Bloodrock

Bloodrock

На хвилі інтересу до важкої музиці, породжених великої трійцею («Purple », «Sabbath », «zeppelin ») з’явилося багато колективів, намагалися освоїти даний жанр. Такими з’явилися американці «Grand funk railroad «та його одноплемінники «Bloodrock ». Передісторія останньої команди почалася ще ранніх 60-х коли четверо хлопців з техаського містечка Форт Ворт заснували банду під назвою «The naturals ». Зачинателями проекту були Джим Ратледж (р. 24 січня 1947, ударні, вокал) і Нік Тейлор (гітара, вокал), а компанію їм склали Ед Гранди (бас, вокал) і Дін Паркс (гітара).

После випуску одного синглу колектив змінив вивіску на «Crowd+1 ». Під цим назвою група проіснувала до 1969 року й випустила ще кілька синглов. На той час Діна Паркса змінив Лі Пикинс, а складі з’явився клавішник Стефен Хілл.

В 1969;му вивіску змінили на «Bloodrock », а керівництво колективом взяв на себе менеджер «Grand funk railroad «Террі Найт. Відповідно цей факт було не позначитися на творчості «Bloodrock », які взяли за основу манеру «грандфанковцев ». Не відмовлялися музиканти, й від блюзових а-ля «Led zeppelin ». Контракт було підписано з американським лейблом «Capitol », і наприкінці 1969 року в цій фірмі вийшов однойменний дебютний альбом «Bloodrock ». Платівка вийшла добротної хард-роковою роботою, відразу ж потрапляє що додало колективу культовий статус. Найкращими треками на диску стали «Fantastic Piece of Architecture «з «похоронним «органом на кшталт «Doors «і «Melvin Laid an Egg «з цікавими клавішними переходами між гітарними запилами.

Ко часу записи другого диска Ратледж повністю зосередився на мікрофонної стійці, надавши ударну установку у розпорядження Ріка Кобба. Найбільшим хітом із «Bloodrock 2 «стала епічна восьмиминутная композиція «D.O.A. ». Саме від неї диск за підсумками продажу отримав «золотий «статус.

На наступній платівці почалися загравання з прогрессивом, але «грандфанковские «інтонації так й не зникли. Тенденція до «прогресивності «продовжилася і «Bloodrock U.S.A. », але ніякої популярності групі це додало. До речі, Пикинс на той час кудись зник, а команді з’явився Уоррен Хем. От і замінив згодом сбежавшего фронтмена Ратледжа. за таким група випустила ще кілька альбомів, «Passage «і «Whirlwind Tongues ». Ці релізи особливого успіху мали. Не допомогла і заміна ударника (це місце 1974 року зайняв Ренді Рідер).

Окончательно втративши орієнтацію і збита з дороги потужної конкуренцією в 1975 року група було розпущено. Згадали про неї тільки стику тисячоліть, коли у світ вийшла компіляція «Triptych », до якої увійшли пісні з «Passage «і «Whirlwind Tongues », і навіть нереалізований матеріал з раніше невиданого альбому «Unspoken Words » .

Состав

Nick Taylor — гітара.

Ed Grundy — бас.

Warren Ham — вокал.

Stephen Hill — клавішні.

Randy Reader — ударні.

Дискография

Bloodrock — 1969.

Bloodrock 2 — 1970.

Bloodrock 3 — 1971.

Bloodrock U.S.A. — 1972.

Passages — 1973.

Whirlwing Yongues — 1974.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.