Высшие керівні органи РФ

ЮРИДИЧЕСКИЙ ФАКУЛЬТЕТ ЗАОЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ СТУДЕНТКА 3 КУРСА.

ТЕМА: ВИБОРИ У ДЕРЖАВНУ ДУМУ;

— ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ГРАЖДАН.

ПРЕПОДАВАТЕЛЬ:

К.Ю.Н. ДОЦЕНТ.

МОСКВА.

ПЛАН.

I. Склад і Порядок виборів у Державну Думу а) Освіта, склад парламенту й порядок діяльності комітетів ДД б) Порядок організації та проведення виборів у ДД 1. Проведення передвиборної боротьби в) Дії Центральну виборчу комісію після проведення виборів (підрахунок голосів, підсумовування даних, визнання виборів дійсними й які відбулися) р) Порядок фінансування выборов.

II. Компетенція Державної Думи а) Три групи повноважень ДД, установлені Конституцією: 1. относятся до винятковому ведення палати (статті 102 і 103) 2. пов’язані улаштуванням діяльності палати (стаття 101) 3. прийняття федеральних законів (стаття 105).

III. Порядок скликання і проведення засідань Державної Думи а) Порядок проведення засідання (що має бути обрано) б) Дія регламенту під час проведення засідань в) Відкриті й закриті парламентських слухань р) Підстави розпуску Державної Думи IV. Конституційний статус депутата а) Вибори депутатів б) Статус вибори до) Поведінка депутатів на засіданнях ДД р) Повноваження депутатів буд) Права депутатів е) Недоторканність депутатов.

СКЛАД І ПОРЯДОК ВИБОРІВ У ДЕРЖАВНУ ДУМУ.

Федеральне Собрание-парламент Російської Федерації є представницьким і законодавчим органом Російської Федерації. Він і двох палат Ради Федерації й Державної Думи. Формально Раду Федерації перестав бути верхньої палатою парламенту, а Державна Дума — нижньої (це це встановлено Конституцією). Державна Дума і Раду Федерації мають різні статуси, які закріплені у Конституції Російської Федерації, Регламенті Державної Думи, Регламенті Ради Федерації і головних дійових федеральних законах.

Діяльність Державної Думи полягає в принципах політичного різноманіття багатопартійності, колективному, вільному обговоренні й розв’язанні питань. У Державній думі через депутатів представлені всі громадяни Російської Федерації незалежно від своїх місця проживання біля Росії. Державна Дума складається з 450 депутатів. Згідно з із статтею 101 Конституції Російської Федерації Державна Дума на початку першої сесії утворює у складі депутатів палати комітети. У обов’язковому порядку Державна Дума утворює: Комітет із конституційному законодавству судово-правову реформу і прав людини; Комітет із соціальної політики; Комітет із бюджету, загальнодержавних податках і фінансів; Комітет із питань власності та підприємницької діяльності; Комітет із аграрної політики; Комітет із питань екології і природокористування; Комітет із міжнародним справах телебачення і обороні; Комітет із питань безпеки; Комітет із освіті, науці, і культурі; Комітет у справах громадських об'єднань є, релігійних громадських організацій і засобів; Комітет із внутрішньої організації діяльності палати. Але загальна кількість комітетів на повинен перевищувати 15, а разі потреби можуть утворюватися та інші комітети. Нині у Державній думі додатково створено: Комітет із економічну політику, Комітет у справах жінок, сім'ї та молоді, Комітет у справах СНД і зв’язках зі співвітчизниками, Комітет у справі національностей, Комітет у справах Федерації і учасникам регіональної політиці, Комітет із питань місцевого самоврядування, Комітет із роботи Державної Думи, Комітет із інформаційної політики і зв’язку, Комітет із питань геополітики, Комітет із промисловості, будівництва, транспорту і энергетике.

Державна Дума вправі створювати комісії, діяльність яких обмежена визначеним строком чи конкретної завданням. Після закінчення за встановлений термін чи виконання дорученого палатою завдання комісія припиняє свою работу.

Державна Дума формує комітети з урахуванням принципу пропорційного представництва фракцій та груп депутатов.

Чисельний склад кожного комітету визначається Державної Думою, однак може бути менш 25 депутатів палаты.

Комітет може ще детальний розгляд питань, і навіть по основним напрямам своєї діяльності утворювати подкомитеты.

Відповідно до ст. 18 Регламенту комітети Державної Думи: розробляють і попередньо розглядають законопроекти; організують і проводять парламентських слухань; сприяють реформам життя положень Конституції Російської Федерації і федеральних законів; вирішують питання своєї діяльності; розглядають інші питання, які стосуються ведення Державної Думы.

Порядок діяльності комітетів визначається Конституцією Російської Федерації, Регламентом і Законом Російської Федерації про комітетах палат Федерального Збори. Відповідно до ст. 28 Регламенту депутатське об'єднання в Державній думі, сформований з урахуванням виборчого об'єднання, що пройшов Державну Думу по общефедеральному виборчому окрузі і одномандатних виборчим округах іменується фракцією. Депутати, вуглепостачальники, які у фракції, вправі утворити депутатським групам, які мають рівні права. Депутати Державної Думи, вуглепостачальники, які у жодне з депутатських об'єднань за її реєстрації, надалі можуть ввійти у будь-який з їх із згоди його членов.

Депутат Державної Думи вправі перебувати тільки одного депутатському об'єднанні. Нині у Державній думі існують такі фракції і депутатським групам: Фракція Аграрної партії Росії, Фракція «Вибір Росії «, Фракція демократичної партії Росії, Фракція політичного руху «Жінки Росії «, Фракція Комуністичної партії Російської Федерації, Фракція ліберально-демократичної партії Росії, Фракція партії Російського єдності та згоди, Фракція «ЯБЛоко », Депутатська група «Нова регіональна політика », Депутатська група ліберально-демократичний союз «12 грудня «(дане перерахування крім того є досить условным).

У розділі ст. 96 Конституції Російської Федерації гласит:

" 1. Государственная Дума обирається терміном чотирма года.

2. Порядок формування Ради Федерації і Порядок виборів депутатів Державної Думи встановлюються федеральними законами " .

Однак у заключних і перехідних положеннях Конституції Російської Федерації підкреслено, що Державна Дума першого скликання обирається терміном на два года.

Відповідно до Положення про вибори депутатів Ради Федерації Федерального Збори Російської Федерації в 1993 р., затвердженого Указом президента Росії про 11 жовтня 1993 р. N1626, депутати Ради Федерації першого скликання було обрано громадянами Росії зв основі загального рівного і прямого виборчого права при таємне голосування з урахуванням мажоритарної системи з двухмандатным (один округ — двоє депутатів) виборчим округах, утвореним у межах кордонів суб'єктів Російської Федерации.

Вибори депутатів першого скликання проводилися з змішану систему, коли одна половина депутатів (225) обиралася мажоритарною системі, іншу — з урахуванням системи пропорційного представництва. У Російській Федерації кількість депутатів, обраних 12 грудня 1993 р. У Державну Думу (444), виявилося набагато менше, аніж Конституцією (450).

Списки кандидатів до склад Державної Думи, обраних по общефедеральному виборчому окрузі, висуваються виборчими объединениями.

Кандидати у складі Державної Думи, обрані по одномандатних виборчим округах, висуваються групами виборців і ряду виборчими объединениями.

Виборчі об'єднання це: общефедеральные партії, общефедеральные політичні руху або блок таких громадських об'єднань, створюваний на проведення виборів. Партія, політичне рух і громадська організація що неспроможні входити до складу більш як одного виборчого об'єднання не можуть виступати у ролі самостійного виборчого объединения.

Організація виборів у Державну Думу доручається комісії: Центральну до виборчої комісії з виборів депутатів Державної Думи, окружні комісії по виборам у Державну Думу, дільничні виборчі комиссии.

Підготовка та проведення виборів виборчими комісіями здійснюються відкритий і гласно. Одномандатні виборчі округу охоплюють у своїй сукупності всю територію Російської Федерации.

Кількість виборчих округів з виборів Державну Думу, що припадають за кожен суб'єкт Російської Федерації, устанавливается.

Центральній виборчій комісією пропорційно чисельності виборців у ньому відповідність до даними обліку виборців до референдуму 25 квітня 1993 року. Відповідно до ч.1 ст. 9 загальфедеральний виборчий округ з виборів Державну Думу включає у собі всю територію Російської Федерации.

Виборчі ділянки утворюються пізніше як 45 днів досі виборів рішеннями глав адміністрацій районів, міст, районів в містах з розрахунку від 10 до 3000 виборців однією ділянку. Виборчі ділянки утворюються з урахуванням кордонів районів, міст, районів у містах та з метою створення максимальних зручностей для виборців. Кордони виборчих дільниць нічого не винні перетинати кордонів виборчих округов.

Загальфедеральний список кандидатів у депутати Державної Думи висувається виборчим об'єднанням, що може висунути трохи більше одного загальнофедерального списку. Виборче об'єднання, визначаючи порядок розміщення кандидатів до списку, вправі розбити його дії повністю чи частково на регіональні групи кандидатів, вказавши яким суб'єктам чи групам суб'єктів Російської Федерації відповідає кожна гілка зазначених регіональних груп кандидатів. Для реєстрації загальнофедерального з позову кандидатів потрібно, щоб її підтримку було зібрано підписи щонайменше 100 тисяч виборців. У тому числі трохи більше 15 відсотків має припадати на один суб'єкт Російської Федерации.

Загальфедеральний список кандидатів з підписними листами і заявами кандидатів про згоду балотуватися у цій списку вноситься уповноважені представники виборчого об'єднання на реєстрацію у Центральну до виборчої комісії пізніше 35 днів досі выборов.

Виборче об'єднання, выдвинувшее загальфедеральний список кандидатів, може висувати кандидатів у депутати Державної Думи в одномандатних виборчих округах з виборів Державну Думу. У цьому воно має право висувати трохи більше самого кожному з даних округів. Для висування в одномандатному виборчому окрузі по виборам у Державну Думу іншого кандидата потрібно, щоб її підтримку було зібрано підписи щонайменше 1 відсотка загальної числа виборців округу. Громадяни Росії, які перебувають її межами, можуть надсилати підписні листи в окружну комісію свого виборчого округу через консульські заснування Російської Федерации.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Положення про вибори, громадян Росії, громадські об'єднання вправі безперешкодно вести агітацію за чи проти кандидатів у депутати. Державні органи влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти кандидатів у депутати і виборчим об'єднанням у створенні і проведення передвиборних зборів, зустрічей кандидатів у депутати та його довірених на осіб із избирателями.

Передвиборні зустрічі, мітинги, агітації проводять у порядку, встановленому чинним законодавством. Кошти масової інформації, однією з засновників яких виступають позивачами державні органи, організації, установи, органи місцевого самоврядування, так само як засоби інформації, в цілому або частково фінансовані за рахунок державних коштів чи коштів органів місцевого самоврядування, зобов’язані забезпечувати рівні змогу передвиборних виступів всіх кандидатів у депутати Державної Думы.

Кандидат у депутати має право одне виступ по державному телебаченню та одне з державного радіо. Політичні партії, що у виборах, кандидати у депутати вправі безперешкодно випускати плакати, листівки й інші агітаційні матеріали. Агітаційна кампанія проводиться від часу реєстрації кандидата чи загальнофедерального списку і припиняється день выборов.

Для виборів у Державну Думу кожен виборець отримує два виборчих бюлетеня різної форми, встановленої Центральній виборчій комиссией.

Голосування проводиться 31 жовтня з 8 до 22 годин за часом. Після закінчення часу голосування голова дільничної виборчої комісії оголошує голосування оконченным.

За кожним виборчому окрузі передусім відокремлюються недійсні бюлетені. Такими вважаються бюлетені, не забезпечені печаткою окружної чи дільничної виборчої комісії або підписами двох членів дільничної виборчої комісії, і навіть такі, у тому числі не можна волевиявлення избирателя.

Виборець, ставлячи підпис на підписному листі, вказує прізвище, ім'я і по батькові, дату народження, адресу, серію, і номер паспорти чи заменяющего його документа.

Передплатної лист засвідчується обличчям, собиравшим підписи із зазначенням прізвища, імені Ілліча та по батькові цієї особи, адреси, серії і номери його посвідчення особи чи паспорти й уповноваженим представником виборчого объединения.

Центральна виборча комісія негайно після одержання протоколів дільничних виборчих комісій виробляє підрахунок голосів, поданих по общефедеральному виборчому окрузі з виборів Державну Думу, шляхом підсумовування даних, які у протоколах дільничних виборчих комиссий.

Якщо 5 відсотків дійсних голосів ні зафіксовано однією з загальфедеральних списків кандидатів, вибори в общефедеральному округу вважаються несостоявшимися.

Окружна виборча комісія з виборам у Державну Думу після одержання протоколів дільничних виборчих комісій виборчого округу виробляє пізніше трьох днів після виборів підрахунок голосів, поданих по одномандатному виборчому окрузі по виборам у Державну Думу, шляхом підсумовування даних, які у цих протоколах, і ухвалює рішення: визнати обраним кандидата, визнати вибори недійсними чи несостоявшимися.

Після набуття інформації з Окружний виборчої комісії у тому, визнані чи вибори в общефедеральному виборчому округу які відбулися і дійсними, примірник протоколу направляють у Центральну до виборчої комісії. З протоколу Центральну виборчу комісію про результати виборів у общефедеральному виборчому окрузі, протоколів окружних виборчих комісій з виборів Державну Думу Центральна виборча комісія протягом 10 днів з їхньої отриманні, але з пізніше через місяць після проведення виборів визначає і публікує загальні підсумки выборов.

Кошти, виділені з республіканського бюджету Росії на організацію та проведення виборів, вступають у розпорядження Центральну виборчу комісію негайно з її сформировании і розподіляються нею поміж усіма виборчими комісіями, які представляють їй звіт про витраті виділених ним коштів пізніше 45 днів із дня офіційного опублікування результатів выборов.

Виборчі об'єднання і кандидати у депутати вправі створювати власні виборчі фонди на фінансування в передвиборній агітації. Відповідно ст. 47 Положення про вибори, особи, що перешкоджають через насильство, обману, загроз чи шляхом вільному здійсненню громадянином Росії обирати й бути обраним депутатом Державної Думи, передвиборну агітацію, є членами виборчих комісій, посадові особи державних організацій, громадських організацією, скоїла підробку виборчих документів, явно неправильного підрахунку голосів, порушили таємницю голосування чи котрі припустилися інших порушень законодавства Росії, несуть встановлену законом ответственность.

КОМПЕТЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ДУМЫ.

Глава 5 Конституції Російської Федерації розкриває основи організації і діяльності парламенту Російської Федерации.

Відповідно до ст. 11 Конституції Федеральне Збори поруч із Президент і судами Російської Федерації здійснює державної влади нашій країні. На федеральному рівні Федеральне Збори представляє Законодавчу владу Російської Федерації. Кожна палата встановлює порядок роботи у самостійно прийнятому нею регламенті (ч.4 ст. 101 Конституции).

Палати переважно засідають роздільно. Єдиним спільним органом двох палат, є погоджувальна комісія, що утворюється палатами у разі виникнення розбіжностей після ухвалення закону (ст. 105 Конституции).

У зв’язку з прийняттям конституції Росії змінився конституційного статусу законодавчого і представницького органу структурі державної влади Російської Федерації. У новій Конституції Росії перелік запитань, які підлягають розгляду палатами Федерації і Збори, більш обмежений. З сфери ведення парламенту виключені розпорядницькі і контрольні функції. Парламентський контроль досить ограничен.

За палатами парламенту збережено право здійснювати контролю над виконанням федерального бюджету (ст.101), а й за Державної Думою — також повноваження вирішувати питання довірі Уряду Російської Федерации.

У ст. 103 визначаються питання виняткового ведення Державної Думи. «До відання Державної Думи ставляться: а) дача згоди Президенту Російської Федерації призначення Голову Уряди Російської Федерації; б) решение питання довіру Уряду Російської Федерації; в) назначение посаду і визволення з посади Голову за Центральний банк Російської Федерації; г) назначение посаду визволення посади Голову Рахункової палати половини складу її аудиторів; д) назначение посаду визволення посади Уповноваженого по прав людини, чинного відповідно до федеральним конституційним законом; е) объявление амністії; ж) выдвижение обвинувачення проти президента Російської Федерації для відмови його з посади. «.

Частинами 2 і трьох тієї ж статті встановлено, що Державна Дума приймає постанови з питань, що належать до її ведення Конституцією Російської Федерації, затверджені більшістю голосів від загальної кількості депутатів Державної Думи, якщо інший порядок прийняття рішень не передбачено Конституцией.

Регламентом Державної Думи передбачений цілий розділ (IV), присвячений питанням, які належать до винятковому ведення Державної Думы.

Зокрема, Державна Дума дасть згоду Президенту Росії на призначення голови Уряди відповідно до ст. 103 Конституції Російської Федерації. Кандидат посаду Голову Уряди Російської Федерації доповідає Державній думі програму основних напрямів діяльності майбутнього Уряди Російської Федерації (ч.2 ст. 137 Регламента).

Згода призначення Голову Уряди вважається отриманим, якщо на запропоновану кандидатуру проголосувало більшість від загальної кількості депутатів Державної Думи (ч.2 ст. 138 Регламенту). Що стосується відхилення кандидатури Президент протягом тижня від її відхилення вносить узгодження палати нової кандидатури. На разі дворазового відхилення представлених кандидатур посаду Голову Уряди Російської Федерації Державної Думою Президент Російської Федерації протягом тижня від часу відхилення другий кандидатури вправі уявити третю кандидатуру (ст. 140 ч.1 Регламента).

Умовою, стримуючим свободу Державної Думи при визначенні свою позицію щодо кандидатур посаду Голову Уряди є положення ч.4 ст. 111 Конституції, у якій зазначено, у разі триразового прийняття Думою рішення про відхилення представлених Президентом кандидатур посаду Голову Уряди Президент, без згоди ДД призначає Голову Уряди, розпускає Державну Думу і призначає нові выборы.

До виняткової компетенції Державної Думи віднесено рішення питання довіру Уряду (п. «б «ст.103 Конституції), що є юридичною формою відповідальності Уряди перед парламентом. Відповідно до статтями 143 і 144 Регламенту, Державна Дума приймає постанову ж про недовіру Уряду Російської Федерації більшістю голосів від загальної кількості депутатів. Пропозиція про недовіру Уряду вважається відхиленим, якщо вона зібрало більшості голосів депутатів. Наприклад, в через відкликання пропозицією фракції ДПР про недовіру уряду, на позачергове засідання Державної Думи 27 жовтня 1994 р. заслухувавсь обговорювалося доповідь голову уряду Російської Федерації В. Черномирдіна. Через війну поіменного голосування відставку уряду висловилося 194 депутата. Отже, необхідну кількість голосів (226) на вирішення питання про вотум недовіри набрано не было.

Що стосується, якщо президент Росії не погодитися з рішенням Державної Думи про недовіру Уряду, Державна Дума в протягом трьох місяців і вправі провести повторне голосування з питання про висловлення недовіри Правительству.

Залежно від цього, хто є ініціатором розгляду питання, встановлюється різний режим відносин президента і Державної Думи у разі ухвалення останньої рішення про недовіру Уряду. Спільним й головним моментом тут і те, що вираз Державної Думою недовіри Уряду не тягне обов’язки Президента прийняти рішення про відставці Правительства.

Державна Дума призначає посаду і від посади Уповноваженого у правах людини, який призначається нею на термін, встановлений федеральним конституційним законом про Уповноваженому у правах людини. Якщо кандидатура посаду Уповноваженого у правах людини відхилена палатою, фракції і депутатським групам вправі запропонувати для створення нового розгляду таку ж чи нової кандидатури. Повторне розгляд кандидатури проводиться наступного дня після отримання палатою відповідного подання у порядку, встановленої главою 19 Регламента.

Державна Дума призначає посаду і від посаді голови Рахункової палати навіть половина складу її аудиторів. Кандидатури видаються Комітетом Державної Думи про бюджет, податках, банкам і фінансів і призначаються терміном передбачений федеральним законом про Рахункової палати. Питання про призначення і звільнення з посади аудитора Рахункової палати Голову Рахункової палати вирішується на засіданні Державної Думи більшістю голосів від загальної кількості депутатів. Відповідно до пунктом «р «статті 83 Конституції Російської Федерації кандидатура посаду Голову за Центральний банк представляється президентом Росії. Державної Думою призначається Голова за Центральний банк Російської Федерації терміном, передбачений Законом РРФСР «Про Центральному банку РРФСР «й вважається призначеним, якщо на нього проголосувала більшість від кількості обраних депутатів Державної Думи. Відкидання посади Голову Центрального Банку здійснюється відрекомендувавши Президента, в Державну Думу, своєю чергою, Державна Дума більшістю голосів від кількості обраних депутатів приймає рішення про його звільнення (статті 158−161 Регламента).

Державна Дума може винести пропозиції щодо висування обвинувачення проти президента Росії для відмови його від посади, що може бути внесено з ініціативи щонайменше однієї третини від загальної кількості депутатів Державної Думи. У пропозиції би мало бути конкретні свідчення про ознаки злочину, яке ставиться за провину на карб Президенту Російської Федерації (ст. 163 Регламенту). Відповідно до статтею 164 Регламенту пропозиції щодо висування обвинувачення проти Президента направляють у Верховний Суд Російської Федерації щоб зробити висновку про про наявність у діях Президента Росії ознак злочину. Спеціально створена комісія перевіряє обгрунтованість висунутого проти президента Російської Федерації звинувачення й більшістю голосів приймає висновок про наявність фактичних обставин, належних у основу пропозиціями щодо висування обвинувачення. За підсумками обговорення двома третинами голосів від загальної кількості депутатів палати Державна Дума приймає постанову про висування обвинувачення проти президента Російської Федерації в державну зраду або здійсненні іншого тяжкого злочину для відмови його з посади чи про відмову у висування обвинувачення проти Президента, що є остаточною й підлягає офіційному опублікуванню (ст. 167 Регламента).

Відповідно до п. «е «ст.103 у веденні Державної Думи питання амністії, вона бере рішення про оголошення амністії. На рівні суб'єктів Федерації рішення про амністію прийматися не можуть. Це питання — виняткова компетенція Російської Федерації в особі Державної Думи (п. «про «ст.71). Оголошення амністії здійснюється Державної Думою шляхом прийняття постанови більшістю голосів від загальної кількості депутатів Державної Думи. Постанова про оголошення амністії, відповідно до ст. 169 Регламенту, підписується Головою Державної Думи і підлягає офіційному опублікуванню протягом трьох дней.

У ст. 170 Регламенту Державної Думи затверджений порядок розгляду зовнішньополітичних питань: «Державна Дума розглядає зовнішньополітичні питання власної ініціативи, чи у із зверненням президента Російської Федерації, бо за доповідями і повідомленням Уряди Російської Федерації та державних комітетів палати. «.

Зокрема, Президент Російської Федерації у порядку вносить у Державну Думу підлягає ратифікації Міжнародний договір Російської Федерації на проект федерального закону про його ратифікації, пояснювальній запискою та інші необхідними материалами.

Відповідно до статті 173 Регламенту «Рада Державної Думи, з змісту надходження в руки договору, визначає відповідальний комітет із підготовки до його ратифікації Державної Думою і направляє договір і проекту не федерального закону про його ратифікації з супровідними матеріалами на укладання відповідний комітет. Пакет документів одночасно направляють у Комітет Державної Думи по міжнародним справах телебачення і (чи) у комітет по справам Співдружності Незалежних Держав і зв’язків із співвітчизниками, у відповідність до їх компетенцией.

Відповідальний комітет спрямовує свій висновок в Державну Думу, і навіть направляються рекомендації інших комітетів, якщо вони містять пропозицію утриматися від ратифікації чи супроводити її застереженнями. Після цього Державна Дума приймає федеральний закону про ратифікації міжнародного договору більшістю голосів від загальної кількості депутатів (ст. 180 Регламенту). Відповідно до ст. 183 Регламенту «Державна Дума може у разі потреби укладати з парламентами інших держав і з міжнародними парламентськими організаціями домовленості про міжпарламентському співробітництві «.

Статтею 191 Регламенту передбачено, що Державної Думи по міжнародним справах телебачення і Комітет у справах СНД і зв’язках зі співвітчизниками відповідно до їх компетенцією з іншими комітетами Думи профілем своєї діяльності проводячи за необхідності консультації з президентом Росії з питань призначення і відкликання дипломатичних представників Російської Федерації у міністерствах закордонних державах СНД і міжнародних организациях.

Відповідно до ст. 194 Державна Дума може звертатися до Конституційний суд Російської Федерації: з клопотаннями по вирішенню справ відповідності Конституції Російської Федерації нормативних актів президента Росії, Ради Федерації, Державної Думи, Уряди, конституцій республік, статутів, і навіть законів та інших нормативних актів суб'єктів Російської Федерації, за міжнародні договори, котрі вступили з для Російської Федерації; із запитом про тлумаченні Конституції Російської Федерації й на інших питанням, які належать до ведення Державної Думи, передбачених в ст. 125 Конституції Російської Федерации.

Відповідно до ст. 104 Конституції Російської Федерації Державна Дума має право законодавчої ініціативи. Депутати Державної Думи вносять в руки: законопроекти і поправки до них; законодавчі пропозиціями щодо розробці та ухваленні нових федеральних конституційних законів і федеральних законів; внесення зміни й доповнення до законів Російської Федерації і закони РРФСР або про визнання цих законів що втратили силу.

Внесення законопроекту у легіслатура передує тривала робота з підготовці. До процесу підготовки законопроектів суб'єкти права законодавчої ініціативи зазвичай приваблюють різних фахівців відповідні учреждения.

Відповідно до частиною 3 тієї ж статті законопроекти щодо запровадження чи скасування податків, звільнення від своїх сплати, про випуск державних позик, про зміну фінансових зобов’язань держави, інші законопроекти, що передбачають витрати, покрываемые з допомогою федерального бюджету, можуть бути у Державну Думу лише за наявності висновку Уряди Російської Федерации.

Процедура прийняття федерального закону Державної Думою в відповідність до її Регламентом ввозяться трьох читаннях. Під час першого читання обговорюються основні тези законопроекту. Обговорення починається з доповіді ініціатора проекту, потім заслуховуються содоклады і проводяться суперечки. Після закінчення дебатів депутати розпочинають ухвалення рішення законопроекту з урахуванням всіх зауваг та пропозицій. Що стосується рішення про схвалення законопроекту і продовженні роботи з нього проект передає я до обговорення комітету, відповідального над його підготовку. Потому, як Комітет знову представить до палати доопрацьований закону проводиться його друге читання на пленарному засіданні. Аналізуючи цей етап відбувається постатейне докладне обговорення законопроекту, кожної його статті і внесених депутатами поправок. Завершальній стадією є третє читання законопроекту, під час яких не дозволяється вносити ніяких поправок. Третє читання лише у голосуванні за або проти законопроекту у цілому. Державна Дума може затвердити рішення про всенародному обговоренні законопроекту, прийнятого повторному першому читанні. Державна Дума може взяти закон саме його обговорення у першому чтении.

Для прийняття федерального закону слід більшістю голосів від загальної кількості депутатів Державної Думи, якщо інше не передбачено Конституцією Російської Федерации.

Прийняті Державної Думою федеральні закони впродовж п’яти днів передаються в руки Ради Федерації (ст. 105 частини 2 і трьох Конституции).

Обов’язковому розгляду у Раді Федерації підлягають прийняті Державної Думою федеральні закони з питанням: федерального бюджету; федеральних податків і зборів; фінансового валютного, кредитного, митного регулювання, грошової емісії; ратифікацію та денонсації за міжнародні договори Російської Федерації; статусу захисту державного кордону Російської Федерації; війни і миру. Слід підкреслити особливо закріплене у Конституції відмінність функцій палат прийняття федеральних законов.

За Конституцією законодавча діяльність зосереджена переважно у Державній думі: законопроекти вносять у Державну Думу; є можливість подолання незгоди Ради Федерації до закону, прийнятим Думою; обмежені терміни, в які Раду Федерації зобов’язаний розглянути закони, передані йому Державної Думой.

Раду Федерації фактично розглядає закони, прийняті Думою, схвалює або схвалює їх. Ухвалений федеральний закон протягом п’яти днів іде Президенту Росії, що протягом чотирнадцяти днів підписує федеральний і оприлюднить його. Якщо Президент в протягом цього часу відхилить його, то Державна Дума і Раду Федерації знову розглядає цього закону, Якщо ж при повторному розгляді федеральний законів схвалено раніше прийнятої редакції більшістю щонайменше дві третини голосів від загальної кількості членів Ради Федерації і селянських депутатів Державної Думи, він підлягає підписання протягом 7 днів та оприлюдненню (ст. 107 Конституции).

У Росії її за історію її державно-правового розвитку поняття «федеральний конституційний закон «вперше закріплено Конституцією Російської Федерації 1993 г.

Особлива юридична сила федеральних конституційних законів знаходить свій вияв у ом, що він нічого не винні суперечити звичайні федеральні закони. Визнання за федеральними конституційними законами принципу верховенства виражається й тому, що, будучи прийнятими палатами Федерального Збори, вони, як і взяті поправки до Конституції, неможливо знайти відхилені Президент і повернуті в парламент на новий розгляд, що можна щодо федеральних законов.

Конституція зобов’язує президента Росії незалежно від цього, є в нього заперечення з прийнятому конституційному закону чи ні, підписати його тією редакції, якою він прийнято Федеральним Зборами, і оприлюднити (ч.2 ст. 108 Конституции).

Конституція Російської Федерації дає перелік запитань, якими приймаються федеральні конституційні закони. Це закони про умовах і порядок запровадження надзвичайного стану біля Росії в її окремих місцевостях; про прийняття до Російської Федерації і освіті у складі нового суб'єкта, і навіть про зміну конституційно-правового статусу Федерації; про державних прапорі, гербі і гімні Російської Федерації, їх описі і порядок офіційно про використання; референдуму; щодо білоруського режиму військового становища; про Уповноваженому у правах людини (ст.103); про порядок діяльності Уряди Російської Федерації; про судочинної системи РФ; про повноваженнях, порядку освіти та зовнішньоекономічної діяльності Конституційного Судна, Верховного Судна, вищого Арбітражного Суду і яке інших федеральних судів; про Конституційному Собрании.

Федеральний конституційний закон вважається прийнятим, коли він схвалений більшістю щонайменше три чверті голосів від загальної кількості членів Ради Федерації і проінвестували щонайменше дві третини голосів від загальної кількості депутатів Державної Думи, тоді як прийняття федеральних законів достатньо простої большинства.

Ухвалений закон також протягом 14 днів підлягає підписання й обнародованию.

Державна Дума у роботі керується як Конституцією Російської Федерації і Регламентом, а й законами, які дозволяють здійснювати функціонування депутатам і палаті в целом.

До переліку законопроектів, які підлягають розгляду насамперед включено такі: про вибори депутатів Державної Думи Федерального.

Збори, про Основах виборчого законодавства Російської Федерації, внесення змін і доповнень в чинний Регламент Державної Думи Федерального Збори — парламенту Російської Федерації. На число законопроектів, необхідні забезпечення діяльності Державної Думи — про спеціальних тимчасових комісіях Федерального Збори Російської Федерації, про майно Федерального Збори Російської Федерації, про порядок прийняття федеральних конституційних законів і федеральних законів, про нормативноправових актах, про доповнення в чинний Регламент Державної Думи у зв’язку з прийняттям федерального закону «Про порядок розгляду і затверджений я проекту федерального бюджету на 1995 рік » .

ПОРЯДОК СКЛИКАННЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЗАСЕДАНИЙ.

ДЕРЖАВНОЇ ДУМЫ.

Підстава розпуску Державної Думы.

Відповідно до ст. 38 Регламенту Державна Дума проводить сесії, зазвичай: весняну — з 12 січня до 20 липня; осінню — із першого жовтня по 25 декабря.

Державна Дума правомочна почати роботу, якщо загальна число обраних у ній депутатів щонайменше дві третини від загальної кількості депутатів Державної Думи (ч.2 ст. 49 Регламента).

Відповідно до ст. 96 ч.3 Конституції Російської Федерації перше засідання Державної Думи відкриває найстарший віком депутат, кому надалі до обрання Голову чи заступника Голову Державної Думи головують представники всіх виборчих объединений.

Державна Дума проводить перше своє засідання на тридцятий день обрання, але Президент Росії може скликати засідання Державної Думи раніше цього часу (ст. 30 Регламента).

У першому засіданні Державна Дума відкритим голосуванням більшістю голосів обирає: Рахункову комісію, Тимчасову комісію з контролю за електронної системою голосування, Тимчасову комісію з Регламенту, Тимчасовий секретаріат і Мандатну комісію Державної Думи. До того ж першою засіданні депутати проводять вибори Голову Державної Думи, їхніх заступників. Засідання Державної Думи то, можливо відкрито, якби ньому присутній більше від загальної кількості депутатів палаты.

Засідання проводять відкрито, гласно, висвітлюються у пресі, по радіо; на засідання запрошуються представники державні органи, громадських об'єднань є, наукових установ, представники засобів, незалежні експерти, вчені та спеціалісти, необхідних дачі висновків по аналізованим палатою вопросам.

Депутати можуть скласти рішення про проведення закритого засідання, якщо пропозицію звідси внесено головуючим на засіданні Державної Думи, президентом Росії, комітетом чи депутатським об'єднанням у Державній думі, Головою Державної Думи, Головою Уряди России.

Засідання стенографуються. Представники преси, радіо та телебачення на закриті засідання палати не допускаются.

Засідання проводять відповідно до прийнятої Конференцією Державної Думи загальної програмою сесії Державної Думи, затвердженої їхньому засіданні і завчасно розісланій депутатам, і календарем розгляду питань чергове місяць, затвердженим Конференцією Державної Думы.

Тривалість і Порядок проведення засідань палати визначаються Регламентом.

Позачерговий розгляду на засіданні Державної Думи підлягають: послання звернення президента Росії, і навіть проекти законів та інших нормативно-правових актів, внесених ролі термінових Президент і Урядом Російської Федерації; проекти законів, повернуті на розгляд Державної Думи; проекти законів про ратифікації за міжнародні договори; проекти Регламенту Державної Думи і постанов Державної Думи про внесення в нього зміни й доповнення; опитування висловлення довіри Уряду Російської Федерации.

Під час сесії Державної Думою проводяться засідання палати, засідання Ради Державної Думи, засідання комітетів і комісій, парламентських слухань, робота вибори до комітетах і комісіях, фракціях і депутатських групах, ні з избирателями.

Робота Державної Думи ввозяться суворо певні дні тижня. Пленарні засідання Державної Думи проходять у середу й у п’ятницю; конференція збирається щотижня й у вівторок у другій половині дня; комітети засідають щопонеділка і четвер; й у вівторок депутати працюють у комітетах, у фракціях і депутатських групах, і навіть проводяться парламентських слухань; кожна четверта тиждень місяці відводиться до роботи депутатів із избирателями.

Під час парламентських канікул може бути скликані позачергові засідання Державної Думи, що призначаються Радою палати на вимогу президента Росії, і навіть на вимогу фракції чи групи депутатів, підтриманого щонайменше ніж 1/5 загальної кількості депутатів Ради Федерации.

На будь-якому відкритому чи закрите засідання палати вправі може бути: Президент Росії чи повноважний представник президента Російської Федерації Федеральному Зборах, Голова Уряди, члени Уряди, члени Конституційного, Верховного Судна, Вищої Арбітражного Судна, Голова Рахункової палати, заступник Голову Рахункової палати, Уповноважений у правах людини, Генеральний прокурор, Голова Центральну виборчу комісію Російської Федерації. Інші особи можуть бути присутні на закритих засіданнях лише з спеціальному приглашению.

На засіданнях палати ведуться протоколи і стенограми. Протокол підписується головуючим на заседании.

Стенограми засідань Державної Думи підлягають офіційному опублікуванню, крім стенограм закритих засідань. У конституції Росії дано перелік підстав щодо проведення спільних засідань Ради Федерації та інвестицій Державної Думы.

Особливого значення має обговорення на спільних засіданнях палат послань президента Росії, містять законодавчу ініціативу чи законодавчі предложения.

Підставою щодо спільних засідань є також послання Конституційного Суду і яке виступи керівників іноземних государств.

Відповідно до статтею 101 Конституції Російської Федерації Державна Дума з питань свого ведення проводить парламентських слухань, які проводять з ініціативи Конференції Державної Думи, комітетів Державної Думи, з ініціативи групи щонайменше п’ятдесяти депутатов.

На парламентських слуханнях обговорюються: законопроекти, потребують широкої публічної обговорення; міжнародні договори, надані ратифікацію; федеральний бюджет; найважливіші проблеми внутрішньої і до зовнішньої политики.

Парламентські слухання закінчуються прийняттям по обговорюваного питання рекомендаций.

Рекомендації приймаються шляхом схвалення більшістю депутатів, які взяли що у слушаниях.

Парламентські слухання, зазвичай, відкриті до представників засобів масової інформації та громадськості й поклали публікуються у печати.

На закритих парламентських слуханнях обговорюються питання, які заторкують відомості, віднесені до державну таємницю. Матеріали закритих парламентських слухань призначаються лише депутатів Державної Думи і членів Ради Федерації, і навіть державних органів, представники яких брали що у парламентських слушаниях.

Підстави розпуску Державної Думи Федерального Збори Російської Федерації закріплені Конституцією Російської Федерації, в якій мовиться що: «Державна Дума може бути розпущена Президентом Російської Федерації у разі, передбачені статтями 111 і 117 Конституції Російської Федерації. «.

У Конституції Російської Федерації передбачено розпуск Державної Думи Президентом Російської Федерації у разі триразового відхилення представлених кандидатур Голову Уряди Російської Федерації Державної думой.

І тут Президент Російської Федерації призначає Голову Уряди Російської Федерації, розпускає Державну Думу і призначає нові выборы.

Державна Дума може висловити свою недовіру Уряду Російської Федерації, після чого Президент Російської Федерації вправі оголосити про відставку Уряди Російської Федерації, або можу погодитися з рішенням Державної Думы.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС ДЕПУТАТА.

Основний функцією і змістом депутатського мандата є представництво. У Державній думі депутат представляє народ.

Характер депутатського мандата залежить від того, що у Конституції визнаний принцип парламентаризму (ст.94), і навіть відсутні такими інститутами, як накази виборців депутатам і відгук депутатів избирателями.

Отже, мандат депутата — це вільний мандат, тобто. виборці що неспроможні визначати позицію депутата, він жорстко не пов’язаний правовими зобов’язаннями перед своїми избирателями.

Слід зазначити особливий характер діяльності депутатів: вони, як народні представники здійснюють Законодавчу владу, їх діяльність носить політичний характер.

У ст. 97 Конституції Російської Федерації закріплено статус депутата: «1. Депутатом Державної Думи може бути обраний громадянин Російської Федерації, який сягнув 21 року й наділений правом брати участь у выборах.

2. Одне і те обличчя неспроможна одночасно бути членом Ради Федерації і депутатом Державної Думи. Депутат Державної Думи може бути депутатом інших представницьких органів державної влади органів місцевого самоуправления.

3.Депутаты Державної Думи працюють на професійної основі. Депутати Державної Думи що неспроможні перебувати державному службі, займатися інший оплачуваної діяльністю, окрім викладацької, наукової й інший творчої діяльності. «.

Однак у заключних і перехідних положеннях Конституції Російської Федерації зазначено, що депутат Державної Думи першого скликання може водночас бути членом Уряди Російської Федерации.

На депутатів Державної Думи — членство в Уряді Російської Федерації не поширюються становища справжньої Конституції про недоторканність вибори до частини відповідальності за дії (або бездіяльність), пов’язані з виконанням службових обязанностей.

У ст. 20 Регламенту Державної Думи зазначено, кожен депутат Державної Думи, крім Голову, їхніх заступників, керівників депутатських об'єд-нань і депутатів Державної Думи — членів Уряди Російської Федерації, зобов’язаний належати до одному з комітетів Державної Думи, причому тільки у одном.

У статті 41 ч.3 Регламенту зазначено, що депутат Державної Думи зобов’язаний бути присутніми при її засіданнях. Якщо депутат неспроможне бути присутніми при засіданнях, він завчасно інформує звідси Голову Державної Думы.

У розділі П «Загальний порядок роботи Державної Думи «в ст. 42 Регламенту зазначено, що промовець на засіданнях немає права порушувати правила депутатської етики — вживати у своїй промові грубі, образливих висловлювань, які завдають збитків честі і людської достойності депутатів та інших осіб, допускати необгрунтовані обвинувачення, використовувати явно неправдиву інформацію, закликати до незаконним действиям.

У порушення зазначених правил головуючий попереджає виступає, а разі повторного порушення позбавляє його права виступи у протягом всього дня заседания.

На засіданнях Державної Думи депутати вправі брати участь у дебатах, вносити пропозиції, й зауваження і поправки по суті обговорюваних питань, пропонувати кандидатури і висловлювати свою думку з кандидатурах посадових осіб, обраних призначуваних чи затверджуваних Державної Думою, запитувати, давати справки.

Відповідно до законом депутат Державна Думи керується Конституцією Росії, федеральними конституційними законами, справжнім Федеральним законом, іншими федеральними законами, регламентом палати, передвиборної програмою і власними переконаннями (ст. 2 Закона).

Термін повноважень депутата починається з дні його обрання і припиняється з початку Державної Думи нового скликання, крім випадків, передбачених ст. 4 Федерального закону, саме: письмового заяви депутата про складання своїх повноважень; втрати депутатом громадянства Росії, вступу до чинність закону обвинувального суду щодо депутата; визнання депутата недієздатною рішенням Господарського суду, хто розпочав чинність закону; смерті депутата; оголошення громадянина, що є депутатом, мертвим рішенням Господарського суду, хто розпочав чинність закону; розпуску Державної Думи в випадках, передбачених ст.ст.111 і 117 Конституції Російської Федерации.

Формами депутатської діяльності депутата Державної Думи є: що у засіданнях Державної Думи; в спільних зборах палат Федерального Збори Російської Федерації, проведених у разі, передбачених частиною 3 ст. 100 Конституції Російської Федерації; участь у роботі комітетів і комісій палати, погоджувальних комісій, створюваних Державної Думою; що у виконанні доручень Державної Думи та її органів; що у парламентських слуханнях; поводження з депутатським запитом; що у роботі депутатських об'єднань — фракцій та депутатських груп; поводження з питанням до членів Уряди Російської Федерації на засіданні Державної Думи; роботу з избирателями.

У ст. 8 Закону зазначено, що депутат Державної Думи підтримує зв’язку з виборцями регіоні, певному відповідним депутатським объединением.

Задля прав, свобод і законних інтересів своїх виборців депутати Державної Думи: розглядають які надійшли від них пропозиції, заяви й касаційної скарги, сприяють в межах своїх повноважень правильному і своєчасному рішенню які у них питань; ведуть прийом громадян; вивчають думку й за необхідності вносять пропозиції до відповідних органів структурі державної влади, органи місцевого самоврядування і громадські об'єднання; інформують виборців про діяльність під час зустрічах із ними, і навіть через засоби інформації; взаємодіє зі органами структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації, органами місцевого самоврядування, з депутатами законодавчих органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації органів місцевого самоврядування, з політичними партіями й іншими громадськими объединениями.

Депутати Державної Думи заслуговують законодавчої ініціативи. Пропозиції щодо поправках і перегляд положень конституції Росії може вносити група чисельністю щонайменше однієї п’ятої депутатів Державної Думы.

Порядок здійснення права законодавчої ініціативи депутатом Державної Думи визначається Конституцією Російської Федерації, федеральними конституційними законами, федеральними законів і регламентом Державної Думы.

Депутат Державної Думи проти неї вирішального голоси за всі питанням, аналізованим палатою, і навіть комітетом, комісією даної палати, членами що вони являются.

Депутати Державної Думи вправі бути присутніми при всіх засіданнях Ради Федерації. Депутат, група депутатів Державної Думи вправі поводження з запитом до Уряду Російської Федерації, генерального прокурора Російської Федерації, Голові центрального банку Російської Федерації, керівникам федеральних органів виконавчої, керівникам виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації органів місцевого самоврядування із широкого кола питань, які входять у компетенцію цих органів. Орган чи посадова особа, якого звернений запит, мусять дати нього в усній (на засіданні відповідної палати Федерального Збори Російської Федерації) чи письмовій формах пізніше як за 15 днів з його отримання чи інший, встановлений палатою, срок.

Депутат, група депутатів Державної Думи вправі поводження з питанням до будь-якого члену Уряди на засіданні Державної Думы.

Депутат має право на невідкладний прийом керівниками та інші посадовими особами розташованих на території Російської Федерації органів структурі державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і закупівельних організацій, громадських об'єднань є, особами начальницького складу Збройних сил Російської Федерації, інших військ та військових. Депутат має право здобуття влади та поширення інформації. Зокрема, при зверненні депутата до органів влади, органи місцевого самоврядування, громадські об'єднання, підприємств, у медичні установи, організації, посадові особи забезпечують депутата по питанням, пов’язаною з його депутатської діяльністю, консультаціями фахівців, невідкладно надають їм необхідну інформації і документацію незалежно від рівня їх таємності в відповідність до федеральним законодавством про державну таємницю. Депутати мають право виступати з питань депутатської діяльність у державних засобах масової інформації; матеріали, представлені депутатом за дорученням палати, підлягають обов’язковому опублікуванню пізніше днів після обращения.

Частина 1 статті 98 Конституції України гласить: «Члени Державної Думи мають недоторканністю протягом усього терміну їхніх повноважень. Вони можуть затримані, обшукані, крім випадків затримання дома злочину, і навіть піддані особовому огляду, крім випадків, коли передбачено федеральним законом задля забезпечення безпеки іншим людям. «Особистий огляд не є кримінально-процесуальним дією; згідно з законодавством правом виробляти огляд мають працівники органів внутрішніх справ, федеральної служби контррозвідки, митної служби Російської Федерації. Частина 2 тієї ж статті розглядає питання позбавлення недоторканності, який «вирішується за поданням Генерального прокурора Російської Федерації відповідної палатою Федерального Збори » .

У ст. 7 Регламенту зазначено, що це процедура проводиться на підставі висновків Мандатної комісії рішенням Державної Думи, якщо це рішення проголосувало дві третини від загальної кількості депутатів Державної Думи " .

Під залученням до кримінальної відповідальності мають на увазі винесення слідчим постанови про притягнення підозрюваного як обвинувачуваного. Отже, депутатську недоторканність не є необхідною підставою відмовити в порушенні кримінальної справи та у виробництві певних слідчих действий.

У ст. 18 ч.2 Федерального закону зазначено, що «недоторканність депутата поширюється з його житлове, службове приміщення, багаж, особисте і службове транспортні кошти, листування, які він використовував засоби зв’язку, і навіть на його ж документи » .

У зв’язку з здійсненням депутатських повноважень життя і здоров’я депутата підлягають загальнообов’язковому державному страхуванню за рахунок федерального бюджету у сумі річного грошового винагороди; водночас, органи державного страхування виплачують страхові цифру випадках загибелі депутата і заподіяння депутату каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, які спричинили стійку втрату працездатності, а також щомісяця виплачується компенсація у вигляді різниці між щомісячним грошовим винагородою депутата на даний момент виплати компенсації і призначеної пенсією без заліку виплат страхових сум по державному страхованию.

Депутат Державної Думи: звільняється терміном своїх повноважень від призову на військову службу і військові збори; має гарантії трудових прав: збереження загального характеру і безперервного трудового стажу, стажу роботи за фахом, надання після закінчення терміну депутатських повноважень колишньої чи рівноцінною роботи; має право щорічний оплачуваний відпустку, медичне і побутове забезпечення, службове і житлове приміщення, запроваджено безплатний проїзд, позачергове поселення в готелі й інші права, закріплені Федеральним законом.

Стаття 27 ч.1 Закону зазначає на права депутата у разі розпуску Державної Думи. «Що стосується розпуску Державної Думи в відповідності до статей 111 і 117 Конституції Російської Федерації депутати Державної Думи, крім депутатів, є членами Уряди Російської Федерації, отримують одноразове грошове посібник за період, що залишилося до завершення початкового терміну повноважень депутатів першого скликання, з розрахунку їх щомісячного грошового винагороди на день припинення депутатських повноважень; в цьому випадку на депутатів Державної Думи поширюються гарантії трудових прав, викладені у частинах другий, третьої та четвертої статті 24-ої справжнього Федерального закону ». Федеральним законом встановлено відповідальність за невиконання вимог справжнього закона.

За образу депутата, наклеп, або «поширення інформації про його депутатської діяльність у спотвореному вигляді «; за неправомірне вплив на депутата, членів його сім'ї та інших родичів, виражене як насильства чи загрози застосування насильства тягне відповідальність, передбачену чинним законодавством (статті 43, 44 справжнього Закона).

Стаття 42 закріплює відповідальність, передбачену чинним законодавством, за невиконання законних вимог депутата Державної Думи посадовими особами та іншими працівниками органів структурі державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань або створення ним перешкод у виконанні депутатської діяльності, так само як надання їм явно помилкової інформації, або недотримання встановлених справжнім законом термінів порядку передачі інформації та відповіді запити, й звернення депутата.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛИТЕРАТУРЫ:

1. Конституція Російської Федерации.

2. Регламент Державної Думи Федерального Збори — парламенту Російської Федерации.

3. Федеральний закон «Про статус депутата Ради Федерації і статусі депутата Державної Думи Федерального Збори Російської Федерації «N 3-ФЗ від 8 травня 1994.

4. Положення про вибори депутатів Державної Думи в 1993 року, затверджене указом президента Росії від 1 жовтня 1993 р. зі змінами і доповненнями від 6 листопада 1993 р., затверджене указом Президента Російської Федерації від 6 листопада р. 1846 (збори актів Президента і Уряди Російської Федерації 41 — ст. 3907, 45 — ст. 4333.).

5. Коментар до Конституції Російської Федерації, підготовлений Інститутом законодавства і порівняльного правознавства, вид. БЕК, М., 1994.