Перегляд судових рішень в апеляційному порядку

Зміст

• Вступ
• Загальні положення. Строк надання, форма, зміст
• Порушення апеляційного провадження. Порядок розгляду, строк розгляду апеляційного провадження
• Повноваження апеляційної інстанції. Підстави для скасування або зміни рішення
• Постанова апеляційної інстанції
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

В умовах створення правової держави та необхідності зміцнення економіки все більшого значення набуває захист прав та інтересів суб'єктів господарювання. Перехід до ринкових умов господарювання зумовив ускладнення у здійсненні господарської діяльності й зростання кількості конфліктних ситуацій, які призводять до виникнення спорів між суб'єктами господарювання. Правовою формою захисту інтересів конфліктуючих сторін є судовий захист прав суб'єктів господарювання. Цим обумовлено зміцнення авторитету господарських судів серед суб'єктів господарської діяльності, які мають можливість вирішувати господарські конфлікти шляхом прийняття обґрунтованих та законних судових актів. Основним судовим актом є рішення, яке виноситься господарським судом по суті спору і, як правило, завершує розгляд справи. Рішення підсумовує проведену роботу щодо дослідження спірних відносин та захисту прав суб'єктів права.

Разом з тим у судовій практиці мають місце скасування рішення суду через невиконання норм процесуального права чи їх невірного тлумачення щодо таких рішень. Це підтверджується даними Вищого господарського суду України та Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно з якими у 2007 — 2008 р.р. було оскаржено понад 50% рішень місцевих господарських судів. Це свідчить про те, що невиконання норм матеріального та процесуального права, невірне їх тлумачення призводить до скасування або зміни рішення суду та затягування кінцевого розгляду справи, чим порушуються загальні принципи господарського процесу.

З огляду на викладене дослідження питань щодо рішення господарського суду є необхідною умовою подальшого удосконалення судового захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання, більш повного урегулювання процесу прийняття рішення господарським судом та подальшої практичної реалізації запропонованого.

Загальні положення. Строк надання, форма, зміст

Для реалізації апеляційного провадження необхідною умовою є наявність низки передумов об'єктивного та суб'єктивного характеру. Під передумовами апеляційного оскарження розуміють попередні умови реалізації права на апеляційне оскарження, до яких насамперед віднесено наявність об'єкта, щодо якого подається апеляція.

Об'єктами права оскарження є рішення та ухвали, у тому числі додаткові та окремі, місцевих господарських судів, які не набрали чинності відповідно до ч.1 ст. 91 ГПК України. Згідно з ч.1 ст. 106 ГПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали місцевого господарського суду у випадках, передбачених ГПК України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Самостійним об'єктом права оскарження може бути як рішення в цілому, так і в окремій його частині. У разі оскарження частини рішення, не оскаржувана частина не набуває законної сили, оскільки згідно з ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Справа розглядається повторно за наявними у справі та додатково поданими доказами. Але додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Особа, що вважає себе володарем осопорюваного чи порушеного права звертається в суд з позовною заявою, де просить суд розглянути виниклий спір.

Позовне провадження має певні специфічні ознаки. Для нього характерно:

наявність матеріально-правової вимоги, що випливає з порушеного чи оспорюваного права;

розгляд чи вирішення даної вимоги у встановленому законом процесуальному порядку;

наявності спору про право;

наявність двох наділених законом рівними процесуальними правами сторін з протилежними матеріально-правовими інтересами.

Сторони у справі можуть вільно розпоряджатися своїм правом на оскарження. Вони можуть реалізувати це право або не скористатися ним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї.

Реалізація права на апеляційне оскарження може бути здійснена за таких умов:

забезпечено дотримання встановленого для подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання строку (ст. 93 ГПК України);

скаргу подано уповноваженою особою (ст. 91, 94 ГПК України);

скаргу спрямовано тільки на рішення, яке підлягає оскарженню (ст. 85, 88, 90 ГПК України).

Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів із дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а в разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, — з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України. Відновлення порушеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Для здійснення права на апеляційне оскарження, крім процесуальних передумов (подання скарги на рішення, що підлягає оскарженню відповідно до закону; дотримання строку; подання скарги особою, що має право апеляційного оскарження), необхідним є також дотримання низки формальних умов. Однією з них є умова щодо відповідності апеляційної скарги (подання) визначеним у законі реквізитам.

Апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі і повинна містити:

найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання);

найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство й матеріали, що є у справі або подані додатково;

перелік документів, доданих до скарги (подання).

Частиною 2 ст. 94 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 95 ГПК України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні. Прокурор, який вносить апеляційне подання, надсилає сторонам по справі його копію та копії доданих до неї документів, які відсутні у справі.

Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу (подання), має право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції та особі, яка подала скаргу (подання). Звертаю Вашу увагу на те, що надсилання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов’язком сторони, і відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання), згідно з ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом у таких випадках:

якщо апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

якщо до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копій іншій стороні (сторонам);

якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;

якщо скаргу (подання) подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку;

якщо до винесення ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження, особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

Про повернення апеляційної скарги (подання) виноситься ухвала, на яку може бути подана касаційна скарга. Після усунення обставин, зазначених у п. п.1−3 ч.1 ст. 97 ГПК України (апеляційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копій іншій стороні (сторонам); до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірах), сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання у загальному порядку.

Якщо апеляційний господарський суд приймає апеляційну скаргу (подання) до провадження, то він виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ця ухвала надсилається сторонам і прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи.

Питання про прийняття або повернення апеляційної скарги вирішується колегією суддів без повідомлення прокурора і сторін, що беруть участь у справі. Якщо рішення місцевого господарського суду оскаржується в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК України кількома особами, апеляційний господарський суд приймає до провадження апеляційну скаргу, подану першою, а інші приєднує до справи.

Апеляційний господарський суд не вправі повернути апеляційну скаргу, якщо її подано не через місцевий господарський суд. Ухвалу про повернення апеляційної скарги може бути оскаржено у касаційному порядку. Після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно.

Слід звернути увагу на пропущення строку апеляційного оскарження, який за клопотанням сторони поновлюється за наявності поважних причин. З клопотанням про поновлення строку звертаються лише ті особи, які мають право апеляційного оскарження. Клопотання може бути заявленим у вигляді письмової заяви або в скарзі, де потрібно зазначити причини пропущення строку на подання апеляційної скарги.

Подання апеляційної скарги після закінчення строку, встановленого ч.2 ст. 93 ГПК України, або особою, яка не має права на її подання, внесення прокурором апеляційного подання з порушенням його компетенції, визначеної ст. 37 Закону України «Про прокуратуру», подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, яка не підлягає оскарженню, виключають перегляд судових актів місцевого господарського суду в апеляційному порядку. У таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом. Отже, якщо апеляційну скаргу повернуто через пропущення строку на подання такої скарги за відсутності клопотання про його відновлення, її може бути подано вдруге з клопотанням про відновлення строку тільки протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом. З відповідним клопотанням можуть звертатися лише особи, що мають право на подання апеляційної скарги. Таке клопотання може бути викладено у скарзі чи в окремій заяві і має бути подано одночасно із поданням апеляційної скарги. Клопотання розглядається, якщо воно надійшло до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги. Це клопотання розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, що беруть участь у справі, до вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження. За результатами розгляду клопотання про відновлення пропущеного строку виноситься ухвала, зміст якої може бути викладено в ухвалі про прийняття апеляційної скарги. Відповідно до ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропущення. До кола поважних причин належить, зокрема, отримання заявником рішення місцевого господарського суду після закінчення зазначеного процесуального строку.

Зміст ухвали про відмову у відновленні пропущеного строку може бути викладено в ухвалі про повернення апеляційної скарги. Цю ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку на підставі ст. 53 ГПК України.

Якщо після прийняття апеляційної скарги виникають сумніви щодо наявності в особи, яка підписала скаргу, права на її підписання, суд пропонує заявникові надати відповідні докази. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду на підставі п. 1 ч.1 ст. 81 ГПК України. У випадках, коли передбачені в п. 2 і 3 ч.1 ст. 97 ГПК України підстави повернення апеляційної скарги виявлені судом після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та сплати державного мита у встановленому порядку й розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залишається без розгляду.

Якщо після прийняття апеляційної скарги виявлено обставини, передбачені п. 5 ч.1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд припиняє перегляд судового рішення в апеляційному порядку на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Порушення апеляційного провадження. Порядок розгляду, строк розгляду апеляційного провадження

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України. Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про об'єднання позовних вимог (ст. 58 ГПК України), про подання зустрічного позову (ст. 60 ГПК України) та видачу наказу (ст. 118 ГПК України). Положення розділів І-Х ГПК України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до ч.1 ст. 102 ГПК України повторно розглядає справу та згідно зі ст. 103 ГПК України має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення. На відміну від розгляду в місцевих господарських судах, перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів згідно з ч.2 ст.4−6 ГПК України.

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого ст. 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача. Отже, суд апеляційної інстанції має право за власною ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо суд першої інстанції прийняв рішення, що стосуються його прав і обов’язків.

Засідання суду апеляційної інстанції складається з трьох взаємопов'язаних частин: підготовча, розгляд скарги (подання) по суті, винесення та оголошення постанови.

У призначений для розгляду час головуючий відкриває засідання, оголошує склад суду, роз’яснює учасникам у справі їхні права та обов’язки, визначає порядок ведення засідання, з’ясовує, чи мають учасники процесу заяви, клопотання, відвід складу суду, експерту і перекладачу, керує засіданням, сприяючи повному та всебічному з’ясуванню всіх обставин справи, забезпечує в засіданні належний порядок.

При розгляді справи в апеляційній інстанції господарський суд за наявними в справі та додатково наданими доказами розглядає справу по суті повторно. Суд не пов’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі як у частині рішення, що оскаржується, так і в неоскаржуваній частині, незалежно від доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються й розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених ст. 101 ГПК України. Без обмежень також приймаються додаткові докази, витребувані апеляційною інстанцією відповідно до вимог ст. 38 ГПК України.

Апеляційною інстанцією не приймаються і не розглядаються нові вимоги, які не були пред’явлені при розгляді справи в першій інстанції.

Повноваження апеляційної інстанції. Підстави для скасування або зміни рішення

Повноваження апеляційної інстанції визначено ст. 103 ГПК України. Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право:

залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

змінити рішення.

Апеляційний суд залишає рішення без зміни, а скаргу (подання) без задоволення, якщо внаслідок розгляду дійде висновку, що винесене місцевим господарським судом рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а мотиви скарги не містять даних, які спростовують обставини, встановлені судом, і при винесенні рішення не порушено закону.

Апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду або змінює його рішення, якщо при розгляді було виявлено підстави для цього, передбачені ч.1 ст. 104 ГПК України:

неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому разі підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, слід вважати сторону, щодо якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 64 ГПК України;

господарський суд прийняв рішення про права й обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

рішення прийнято господарським судом із порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч.1 ст. 17 ГПК України.

Порушення норм процесуального права, зазначені у п.1−6 ч.3 ст. 104 ГПК України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому разі апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду і згідно з п. 2 ст.103 ГПК України приймає нове рішення.

Апеляційний суд має право сам змінити рішення або, змінюючи рішення місцевого господарського суду, винести нове. Рішення змінюється у випадках, якщо в прийняте місцевим господарським судом рішення можна внести ті чи інші виправлення без зміни рішення, враховуючи, що кінцевий висновок про вирішення спору в цілому був вірним. Нове рішення виноситься у тих випадках, якщо кінцевий висновок місцевого господарського суду про задоволення або відмову в позові є неправильним і видається неможливим обмежитися тільки внесенням змін до рішення, а потрібно його замінити новим, яке відповідає матеріалам справи.

Апеляційний суд вправі прийняти додаткову постанову за заявою особи, яка бере участь у справі, або за власною ініціативою в разі, якщо він скасував рішення господарського суду першої інстанції повністю або частково і прийняв нове рішення (п. 2 ст.103 ГПК України). Додаткову постанову може бути прийнято апеляційним судом із підстав і в порядку, зазначеному в ст. 88 ГПК України. Цю постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Частиною 2 ст. 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Постанова апеляційної інстанції

Розгляд апеляційної скарги (подання) закінчується винесенням постанови апеляційної інстанції. Вона є мотивованим результатом розгляду апеляційної скарги (подання).

При винесенні постанови суд зобов’язаний вирішити такі питання:

чи повною мірою суд першої інстанції дослідив обставини, що мають значення для справи;

чи доказані обставини, які визнані судом встановленими;

чи відповідають викладені в рішенні висновки суду обставинам справи;

чи не порушено норми матеріального та процесуального права, чи вірно вони застосовані;

чи є обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 105 ГПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) суд приймає постанову, а ч.2 цієї статті встановлює, що у постанові мають бути зазначені:

найменування апеляційного господарського суду, який розглядав апеляційну скаргу, склад суду, номер справи й дата прийняття постанови;

найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу (подання);

найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів);

стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду;

підстави, на яких порушено питання про перегляд рішення;

доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання);

обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів;

у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду — доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції;

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (подання);

новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни судового рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і надсилається сторонам у п’ятиденний строк із дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

За змістом ст. 116 і 117 ГПК України видавати накази мають право лише місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному порядку, апеляційна інстанція в резолютивній частині своєї постанови має зобов’язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема про поворот виконання рішення, постанови згідно з вимогами ст. 122 ГПК України.

Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної інстанції за наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 121 ГПК України, вирішує сама апеляційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до винесення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині зазначеної ухвали або постанови. Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляційним судом водночас із прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається в постанові. Коли відповідну заяву про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційного суду подано після прийняття постанови апеляційним судом, зазначені питання вирішуються господарським судом, який розглядав справу в першій інстанції, із винесенням ухвали на підставі ст. 121 ГПК України.

Згідно з вимогами ст.121−1 зупиняти виконання судового рішення має право виключно суд касаційної інстанції. Тому суд апеляційної інстанції за будь-яких обставин не вправі зупиняти виконання судового рішення суду першої інстанції.

Висновок

Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що у нашій державі зроблено чимало для належного здійснення правосуддя. Але залишилося і багато проблем. Це — і недосконалість судової системи та законодавчого забезпечення, і недостатнє фінансування, і недостатній рівень професіоналізму та відповідальності деяких суддів, залежність суду від органів державної влади, надмірна завантаженість суддів тощо. Всі вони потребують вирішення.

Лише спільними зусиллями та конкретними діями, спрямованими на підвищення відповідальності та результатів роботи, можна забезпечити належний рівень правосуддя та захист інтересів суб'єктів господарювання.

Особлива роль апеляційного господарського суду визначається тим, що основними цілями його діяльності є створення ефективного державного захисту прав, свобод та законних інтересів учасників господарських правовідносин.

Діяльність суду здійснюється в ім'я правосуддя і спрямована на зміцнення правопорядку в господарській діяльності підприємств, установ та організацій.

Список використаної літератури

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Голос України. — 14 березня 2003 р.

Господарський процесуальний кодекс України. — К., 2002.

Закон України «Про судоустрій України» // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 27−28.

Абрамов Н.А. Хозяйственно-процессуальное право Украины: Учебное пособие. — Х.: Одиссей, 2002.

Богословська Л.О. Апеляційне провадження: Історія виникнення в Україні / Судова реформа в Україні: Проблеми і перспективи. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Стан судової реформи в Україні: Проблеми і перспективи. — К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002.

Бринцев О. Господарська сутність правового спору. Кваліфікуюча ознака чи данина минулому? // Господарське право. — 2001.

Васильев С. А. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. — Х., 2002. — 367 с.

Жуковский А. Г. Закон Украины «О судоустройстве Украины»: Комментарий. — Х.: ООО «Одиссей», 2003.

Плевако В.І. Форми апеляції в господарському судочинстві та повноваження апеляційної інстанції / Судова реформа в Україні: Проблеми і перспективи. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Стан судової реформи в Україні: Проблеми і перспективи». — К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002.

Ломакіна О.А. Апеляційні господарські суди в Україні: історія утворення та роль на сучасному етапі / О.А. Ломакіна // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: сб. наук. праць. 2006. Т.9, вип.10.

Ломакіна О. А. Щодо прогалин законодавства на стадії апеляційного провадження / О.А. Ломакіна // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. — 2007. — Т.10, вип.14.

Ломакіна О.А. Сутність апеляційного оскарження і право на апеляцію / Т. В. Степанова, О.А. Ломакіна // Підприємництво, господарство і право. 2008. № 2.

Проект Кодексу України про адміністративні проступки за № 5462 від 29.04.02. — Комітет Верховної Ради України з правової політики.

Стефанюк В. С. Судовий адміністративний процес. — Х.: Фірма «Консул», 2003.

Хозяйственное право. Учебник / Под ред. д-ра юрид. наук В. К. Мамутова — Донецк, 2003. — С. -217 -244.