Підвищення продуктивності праці за рахунок впровадження нового технологічного процесу на дільниці виготовлення виробу

КУРСОВА РОБОТА Підвищення продуктивності праці за рахунок впровадження нового технологічного процесу на дільниці виготовлення виробу

Зміст Вступ

1. Характеристика виробництва і режим роботи дільниці

2. Розрахунок необхідної кількості устаткування та коефіцієнтів його використання

3. Розрахунок чисельності штату дільниці

4. Розрахунок площі дільниці

5. Розрахунок вартості основних виробничих фондів

6. Розрахунок фонду оплати праці

7. Розрахунок потреби в енергетичних ресурсах

8. Розрахунок виробничої собівартості виробу

9. Розрахунок показників економічної ефективності запропонованих рішень

10. Техніко-економічні показники дільниці

Література

Вступ Тема курсової роботи підвищення продуктивності праці за рахунок впровадження нового технологічного процессу на дільниці виготовлення виробу.

Впровадження за рахунок впровадження нового прогресивного устаткування дозволило знизити трудомісткість на (Ктр, формула 36) %, підвищити продуктивність праці за рахунок зниження трудомісткості на (Рпл, формула 37) %, умовно — вивільнити основних робітників за рахунок зниження трудомісткості в кількості (Вч, формула 38) осіб, з економити фонд оплати праці за рахунок вивільнення основних робітників на (Ефоп, формула 40) грн., знизити собівартість виробу на (Кс, формула 42) %.

Ефективність використання капітальних вкладень на дільниці складає (Ер, формула 46), що більше ніж нормативна, Ен = 0,15 грн., строк окупності капітальних вкладень складає (Т, формула 49) років, що менше ніж нормативний, Тн = 6,67 року.

Виходячи з розрахунків можливо зробити висновок про доцільність впровадження нового прогресивного устаткування.

1. Характеристика виробництва і режимів роботи дільниці

Виходячи з маси конструкції та річної програми випуску виробництво дільниця відноситься до серійного типу, що має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів партіями повторяється, загальний їх випуск може бути досить великим.

При проектуванні дільниці застосовується не потоковий метод організації виробництва, якому властиві ознаки: на робочих місцях оброблюється різні за конструкцією і технологією виготовлення предметів праці бо кількість кожного з них не велика і не достатня для нормального завантаження устаткування; робочі місця розташовуються однотипним технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій; предмети праці переміщуються складними маршрутами. Залежно від номенклатури виробів і їх кількості застосовується предметно — груповий метод організації виробництва. Суть його полягає в тому, що вся сукупність предметів праці розподіляється на технологічно подібні групи, обробка предметів кожної групи здійснюється приблизно за однією технологією і потребує однакового устаткування, що дозволяє створювати для обробки предметно — спеціалізовані дільниці, підвищувати рівень механізації і автоматизації виробництва.

Ефективний фонд часу роботи устаткування Fефо, годин, розраховується за формулою

Fефо = ((Дк — Двс — Двих) * tзм — tск) * S * (Ь / 100), (1)

де Дк — кількість календарних днів за рік, дні;

Дсв, Двих — кількість святкових і вихідних днів за рік, дні;

S — кількість змін;

tзм — тривалість зміни, годин;

tск — кількість скорочених годин, годин;

Ь — втрати робочого часу на ремонт і переналагодження устаткування,%.

Fефо = ((366 — 10 — 105) * 8 — 7) * 2 * (1 — 2 / 100) = 3922

Ефективний фонд часу роботи одного середньосписковоо робітника Fефр, годин, визначається за формулою собівартість виріб технологічний процес

Fефр = ((Дк — Дсв — Двих) * tзм — tск) * (1 — Рн / 100), (2)

де Рн — невиходи робітників за поважними причинами,%.

Fефр =((366 — 10 — 105) * 8 — 7) * (1 — 8 / 100) = 1841

2. Розрахунок необхідної кількості устаткування та коефіцієнт його використання

Для розрахунку кількості робочих місць, устаткування, чисельності робітників і інших техніко — економічних показників необхідно скласти відомість трудомісткість річної виробничої програми і занести до таблиці 4.

Таблиця 1 — Відомість трудомісткості річної виробничої програми

Необхідна кількість робочих місць для виконання виробничої програми Ср, одиниць, визначається за формулою Ср = Тзаг / Fефо, (3)

де Тзаг — загальна трудомісткість робіт, нормо — годин;

Fефо — ефективний річний фонд роботи устаткування, годин;

Ср005 = 12 285 / 3922 = 3,13

Одержана кількість округлюється до ближнього числа і визначається прийнята кількість робочих місці (Спр).

Коефіцієнт завантаження робочих місць Квик, визначається за формулою Квик = Ср / Спр, (4)

Квик005 = 3,13 / 4 = 0,78

Дані розрахунку по визначенню кількості робочих місць і устаткування зводиться в таблицю 2.

Таблиця 2 — Кількість робочих місць і устаткування на дільниці

Середній коефіцієнт завантаження робочих місць Ксер. вик, визначається за формулою Ксер. Вик = ?Ср /? Спр, (5)

Ксер. Вик = 13,25 / 16 = 0,82

Таблиця 3 — Зведена відомість необхідної кількості устаткування, його потужності та вартості

3. Розрахунок чисельності штату дільниці

До штату працюючих на дільниці відносяться:

— робітники (основні і допоміжні);

— керівники;

— спеціалісти;

— службовці.

Розрахунок чисельності основних робітників

Чисельність основних робітників Чо, осіб, розраховується за формулою Чо = Тзаг / (Fеф.р * Квн) де Fеф. р — ефективний фонд часу роботи одного робітника, годин;

Квн — коефіцієнт виконання норм виробітки.

Ч005=12 285 / (1841 * 1,1) = 6,06 = 7, Токар

Ч010= 13 822 / (1841 * 1,1) = 6,82 = 7, Токар Ч015=10 675 / (1841 * 1,1) = 5,27 = 6, Свердлувальник Ч020=7186 / (1841 * 1,1) = 3,54 = 4, Шліфувальник Ч025=7983 / (1841 * 1,1) = 3,94 = 4, Шліфувальник

?Ч045=7+7+6+4+4 = 28

Розрахунок чисельності допоміжних робітників Чисельність допоміжних робітників Ч доп, осіб, розраховується за збільшуваним методом, тобто у відсотковому відношені від чисельності основних робітників, за формулою Ч доп =? Чо * (20 / 100)

Ч доп = 28 * (20 / 100) = 6

Одержані розрахунки заносять в таблицю 4.

Таблиця 4 — Відомість виробничих робітників дільниці

Середній розряд робітників R сер, визначається за формулою

R сер = ((?Ri * Чi) /? Чi), (8)

R сер. о = 3

R сер. д = 5

Розрахунок чисельності керівників, спеціалістів і службовців Для керівництва і організації роботи на дільниці необхідно встановити чисельність керівників, спеціалістів і службовців.

Їх чисельність встановлюється у відсотковому відношенні до загальної чисельності виробничих робітників (основних і допоміжних робітників).

Керівники і спеціалісти — 10 — 12%;

Службовці - 4 — 5%.

Ч к, с = (28+6) * 0,1 = 4

Ч сл = (28 + 6) * 0,05 = 1

На підставі розрахунків складається зведена відомість тих, хто працює на дільниці.

Таблиця 5 — Зведена відомість чисельності працюючих на дільниці

4. Розрахунок площі дільниці

Площа дільниці Sд, мІ, розраховується за формулою

Sд = Sпит * ?Спр, (9)

де Sпит — питома площа на одне робоче місце, мІ;

Спр — прийнята кількість робочих місць.

Sд = 30 * 16 = 480

Для ефективного виконання виробничого завдання на кожному робочому місці необхідно застосувати систему планово — попереджувального обслуговування, яка передбачає попередню комплектацію робочого місця документацією, інструментом, пристосуванням, заготовками та всім необхідним для роботи на робочому місці. Допоміжними робітниками виконують налагоджування устаткування та його профілактичний ремонт. Надана система характеризується ритмічністю роботи допоміжних служб і мінімальними простоями основних робітників.

5. Розрахунок вартості основних виробничих фондів Розрахунок вартості основних виробничих фондів ведеться в таблиці 6.

Таблиця 6 — Відомість вартості основних виробничих фондів

6. Розрахунок фонду оплати праці

Розрахунок фонду оплати праці основних виробничіх робітників.

Оплата праці основних виробничих робітників на дільниці здійснюється за відрядно — преміальною системою оплати праці.

Виходячи з середнього розряду основних робітників Rсеро, визначається середньогодинна тарифна ставка Счсер. о, грн., за формулою

Счсер.о = (Счб — Счм) * К + Счм, (10)

де Счб, Счм — відповідно годинна тарифна ставка більшого і меншого розряду, грн.;

К — коефіцієнт середнього розряду.

Счсер.о = 12,23

Тарифний фонд оплати праці Фтар. о, грн., визначається за формулою Фтар. о = Сч.сер.о * Тзаг, (11)

Фтар.о = 12,23 * 51 951 = 635 361

Премія Фпр. о, грн., складає По,% від тарифного фонду оплати праці і розраховується за формулою Фпр. о = Фтар. о * (По / 100), (12)

Фпр.о = 635 361 * (60 / 100) = 381 217

Основний фонд оплати праці Фо. о, грн., визначається за формулою Фо. о = Фтар. о + Фпр. о, (13)

Фо.о = 635 361 + 381 217 = 1 016 578

Додаткова оплата праці Фд. о, грн., складає Д, % від основного фонду оплати праці і розраховується за формулою Фд. о = (Фо.о * Д) / 100, (14)

Фд.о = (1 016 578 * 12) / 100 = 121 990

Загальний фонд оплати праці Фзаг. о, грн., розраховується за формулою Фзаг. о = Фо. о + Фд. о, (15)

Фзаг.о = 1 016 578 + 121 990 = 1 138 568

Єдиний внесок Соц, грн., складає В,%, від загального фонду оплати праці і визначається за формулою

Соц = (Фзаг.о * В) / 100, (16)

Соц = (1 138 568 * 37) / 100 = 421 271

Розрахунок фонду оплати праці допоміжних робітників

Оплата праці допоміжних робітників на дільниці здійснюється за погодинно — преміальною системою оплати праці.

Виходячи з середнього розряду допоміжних робітників Rсер. д визначається середньогодинна тарифна ставка допоміжних робітників Счсер. д, грн.

Счсер.д = 12,84

Тарифний фонд оплати праці допоміжних робітників Фтар. д, грн., визначається за формулою Фтар. д = Чдоп * Счсер. д * Fеф. р, (17)

Фтар.д = 6 * 12,84 * 1841 = 141 831

Премія Фпр. д, грн., основний фонд оплати праці Фо. д, грн., додаткова оплата праці Фд. д, грн., та загальний фонд оплати праці Фзаг. д, грн., розраховується аналогічно попередніх розрахунків з застосуванням відповідних відсотків.

Фпр.д = (Фтар.д * Пд) / 100, (18)

Фпр.д = (141 831* 40) / 100 = 56 733

Фо.д = Фтар. д + Фпр. д (19)

Фо.д = 141 831 + 56 733 = 198 564

Фд.д = (Фо.д * Д) /100 (20)

Фд.д = (198 564 * 12) /100 = 23 828

Фзаг.д = Фо. д + Фд. д (21)

Фзаг.д = 198 564 + 23 828 = 222 392

Соц = (Фзаг.д * В) / 100 (22)

Соц = (222 392 * 37) / 100 = 82 286

Розрахунок фондів оплати праці керівників, спеціалістів та службовців Розрахунок фондів оплати праці за категоріями ведеться в таблиці 7

Таблиця 7 — Фонд оплати праці керівників, спеціалістів і службовців

Єдиний внесок Соц, грн., складає В, %, від загального фонду оплати і визначається за формулою Соц = (Фзаг * В) /100

Соц = (149 400 * 37) / 100 = 55 278

Розрахунок середньомісячної заробітної плати працюючих на дільниці

Фонд оплати праці робітників Фроб, грн., визначається за формулою Фроб = Фзаг + Фзаг. д, (24)

Фроб = 1 138 568 + 198 564 = 1 337 132

Середньомісячна заробітна плата одного робітника ЗПроб, грн., визначається за формулою ЗПроб = Фроб / ((?Чо + Чдоп) * 12), (25)

ЗПроб = 1 337 132 / ((28+6) * 12) = 3278

Фонд оплати праці працюючих Фпр, грн., визначається за формулою

Фпр = Фроб + Фзаг. к + Фзаг. с + Фзаг. сл, (26)

Фпр = 1 337 132 + 70 200 +57 600 + 21 600 = 1 486 532

Середньомісячна заробітна плата одного працюючого ЗПпр, грн., визначається за формулою

ЗПпр = Фпр / (Чпр * 12), (27)

де Чпр — загальна чисельність працюючих на дільниці, осіб.

ЗПпр = 1 486 532 / (39 * 12) = 3177

7. Розрахунок потреби в енергетичних ресурсах На дільниці необхідно розрахувати потребу у енергетичних ресурсах:

1) технологічну електроенергію;

2) силову електроенергію;

3) електроенергію на освітлення;

4) стиснене повітря;

5) вода для виробничих потреб;

6) вода для господарсько — побутових потреб;

7) пар для опалення.

Потреба у технологічній електроенергії не розраховується.

Потреба у силовій електроенергії

Потреба у силовій електроенергії Wсил, кВт * годин, розраховується за формулою

Wсил = Nвст * Кв * Fсер. вик, (28)

де Nвст — встановленна потужність токоприймальників, кВт*годин;

Кв — коефіцієнт використання токоприймальників (0,6)

Wсил = 159,6 * 0,6 * 3922 * 0,82 = 307 968

Потреба у електричній енергії

Потреба у електричній енергії Wріч, кВт*годин, на освітлення дільниці розраховується за формулою

Wріч = q * Sд * (Н / 1000), (29)

де q — норма витрати ел. енергії на 1 мІ площі, Вт*годину, (14…25)

Sд — площа дільниці, мІ

Н — річне електричне навантаження, годин (2300)

Wріч = 20 * 480 * (2300 / 1000) = 22 080

Потреба у стисненому повітрі

Потреба у стисненому повітрі Qпов, мі, розраховується за формулою

Qпов = qпов * Спр. пов * Кв * Fеф. о * Ксер. вик, де qпов — питома вага витрата повітря на одиницю устаткування,

мі / годин,(0,1);

Спр.пов — загальна кількість устаткування, яке потребує стиснене повітря, одиниць;

Кв — коефіцієнт використання устаткування (0,6).

Qпов = 0,1 * 16 * 0,6 * 3922 * 0,82 = 3088

Потреба води для виробничих потреб Потреба води для виробничих потреб Qвод, м і, визначається за формулою

Qвод = qвод * Спр. ох * Др * S * Ксер. вик, (31)

де вод — витрата води на одиницю устаткування на одну зміну, мі (0,1);

Спр.ох — загальна кількість устаткування, яке потребує охолодження, одиниць;

Sкількість змін (2);

Др — кількість робочих днів за рік (251).

Qвод = 0,1 * 16 * 251 * 2 * 0,82 = 659

Потреба води на господарсько — побутові потреби Потреба води на господарсько — побутові потреби Qвп, мі, розраховується за формулою

Qвп = qвп * Др * Чпр, (32)

де qвп — норма витрат води на одного працюючого за зміну, м і, (0,8);

Др — кількість робочих днів за рік (251);

Чпр — загальна чисельність працюючих, осіб.

Qвп = 0,8 * 251 * 39 = 7832

Потреба пара для опалення

Потреба пара для опалення Qп, КДж, розраховується за формулою

Qп = 4,19 * qп * Sд * h * (Hоп / 1000), (33)

де qп — витрати пара на 1 мі будівлі, кал / (мі * годину), (5.6);

h — висота дільниці, мІ, (8−10);

Ноп — тривалість опалювального сезона, годин. (4300)

Qп = 4,19 * 5 * 480 * 10 * (4300 / 1000) = 432 408

Дані розрахунків потребі в енергетичних ресурсах по дільниці необхідно знести в таблицю 8.

Таблиця 8 — Відомість потреби в енергетичних ресурсах

8. Розрахунок виробничої собівартості виробу Вартість основного матеріалу Мо, грн., розраховується за формулою Мо = Мз * Цз — Мвід * Цвід, (34)

де Мз — маса заготовки конструкції, кг;

Цз — ціна за 1 кг матеріалу заготовки, грн.;

Мвід — маса відходів, кг;

Мвід = Мз — Мд, (35)

де Мдчиста вага конструкції, кг;

Мвід = 10,3 — 8,7 = 1,6

Цвід — ціна за 1 кг відходів, грн.

Мо = (10,3 * 10,7) — (1,6 * 1,07) = 109

Згідно з попередніми розрахунками, визначається собівартість виробу.

Розрахунок собівартості виробу ведеться в таблиці 9.

Таблиця 9 -Калькуляція собівартості виробу

9. Розрахунок показників економічної ефективності запропонованих рішень Економічна ефективність запропонованих рішень може бути виражена такими показниками

— зниження трудомісткості;

— зростом продуктивності праці;

— зниженням собівартості виробу;

— річною економією від зниження собівартості виробу;

— умовне вивільнення оплати праці;

— терміном окупності капітальних вкладень.

Темпи зниження трудомісткості Ктр,%, розраховується за формулою Ктр = ((tштб — tштпр) / tштб) *100, (36)

де tштб та tштпр — трудомісткість праці за рахунок зниження трудомісткості Ктр,%, взначається за формулою

Рпп = (100* Ктр) / (100 — Ктр), (37)

Умовне вивільнення основних виробничих робітників за рахунок зниження трудомісткості Вч, осіб, визначається за формулою Вч = = ((tштб — tштпр) * N) / (Fеф.р * 60), (38)

де N — приведена річна программа випуску виробів, шт.;

N = (Тзаг * 60) / ?tшт, (39)

N = (51 951 * 60) / 15 = 207 804

?tшт — норма штучного часу на виріб, хвилин.

Вч =((16,35 — 15,00) * 207 804) / (1801 * 60) = 3

Економія фонду оплати праці за рахунок вивільнення основних робітників Ефоп, грн., визначається за формулою Ефоп = Вч * ЗПроб * 12 (1 + (В/100))

Ефоп = 3 * 3278 * 12 (1 + (37/100)) = 161 671

Економія від зниження собівартості виробу Ес, грн., визначається за формулою Ес = (Св.б — Св. пр) * N

де Св. б та Св. пр — собівартість виробу по базовому та проектному варіантам, грн.

Ес =(161,7 — 151,19) * 207 804 = 2 184 020

Темп зниження собівартості виробу Кс,%, розраховується за формулою

Кс =((Св.бСв.пр) / Св. б) *100

Кс =((161,7 — 151,19) / 161,7) * 100= 6,49

Основними із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача Фв, грн., яка розраховуться за формулою

Фв =Sсер / Q, (43)

де Q — обсяг товарної продукції за рік, грн.;

Sсер — вартість основних виробничих фондів, грн.

Фв = 49 382 543 / 1 649 874 = 29,93

Оберненим показником до фондовіддачі є фондоємність. Визначаємо фондоємність Фм, грн., за формулою Фм = Sсер / Q, (44)

Фм = 1 649 874 / 49 382 543 = 0,033

Фондоозброєність праці Фоз, грн., обчислюється за формулою Фоз = Sсер / Чпр, (45)

Де Чпр — загальна чисельність працюючих, осіб.

Фоз = 1 649 874 / 39 = 42 304,46

Абсолютна ефективність капітальних вкладень Ер, грн. обчислюється через ефективність використання виробничих фондів за формулою Ер = П / (Sсер + Sноз), (46)

де П — сума прибутку за рік, грн.;

П = Пр * N, (47)

П = = 37,79 * 207 804 = 7 852 914

Sноз — сума нормованих оборотних коштів, грн.

Sноз = Мм * N, (48)

Sноз = 109 * 207 804 = 22 650 636

Ер = 7 852 914 / (1 649 874 + 22 650 636) = 0,33

Строк окупності капітальних вкладень Т, років, є оберненим показником до абсолютної ефективності капітальних вкладень Ер.

Т = 1 / Ер, (49)

Т = 1 / 0,33 = 3,03

10. Техніко — економічні показники дільниці

Техніко — економічні показники представлені в таблиці 10

Таблиця 10 — Техніко — економічні показники дільниці

Висновок Виходячи з маси конструкції та річної програми випуску виробництво дільниця відноситься до серійного типу, що має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів партіями повторяється, загальний їх випуск може бути досить великим.

При проектуванні дільниці застосовується не потоковий метод організації виробництва, якому властиві ознаки: на робочих місцях оброблюється різні за конструкцією і технологією виготовлення предметів праці бо кількість кожного з них не велика і не достатня для нормального завантаження устаткування; робочі місця розташовуються однотипним технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій; предмети праці переміщуються складними маршрутами. Залежно від номенклатури виробів і їх кількості застосовується предметно — груповий метод організації виробництва. Суть його полягає в тому, що вся сукупність предметів праці розподіляється на технологічно подібні групи, обробка предметів кожної групи здійснюється приблизно за однією технологією і потребує однакового устаткування, що дозволяє створювати для обробки предметно — спеціалізовані дільниці, підвищувати рівень механізації і автоматизації виробництва.

Література

1. «Економіка підприємства». Підручник. -В 2 т/ За ред. С. Ф. Покропивного. -.К: Вид-во «Хвиля-Прес», Донецьк. 2011р.

2. Бойчик І.М., Харів П.С. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів 1−4 рівнів акредитації. Друге видання — К: «Каравела»; Львів. «Новий світ» — 2010, 2001.

3. Плоткін Я.Д., Янушкевич О. К. «Організація і планування виробництва на машинобудівному підприемстві»: Навч.видання. — Львів: Світ, 2009р.

4. Організація виробництва: Навч. Посібник/В.О.Онищенко. В.О. Редкін К.: Ліра, 2003 -336с.

5. В. Г. Васильков. Організація виробництва.: Навч. Посібник.- К КНЕУ 2003. -524с.

6. В.Г. Пасічник, О.В. Акіліна. Організація виробництва. Навч. Посібник.-К. Центр навчальної літератури, 2007. -248с

7. «Тарасюк Г. М., Шваб Л.І. планування діяльності підприємства. Навч. посібникК.: «Каравелла» — 2008 -432с.