Анотація. 
Готовність майбутніх соціальних працівників до самоменеджменту: теоретичний аспект

У статті розглядається питання готовності майбутніх соціальних працівників до самоменеджменту. Аналізується сутність поняття «самоменеджмент». Розкриваються основні ключові аспекти підготовки студентів до самоменеджменту. Описуються сучасні методи планування та організації власної діяльності. Визначається роль вищої школи у процесі формування готовності до самоменеджменту.

Ключові слова: самоменеджмент, готовність, майбутні соціальні працівники, професійна підготовка, самоконтроль, самокорекція, коучинг.

Постановка проблеми

За сучасних соціально-економічних умов в Україні значно підвищуються вимоги щодо професійних якостей фахівців різних галузей в цілому, та соціальних працівників, зокрема.

Спеціалісти нового рівня мають володіти високим рівнем професіоналізму, активності, творчим потенціалом, якісними знаннями, вмінням самостійно вирішувати складні завдання, організовувати свою трудову діяльність, досягати поставлених перед ним цілей.

Оскільки професійна діяльність характеризується напруженням, затратою сил, то саме самоменеджемент виступає тим інструментом, що дозволяє особистості якісно та раціонально розподіляти власні ресурси. А формування готовності до самоменеджементу — виступає одним із ключових завдання сучасної вищої освіти.

Питання професійної підготовки особистості посідає центральне місце серед сучасних наукових досліджень. Дана проблема аналізується в контексті оновленого соціального замовлення, що вимагає аби фахівець був конкурентоспроможним, стійким до стресів, гнучким, здоровим та готовим до продуктивної професійної діяльності. Саме це завдання має вирішувати професійна підготовка майбутніх соціальних працівників, поєднуючи в собі накопичений досвід та сучасні інноваційні підходи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Заслуговують на особливу увагу праці, в яких висвітлюється питання модернізації навчально-виховного процесу у вищій школі (В. Кремень, В. Лозова, О. Попова, І. Прокопенко, С. Сисоєва, О. Сухомлинська), теорії і методики професійної підготовки майбутніх соціальних працівників (С. Архипова, М. Галагузова, А. Капська, В. Поліщук, Л. Тюптя та ін.); педагогічного забезпечення формування професійних якостей майбутніх соціальних працівників (Н. Зобенко, І. Мельничук та ін.), професійної підготовки майбутніх соціальних працівників в умовах університетської освіти (О. Карпенко). Проблема дослідження готовності особистості до професійної діяльності розглядається у роботах С.І. Архангельського, Ю. К. Бабанського, Т.І. Коваль, А. П. Конаха, Н.В. Логутіної, О. А. Макаренко, О. М. Семеног та ін. Деякі аспекти становлення соціального працівника як професіонала розкриті у наукових дослідженнях В. Бочарової, А. Ляшенко, В. Поліщук. Питання студентського самоменеджменту досліджували О. Каверіна, Д. Паніотова, Т. Майданова. В. Мусієнко-Репська та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Не зважаючи на численні доробки сучасних вчених відкритими залишаються питання саме підготовки майбутніх соціальних працівників до самоменеджементу.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є розкриття теоретичних аспектів готовності майбутніх соціальних працівників до самоменеджменту.