Особливості будови, росту і розвитку людини

В онтогенезі людини розрізняють два основних періоди: внутрішньоутробний (пренатальний) і поза-утробний (постингальний). Приводимо загальноприйняту у наш мас періодизацію життя людини (табл. 1).

У будь-якому віці більшість антропометричних показників мають значні індивідуальні відхилення.

При визначенні площі поверхні окремих ділянок тіла дорослої людини можна застосовувати «правило дев’ятки», відповідно до якого поверхня голови і шиї складає 9% від поверхні тіла, верхні кінцівки — кожна 9%, тобто 18%; нижні кінцівки — кожна 18%, тобто 36%, передня частина тулуба — 18%, задня частина — 18%, промежина — 1%, долоня і пальці - 1%.

Розвиток і перебудова людини триває протягом усього життя — від утворення зиготи до смерті.

Ріст людини триває до 20−25 років життя. До 60- 65 років довжина тіла незмінна, але згодом довжина тіла зменшується приблизно на 1−1,5 мм за рік. Це пояснюється тим, що зменшується товщина міжхребцевих дисків; змінюється статура, стопа стає плоскою тощо. Наприкінці 1-го місяця вагітності зародок має довжину приблизно 7 мм, наприкінці.

2-го — 20−30 мм, а маса його тіла — 35 г, наприкінці 6-го місяця довжина тіла 30 см, маса 600−700 г, наприкінці 9-го місяця довжина 47 см, маса тіла 2000;2500 г. Протягом 1-го року життя дитини (після народження) довжина тіла найбільше зростає на 21−25 см. У періоди раннього і першого дитинства швидкість росту дещо сповільнюється. На початку періоду другого дитинства швидкість росту стабілізується (4,5−5,5 см у рік), а наприкінці цього періоду різко зростає. У підлітковому віці щорічне збільшення довжини тіла у хлопчиків складає в середньому 5,8 см, у дівчаток — 5−5,7 см. У дівчаток інтенсивний ріст спостерігається від 10 до 13 років, а в хлопчиків — у підлітковому віці. Потім швидкість росту знову сповільнюється.

Маса тіла дітей подвоюється через 5−6 місяців після народження, потроюється через 1 рік і збільшується приблизно в 4 рази через 2 роки. У подальші роки життя збільшення довжини і маси тіла проходить рівномірно.

Таблиця 1.

Максимальне річне збільшення маси тіла відбувається в підлітковому віці: у дівчаток на 13-му, а у хлопчиків на 15-му році життя. Маса тіла збільшується до 20−25 років. Стабільна маса тіла звичайно зберігається до 40−46 років. Бажано, щоб упродовж життя маса тіла була постійною, як у юнацькому віці.

За останні 100−150 років спостерігається акселерація — прискорення морфо-функціонального розвитку і дозрівання організму дітей та підлітків. Це явище особливо помітне в економічно розвинутих країнах. У чоловіків акселерація більше виражена. Маса тіла немовлят зросла в середньому на 100−300 г, однорічних дітей — на 1500−2000 г, а довжина їх тіла збільшилася на 5 см. Довжина тіла дітей у періоди другого дитинства й у підлітковому віці збільшилася на 10−15 см, а у дорослих чоловіків — на 6−8 см. Скоротився термін росту людини; якщо наприкінці минулого століття ріст людини продовжувався до 23−26 років, то нині ріст чоловіків закінчується переважно у 18−20 років, у жінок — до 16−18 років. Прискорилися строки прорізування молочних і постійних зубів, психічний розвиток і статеве дозрівання. Наприкінці XX ст. у порівнянні з кінцем IX ст. середній вік початку менструацій у дівчаток знизився з 16,5 до 12−13 років, а початок клімактеричної менопаузи у жінок змістився з 43- 45 років на 48−50 років.

При описі тіла людини та органів наводимо дані про вікові особливості їх будови. У цьому розділі представлені лише основні морфофуикціональиі характеристики людини в різні вікові періоди.

У новонародженої дитини голова кругла, велика (¼ від довжини тіла, а у дорослого 1/8), шия і груди короткі, живіт довгий, ноги короткі, руки довгі (рис. 44). Окружність голови на 1−2 см більша за окружність грудної клітки, мозковий відділ черепа у 4 рази більший від лицевого. Форма грудної клітки бочкоподібна. Хребет вигинів не має. Таз дуже рухливий, його окремі кістки ще не зрослися між собою. Відносні розміри внутрішніх органів значно більші, ніж у дорослої людини. Наприклад, маса печінки.

людина акселерація тератоген організм СЛ — серединна лінія; по вертикальній осі справа цифрами показано відповідність відділів тіла дітей і дорослих; по верхній горизонтальній осі - відношення довжини голови до довжини тіла новонародженої дитини складає 1/20 під маси тіла, а в дорослого 1/50. Довжина кишки у 2 рази більша за довжину тіла, у дорослої людини кишка довша від тіла в 4−4,5 рази. Маса головного мозку немовляти складає 13−14% від маси тіла, а в дорослої людини тільки 2%. Відносно великі надниркові залози і загруднинна залоза (тимус).

Фізичний розвиток дитини відбувається стрибкоподібно. Періоди росту не відповідають описаним періодам життя людини (табл. 7).

У грудному віці дитина росте найшвидше. Приблизно з 6-го місяця починають прорізуватися молочні зуби. За перший рік життя розміри деяких органів і систем досягають розмірів дорослої людини (око, внутрішнє вухо, центральна нервова система). Протягом перших років життя швидко ростуть і розвиваються опорно-руховий апарат, травна і дихальна системи.

У період раннього дитинства прорізуються всі молочні зуби і відбувається перше «округлення». Збільшення маси тіла випереджає ріст тіла у довжину, швидко розвивається психіка дитини, мова і пам’ять. Дитина починає орієнтуватися в просторі. Упродовж 2−3-го років життя (період першого дитинства) ріст тіла у довжину інтенсивніший, ніж збільшення його маси. Наприкінці цього періоду починається прорізування постійних зубів. У зв’язку зі швидким розвитком мозку, маса якого до кінця періоду першого дитинства досягає 1100−1200 г, швидко розвиваються розумові здібності, мислення, пізнання, орієнтація в часі і просторі.

У ранньому її першому дитинстві зовнішні статеві відмінності (крім первинних статевих ознак) майже не виражені.

У періоді другого дитинства знову переважає ріст у ширину — друге «округлення», починається статеве дозрівання. У кінці періоду другого дитинства посилюється ріст тіла в довжину, причому швидше ростуть дівчатка. Психічний розвиток прискорюється. Дуже важливим періодом є початок статевого дозрівання; у дівчаток він починається раніше, що пов’язано з посиленням секреції жіночих статевих гормонів. У дівчаток 8−9-річиого віку починає розширюватися таз і округлюються стегна, збільшується секреція сальних залоз і оволосіння лобкової ділянки. У хлопчиків 10−11-річного віку інтенсивно ростуть гортань, яєчка і статевий член.

У підлітковому віці швидко ростуть і розвиваються статеві органи, формуються вторинні статеві ознаки. У дівчаток збільшується кількість волосся на шкірі лобкової ділянки, наступає оволосіння шкіри в пахвовій ділянці, збільшуються статеві органи і грудь. Лужна реакція піхвового секрету стає кислою, виникають менструації, змінюється форма таза. У хлопчиків швидко збільшуються яєчка і статевий член. Оволосіння лобкової ділянки спочатку проходить за жіночим типом, «набрякають» грудні залози. У кінці підліткового віку (15−16 років) починається ріст волосся на обличчі та інших частинах тіла (у пахвових ділянках), а на лобковій ділянці волосся росте за чоловічим типом. Пігментується шкіра калитки, значно збільшуються статеві органи, виникають перші еякуляції. У підлітковому віці ріст тіла в довжину преважає над ростом у ширину. Після 13−14 років хлопчики ростуть швидше, ніж дівчатка.

Юнацький вік збігається з періодом статевого дозрівання. У цьому віці ріст і розвиток організму в основному завершуються. Всі апарати і системи органів досягають морфофункціональної зрілості.

Таблиця 2 — Періоди росту людини (за Г. Фанконі і А. Вальгреном).

Будова тіла в зрілому віці майже незмінна. У похилому і старечому віці в організмі людини відбувається характерна перебудова, яку вивчає спеціальна наука геронтологія (від грецького geron — старий). Процеси старіння є індивідуальними. У старечому віці знижуються адаптаційні можливості організму, змінюються морфофункціональні показники всіх апаратів і систем органів, у першу чергу імунної, нервової та серцево-судинної систем.

Старіння — генетично детермінований процес. Необхідно особливо підкреслити, що активний спосіб життя, регулярні заняття фізичною культурою, раціональне харчування і відпочинок сповільнюють старіння, але в межах, обумовлених спадковими факторами.

Чоловік від жінки відрізняється статевими ознаками. Вони є первинними (статеві органи) і вторинними (особливості оволосіння на лобковій ділянці, груди, тембр голосу тощо). Уже при першому погляді на людину помітні індивідуальні особливості будови. В анатомії існує поняття типу статури. Статура визначається генетичними (спадковими) факторами, впливом зовнішнього середовища, соціальними та іншими умовами. Морфологи виділяють 3 типи статури людини в залежності від співвідношення довжини тіла, тулуба і кінцівок, а саме: мезоморфний, брахіморфний і доліхоморфний. При мезоморфному (від грецького mesos — середній, morphe — форма) типі статури (нормостеніки) анатомічні особливості наближені до усереднених параметрів норми (з урахуванням віку, статі тощо). Для брахіморфного (від грецького brachys — короткий) типу статури (гіперстеніки) характерні більші поперечні розміри тіла у порівнянні з нормостеніком, вгодованість, не дуже високий зріст. Серце відносно велике і розміщене більш поперечно, бо діафрагма розташована високо, легені коротші, петлі тонкої кишки розташовані переважно горизонтально. Особи доліхоморфного (від грецького dolichos — довгий) типу статури (астеніки) стрункі і високі, у них переважають поздовжні розміри тіла, кінцівки відносно довгі, кістки порівняно тонкі. Нутрощі дещо опущені, бо діафрагма розташована нижче, легені довші, а серце розташоване майже вертикально. У таблиці 8 наведені пропорції тіла при різних типах статури.

Таблиця 3 — Характеристика пропорцій тіла людини при різних типах статури.