Методи і аудиторські процедури аудиту власного капіталу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана Кафедра аудиту РЕФЕРАТ На тему:

Методи і аудиторські процедури аудиту власного капіталу Виконав: студент ОЕФ,

V-курсу, 5 група Криволап Андрій Перевірив:

Щербакова Наталія Андріївна Київ 2011

Зміст

Вступ

1. Цілі та завдання аудиту власного капіталу підприємства

2. Економічна сутність капіталу підприємства та його складових

2.1 Складові частини та функції власного капіталу

2.2 Нормативне регулювання утворення та змін власного капіталу

3. Методичні прийоми і процедури аудиту

3.1 Методичні прийоми аудиту

3.2 Процедури аудиту

4. Види робіт і процедури при здійсненні аудиту власного капіталу

5. Програма, методика, інформаційні та документальні джерела аудиту власного капіталу

5.1 Організація перевірки та розробка програми

5.2 Інформаційні та документальні джерела, методика здійснення аудиту

5.3 Особливості аудиту та аналізу власного капіталу підприємства

6. Недоліки і порушення, що допускаються підприємствами при здійсненні операцій з власним капіталом

Висновок та висвітлення результатів аудиту Список використаної літератури

Вступ

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» кожне підприємство, незалежно від організаційно-правової форми і видів діяльності, повинно вести безперервний бухгалтерський облік з дня його реєстрації до ліквідації. Відповідальність за організацію і ведення обліку покладено на власника підприємства, установи чи організації або уповноваженого ним органу (посадової особи), що здійснює керівництво підприємства.

Створення і нормальне функціонування підприємств будь-якої форми власності неможливе без формування достатнього обсягу власного капіталу. Власний капітал утворюється за рахунок особистої участі власників у його формуванні. При цьому, створюючи капітал підприємства, власник частково втрачає прямий зв’язок з капіталом, і він фактично стає власним капіталом підприємства, а не власника.

Зважаючи на це, власники (засновники), керівництво підприємства, постійно потребують отримання незалежної аудиторської оцінки фінансового стану та результатів діяльності підприємства, які значною мірою залежать від стану його власного капіталу.

1. Цілі та завдання аудиту власного капіталу

Завданням аудиту власного капіталу є вивчення стану власного капіталу та змін, які відбулися в: складі, структурі та динаміці руху власного капіталу; якості власного капіталу та ефективності його використання.

Для цього аудиту необхідно вирішити наступні задачі:

— розкрити сутність і зміст власного капіталу підприємства;

— здійснити огляд нормативно-правових та організаційних документів, що регламентують створення та облік власного капіталу підприємства, ;

— розглянути достовірність обліку та обґрунтованість формування власного капіталу на підприємстві;

— дати оцінку існуючих або можливих ризиків та розробити шляхи вдосконалення обліку власного капіталу на підприємстві.

Нормативною, методологічною та аналітичною основою аудиту власного капіталу підприємства, являються:

законодавчі та нормативні акти з питань підприємництва, бухгалтерського обліку та аудиту;

статутні та організаційно методичні документи підприємства;

дані бухгалтерського обліку, фінансової і статистичної звітності підприємства.

2. Економічна сутність капіталу підприємства та його складових

Капітал — одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Відповідно до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів, капітал являє собою різницю між активами і пасивами.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як :

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників.

Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в «кишеню» власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами — формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства. Капітал розрізняють:

1. За формою:

— Інвестований капітал — сума простих і привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, додатково вкладений капітал;

— Подарований капітал — безоплатно отримані активи, безповоротна допомога;

— Нерозподілений прибуток — частина прибутку, отриманого внаслідок ефективної діяльності підприємства, яка не була розподілена між акціонерами, власниками, а реінвестована у підприємство.

2. За рівнем відповідальності:

— Статутний капітал — його сума визначена в установчих документах і підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ;

— Додатковий капітал — нереєстрований капітал, тобто додатково вкладений капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток тощо.

2.1 Складові частини та функції власного капіталу

Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

— внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

— накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

— інвестований (вкладений або сплачений капітал);

— нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал — це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Власний капітал налічує такі складові як: Статутний капітал, Пайовий капітал, Додатковий капітал, Вилучений капітал, Резервний капітал, Нерозподілені прибутки.

Статутний капітал — це організаційно-правова форма капіталу, величина якого визначається установчими документами господарюючого суб'єкта згідно з чинним законодавством. Це сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю) засновників (учасників) в майно, виражених у грошовому вимірнику, при створенні підприємства для забезпечення його статутної діяльності.

Статутний капітал як найважливіша складова власного капіталу підприємства виконує наступні функції :

1. Основоположна — майно, внесене до статутного капіталу, складає майнову основу для підприємницької діяльності товариства при його створенні;

2. Регулятивна — визначає частку кожного засновника при розподілі прибутку та збитків, а також у майні підприємства при виході засновника з товариства та при ліквідації підприємства;

4. Довгострокового фінансування — використовується підприємством протягом тривалого часу;

5. Організаційна — визначає організаційну структуру, а тому служить фактором, що впливає на управління товариством;

6. Гарантійна — гарантує виконання зобов’язань підприємства перед третіми особами (контрагентами).

Сума, яка на дату реєстрації підприємства оголошена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Невкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу та в пасиві Балансу відображаються зі знаком мінус.

Учаснику товариства, який повністю вніс свою частку до статутного капіталу, а, отже, погасив свою заборгованість перед товариством, видається свідоцтво товариства.

Пайовий капітал — це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами. Дані про «Пайовий капітал» використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації тощо, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

Джерелами формування пайового капіталу є обов’язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів акціонерного товариства. Загальними зборами пайовиків визначаються розміри обов’язкових пайових внесків, виходячи із потреби у власних оборотних коштах. Поверненню пайовикам підлягають обов’язкові пайові внески при вибутті з числа членів даного підприємства або при ліквідації підприємства. Сума, що підлягає поверненню, визначається з урахуванням боргових зобов’язань підприємства та його фінансового стану. При розподілі прибутку, щорічно, за рішенням зборів пайовиків, на обов’язкові й додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю за згодою власників.

Додатковий капітал — це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додатковий капітал збільшується на суму емісійного доходу. Додатковий капітал (інший додатковий капітал) збільшується на суму дооцінки необоротних активів, на суму безкоштовно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

В обліку і балансі сума додаткового капіталу відображається окремо: «Додатковий оплачений капітал» та «Інший додатковий капітал» .

Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених акціонерним товариством у його учасників.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції з метою їх наступного анулювання, перепродажу чи поширення серед своїх працівників. Викуплені акції мають бути реалізовані або анульовані протягом року. В цей період розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без врахування викуплених власних акцій.

Резервний капітал. Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених установчими документами: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Статтею 14 Закону України «Про господарські товариства» передбачено створення в господарському товаристві резервного капіталу в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 15% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку.

Нерозподілені прибутки — це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів (учасників, засновників) і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансовим результатом діяльності є збиток, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Власний капітал підприємства може формуватися як завдяки зовнішнім, так і внутрішнім джерелам коштів.

2.2 Нормативне регулювання утворення та змін власного капіталу

Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та установчими документами.

Статутний капітал на підприємствах різних форм власності (крім державної) — це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується у статуті підприємства.

Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Власний капітал (вартість чистих активів) товариства — різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов’язань перед іншими особами.

Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 № 514-VI, товариство зобов’язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Формується статутний капітал за рахунок внесків засновників і учасників.

Засновники акціонерного товариства повинні внести не менше 50% від номінальної вартості акцій перед державною реєстрацією. Повну вартість (до 100%) формування статутного капіталу — протягом року з моменту реєстрації.

Майно, внесене в натуральній формі у власність підприємства в рахунок вкладів до статутного капіталу (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, що визначена за домовленістю засновників або виходячи з орендної плати за користування цим майном, обчисленої за весь зазначений в установчих документах строк діяльності підприємства чи інший строк, передбачений установчими документами.

Зменшення або збільшення статутного капіталу можливе у таких випадках:

— при зміні номінальної вартості акцій;

— при прийнятті нових членів до складу учасників (допоміжний випуск акцій) або вибутті учасників (анулювання частини акцій, викуплених у акціонерів);

— при обміні облігацій на право участі у підприємстві (акції);

— при відрахуванні частини прибутку до статутного капіталу;

— при спрямуванні коштів резервного (страхового) капіталу до статутного капіталу.

Зміни статутного капіталу здійснюються за рішенням засновників, а бухгалтерські записи виконуються після перереєстрації статутного капіталу з урахуванням його нового розміру.

Установчі збори акціонерного товариства можуть вирішувати питання про зменшення розміру статутного капіталу у випадках, коли у встановлений термін (6 місяців) підпискою на акції покрито не всю необхідну суму, зазначену у повідомленні. Рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що й при збільшенні статутного капіталу. Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

За рішенням акціонерного товариства про зменшення статутного капіталу акції, не представлені до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше ніж через 6 місяців після повідомлення про це всіх акціонерів.

власний капітал програма аудит

3. Методичні прийоми і процедури аудиту

3.1 Методичні прийоми

До методичних прийомів аудиту відносять: органолептичні, розрахунково-аналітичні, документальні, узагальнення і реалізація результатів аудиту.

Органолептичні:

1. Інвентаризація

2. Контрольні виміри робіт, вибіркові суцільні спостереження

3. Технологічний і хіміко-лабораторний контроль

4. Експертизи різних видів

5. Експертиза проектів і кошторисної документації

6. Службові розслідування

7. Експеримент Розрахунково-аналітичні:

1. Економічний аналіз

2. Статистичні розрахунки

3. Економіко-математичні методи Документальні :

1. Інформаційне моделювання

2. Дослідження документів

3. Камеральні перевірки

4. Нормативно-правове регулювання Узагальнення і реалізація результатів контролю і аудиту:

1. Групування недоліків

2. Документування результатів проміжного контролю

3. Аналітичне групування

4. Слідчо-юридичне обгрунтування

5. Систематизоване групування результатів контролю і аудиту

6. Ухвалення рішень

7. Контроль за виконанням прийнятих рішень

3.2 Процедури аудиту

Кожен методичний прийом в системі фінансово-господарського контролю передбачає використання певних контрольно-аудиторських процедур.

Аудиторські процедури — це система методичних дій на суб'єкти і об'єкти розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, які здійснюються аудиторами при проведенні контрольних функцій. Суб'єктом виступають носії прав і обов’язків підприємців, а об'єктами є предмети, на які спрямована їх діяльність. В процесі господарської діяльності суб'єктами права можуть бути особи фізичні - конкретні громадяни, і особи юридичні - концерни, підприємства, кооперативи, організації, установи.

Контрольно-аудиторські процедури за призначенням в застосуванні прийомів контролю можна розділити на:

Організаційні - підбір фахівців для виконання контрольних функцій, оформлення організаційно-розпорядливої документації (накази, розпорядження, графіки і тому подібне), встановлення об'єктів і вибір методики контролю.

Нормативно-правові - перевірка відповідності функціонування, об'єкту контролю правилам, передбаченим нормативно-правовими актами. Наприклад дотримання законодавства: щодо формування власного капіталу, трудових стосунків на підприємстві, проведення інвентаризації цінностей і дотримання нормативних положень інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків тощо.

Аналітичні - розчленовування об'єкту контролю на складові елементи і дослідження їх із застосуванням спеціальних методик. Так проводять технологічний і хіміко-лабораторний контроль якості виробів і т. п.

Розрахункові - перевіряють достовірність кількісних і вартісних вимірників господарських операцій, розраховують узагальнювальні показники, які характеризують об'єкт контролю (показники у, продуктивності праці, виконання договорів реалізації продукції і т. п.).

Рахунково-обчислювальні - застосовуються при перевірці кількісної характеристики об'єктів контролю. До них відносять визначення розміру власного капіталу, перевірку правильності нарахування заробітної плати персоналу, розрахункових стосунків і т. п. Крім того, їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах, інших методичних прийомах контролю.

Логічні - ґрунтуються на застосуванні прийомів логіки в процесі контролю. Використовують їх в поєднань з іншими контрольно-аудиторськими процедурами (наприклад. при перевірці документів. економіко-математичних розрахунках, економічному аналізі).

Порівняльні - передбачають порівняння і зіставлення об'єкту з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення відхилень від них.

4. Види робіт і процедури при здійсненні аудиту власного капіталу

Спираючись на завдання, поставлені перед аудитором, визначають складові власного капіталу, установлюють види робіт та операцій, які підлягають перевірці і процедури аудиту власного капіталу, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети. Для цього доцільно згрупувати види робіт і процедури у наступну таблицю:

Види робіт і процедури аудиту власного капіталу

5. Програма, методика, інформаційні та документальні джерела аудиту власного капіталу

5.1 Організація перевірки та розробка програми

При проведенні аудиту установчих документів і власного капіталу доцільно розробити програму аудиту та розподілити всю сукупність інформації на під сукупності, а також прийняти рішення щодо методу організації перевірки (суцільний, вибірковий, аналітичний чи комбінований) і за обраним методом перевірити кожну із підсукупностей. Нижче приводиться приклад такої програми:

Програма аудиту установчих документів і власного капіталу

5.2 Інформаційні та документальні джерела та методика здійснення аудиту

Джерелами створення майна підприємства є власні і позичкові кошти, співвідношення яких розкриває сутність фінансового стану. У свою чергу, вони розподіляються на кошти тривалого і короткотермінового використання. За коштами короткотермінового використання слід здійснювати постійний оперативний контроль, який забезпечуватиме їх своєчасне повернення та оперативну мобілізацію в господарському обороті підприємства.

Кошти тривалого використання називають постійним капіталом, у який входять власний капітал і довготермінові позичкові кошти. Всякий позичковий капітал має термін повернення і тому підлягає оновленню, а, отже, перебуває у постійному русі. Крім цього, до складу власних коштів входять резерви, становлячи їхню найрухомішу частину.

Основну частину у структурі джерел фінансування займає власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, без зазначення терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж періоду його існування.

Основними джерелами інформації для аудиту та аналізу власного капіталу є дані:

— Форма № 1 ?Баланс підприємства?

— Форма № 2 ?Звіт про фінансові результати?

— Форма № 3 ?Звіт про власний капітал?

— Форма № 4 ?Звіт про рух грошових коштів?

Відомо, що пасиви підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складаються з власного капіталу і резервів, довготермінових зобов’язань, поточних зобов’язань та кредиторської заборгованості.

Узагальнено джерела коштів можна поділити на власні і позичені (прирівнюючи до останніх кредиторську заборгованість). Структуру пасивів характеризують розмір власних коштів у загальній величині джерел коштів підприємства і співвідношення позичених і власних коштів.

При здійсненні аудиту та аналізу власнго капіталу, необхідно дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни нерозподіленого прибутку. Приріст обсягу і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою економічного зростання підприємства.

Для оцінки власного капіталу визначити зміну обсягу та співвідношення основного і оборотного капіталу.

Власний основний капітал визначається як сума необоротних активів без величини довгострокового залучення капіталу, який використовують на фінансування необоротних активів.

Наявність власного оборотного капіталу можна визначити двома способами:

Перший. Необхідно від суми власного капіталу (І розділ пасиву балансу), забезпечення майбутніх витрат і платежів (ІІ розділ пассиву балансу) та довгострокові зобов’язання (І розділ пасиву балансу) відняти суму необоротних активів (І розділ активу балансу).

Другий. Необхідно від суми оборотних активів (ІІ розділ активу балансу) відняти суму поточних зобов’язань (IV розділ пасиву балансу).

Розрахунок покаже, що залишилося в обороті підприємства, якщо погасити короткострокову заборгованість (яка сума поточних активів була сформована за рахунок власного капіталу). Отже, чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу, тим кращий фінансовий стан підприємства, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.

На основі аналізу визначають стратегію організації щодо нагромадження власного капіталу. Обчислюється коефіцієнт нагромадження власного капіталу за формулою:

К = резервний капітал + нерозподілений прибуток — непокритий

збиток/реальний власний капітал.

Він показує питому вагу джерел власних засобів, спрямованих на розвиток основної діяльності. Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про поступове нагромадження власного капіталу, а від'ємна динаміка (при незмінному статутному капіталі) — про втрату власного капіталу в результаті збиткової діяльності.

Для оцінювання фінансової стійкості підприємства вирішального значення набуває показник чистих активів, який визначають як різницю суми активів, використовуваних для розрахунку, і суми зобов’язань, взятих до розрахунку. Активи підприємства використовують для розрахунків. Вони дорівнюють сумі підсумків розділів балансу І «Необоротні активи» і ІІ «Оборотні активи» за мінусом вартості власних акцій, викуплених в акціонерів (рядок 045 розділу І балансу), а також оцінювальних резервів за сумнівними боргами, якщо їх створювали (рядок 162 розділу ІІ балансу).

Зобов’язання підприємства, взяті до розрахунку, дорівнюють сумі підсумків розділів пасиву балансу ІІІ «Довгострокові зобов’язання» і ІV «Поточні зобов’язання», збільшеній на суми цільового фінансування (рядок 420, розділ ІІ пасиву) і зменшеній на суми доходів майбутніх періодів (розділ V пасиву).

Згідно з чинним законодавством України для акціонерних товариств якщо по закінченні другого і кожного наступного фінансового року вартість чистих активів підприємства менша за його статутний капітал, підприємство зобов’язане поінформувати про зменшення свого статутного капіталу до величини, що не перевищує вартість його чистих активів. Тому різниця реального власного і статутного капіталів — основний вихідний показник стійкості фінансового стану підприємства.

При проведенні аудиту важливо звернути увагу на реальну оцінку вкладу учасників при внесенні ними основних засобів чи товарно-матеріальних цінностей, оскільки нерідко спостерігаються випадки завищення їхньої вартості. Доказами реальної вартості майна, яке вносять засновники підприємства, можуть бути чеки та накладні, які засвідчують придбання.

Якщо засновники вносять раніше придбані матеріали чи основні засоби, а теперішня їх вартість незіставна внаслідок впливу інфляції за останні роки, доказом можуть бути довідки постачальників про ціни на аналогічні види майна або його експертна оцінка.

Одне з найважливіших питань обліку формування статутного капіталу — дотримання засновниками строків внесення коштів чи майна, оскільки за несвоєчасне внесення законодавством передбачено фінансові санкції у розмірі 10% у розрахунку за рік. Фактичну дату внесення коштів у погашення заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу визначають за виписками банку, касовою книгою чи актом приймання-передання.

Також важливо звернути увагу на аналітичний облік неоплаченого капіталу, який ведеться за видами розміщення неоплачених акцій і за кожним засновником (учасником) підприємства.

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За його дебетом відображують заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом — її погашення.

На рахунку 45 «Вилучений капітал» здійснюють облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. За дебетом рахунку 45 «Вилучений капітал» відображують фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом — вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Аналітичний облік вилученого капіталу ведуть за видами акцій (вкладів, паїв), іншого вилученого капіталу.

5.3 Особливості аудиту та аналізу власного капіталу підприємства

У процесі аудиту та аналізу капіталу підприємства, в першу чергу, досліджують зміни в його структурі, складі та дають їм об'єктивну оцінку з позиції інвесторів та підприємства. Так, установи банків та інших інвесторів цікавить переважно частка власного капіталу у загальному його розмірі. При внутрішньому ж аналізі більше уваги приділяють вивченню динаміки і структури власного капіталу та позикового капіталу, виявляють причини змін окремих складових частин власного та позикового капіталу та дають оцінку цим змінам.

Особливу увагу звертають на рух джерел залучених коштів, які поділяють на довгострокові кредити та позики, кредиторську заборгованість, поточні зобов’язання за розрахунками.

В ході аудиту та аналізу виділяють тенденції змін обсягів та частки кредитів банку та позик, які не погашені у строк. Збільшення їх абсолютної суми та питомої ваги свідчить про наявність на підприємстві значних фінансових ускладнень. Проводять також порівняння структури активів та пасивів балансу, оцінку факторів, які впливають на співвідношення власного та позикового капіталу, а отже і на фінансову стійкість підприємства.

Також доцільно здійснити групування статей балансу для аналізу капіталу підприємства: Капітал Код рядка балансу

1. Капітал разом 640

2. Власний капітал 380

2.1. Власний оборотний капітал 260+270 до 1 року — 620−430 до 1 року — 630 до 1 року

3. Позиковий капітал 430+480+620+630

3.1. Довгострокові зобов’язання 430 понад 1 рік+480+630 понад 1 рік

3.2. Короткострокові кредити та позики 500+510

3.3. Поточні зобов’язання за розрахунками 430 до 1 року+620+630 до 1 року-500−510

При вибірці важливо визначити послідовність вибору джерел фінансування майна підприємства, наприклад, за статтями активу та пасиву балансу, зокрема:

Статутний капітал Прибуток Необоротні активи Довгострокові зобов’язання Залишок статутного капіталу Залишок прибутку Залишок довгострокових зобов’язань Короткострокові кредити та позики Запаси Кредиторська заборгованість Залишок кредиторської Дебіторська заборгованість заборгованості

Залишок короткострокових кредитів та позик Поточні фінансові інвестиції Залишок прибутку Залишок кредиторської заборгованості

Залишок прибутку Довгострокові та короткострокові кредити та позики Грошові кошти та їх еквіваленти Залишок кредиторської заборгованості

Спираючись на завдання, поставлені перед аудитором, установлюють види робіт і процедури аудиту власного капіталу, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети. Види робіт та процедури сформувати у наступну таблицю:

Види робіт і процедури аудиту власного капіталу

6. Недоліки і порушення, що допускаються підприємствами при здійсненні операцій з власним капіталом

Шляхом проведення аудиту власного капіталу можуть бути встановлені недоліки і порушення при здійсненні підприємством операцій з власним капіталом, які обумовлюють ризики застосування фінансовими та контролюючими органами фінансових санкцій, найбільш типовими з яких є такі:

1) кредитовий залишок по рахунку 40 не відповідає сумі статутного капіталу, затвердженого в установчих документах;

2) необґрунтоване збільшення статутного капіталу за рахунок завищення вартості матеріальних цінностей, нематеріальних активів, які вносяться до статутного капіталу;

3) невнесення чи неповне внесення засновниками часток до статутного капіталу;

4) несвоєчасне внесення змін до реєстру акціонерів;

5) несвоєчасне оформлення вибуття і приймання нових засновників, акціонерів;

6) невиплати дивідендів за привілейованими акціями;

7) неправильне визначення часток, які вносяться засновниками до статутного капіталу;

8) неправильне визначення часток, які підлягають вилученню засновниками зі статутного капіталу;

9) відсутні підтверджуючі документи по здійснених фінансово-господарських операціях;

10) недооформлені й прострочені документи;

11) необумовлене виправлення записів у документах за відсутності достатніх обґрунтованих підстав;

12) відсутність оригіналів чи засвідчених у відповідності із законодавством копій документів;

13) фіктивні документи та операції;

14) невідображення в бухгалтерському обліку здійснених операцій;

15) провадження діяльності без ліцензії;

16) неправильне обчислення податку на прибуток (доходи);

17) невиконання вимог нормативних документів;

18) відхилення від встановлених норм та нормативів.

Виявлені помилки і факти шахрайства необхідно згрупувати з метою встановлення їх суттєвості (з урахуванням об'єднаного ефекту) і підготовки підсумкової аудиторської документації.

Перелік виявлених недоліків, порушень, помилок і фактів обману доцільно зазначити в робочому документі, зразок якого подано нижче.

За результатами проведеного аудиту аудитор готує інформацію про перевірену сукупність для внесення до Аудиторського звіту, який надається клієнту та до Висновку аудитора.

Висновок та висвітлення результатів аудиту

Якщо прямо відповідати на запитання «Яка роль власного капіталу у фінансовому забезпеченні діяльності підприємства?» — то відповідь буде тільки одна — власний капітал відіграє першочергову роль у фінансовому забезпеченні підприємства. Власні фінансові ресурси для кожного підприємства є тією життєво необхідною частиною, без якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства. Не даремно, серед класифікації загального капіталу, сааме розподіл на власний і позиковий капітал стоїть на першому місці.

Наявні власні засоби та активи дозволяють підприємству використовувати їх як за своїм розсудом, так і в окремих випадках по законодавчо встановлених напрямках. Усе залежить від джерела такого фінансування за рахунок елементів власного капіталу.

Якщо аудитор не знайшов порушень чи знайшов порушення, які не впливають на законність функціонування, не завдають шкоди державі, засновникам чи акціонерам, то він фіксує факти перевірки в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитор має право пропонувати видати на перевірену підсукупність позитивний висновок.

Якщо аудитор знайшов порушення, які впливають на законність функціонування чи завдають шкоди державі, засновникам чи акціонерам, то він фіксує всі факти в аналітичній частині аудиторського висновку. У цьому разі аудитор дає час для усунення виявлених порушень. Якщо порушення не виправлені, то аудитор не має права видати позитивний висновок.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. 1993. — № 23. — С. 243.

2. Законм України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вiд 16.07.99 № 996-XIV.

3. України «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» № 2738-IV.2005 // (ст. ст. 5, 14,24).

4. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 № 514-VI

5. Наказ Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» .

6. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. К.: Основа, 1999. — 274 с.

7. Чернелевський Л., Беренда Н. Аудит: теорія і практика// Навчальний посібник -2008. — К: «Хай-Тек-Прес». — С.7−111.

8.Пилипенко І., Шевчук В. Національна систем аудиту: проблеми становлення і розвитку // Бухгалтерський облік і аудит .- 2007. № 3. С.5−12.