Анаксимандр

Анаксимандр

Т.Г. Румянцева Анаксимандр (Anaximandros) (прибл. 610 — після 547 е.) — др.-греч. філософ милетской школи, учень Фалеса, автор прозового твори «Про природу» (зберігся невеличкий уривок і кілька словосполучень). А. назвав початком, лежачим під аркушами всього сущого, апейрон — «безмежну, безоглядне», й не так себто безмежності у просторі та у часі, як у сенсі бесструктурности, речовинної невизначеності. Апейрон «безсмертний і непреходящ», він «все объемлет та знайоме всім править», йому властиво вічне рух, він єдина причина його й загибелі світобудови: «З чого все суще отримує своє народження, у те саме усе й повертається, слідуючи необходимости».

При космогенезе з апейрона внаслідок його кругообертання виділяються протилежності гарячого і холодного, вологого і сухого. Створюючи пари, вони створюють вогонь (гаряче і сухе), повітря (гаряче і вологе), воду (холодне і вологе) і землю (холодне і сухе). Земля збирається у центрі, з неї вода, повітря і вогонь. Коли частина води випаровується, з’являється суша. На кордоні суші та моря в мулі зароджується життя, частина морських тварин входить у суходіл і скидає луску. Людина зародився у великих рибі, дорослим посів суходіл. Сонце, Місяць і зірки — отвори в невидимих вогненних кільцях. Земля нерухома без опори, т.к. верхи і низу немає. Вона шарообразна чи цилиндрична. Вчення, А апейроне розвинули піфагорійці, доповнивши апейрон другим, упорядочивающим, першоосновою — предельным.

А. приписують перша писемна прозове твір («Про природу»). Вважається також, що А. побував у кількох колоніальних експедицій, написавши після цього ряд географічних творів, й першим зобразив кордону тодішнього світу на карті. А. зробив ряд інженерних винаходів, серед яких сонячний годинник («стиль») та інших.; багато займався астрономією, намагався порівняти величину Землі коїться з іншими відомими тоді планетами. А першим серед філософів, проголосив як першоджерела апейрон — чимось матеріальне, якісно невизначене і нескінченне, що було значним кроком вперед проти іншими мислителями, говорившими якесь одному й обов’язково конкретному, якісному первоначале. З апейрона шляхом виділення, по А., виникає все, було, є і у світі. Сам апейрон, а саме, із чого все виникає і як все перетворюється, є щось яке постійно перебуває і неуничтожимое, безоглядне і нескінченне у часі. (До Аристотеля слово «апейрон» в усіх античних мислителів, зокрема й А., виступало як прикметник, тобто. атрибут якогось іменника.) А. вважатимуться однією з прабатьків античної діалектики, т.к. саме від нього починається її передісторія. Так, розмірковуючи про різні види існування першоджерела, він висунув ідею рівноправність матеріальних станів. Вологе, відповідно до А., може висохнути, сухе — увлажниться тощо., тобто. йшлося і про взаємозв'язок харчування та можливості взаимопереходов між різними станами матеріального, більше, протилежні стану, по А., мають під собою якусь загальну основу, будучи зосереджено цьому єдиному — апейроне — із якого вони усе й вычленяются. Ці ідеї А. проторували шлях до однією з найважливіших діалектичних ідей, висунутих наступної філософської думкою, — ідеї єдності і протилежностей. А. приписують жодну з перших у інтелектуальної традиції Заходу формулювань закону збереження матерії («з тієї ж речей, у тому числі народжуються все сущі речі, в ці самі речі вони руйнуються відповідно до призначенню»). Породження оформленого Космосу у А. здійснюється через етап вичленування з «всеосяжного світового зародка», етап «поділу» вологого холодного ядра і вогненної кори і етап взаємодії і останніх. А. ввів термін «закон», апплицировав поняття громадської практики на природу. Думав, що породження всього живого зумовлено испаряемой сонцем вологою і тому походження людей пояснити зміною «тварин іншого виду», нагадують рыб.

Список литературы

Diels H., Krani W. (Hrsg). Die Fragmente der brsokratiker. Berlin, 1951. Bd 1.

Kahn З. Anaximander and the Origins of Greek Cosmology. New York, 1960.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.