Життєвий шлях І. С. Моргуліса

Моргуліс Ілля Семенович (1928;2008) — доктор педагогічних наук, професор.

І.С. Моргуліс народився 1 січня 1928 року в м. Житомирі на Київщині. Закінчив дефектологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького за спеціальністю «Вчитель середньої і спеціальної школи» і вже в період навчання в інституті обрав спеціалізацію тифлопедагогіка, яка стала справою усього його життя.

У 1951 році Ілля Семенович закінчив інститут і почав трудову діяльність в Слов’янській спеціальній школі для сліпих дітей на посаді заступника директора з навчально — виховної роботи. За роботу в Слов’янській школі він був відзначений двома грамотами Міністерства освіти УРСР.

У серпні 1962 року Ілля Семенович вступив до аспірантури. Його науковим керівником була М.І. Земцова, доктор педагогічних наук, завідувач відділу тифлопедагогіки НДІ дефектології СРСР. За свідченням самого І.С.Моргуліса, особистість М.І. Земцової відіграла головну роль у його науковому становленні. Дослідження сенсорного розвитку учнів шкіл для сліпих дітей в умовах трудового навчання стало темою його кандидатської дисертації.

1961;1965 — вихователь, потім заступник директора з навчально-виховної роботи Микільсько-Пустинської допопоміжної школи-інтернату, В.-Дубечанського району Київської області.

Ілля Семенович успішно захистив дисертацію в 1965 році і розпочав роботу у відділі дефектології НДІ педагогіки України, якою в той час керував видатний український вчений І.Г.Єременко.

Моргуліс І.С. був одним із перших наукових співробітників цього відділу, які займалися вивченням питань освіти осіб з порушеннями зору. Саме науковці цього відділу в том числі і Ілля Семенович проводили експериментальні дослідження питань сенсорного виховання незрячих учнів, конкретизації їх уявлень, особливостей процесу навчання, виховання, позакласної роботи в школах для дітей з порушеннями зору. Відділ також вивчав питання ефективних способів організації навчально — виховного процесу осіб з порушеннями зору, особливості застосування екранних посібників у навчанні слабозорих дітей, трудового навчання та професійного орієнтування осіб з порушеннями зору. Однією з найважливіших проблем, вирішенням якої займалися науковці-тифлопедагоги, стало забезпечення педагогічного керівництва процесами корекції та компенсації у навчанні й вихованні учнів спеціальних шкіл для дітей з порушеннями зору.

У 1974 році Моргуліс очолив наукову лабораторію тифлопедагогіки, яка працювала у складі відділу дефектології НДІ педагогіки України. Великого значення для реалізації планів наукових досліджень лабораторії тифлопедагогіки мала особиста дружба та творчі взаємозв'язки І.С. Моргуліса з головою ЦП УТОС В.М. Акімушкіним, який значною мірою підтримував та забезпечував фінансування діяльності лабораторії. В такій творчій співпраці були опубліковані дуже потрібні для теорії та практики спільні роботи авторів: «Основы тифлологии» (1983); «Трудовая реабилитация инвалидов по зрению» (1983) [25, ст 211].

Наукова робота Іллі Семеновича була досить різноплановою. Він прагнув охопити всі найважливіші проблеми теорії і практики, багато публікувався, виступав з доповідями на наукових і практичних конференціях та семінарах.

У 1992 році Ілля Семенович Моргуліс виїхав слідом за дітьми до Ізраїлю, де помер 12 липня 2008р. У роки життя в Ізраїлі, як і в минулі часи, його турбували проблеми тифлопедагогіки, він вів переписку з друзями та колегами, учнями. Так, зокрема, в листі до Є.П. Синьової він писав про те, що, як і раніше, хоче бути корисним для української тифлопедагогіки. Переслав одну з останніх своїх статей, яку було опубліковано в збірнику «Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки», та мемуарні матеріали «Записки бебі — сіттера», які безпосередньо не пов’язані з тифлопедагогікою, проте в них так і світиться душевна доброта, любов до дітей.