Виробнича програма промислової діяльності електроремонтного цеху підприємства будівничого машинобудування

Мінистерство освіти і науки України Харківська національна академія міського господарства

РОЗАХУНКОВО-ГРАФIЧНА РОБОТА

На тему «Виробнича програма промислової діяльності електроремонтного цеху підприємства будівничого машинобудування» .

Виконала: студентка 5 курсу Групи ЕСЕ-1

Перевірила: Парасюк О. О.

Харків 2010

Зміст

• Вступ
• 1. Розрахунок виробничої програми електроремонтного цеху промислового підприємства
• 1.1 Виробнича програма ЕРЦ в натуральному вимірюванні
• 1.2 Трудоємність виробничої програми
• 2. Розрахунок виробничих потужностей
• 3. План по праці і заробітній платі
• 3.1 Розрахунок спускової чисельності персоналу ЕРЦ
• 3.2 Планування заробітної плати працівників
• 3.3 Показники продуктивності праці
• 4. План забезпечення матеріальними ресурсами
• 5. План по собівартості послуг
• 6. Фінансові результати роботи ЕРЦ
• 7.Звідні показники бізнес-плану
• Література

Вступ

Основним завданням розрахунку бізнес-плану являється планування господарськой діяльності підприємства, цеха на найближчі й окремі моменти часу у відповідності з потребами ринку або самого підприємства, якщо це підтримуючі або обслуговуючі підрозділи.

В данній розрахунково-графічній роботі така ціль обмежена рамками електроремонтного цеху, здійснюючого технічне обслуговування усіх промислових підрозділів та служб промислового підприємства і річним та часовим періодом.

Виконання роботи являється однією з важливих форм самостійної роботи студента. Мета виконання — перевірка знань по основним темам курсу «Економіка підприємства» та «Бізнес-планування», удосконалення їх роботи з нормативними матеріалами та спеціальною літературою.

Кирівництво, виконання розрахунково-графічної роботи, здійснюється викладачєм у вигляді індивідуальних консультацій. Джерелом інформації для виконання роботи являється індивідуальне завдання та різні нормативи, передбачені в методичних вказівках.

1. Розрахунок виробничої програми електроремонтного цеху промислового підприємства

Виробнича програма являє собою вихідний розділ бізнес-плану цеху, оскільки вона є базою для розрахунку всіх інших розділів і техніко-економічних показників.

Виробнича програма будь-якого підрозділу промислового підприємства, як відомо, це розгорнутий план виготовлення продукції, або надання послуг за встановленою номенклатУРЕю за визначений період часу (рік, квартал, декаду). Виробнича програма може бути визначено товарною, валовою та реалізованою продукцією (послугами). По кожному з цих видів програма розраховується в натуральному, трудовому та вартісному виразі. Остання визначається за собівартістю і за цінами. Це повністю відноситься до електроремонтного цеху.

В курсовій роботі умовно приймаються рівними об'єми товарної, валової і реалізованої продукції у вигляді послуг. Тому, розрахунків трудоємності і в вартісному виразі програми на різні об'єми проводити не слід. У подальшому під виробничою програмою об'ємів розуміється виробнича програма за товарною продукцією цеху.

Головною задачею електроремонтного цеху (ЕРЦ) являється підтримка в робочому стані різних установ у головних та допоміжних цехах, а також адміністративних приміщеннях промислового підприємства. Це здійснюється шляхом проведення капітального, поточного та інших видів ремонту. В курсовій роботі для розрахунків застосовується два види ремонтів: капітальний і поточний.

Цими видами ремонту охоплюються наступні пристрої:

електродвигуни потужністю до 100 к Вт;

зварювальні трансформатори струмом до 500 А;

генератори і машини постійного струму потужністю до 100 кВт;

електрична частина всіх видів обладнання;

силові і освітлювальні зборки;

освітлювальна арматура (світильники) по всій території підприємства;

інше електрообладнання;

1.1 Виробнича програма ЕРЦ в натуральному вимірюванні

Технологічню базою складання плану в натуральному вимірюванні являється, як правило, система планово-попереджувального ремонту (ППР) і річний графік ремонту обладнання. Відповідно, виробнича програма ЕРЦ це по-перше головний план виконання капітального і поточного ремонту всіх видів електроустановок в натуральному вимірюванні. За одиницю натурального вимірювання прийнята одна умовна ремонтна одиниця (УРЕ).

За одну УРЕ приймають трудоємність ремонту одного асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором, потужністю 5 кВт, захищеного виконання на напругу 380/220 В та частотою обертання 1500 об/хв.

Вихідними даними для розрахунку загальної кількості умовних ремонтних одиниць в цілому по підприємству є фізична кількість встановлених на підприємстві станків Пст з одним двигуном і середньою потужністю по підприємству.

Однак кількість двигунів на обладнанні як правило перевищує один, що в свою чергу коректується коефіцієнтами.

1). Приведення кількості двигунів за умовою потужності (5 кВт) до кількості, що враховує середню потужність всіх двигунів на підприємстві. Для цього існує коефіцієнт приведення двигунів за потужністю. З урахуванням цього коефіцієнту кількості електродвигунів П1єл визначаємо за формулою:

П1єл=Пст х Кмощ, (1)

де Пст — фізична кількість станків, встановлених на підприємстві, одиниць;

Кмощ — коефіцієнт приведення електродвигунів за потужністю.

2). Приведена кількість двигунів за потужністю (П1єл) корегується ще раз на інтенсивність виробничіх процесів на окремому підприємстві (П11єл):

П11єл= П1єл х Кинт, (2)

де Кинт — коефіцієнт приведення електродвигунів до умов інтенсивності використання, в залежності від роду занять підприємства, для автомобілебудування приймаємо рівний 4.

П11єл= Пст Х Кмощ. Х Кинт.

Таким чином отриману кількість електродвигунів П11єл набагато більше ніж спочатку було на підприємстві і є базою для розрахунку виробничої програми в натуральному вимірюванні. Ця кількість відповідає загальній кількості умовних ремонтних одиниць електродвигунів, встановлених на підприємстві, відповідно має місце наступна трансформація:

На основі даних ППР об'єми ремонтних робіт по електродвигунам встановлюються у відсотках до загальної кількості УРЕ.

Однак виробнича програма ЕРЦ повинна відображувати об'єми ремонтних робітне тільки по електродвигунам, а і по іншим пристроям, теж визначаємо по складеним нормативам.

На основі статистичних даних ППР об'єми ремонтних робіт на запланований період можуть бути встановлені в наступних розмірах:

А) капітальному ремонту підлягає 15−20% всіх електродвигунів, що встановлені на підприємстві;

Б) поточному ремонту 100−130% електродвигунів;

В) об'єм капітального і поточного ремонтів іншого обладнання складає 30% робіт по відношенню до загального об'єму електродвигунів;

Г) крім того слід врахувати не передбачувані аварійні роботи 10−15% від запланованих.

Розрахунок загального об'єму ремонтних робіт в УРЕ в цілому по підприємству табличним методом.

Таблица 1 — Расчет объема ремонтных работ электрооборудования предприятия на 2010 год в натуральном выражении

1.2 Трудоємність виробничої програми

Виробнича програма в натуральному вигляді служить для розрахунку трудоємності виробничої програми, собівартості виконаних ремонтів, контролю в виконанні ремонтних робіт та ін.

Річна трудоємність виробничої програми Тг електроремонтного цеху вимірюється в нормо-годинах та визначається як сума добутків встановленої норми часу на одну УРЕ по видах ремонту і технологічним операціям tУРЕ на кількість УРЕ. Нормативи трудоємності для розрахунку дані в доданку 3. Розрахунки відображаємо в таблиці 2.

Правильність розрахунку загальної величини трудоємності Тгоб (стр. 20 гр.9) по електродвигунах перевірити:

1) по горизонталі (стр. 20 гр.9 = стр 20: гр.7 + гр.8);

2) по вертикалі (? строк 1−19 гр.7,8,9 = стр. 20 гр.9);

3) стр. 20 гр.9 = стр. 20 (гр.3×5 + гр.4×6).

Також як і в таблиці 1 повинна бути розрахована величина трудоємності по іншому обладнанню (стр. 1.2) та позаплановому ремонту (стр. 2. Цей розрахунок здійснюється у відповідності з нормативами, використаними в таблиці 1, стр. 2 і 4.

Крім того на онові строки 3, табл.2 «Всього», визначити питому вагу трудоємості по видах ремонту, у відсотках, з одним знаком після коми:

(3)

(4)

Таблица 2 — Расчет трудоемкости производственной программы на 2010 год.

2. Розрахунок виробничих потужностей

Виконання запланованої виробничої програми, як будь-якої іншої, електроремонтний цех повинен мати певне обладнання. Види обладнання визначаються технологічним процесом виконання робіт. Уявлення про технологічний процес може надати перелік операцій в доданку

Це обмоточне, ізоляційне, метало ріжуче обладнання, випробувальні стенди. Розрахунок кількості одиниць виробничого обладнання ЕРЦ визначається сумою машинного часу, необхідного для виконання відповідних операцій на цьому обладнанні (маш-ч.), можливим фондом часу роботи протягом року одного виду обладнання при різній кількості змін роботи.

(5)

де — кількість необхідного в цеху обладнання визначеної і-тої групи, одиниць;

МЧ — машино-години по кожній і-групі обладнання;

Фв — можливий фонд часу роботи конкретної роботи обладнання на протязі року, н-ч;

Кз.о. — коефіцієнт завантаження обладнання.

Машино-години роботи обладнання відповідають нормо-годинам трудоємності по операціях. В відповідності з цією трудоємністю машино-години можуть бути визначені по видах робіт в наступному співвідношенні:

ручні роботи — 48−52%;

металоріжучі операції - 8−10%;

ізоляційні операції - 7−9%;

обмоточні операції - 20−25%;

випробувальні операції - 8−10%.

Розподілення машино-годин (трудоємності) по видах робіт заносимо в таблицю

Таблица 3 — Распределение машино-часов по операциям

Можливий фонд часу роботи обладнання визначається на основі часу роботи по однотипних групах обладнання. В умовах учбових розрахунків баланс роботи обладнання може бути визначений один як середній в цілому по всіх групах обладнання.

Заплановані втрати з різних приводів приймаємо в запропонованих межах (таблиця 4, гр.4). Розрахунок проводимо в таблиці 4.

Таблица 4 — Баланс времени работы единицы оборудования ЭРЦ на 2010 год

Коефіцієнт завантаження обладнання при однозмінній роботі 0,7−0,9, при двох змінній 1,2−1,4, для трьох змінної 1,3−1,5 для всіх груп обладнання.

Використовуючи данні таблиць 3,4 розрахуємо по формулі (5) кількість обладнання по відповідних групах.

3. План по праці і заробітній платі

Для забезпечення визначеної виробничої програми в бізнес-плані розробляється розділ по визначенню чисельності робітників і формам оплати праці і їх продуктивності.

3.1 Розрахунок спускової чисельності персоналу ЕРЦ

Загальна чисельність працюючих встановлюється в плані як середні спискові числа промислово-виробничого персоналу (ПВП), який в залежності від виконання функцій поділяється на категорії:

Робітники (основні, допоміжні, обслуговуючі, учні);

Службовці, головні спеціалісти і їх замісники;

Спеціалісти, інженерно-технічні робітники, гуманітарії;

Інші службовці (різних рівней)

Розрахунок чисельності ведеться у встановленому вище порядку.

Визначення чисельності ремонтних робітників являється базою для розрахунку ПВП цеху. Ремонтні для ЕРЦ являються основними робітниками; вони здійснюють ремонт всіх видів обладнання по всім підрозділам промислового підприємства. Професійна структура цих робітників наступна: слюсарі-ремонтники, станочники на металоріжучих, ізоляційних, обмоточних і випробувальних агрегатах. Форма оплати праці приймається почасово преміальна. Розрахунок чисельності може бути виконаний на базі трудоємності виробничої програми:

(6)

де Тгоб — загально річна трудоємність виробничої програми, н.ч.;

Феф — ефективний фонд робочого часу одного робітника в рік, год.;

Квн — коефіцієнт виконання норм продуктивності працівниками — почасовщиками, що приймається у межах 1,05−1,12;

Кпер — коефіцієнт переводу явочної чисельності в спискову.

(8)

де Lн — середній відсоток неявок на роботу, регламентованих законом.

Ефективний (корисний) фонд часу роботи одного робітника в рік і коефіцієнт переводу визначаються на основі складання балансу робочого часу.

Таблица 5 — Баланс рабочего времени одного ремонтного рабочего на 2010 год

Спискова чисельність ремонтних робітників повинна бути розподілена по кваліфікаційному складу; при цьому середній розряд цієї групи повинен бути вище на 0,2−0,4 одиниці середнього розряду ремонтних робіт, вказаних в завданні. Розподіл ремонтних робітників по розрядах здійснюється в таблиці 6 з використанням статичних методів знаходження середніх величин.

Крім середнього тарифного розряду, в таблиці 6 є середній тарифний коефіцієнт, який відповідає середньому тарифному розряду цієї групи робітників.

Таблица 6 — Квалификационный состав ремонтных рабочих

Для визначення можливостей виконання запланованих робіт наявним кваліфікаційним складом робітників необхідно визначити коефіцієнт (Кf), який характеризує співвідношення середніх тарифних розрядів робітників (таблиця 6) і робіт (по завданню) «fробіт»

При оптимальних умовах цей коефіцієнт складає 2−5%.

Чисельність обслуговуючих робітників Чспвсп визначається за нормативом обслуговування до кількості ремонтних робітників.

Цей норматив складає 15−20%.

Функції допоміжних робітників полягають в обслуговуванні операцій по ремонту:

Чисельність обслуговуючих робітників розраховується за допомогою нормативу 5−8% від чисельності основних і допоміжних робітників Загальна спискова чисельність категорії «робітники»:

(12)

Визначення чисельності керівного персоналу цехом аналогічно попередньому — за нормативами.

Спеціалісти (ІТР) — 8−10% від загальної чисельності робітників:

Інші працівники — 7−10% від всієї попередньої чисельності:

(14)

Керівник приймається із розрахунку 1−2 особи на колектив до 50 осіб.

Загальна чисельність ППП цеху складає:

(15)

Результати розрахунків по кількості робітників і їх структурі відображені в таблиці 7 по списковій і явочній чисельності, використовуючи коефіцієнт переводу:

(16)

Таблица 7 — Численность и структура ППП ЭРЦ на 2010 год

3.2 Планування заробітної плати працівників

Підрозділ бізнес-плану цеху по заробітній платі виконується в розрізі року, виходячи із чисельності робітників в цеху, форм оплати праці і різноманітних нормативів по заробітній платі. Розрахунок виконується окремо по кожній категорії працівників — робітники і службовці, по всіх елементах фонду оплати праці ФОТ:

(17)

де: ФОТі - фонд оплати праці і - категорії працівників;

ФЗПосні - фонд основної заробітної плати і - категорії;

ФЗПдопі - фонд додаткової заробітної плати і - категорії;

ФЗПопт — фонд заробітної плати по всіх невиходах на роботу, передбаченим законодавством і - категорії.

Розрахунок ФОТг робітників цеху. В відповідності з категоріями фонд оплати праці робітників складає три фонди.

(18)

Крім того кожен фонд оплати праці розраховується по елементах (формула 17).

ФОТг основних робітників. Основні робітники ЕРЦ являються ремонтними робітниками, що знаходяться на погодинній оплаті праці.

(19)

де — місячна тарифна ставка робітника ремонтника, грн.;

— явочна чисельність ремонтних робітників, осіб;

12 — кількість місяців в році.

Оскільки робітники мають кваліфікаційні характеристики, МТС визначається як середня по цій групі робітників з урахуванням тарифного коефіцієнта:

(20)

де і1 — годинна тарифна ставка робітника погодинника з нормальними умовами праці 1-го розряду (0,85−1,05 грн.);

— середній тарифний коефіцієнт по даній групі робітників;

— ефективний фонд часу роботи за рік одним робітником, годин

Додаткова заробітна плата представляє собою різноманітні доплати до місячної тарифної ставки, передбачені законодавством. В умовах виконання даної курсової роботи обмежуємося наступними видами доплат:

за умови праці:

важкі, шкідливі (а)

особливо важкі, особливо шкідливі (а1)

за роботу в нічний час:

в другу зміну (в)

в третю зміну (в1)

3) за суміщення фахів (с)

4) Премії згідно умов і шкали преміювання (d)

Перші три доданки слід приймати на протязі року, обмежено. Вихідні данні по величині доданків і обмеженням в часі приведені в доданку 5.

де МТС — встановлена місячна тарифна ставка (оклад для службовців);

а, в, с, d — відсоток надбавок до МТС;

, — обмеження надбавки використання по часу на протязі року, %;

— явочна чисельність ремонтних робітників, осіб.

Використовуючи формулу (21) і додаток 5, розраховуємо додаткову заробітну плату ремонтних робітників.

Загальний фонд оплати праці включає також оплату всіх невиходів на роботу, передбачених законодавством, що знаходить своє відображення в балансі робочого часу (табл.5). Оскільки основні неявки відбуваються по причині всіх видів відпусток, то:

(22)

де Lн — відсоток неявок на роботу по передбачених причинах (табл.5 стр.9)

Середньомісячна заробітна плата ремонтного робітника визначається по спусковому складу:

(24)

Розрахунок річного фонду оплати праці допоміжних і обслуговуючих робітників аналогічний розрахунку ФОТ основних робітників. Однак змінюються нормативи по категоріях.

Використовуючи формули (19), (21) та (22) додатку 4 і 5 розраховуємо фонд річної оплати праці по допоміжних і обслуговуючих робітниках, після чого загальний ФОТ по категорії робітників формула (18).

Для зручності подальших розрахунків по заробітній платі вище проведені розрахунки по заробітній платі зводимо у таблицю 8.

Таблица 8 — Годовой фонд оплаты труда ЭРЦ ($).

Розрахунок фонду оплати праці службовців відбувається також по кожній категорії окремо, але не по елементах ФОТ, а в цілому: в зв’язку з цим використовується спискова чисельність службовців, а не явочна. Данні в доданку 4 і 5. Керівники:

(25)

Спеціалісти (ІТР):

(26)

Інші службовці:

(27)

Загальний ФОТ по категорії службовці:

(28)

Загальний річний ФОТгппп по ЕРЦ:

(29)

Середньомісячна заробітна плата по цеху:

т (30)

3.3 Показники продуктивності праці

Планування показників продуктивності праці у вигляді виробітку В виконуємо в натуральному і вартісному вигляді.

Визначаємо річну продуктивність праці ремонтних робітників:

а) По планових затратах на ремонт:

(31)

б) В натуральному вигляді: капітальний ремонт:

(32)

поточний ремонт:

(33)

Визначаємо продуктивність праці робітників (ППП):

а) По чистій продукції Вппп:

(34)

де — підрахунки на спеціальні міроприємства, які складають 36,2% ФОТгппп;

— прибуток цеху, грн.;

б) По повних витратах:

(35)

Цей розділ розрахований на базі подальших розрахунків визначення фінансових результатів роботи цеху

4. План забезпечення матеріальними ресурсами

Для виконання ремонту необхідно ряд основних і допоміжних матеріалів. Їх необхідність в натуральному і вартісному вигляді визначається планом забезпечення матеріальними ресурсами.

Вартість матеріалів основних і допоміжних визначається за витратами і ціною на ці матеріали на одну УРЕ і кількості запланованих ремонтів по їх видах:

(36)

Де аі - вартість і-го виду матеріалу на одну УРЕ, грн.

— кількість запланованих УРЕ по видах ремонту.

Обґрунтування всіх видів матеріалів і покупних виробів приведене в доданку 6. Вартість розрахована на основі норм витрат УРЕ і вартості одиниці вимірювання матеріалу (на визначений момент). Всі розрахунки проводяться в таблиці 9.

4.2 Крім того, необхідно визначити транспортно-заготівельні витрати ТЗР по цим матеріалам, відповідно на капітальний і поточний ремонт. Транспортно-заготівельні витрати складають 8−10% від вартості матеріалів:

(37)

Таблица 9 — Расчет стоимости всех видов материалов и покупных изделий при производстве капитального и текущего ремонтов

5. План по собівартості послуг

Цей розділ плану один із головних за вартісними показниками ЕРЦ, оскільки по-перше, він дозволяє визначити і контролювати річні залишки при виконанні ремонтів; по-друге, розрахувати собівартість однієї УРЕ при різноманітних видах ремонту, а на основі цього — вартість однієї УРЕ.

Собівартість однієї умовної одиниці може бути визначена як ділення загальних витрат на кількість виконаних умовних ремонтних одиниць за цей період. При наявності всіх матеріальних і трудових нормативів загальна вартість УРЕ може бути визначена по розрахункових статтях. Цей метод більш доступний. Витрати встановлюються за наступними під рахунковими пунктами на весь об'єм робіт: матеріали основні, матеріали допоміжні, транспортно-заготівельні витрати, основна заробітна плата основних робітників, додаткова заробітна плата основних робітників.

Оплата всіх невиходів на роботу, передбачених чинним законодавством.

Підрахунки на соціальні міроприємства з заробітної плати основних робітників.

Витрати на утримання і експлуатацію цехового обладнання.

Цехові витрати.

Загальнозаводські витрати.

По мірі ведення розрахунків вище за вище зазначеними пунктами заповнюється таблиця 10.

Таблица 10 — Расчет себестоимости элсктрорсмонгных работ по предприятию на 2010 год

Статті 1,2,3 заповнюються в відповідності до розрахунків пунктів 4,1; 4,2 табл.9

В статті 4,5,6 використовуються результати розрахунків таблиці 8. Розподіл загальних сум між капітальним і поточним ремонтом виконується у відповідності до питомої ваги по трудоємності виконання робіт. Наприклад, розподіл основної заробітної плати ремонтних робітників:

(38)

(39)

Аналогічно розподіляємо між видами ремонту — додаткова заробітна плата і оплата всіх невиходів на роботу, передбачених законодавством.

Стаття 7 представляє собою підрахунок коштів на соціальні міроприємства з фонду оплати праці основних робітників в розмірі 36.2%:

(40)

Стаття 8. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання цеху (Рс.э.) являється статтею складною. Ці витрати пов’язані з роботою електроремонтного цеху. Вони включають в себе вартість матеріалів по утриманню і і ремонту обладнання цеху, заробітну плату допоміжних робітників; амортизаційні відрахування на всі види обладнання; вартість спожитої електричної енергії, палива, води та ін. Щоб розрахувати прямими розрахунками дану статтю необхідно багато нормативів і допоміжних розрахунків. Після чого в цілому складається смета на витрат на утримання і експлуатацію обладнання. В таблиці 11 маючи одну абсолютну величину будь-якої статті, можливо визначити розміри витрат по статтях окремо. Такою статтею являється стаття 1.1 — фонд оплати праці з відрахуваннями на соціальні міроприємства допоміжних робіт, але не вся, а 80%.

Вона являється четвертою частиною загальних витрат за сметою. Інші абсолютні суми витрат по статтях розраховуються по відносним величинам, запропонованим в табл.11.

Розподіл загальної суми за сметою по видах ремонту слід провести за допомогою нормативу трудових витрат і формул (38,39). Крім того, на основі загальної суми за сметою необхідно визначити річний норматив витрат на утримання обладнання і транспортних засобів Нзк:

(41)

Стаття 9. Цехові витрати (Рцех) включають в себе витрати, пов’язані з керуванням цеху.

Для встановлення загальної суми витрат також розробляється річна смета по статтях витрат. Зміст цих смет представлений в таблиці 12.

Таблица 11 — Смета расходов на содержание и эксплуатацию оборудования ЭРЦ на 2010 год

Після розрахунку загальної суми цехових витрат визначаємо річний норматив витрат Нц, як відношення загальної суми цехових витрат Рцех до суми ФОТ ремонтних робітників:

(43)

Цехові витратит:

Рцех к.р.=Рцех

Таблица 12 — Смета цеховых расходов ЭРЦ на 2010 год

Стаття 10. Сума статей з 1 по 9 в таблиці 10 представляють собою цехову собівартість виконання ремонтних робіт.

Стаття 11. Оскільки капітальний ремонт обладнання заводу входить у вартість його продукції, то розрахунках на капітальний ремонт враховуємо загальнозаводські витрати (Ро.з.). Це витрати по керуванню і обслуговуванню підприємством в цілому, вони представляються також статистично, встановлений коефіцієнт співвідношення до фонду оплати праці ремонтних робітників:

Ко.з.=0,3−0,5

(44)

Стаття 12. Загальнозаводська собівартість по видах ремонту визначається як сума цехової собівартості і загально заводських витрат:

Со.з.=Сцех+Ро.з.

Стаття 13. Собівартість водніє умовної одиниці визначається як відношення всіх затрат підприємства до виробництва капітального і поточного ремонту:

6. Фінансові результати роботи ЕРЦ

Електроремонтний цех виконує ремонти електрообладнання всім підрозділам підприємства на умовах повного госпрозрахунку. Взаємні розрахунки встановлюються за допомогою цін на всі види робіт, в тому числі на капітальний і поточний ремонти. Розрахуємо умовну вартість однієї УРЕ по капітальному і поточному ремонту:

(47)

На основі встановлених умовних цін на одиницю ремонту розраховуємо:

а) Річну величину товарної продукції цеху ТПгц:

(48)

б) Річний прибуток цеху Пгц:

(49

7.Звідні показники бізнес-плану

Таблица 13 — Основные технико-экономические показатели работы ЭРЦ на 2010 год

Література

1. Методичні вказівки до виконання курсової роботи.

2. Фінанси підприемства. Учбовий посібник (Під ред. Е.И. Бородиновой). -М.: Банки та біржи, ЮНИТИ, 1995.

3. Єкономіка підприемства. Під ред. В. Н. Горфинкеля. -М.: Банки та біржи, ЮНИТИ, 1996.

4. Скворцов Н. Н. Как разобрать бизнес-план предпрития. — М.: Высш.шк., 1994.