання виробничого завдання складається з таких категорій витрат робочого дня виконавця: подготовительно-заключительного часу, оперативного часу й часу обслуговування робочого места.

Подготовительно-заключительное час — цей час, затрачуване працівником підготовка коштів виробництва до виконання заданої роботи і дії, пов’язані з її закінченням. До нього належить час, витрачене отримання вбрання працювати, інструментів, пристосувань і технологічної документації; ознайомлення з очікуваною роботою, технологічної документацією, кресленням; інструктаж про порядок виконання роботи; наладку устаткування відповідний режим роботи; здачу готової продукції і на др.

Величина подготовительно-заключительного часу залежить від обсягу роботи, виконуваної у цій завданням. Тому, коли тривалий час виконується сама й той самий робота, подготовительно-заключительное час у розрахунку одиницю продукції буде незначним за величиною. У цих випадках під час встановлення норм звичайно не учитывается.

Оперативне час — цей час, затрачуване виконання заданої роботи (операції), повторюване з кожним одиницею чи певним обсягом продукції. Воно підрозділяється на основне, протягом якого предмет праці зазнає кількісні і якісних змін (наприклад, зняття стружки з деталі на токарському верстаті), і допоміжне, яке витрачається до дій виконавця, щоб забезпечити виконання основний роботи (наприклад, установка і зняття детали).

Час обслуговування робочого місця — цей час, затрачуване працівником на те що за робочим місцем та підтримка їх у стані, що забезпечує продуктивну роботу у протягом зміни. Час обслуговування робочого місця підрозділяється тимчасово технічного і організаційного обслуживания.

Час технічного обслуговування — цей час, затрачуване працівником на те що за робочим місцем і вхідним у його склад устаткуванням, необхідним виконання конкретного задания.

Час організаційного обслуговування — цей час, затрачуване працівником для підтримки робочого місця у робочому стані протягом зміни (час приймання і здачу зміни, на розкладання і збирання інструмента і т.д.).

Час роботи, не передбачене виробничим завданням цей час, затрачуване виконання випадкової і непродуктивної роботи (наприклад, на виправлення шлюбу продукции).

Час перерв — цей час, протягом якого працівник так само участі в. Воно ділиться тимчасово регламентованих та палестинці час нерегламентированных перерывов.

Час регламентованих перерв у роботі включає у собі час перерв у роботі, обумовлених технологією та організацією виробничого процесу, і навіть час відпочивати та особисті надобности.

Час нерегламентированных перерв у роботі — цей час перерв в роботі, викликаних порушенням нормального течії виробничого процесу. Воно включає у собі час перерв у роботі, викликаних вадами у створенні виробництва, та палестинці час перерв у роботі, викликаних порушеннями трудовий дисциплины.

Усі витрати робочого дня виконавця, крім наведеної класифікації, можуть підрозділятися на нормируемые і ненормируемые.

Нормируемые витрати входять у норму. Вони потрібні до виконання заданої роботи. Так само як подготовительно-заключительное час, час оперативної роботи, обслуговування робочого місця та регламентованих перерывов.

Ненормируемые витрати часу (час випадкової і непродуктивної праці та нерегламентированных перерв) і норму часу не включаються. Вони прямі втратами робочого времени.

Класифікація витрат робочого дня виконавця дає змоги виявити величину і втрат, і навіть не раціональних витрат робочого дня. У цих цілях виробляється вивчення витрат часу робочому месте.

1.4.2 Вивчення витрат робочого времени.

Вивчення витрат робочого дня здійснюється з допомогою спостережень: фотографій робочого дня, хронометражу та інших методов.

Фотографія робочого дня — вид спостереження, у якому вимірюють все без винятку витрати часу, здійснювані виконавцем (виконавцями) за певного періоду роботи (наприклад, за зміну чи обрання її частина). Її проводять головним чином заради виявлення втрат робочого часу, встановлення причин, викликають ці втрати, і розробки необхідних організаційно-технічних заходів із їх устранению.

Застосовується фотографія робочого дня й у розробки нормативів подготовительно-заключительного часу, часу обслуговування робочого місця, перерв відпочивати та особисті потреби, і навіть визначення оперативного часу на різні роботи у одиничному і мелкосерийном производстве.

З іншого боку, фотографія проводиться задля встановлення норм обслуговування устаткування й нормативів чисельності працівників, вивчення використання робочого дня передовими працівниками з поширення їх досвіду, виявлення причин невиконання норм вироблення окремими работниками.

Залежно кількості можна побачити працівників фотографія може бути індивідуальної, груповий (бригадній), массовой.

При індивідуальної фотографії робочого дня вивчається використання часу одним працівником протягом робочого дня чи іншого періоду. фотографія робочого дня складається з таких етапів: підготовка до спостереженню, спостереження і вимір витрат робочого дня, обробка і аналіз спостережень, розробка і впровадження у виробництві організаційнотехнічних заходів. У період підготовки до спостережень вивчається майбутній технологічний процес, організація робочого місця, його обслуговування; технічні характеристики, режими праці та стан оборудования.

Спостереження і вимір витрат робочого дня ведеться за поточному часу. Усі дії музиканта, і перерви у роботі фіксуються виключно за порядку в спостережній листе.

Після обробітку даних фотографії складається зведений баланс робочого часу за категоріями витрат: подготовительно-заключительное час, оперативне час тощо. У процесі аналізу визначаються нераціональні витрати й втрати робочого дня, встановлювали їхні причины.

Після аналізу складається проектований баланс робочого дня. При цьому всі нераціональні витрати й втрати робочого дня исключатся і поза рахунок збільшується оперативне час. З даних фактичного і проектованого балансів визначається можливий зростання продуктивності праці завдяки усуненню втрат перезимувало і нераціональних витрат робочого времени.

Потім розробляються заходи з усунення втрат робочого часу й вдосконаленню організації праці, які вносять до плану організаційно-технічних заходів із зазначенням терміну їхніх виконання і исполнителей.

Групова фотографія робочого дня виробляється у тому випадку, коли робота виконується групою працівників. Однією з. основних цілей груповий фотографії вивчення існуючого поділу праці й кооперації праці, використання робочого дня, ефективності застосування оборудования.

Порядок проведення спостережень при груповий фотографії той самий, як при індивідуальної фотографії робочого времени.

Під час вивчення використання робочого дня більшої кількості працівників (понад десять людина) проводиться масова (фотографія робочого дня методом моментных спостережень, у якому фіксуються не абсолютні величини витрат часу деякі види робіт, а число моментів їх виконання. Для досягнення необхідної точності результатів спостережень заздалегідь встановлюється по формулам чи відповідним таблицям їх обсяг, тобто. число моментів, що слід зафиксировать.

Спостереження проводяться шляхом обходу із заздалегідь розробленого маршруту ділянки, де є робочі місця виконавців. У процесі обходу спостерігач фіксує, що робить працівник в момент, шляхом нанесення оцінок в спостережній листе.

У процесі обробки результатів спостереження підраховується кількість моментів за кожним видом витрат робочого дня, і навіть їх сума і визначається їхніми відсоткове выражение.

Аналіз результатів й розробка заходів із усунення виявлених недоліків виробляється як і, як із індивідуальної приватизації та груповий фотографіях робочого времени.

У практиці нормування праці широко застосовується самофотография робочого дня. На відміну від фотографії робочого дня при самофотографии враховуються лише втрати робочого дня, пов’язані з організаційнотехнічними неполадками, які записуються самим працівником в спеціальний бланк наблюдения.

Метою проведення самофотографии є притягнення до вдосконаленню організації праці самих працівників. За підсумками аналізу даних розробляються заходи з усунення недостатков.

Хронометраж — вид спостереження, у якому вивчаються циклічно повторювані елементи оперативної роботи, окремі елементи подготовительно-заключительной роботи, чи обслуговування робочого места.

Основне призначення хронометражу: визначення тривалості повторюваних елементів операції (прийомів та рухів) до розрахунку норм чи і розробити нормативів часу; виявлення вивчення передових методів і прийомів праці цілях передачі цих методів роботи широкого кола працівників; перевірка встановлених доз вироблення; виявлення причин невиконання норм окремими работниками.

У період підготовки до проведення хронометражу спостерігач вивчає технологічний процес виконання нормируемой операції, аналізує його, розбиває операцію на елементи, вивчає режим роботи устаткування й організацію робочого місця. Усі виявлені недоліки усуваються на початок наблюдения.

При виборі виконавця враховується ступінь виконання ним норм, його кваліфікація, відповідність розряду нормируемой праці та рабочего.

Перед проведенням хронометражу встановлюється кількість необхідних спостережень. Воно залежить від тривалості елементів операції, типу виробництва та вимог, що висуваються до ступеня точності отриманих даних. Для більшої точності проводиться більше наблюдений.

Хронометраж то, можливо безперервний, коли виміри тривалості елементів операції проводяться безупинно з початку остаточно операції, і вибірковий, у якому проводяться виміри окремих елементів операции.

Під час проведення безперервного хронометражу в хроно-карте відзначається час початку хронометражу, та був фіксується за поточного часу закінчення кожного элемента.

Обробка результатів спостереження починається з визначення тривалості виконання окремих елементів операції. Під час проведення безперервного хронометражу вона дорівнює різниці показань поточного часу двох суміжних вимірів. Потім виключаються помилкові (дефектні) виміри, про яких зроблено позначки у спостереженнях, й укладаються хронометражные ряди тривалості виконання кожного елемента операції в всіх замірах. Якість результатів спостереження характеризується величиною коливань цифрових значень хроноряда. Коливання залежить від виконуваної роботи, характеру участі у ній робочого, тривалості елементів операції, типу виробництва, кваліфікації спостерігача і використовуваних виміру атмосферного явища приборов.

Показником оцінки хроноряда є фактичний коефіцієнт стійкості, що визначається ставленням максимальної тривалості елемента у даному хроноряде до мінімальної. Фактичний коефіцієнт стійкості порівнюється зі нормативним. Якщо він менше, або дорівнює нормативному, хроноряд вважається стійким, а саме спостереження качественным.

Далі визначається середня тривалість виконання кожного елемента операции.

Аналіз отриманих результатів здійснюється з метою перевірки раціональності процесу операцій. У цьому вишукуються можливість скорочення витрат часу через усунення окремих елементів операції, заміни деяких прийомів більш раціональні менш стомливими, і навіть перекриття машинним часом окремих елементів ручний работы.

З допомогою аналізу визначаються склад операції, і тривалість виконання її елементів. Після цього встановлюється оперативне час здійснення операції чи вихідні дані і розробити нормативів на ручні і машинно-ручные работы.

Аналогічно проводиться вивчення хронометражем витрат часу на окремі елементи подготовительно-заключительной праці та роботи з обслуговування робочого места.

Вивчення витрат робочого дня дозволяє їм отримати необхідні дані для вдосконалення організації праці та встановлення норм трудових витрат, виявити резерви зростання продуктивність праці та найкращого використання оборудования.

Для нормування праці крім даних, отриманих з допомогою фотографій робочого дня і хронометражей, використовуються такі нормативні материалы.

Нормативи режимів роботи устаткування — це регламентовані величини режимів роботи устаткування, щоб забезпечити найбільш доцільне його використання. Прикладом можуть бути нормативи режимів різання металу на верстатах, які містять значення глибини різання, подачі й швидкістю залежність від конструкції і матеріалу що краючою частини інструмента, заданої частоти і точності обробітку грунту і інші параметри. Ці нормативи призначені задля встановлення раціональних режимів роботи устаткування й визначення часу машинної работы.

Нормативи часу — це регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів, входять до складу операції. Вони призначені визначення норм витрат праці в машинно-ручные і ручні праці та діляться ми такі групи нормативів: основного часу (при ручних роботах), допоміжного часу, часу подготовительнозаключній роботи, часу обслуговування робочого місця, часу на відпочинку і особисті надобности.

Нормативи часу обслуговування — це регламентовані величини витрат часу обслуговування одиниці устаткування, робочого місця та інших виробничих одиниць. Їх використовують задля встановлення норм обслуговування, тобто. кількості одиниць устаткування, робочих місць, виробничих площ, і інших об'єктів, які потрібно закріпити за одним працівником чи його группой.

Нормативи чисельності — регламентоване кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, що слід до виконання одиниці (чи певного обсягу) роботи. Такі нормативи призначені задля встановлення чисельності робітників у основному для роботах, куди її визначення іншими засобами, зокрема через нормативи часу, затруднено.

Типові норми розробляються на роботи, що їх по типовий технології з урахуванням раціональних організаційно-технічних умов, вже існуючих більшості або це частини підприємств, де є такі види робіт. Типові норми рекомендуються еталоном підприємствам, де організаційно-технічні умови виробництва ще досягли рівня, на який розраховані зазначені нормы.

За сферою застосування нормативні матеріали поділяються на міжгалузеві (відомчі), галузеві і місцеві, а, по ступеня укрупнення — на диференційовані (элементные і микроэлементные) і укрупненные.

3. Методи нормування труда.

Насправді використовуються опытно-статистический і аналітичний методи нормирования.

При опытно-статистическом (іноді її називають сумарним) методі норми встановлюються загалом всю роботу без поелементного аналізу операцій. Досвідчений метод передбачає визначення норми з урахуванням особистого досвіду нормувальника, а статистичний — грунтується на встановленні норм по даним про фактичних витратах часу на аналогічну роботу у минулому. Опытно-статистический метод може бути визнаний науковим, оскільки норми розробляються без необхідного аналізу фактичних умов труда.

Науково обгрунтовані норми праці встановлюються аналітичним методом. З її допомогою нормування ввозяться наступному порядку: нормируемая операція розчленовується на складові її елементи; визначаються все чинники, що впливають тривалість виконання кожного елемента (технічні, організаційні, психофізіологічні, економічні та соціальні); проектуються раціональний склад операції, і послідовність виконання її елементів з урахуванням найкращого поєднання чинників, які впливають їх тривалість. Після цього розраховуються витрати часу за кожен елемент й норма часу на операцію загалом. Одночасно розробляються організаційно-технічні заходи, щоб забезпечити впровадження запроектованого трудового процесу і встановленої нормы.

Аналітичний метод нормування має чи два різновиди: аналитически-расчетный і аналитически-исследовательский. Вони різняться способом визначення витрат времени.

При аналитически-расчетном методі витрати часу за кожен елемент операції, і операцію загалом визначаються по науково обгрунтованим міжгалузевим, галузевим чи місцевим нормативам.

При аналитически-исследовательском методі витрати часу за кожен елемент і операцію загалом встановлюються з урахуванням безпосередніх вимірів цих витрат за робочих місць (шляхом проведення фотографії робочого дня чи хронометража).

З іншого боку, на підприємствах трапляються випадки одночасного використання двох різновидів аналітичного методу, коли самі елементи норми часу встановлюються за нормативами, інші — з урахуванням проведених исследований.

Найбільшого поширення набула практично отримав аналитически-расчетный метод, оскільки вона значно скорочує трудомісткість розробки норм, сприяє встановленню норм рівної напруженості та дає можливість розрахувати норми на початок виробництва нових изделий.

Нормування праці службовців. До категорії «службовці» відносять керівників різного рангу, спеціалістів із вищою та середнім спеціальним освітою і формуватимуться технічних виконавців (делопроизводителей, архіваріусів, секретарів, машинисток-стенографисток та інших.). Для встановлення їх нормативної чисельності використовуються тих самих методів, що у нормування праці робочих, зокрема аналитически-расчетный метод з урахуванням застосування: єдиних норм часу (наприклад, на машинописание, креслярські і копіювальні роботи); типових норм часу (наприклад, на роботи з діловодству, бухгалтерського обліку, на нормативно-исследовательские праці та ін.); нормативів чисельності службовців виконуваних функцій управління (наприклад, нормативи чисельності по функції «Бухгалтерський облік і звітність» і др.).

Застосовується також аналитически-исследовательский метод встановлення норм, який передбачає безпосереднє вивчення витрат робочого дня на робочих местах.

Норми може бути диференційованими (на операцію) і укрупненными (на всю роботу). Диференційовані норми йдуть на нормування праці технічних виконавців, а укрупнені — для нормування праці специалистов.

Якщо норми охоплюють переважно всі види робіт і операцій, властиві тій чи іншій посади або групі посад, є підстави використані визначення необхідної кількості відповідних работников.

Для керівників регламентуються число підлеглих і заступників, витрати робочого дня на закріплені по них види деятельности.

Так, для директора підприємства рекомендується норма числа підлеглих не більше від 7 до 10 контрольованих їм ланок (заступників, служб, производств).

При нормуванні праці фахівців і технічних виконавців використовуються нормативи витрат часу виконання закріплених по них видів робіт. Ці нормативи повинні наскільки можна охоплювати все етапи і види робіт, правильно враховувати вплив чинників на трудомісткість й умови виконання работ.

Фахівцям і технічних виконавців застосовується метод нормування праці через побудову балансів витрат робочого дня. На основі аналізу фактичного балансу робочого дня проектуються утримання і витрати часу за кожним видом робіт з урахуванням реалізації заходів, вкладених у вдосконалення трудового процесу. З цією фахівців і технічних виконавців, зайнятих обслуговуванням виробництва, доцільно встановлювати норми обслуговування (наприклад, для працівників обчислювальних центрів, табельщиков, кассиров).

Порядок зміни норм праці. Норми праці що неспроможні залишатися незмінними протягом тривалого часу й підлягають періодичному оновленню в міру зниження трудомісткості виготовлення продукции.

На підприємствах має здійснюватися систематична робота з виявлення та використання резервів зростання продуктивність праці і встановленню прогрессивнь1х норм. Ця робота передбачає: проведення атестації робочих місць; розробку й реалізацію плану технічного розвитку та вдосконалення організації виробництва; розробку й реалізацію календарного плану заміни перегляду і часом з’являтимуться нові норм.

Атестація робочих місць передбачає оцінку якості всіх діючих для підприємства норм праці як однієї з найважливіших показників організаційно-технічного рівня виробництва. Оцінка якості діючих норм передбачає перевірку кожної норми щодо відповідності досягнутому рівню техніки, технології, організації виробництва та праці, після чого приймають рішення про атестації чи неатестації перевірених норм.

Атестованими зізнаються технічно обгрунтовані норми, відповідні досягнутому рівню техніки і технології, організації виробництва та труда.

Застарілі і помилково встановлених норм зізнаються неатестованими. Застарілими вважаються норми, які діють роботах, трудомісткість яких зменшилася внаслідок загального поліпшення організації виробництва та праці, зростання професійного майстерності і вдосконалення виробничих навичок робочих. Помилковими вважаються норми, під час встановлення яких були неправильно враховані організаційнотехнічні умови чи допущені неточності при застосуванні нормативних матеріалів, або у проведенні расчетов.

Неаттестованные норми підлягають зміни. Перегляд застарілих норм ввозяться терміни, встановлювані керівником підприємства з узгодження з профспілковим комітетом й у рамках календарного плану заміни і перегляду норм праці. Перегляд помилково встановлених доз проходить за мері їх виявлення за узгодженням із профспілковими комитетами.

Норми підлягають заміні новими і в міру впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів, які забезпечують суттєве зростання продуктивності труда.

До таких заходам ставляться: введення нового та модернізацію чинного устаткування; впровадження прогресивної технології; поліпшення конструкцій виробів; вдосконалення оснастки, інструментів; механізація і автоматизація виробничих процесів; вдосконалення організації робочих місць, їх раціоналізація; впровадження раціоналізаторських пропозицій, міжгалузевих, галузевих і нормативів за працею тощо. Дійові норми у випадках замінюються більш прогресивними нормами залежно від ефективності впроваджуваних мероприятий.

Підставою зміни норм праці є й витікання терміну дії тимчасових норм. До тимчасовим нормам ставляться норми праці, які встановлюються на період освоєння нову продукцію, нової техніки, технології, організації виробництва та праці. Як було зазначено, тимчасові норми замінюються постійними після закінчення терміну їхніх действия.

З метою планомірної роботи з зниження трудових витрат і вдосконалення діючих норм для підприємства на початок року розробляється календарний план заміни перегляду норм труда.

Цей план зараз складається з урахуванням намічених запровадження заходів плану технічного розвитку й удосконалення виробництва та інших господарських заходів. Затверджений і узгоджений із профспілковим комітетом план заміни перегляду норм входить у колективний договор.

2 Аналіз організації праці бухгалтерської служби для підприємства й розробка заходів із підвищення його эффективности.

2.1 Організаційно-правові основы.

За організацію бухгалтерського обліку для підприємства відповідає керівник підприємства. Відповідно до Законом РФ «Про підприємства і підприємницької діяльності» керівник підприємства призначає головного бухгалтера, який підпорядковується безпосередньо ему.

Керівник контролює виконання вимог головного бухгалтера з надання усіма службами і підрозділами, що стосуються обліку, документів і майже відомостей, оформлених належним образом.

Керівник підприємства проти неї:. заснувати бухгалтерську службу, очолювану головний бухгалтер;. укласти договір ведення бухгалтерського обліку із спеціалізованою бухгалтерією (для дочірнього підприємства);. використовувати послуги позаштатного специалиста-бухгалтера.

Для ведення обліку (статистичного, оперативно-технічного і бухгалтерського) для підприємства організується бухгалтерська служба як самостійного структурного підрозділи так званої бухгалтерією, що входить у склад управління підприємством, і через головного бухгалтера підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства (заступник з економіки та финансам).

У повсякденному діяльності бухгалтерська служба керується законами, указами, положеннями, інструкціями і рекомендаціями вищих органів структурі державної влади РФ, і навіть рішеннями місцевих органів влади з питань обліку, і внутрішніми розпорядженнями керівника підприємства, за дотримання пріоритету законодавчих актов.

У ЗАТ «Ізотерм» бухгалтерія є самостійним структурним підрозділом підприємства на правах відділу, підпорядковується головному бухгалтеру.

2.2 Оцінка забезпеченості підприємства керівниками і фахівцями бухгалтерської служби, ефективності їх использования.

Завдання, які стоять перед бухгалтерської службою предприятия.

Залежно від розміру й спеціалізації підприємства, і навіть обсягу виконуваних операцій може бути обрані різні варіанти організації бухгалтерської служби для підприємства, причому у залежність від періодично що відбуваються організаційних змін підприємстві можуть змінюватися варіанти організації бухгалтерської служби загалом, і конструкції окремих її групп.

Залежно від розміру підприємства, кількості самостійних підрозділів, видів роботи і видів випущених виробів і постачальники послуг, видів функцій і операцій не завжди однаковий кількість штатних одиниць бухгалтерів (від однієї одиниці приблизно двісті людина). У цьому функції бухгалтерського обліку можуть комбінуватися в різний спосіб за її виконанні конкретними работниками.

Структура.

Бухгалтерія підприємства ЗАТ «Ізотерм» складається з таких функціональних групп:

— Кассо-банковская група у складі 1 бухгалтера;

— Матеріальна група у складі 5 бухгалтеров;

— Виробнича група у складі 1 бухгалтера-экономиста.

Економістом за нормативами і звітності було зроблено розрахунок чисельності бухгалтерської служби на 2000 рік. Нормативна чисельність становила 8,77 людина. Розрахунок виготовляють підставі вартості основних фондів производственно — експлуатаційного призначення за балансом підприємства (550 972,66 тис. крб.) і середньоспискової чисельності працівників (704 чол.). Як бачимо фактична чисельність бухгалтерської служби відповідає нормативной.

Кваліфікаційний склад кожної групи, посадові інструкцією, і конвеєрна технологія обробки бухгалтерських документів від своїх виникнення до здачі у комп’ютерний архів розробляється кожному підприємстві окремо. У ЗАТ «Ізотерм» відображено в «Положенні про бухгалтерії», затвердженому директором. З урахуванням мінливих організаційновиробничих умов і впровадження коштів оргтехніки й комп’ютерної технології загальна технологія ведення бухгалтерського обліку, функції окремих працівників та його кваліфікаційний склад можуть змінюватися, із єдиною метою пристосування до поточним условиям.

Функції бухгалтерської служби підприємства виражаються через посадові інструкції працівників бухгалтерии.

Права бухгалтерської службы.

Взаємини бухгалтерської служби підприємства коїться з іншими підрозділами розробляються керівником підприємства міста і докладно викладаються «Положенні про бухгалтерии».

Відповідальність бухгалтерської служби підприємства випливає з обов’язків працівників бухгалтерії, що визначається керівником підприємства з узгодженню з усіма службами.

2.3 Аналіз умов праці управлінського персонала.

Для отримання, яка потрібна на аналізу робочого місця (процесу), використані поєднанні три метода:

• наблюдения;

• співбесіди (интервью);

• список обязанностей.

Через війну аналізу робочого місця виявили таке устаткування, необхідне виконання роботи фахівцями бухгалтерської служби й частота його использования:

• комп’ютер — часто;

• принтер — часто;

• ксерокс — часто;

• телефон — часто.

Нині бухгалтерія забезпечена нової оргтехнікою, відповідної вимогам виконуваної работы.

Бухгалтерська служба здійснює працювати приміщенні, що складається з цих двох кабінетів на виборах 4 робочі місця каждый.

Співробітники бухгалтерії вважають навколишню їх у роботі обстановку:

• висвітлення — неудобньм;

• вентиляцію — зручною у зв’язку з установкою системи кондиціонування воздуха;

• комфортабельність мебелировки — отличная.

Здоров’я і безпека. Небажані чинники, що впливають стан здоров’я та перемоги безпеку фахівців бухгалтерии:

• випромінювання — часто;

• можливість електрошоку — редко;

• можливість загоряння — редко.

З результатів аналізу робочого місця, можна запропонувати следующее:

• поліпшити висвітлення приміщень, цього необхідно залучити электрослужбу предприятия;

• щорічно проводити аналіз робочого місця відповідно до контрольного аркуша для эргономичного робочого місця з ПК.

Контрольний лист для эргономического робочого місця з ПК.

З його за допомогою можна перевірити эргономию робочого місця та усунути його слабкі стороны.

Робоча місце в монитором.

• спеціальний комп’ютерний стіл перемінної высоты;

• довжина: 120−160 см;

• ширина: 80−90 см;

• висота: 72 див при нерегульованої висоті, 68−76 див при регулируемой;

• простір для ніг: 58 див завширшки і 66−74 див в высоту;

• поверхню: светлая.

Стул.

• обертався п’ять роликах з перемінної высотой;

• спираючись у сфері поясницы;

• висота спинки незалежності до середини лопаток;

• слухняний рухам тела;

• з подлокотниками;

• з оббивкою з ткани.

Освещение:

• сила світла 500−600 люкс під час роботи з экраном;

• світло урівноважений, без теней;

• наскільки можна денний, але з ослепляющий.

Экран:

• з відривом щонайменше 50 см;

• із слабким излучением;

• із високим контрастністю і роздільну здатність, з поверхнею, не що відбиває свет;

• з позитивним зображенням при частому перекладі погляду з екрана на допоміжний материал;

• з негативним зображенням при слабкому висвітленні кімнати і без допоміжного материала;

• з верхньої рядком екрана лише на рівні глаз;

• з шарнирно-подвижной подставкой;

• з екраном, встановленим паралельно окну;

• з регулярної очищенням экрана.

Клавиатура.

• не вище 3 см;

• з нахилом максимум 15 градусов;

• з відстанню 5−10 див від краю столу для опори кистей;

• з довгою кабелем для вільної передвижки.

Мікроклімат помещения.

• температура 20 градусов;

• 50−60% влажности;

Офісні приборы.

• лазерний принтер з озоновим фильтром,.

• лазерний принтер і копіювальний апарат необхідно розташовувати в віддаленні від робітника места;

• прилади регулярно останавливать.

2.4 Здійснення добору, розстановки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів на предприятии.

Проведене оцінювання бухгалтерської службы.

У 2001 р. відділом кадрів проводилася атестація бухгалтерської служби предприятия.

Алгоритм оценки.

Метою атестації було визначення якісних характеристик персоналу, ресурсів підвищення ефективності діяльності, перспективи використання працівників, визначення напрямів підвищення кваліфікації, професіональною підготовкою співробітників бухгалтерської службы.

У результаті атестації определялись:

— результати виробничої діяльності працівників (виходячи з оцінок руководителя);

— рівень теоретичних знаний;

— особисті якості работников;

— мотиваційні пріоритети працівників у виробничої деятельности;

— соціально — психологічний клімат у колективі; - неформальна структура коллектива.

Це й дозволило вирішити такі задачи:

• виявити найперспективніших работников;

• одержувати інформацію на формування груп обучения;

• отримати початкову інформацію на формування резерва;

• виявити співробітників, й доцільність використання що у займаній посаді вимагає рассмотрения;

• одержувати інформацію розробки необхідних пропозицій з поліпшенню роботи кожного аттестуемого у цілому бухгалтерської службы.

Розроблена методика передбачала цілу систему оцінок. Оціночний лист розроблявся з врахуванням думки експертів — керівників кадрової служби й бухгалтерської служби й направили оцінку знань і умінь, необхідних аттестуемым. Було розроблено 3 варіанта оцінкової листа:

1. з оцінки фахівців бухгалтерської службы,.

2. з метою оцінки фахівців, безпосередньо котрі взаємодіють із клиентами,.

3. керівникові бухгалтерської службы.

Теоретичні тести розроблялися у відповідному відділі кадрів з урахуванням створюваної професійно — кваліфікаційної моделі (у частині необхідних знаний).

Особистісні якості визначалися психологічними тестом, розробленим відділом кадрів також у межах заходів щодо створення і вдосконаленню професійно-кваліфікаційної моделі, професійно — важливі якості до працівників аттестуемой служби визначалися шляхом експертного опитування керівника бухгалтерии.

З керівником служби проводилися співбесіди з метою визначення критеріїв результативності професійної роботи і функціонального розподілу завдань і обязанностей.

Виявлення найперспективніших працівників здійснювався на основе:

• аналізу вікової, освітньої структури подразделения;

• результатів експертної оценки;

• психологічних исследований;

• социометрии;

• результатів теоретичного тестирования.

Формування груп навчання здійснювалося на основе:

• результатів експертної оценки;

• аналізу вікової, освітньої структури подразделения;

• результатів теоретичного тестирования.

Щоб сформувати резерву з атестації использовались:

• аналіз вікової, освітньої структури подразделения;

• результати експертної оценки;

• результати психологічних исследований.

Виявлення співробітників, й доцільність використання яких на посади вимагає розгляду, здійснювалося на основе:

• аналізу освітньої структури подразделения;

• результатів експертної оценки;

• психологічних исследований;

• социометрии.

Для отримання необхідних пропозицій з поліпшенню роботи кожного аттестуемого у цілому бухгалтерської служби использовались:

• результати експертної оценки;

• результати психологічних исследований;

• дані социометрии;

• результати теоретичного тестирования;

• дані досліджень мотиваційних пріоритетів працівників у виробничої деятельности.

За підсумками атестації відповідно до графіком роботи проводилися засідання атестаційних комісій у бухгалтерської службі. До начальника відділу доведені документи, містять інформацію з його підрозділу. Персональні підсумки атестації доведені до кожного аттестуемого.

Результати оценки.

У атестації взяли участь 9 керівників, фахівців бухгалтерської службы.

Вікова структура.. До 25 лет-22%. Від 25 до 30 лет-11%. Від 3 0 до 40 років — 22%. Від 40 до 50 років — 45%. Від 50 до 55 років — 0%.

Освітня структура.

Співробітники, працюють у відповідність до профілем отриманого освіти (економісти, бухгалтера) — 89%.. Вища технічна — 11%. Вище економічне — 11%. Неповне вищу економічну — 11%. Посередньо — технічне — 56%. Середньо — спеціальне — 11%.

У службі нечисленна категорія співробітників, які мають базової професіональною підготовкою (11%), що, безсумнівно, є позитивним чинником. Проте наявність лише 11% працівників із вищою освітою не вважається сприятливим. Усередині підрозділи склався стереотип потреби у першу чергу технічної освіти (бухгалтерського обліку, оподаткування нафтопереробки і ін.). Цьому критерію задовольняють близько половини співробітників (56%).

Необхідність знань у області бухгалтерського обліку вважається пріоритетною серед молодих працівників, серед керівника і заступника обов’язкова. Підбір за цим критерієм чи розвиток у цьому напрямі ведется.

Досвід необхідний виконання бухгалтерської работы:

• рядовий бухгалтер — від 1 до 3 лет;

• заступник головного бухгалтера — від 3 до 5 лет;

• головний бухгалтер — від 5 до 10 лет.

Управління (керівник службы).

Вікова і освітня структура керівника аналогічна структурі служби. Керівник віком від 40 до 50 років, типові всім служб підприємства. Керівник мають вищу економічне образование.

Результати собеседований.

Основне завдання фахівців — обробка бухгалтерських документів від їх виникненню до здачі у комп’ютерний архів, тобто. організація бухгалтерського обліку фінансово-господарську діяльність підприємства. З іншого боку, здійснення контролю над збереженням власності, правильним витрачанням коштів і тих матеріальних цінностей, дотриманням якнайсуворішого режиму економію газу й господарського розрахунку. Функції аналізу є «сверхурочными», нечітко відпрацьовані алгоритми проведення аналізу всіх рівнях управления.

При будь-яких спірних питаннях клієнт може звертатися від головного бухгалтера — до пересічного бухгалтера й у зворотному порядке.

Багато функцій зосереджено в головного бухгалтера та її заступника, недостатньо делегуються повноваження. У керівників мало можливостей для аналітичної роботи, великий відсоток часу займає процес узгодження прийняття рішень та оперативна работа.

Фундаментальна обізнаність із персоналом.

Орієнтація на клієнта не закладена й у мотивації співробітників. Неможливо визначити, хто із найбільших фахівців працює краще, порівняти роботу працівників різних групп.

Всередині найбільшої служби не склалася система ротації кадрів чи розвитку кар'єри. Призначення носять планового, підготовленого характеру. Тому досить сприятлива вікову структуру загалом не свідчить про сприятливою ситуації для підготовки резерву та розвитку сотрудников.

Результати оцінкової етапу атестації було наведено в рейтингах виразності професійних, організаторських, комунікативних і особистісних якостей. Результати використані щодо найбільш і найменш перспективних співробітників, складу груп на навчання і визначенні співробітників, які мають високим лідерським потенциалом.

Результати социометрии.

За результатами социометрического дослідження можна дійти невтішного висновку про тому, що, загалом, соціально-психологічний клімат служби хороший.

На загальному фоні кілька років гірше справи в матеріальної групі, де ступінь згуртованості колективу та рівень добробуту відносин нижче норми, може бути пояснено пространственно-дистанционным поділом співробітників і несталою системою неформальних взаємовідносин работников.

Для управління людьми в підрозділі керівнику можна буде враховувати неформальних лідерів, здійснюючи деяких випадках них свій вплив на коллектив.

Результати психологічного тестирования.

Результати доцільно враховувати насамперед під час розгляду конкретних кандидатур. При висновках за оцінкою співробітника враховуватимуться як його актуальні досягнення, які за певних обставин може бути занижені, а й наявний потенциал.

Отримані результати застосовувалися і може застосовуватися у подальшому на формування груп навчання, ротації співробітників, та інших напрямах роботи з персоналом.

Зблизька статистичних результатів чітко видно тенденція розподілу виразності якостей по нормальному розподілу. Средним рівнем виразності якостей керівника мають приблизно 11 -15% працівників. Високим рівнем виразності якостей — порядку 11%. Средним рівнем виразності перспективності навчання мають приблизно 45% працівників, вищий за середній — 30% і високим — 20%. Средним рівнем готовності до нововведень мають приблизно 54% співробітників, вищий за середній — 35% і високим — 11%. Практично всі співробітники служби виявили середню виразність профессионально-важных для менеджера по бухгалтерського обліку качеств.

Результати теоретичного тестирования.

Результати тестування наведені у рейтингах і може бути використані як організації курсів, заходів із підвищення кваліфікації, і у разі планування самостійного развития.

У рейтингах результати упорядковані із загальної сумі балів, де переважна більшість питань (45 з 60) складена по бухгалтерського обліку. Результати від дисциплінам наводилися по 100-балльной шкалою (відсоток набраних балів з максимально можливих незалежно кількості вопросов).

Розділи і питання дисциплін, які найбільші складнощі у теоретичному тесте:

Бухгалтерський учет.

• облік операцій із цінними бумагами.

• операції взаимозачета.

• система налогообложения.

• облік придбання квартир та його реализация.

Фінансовий менеджмент.

• грошові потоки.

• умови платежа.

• інвестиційні программы.

• кошти платежа.

• цінні бумаги.

Нині підвищують свою кваліфікацію за сприяння адміністрації підприємства (оплата навчання, дозволу навчальний відпустку) 45% фахівців досліджуваного відділу, з них:

— до посередньо технічного 11%.

— до вищої економічної 33%.

Проте, рекомендується всіх фахівців бухгалтерської служби періодично (не менше десь у квартал) відправляти на семінари «Бухгалтерський облік і звітність», проведені ДПІ й російськими фахівцями державних вищих освітніх учреждений.

2.5 Планування роботи керівників і спеціалістів, поліпшення інформаційного їх обслуживания.

Заради покращання інформаційного забезпечення необхідно:. 9 робочих місць;. 2 мережевих принтера A3;. 3 персональних принтера;. 1 сервер баз даних 1С;. 1 мережевий коммутатор.

Задля більшої швидкого впровадження бухгалтерського комплексу доцільно використання стандартного пакета програм. Через війну проведеного аналізу наявних над ринком бухгалтерських програм, обраний комплекс «1:С Підприємство» версії 7,5.

Критеріями оцінювання являлись:

• функціональні возможности.

• цена.

• швидкість внедрения.

• зручність для пользователя.

Набір програм дозволяє забезпечити робочі места:

• головна книга.

• касса.

• облік основних средств.

• розрахунок заробітної платы.

• відділ кадров.

По комплексу «1:С» — для співробітників бухгалтерії знадобиться провести навчання. Для головного бухгалтера і заступника може бути проведено поглиблений курс. Для програмного забезпечення власної розробки, як правило, проблеми з навчанням не возникает.

Усі програми комплексу орієнтовані використання серверу, що передбачає сталу роботу, оперативний розрахунок, надежность.

Заключение

.

Організація праці сучасних умовах ринку найважливіша мета керівництва предприятия.

Наукова організація праці породила нові підходи й в управлінських і социалогических науках. Розглядаючи мікроекономіку підприємства з упевненістю сказати, кожен керівник повинен знати основи зовнішньої і методи щодо організації праці, а краще найняти менеджера по персоналу.

Через війну практичної роботи з ЗАТ «Ізотерм «отримано такі аналітичні дані: це рекомендації для вдосконалення структури та функціональної спеціалізації у системі управления.

Річ у тім, які зазвичай спочатку розробляється чи перетвориться структура управління, потім під цей дивний організм підбираються кадри. Але можлива інша логіка; елементи структури формуються з потенційні можливості кадрів. При знанні професійно важливих і інших параметрів персоналу ця поступка досягається не «на око», але в основі більш наявності точної інформації. Це, безсумнівно, призводить до ефективнішою організації управління і виробництва та, отже, підвищує конкурентоспроможність фирмы.

За результатами аналізу організації бухгалтерської служби ЗАТ «Ізотерм» можна зробити такі выводы:

— бухгалтерська служба організована добре, її структура відповідає потребам підприємства, повною мірою виконує свої функции;

— чисельність відділу відповідає нормативу, що також підтверджує достатній рівень організації труда;

— є упущення з організації робочого місця та умов праці, але їхнє усунення підприємствам не становитиме великих складнощів і великих матеріальних затрат;

— добір кадрів здійснено відповідно до вимог посадових інструкцій, рівень кваліфікації постійно підвищується, що характеризує даний відділ позитивного стороны;

— існує у поліпшенні інформаційного забезпечення бухгалтерської служби, як і раніше, що це пов’язано з матеріальними витратами підприємства, це продуктивність і якість праці бухгалтерии.

Список використовуваної литературы.

1. Алашеев С. Ю. Неформальні відносини у процесі виробництва: погляд зсередини // Соціологічні дослідження. 1995, № 2 2. Бляхман К. С., Сидоров В. А. Якість роботи: роль людського фактора.

М.: Економіка, 1990. 3. Гастев О. К. Як треба працювати. М.: Економіка, 1972 4. Рофе А.І. Економіка і соціологія праці: Учеб. посібник. М.: МІК, 1996 5. Фильев У. І. Організація, нормування і оплата праці: Досвід інших країн: Великобританії, Німеччини, Італії, США, Франції, Японії тощо. М.,.

1996 6. Никифорова М. «Організація нормування», «Економіка життя й», N3, 1996. 7. Саградов А. «Людський капітал: джерело розвитку», «Економіка життя й» N3, 1998. 8. Токарська М. М., Токарский Б. Л., Карпикова І.С. Соціологія праці. Изд-во.

ИГЭА, 1998 9. Кабушкин Н.І. Основи менеджменту. Москва: ЗАТ «Экономпресс», 2001. 10. Мескон М. Х., Альберт М. Основи менеджменту. Москва: «Річ», 1999. 11. Глушков И. Е. Бухгалтерський облік на сучасному предприятии.

Новосибірськ, «Экор», 2001. 12. Моніка Тіль. Знайомтеся: Ваш комп’ютер Москва: «Крістіна І До («, 2000.